Ухвала

від 16.02.2015 по справі 2а-7492/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2015 року Справа № 9104/34600/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Глушка І.В., Довгополова О.М.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляція» до державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляція» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення відповідача від 16.11.2010 року №0002762321/0 та №0002772321/0.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року позовні вимоги задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова від 16.11.2010 року №0002762321/0 та №0002772321/0.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що на підставі представлених до перевірки документів та результатів проведеного аналізу даних автоматизованої інформаційної системи ДПА у Львівській області (АІС ОР) встановлено, що ТзОВ «Львівська ізоляція» перебувало у взаємовідносинах з ТзОВ «Содес».

До перевірки надано укладені договори на поставку труб за №51-09-08 від 23.09.2008р., за № 58-10-08 від 24.10.2008р. За період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. ТзОВ «Содес» на поставку товарів (труби стальні) виписано податкові накладні.

Згідно наданого акту невиїзної документальної перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська № 1531/23-2/35498068 від 29.05.09 встановлено, що відділом адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська були надіслані листи з повідомленням про вручення щодо надання пояснення та їх документального підтвердження по виявленим розбіжностям від 10.11.08 №50651/10/152, від 08.12.08 №54830/10/152, від 17.09.08 №41390/10/152, від 13.08.08 №35885/10/152, від 22.07.08 №31972/10/152 від 07.07.08 №29651/10/152. Зазначені листи повернуто до ДПІ в зв'язку з відсутністю адресата. Відповідно довідки відділу податкової міліції ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 28.10.08 №3789/77/26-408 про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків місцезнаходження платника податків не встановлено. Повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням від 25.11.08 р. №53049/10/29/009 за встановленою формою 18-ОПП направлено на управління з питань Державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців. За місцезнаходженням юридичної особи за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Міронова, 15 посадові або уповноважені особи підприємства відсутні. ОСОБА_2 (зареєстрований як директор підприємства) ніякого відношення до діяльності СГД не має, податкову звітність не підписував, до ДПІ у Бабушкінському р-ні не звітував. До Бабушкінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 10.03.09 р. направлено матеріали для розгляду в порядку ст.97 КПК України, зібрані по відношенню засновник ТзОВ «Содес» ОСОБА_3, в діях якого вбачаються ознаки злочину передбаченого ч.1 ст.205 КК України. Відповідно до пояснень відібраних 05.03.09 р. співробітниками ВПМ ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, ОСОБА_3 ніякого відношення до діяльності СГД не має, податкову звітність не підписував, до ДПІ у Бабушкінському р-ні не звітував. Згідно відповіді, отриманої з РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ТзОВ «Содес» дозвіл на виготовлення печатки та штампа з 01.01.07 р. не видавались. Згідно баз даних обліку платників ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська стан платника « 8»- до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходження. Відповідно до службової записки відділу податкової міліції ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 28.05.09 р. №642/77/26-302 проведеними заходами встановлено, що за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Миронова, 15 ТзОВ «Содес» не знаходиться, договори оренди на приміщення ніколи не укладалися. Фактичне місце здійснення діяльності ТзОВ «Содес» встановити немає можливості. Документи бухгалтерського та податкового обліку ТзОВ «Содес» за юридичною адресою не знаходяться. Відповідно пояснень, отриманих від ОСОБА_3 фінансово-господарську діяльність в якості директора ТзОВ «Содес» він не здійснював. Суб'єкт господарювання податкову звітність надає електронною поштою. Остання декларація з податку на прибуток надана за звітний період 11 місяців 2008р., остання декларація з ПДВ надана за звітний період грудень 2008р.

Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно із п.1.32. ст.1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно ст.93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи(переважно знаходиться керівництво) та здійсненняч управління і обліку.

Місце здійснення господарської діяльності ТзОВ «Содес» не відоме, оскільки не можливо встановити місцезнаходження цього підприємства, що підтверджується Актом перевірки ТзОВ «Содес».

ТзОВ «Содес» при укладенні договорів та виписці відповідних первинних та податкових документів діяло за межами цивільної дієздатності юридичної особи, оскільки не діяло через свої органи, а саме призначеного у законному порядку керівника - ОСОБА_3 Отже, такі документи не відповідають вимогам, які встановлені для первинного документа, а тому є недопустимими засобами доказування.

Проведеною перевіркою відображення в податковому обліку операцій із ТзОВ «Содес» по договорах на поставку труб за №51-09-08 від 23.09.2008р., за № 58-10-08 від 24.10.2008р. встановлено, що за відсутності необхідних підтверджуючих документів сума 98010.62 грн. відображена у складі скоригованих валових витрат за 3 та 4 квартал 2008 року є непідтвердженою.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.95р. № 88, господарські операції - це факти підприємницької діяльності та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Отже, основою формування бухгалтерського, а відтак податкового обліку є господарська операція, яка впливає на стан зобов'язань, в тому числі і податкових. Надання податковому органу до перевірки всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. №88 і зареєстрованого з Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. №168/704. Відповідно до п.2.1 ст.2 вкаазного Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 вказаного Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої Наказом ДПА України від 29.03.03 р. №143, зазначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Оскільки вищезазначені витрати не підтверджені первинними документами, то відсутня підстава для включення даної суми до складу валових витрат, бо документи для формування валових витрат ТзОВ «Львівська ізоляція» містять ознаки фіктивності.

Враховуючи вищевикладене, на порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 п.п.11.2.1. п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрат за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. завищено в сумі 98010.62грн.

Сума податкового зобов'язання з податку на прибуток за 9 місяців 2008р. становить 272589,0грн., за даними перевірки сума податку на прибуток за 9 місяців 2008 року складає 283039.0грн., відхилення становить 10450.0грн. За 2008 рік становить 590448,0грн., за даними перевірки сума податку на прибуток за 2008 рік складає 614950.65грн., відхилення складає 24502.65грн. п

Отже ТзОВ «Львівська ізоляція» занижено податок на прибуток по взаєморозрахункам із ТзОВ «Содес» за 2008 рік в сумі 24502.65грн. (98010.6грн.х25%).

Перевіркою відображення в податковому обліку операцій з ТзОВ «Содес» по договорах на поставку труб за №51-09-08 від 23.09.2008р., за № 58-10-08 від 24.10.2008р. встановлено, що ПДВ в загальній сумі 19602.12 грн. відображено у рядку 10.1 декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 р. в сумі 8360.0грн., за жовтень 2008р. в сумі 11108.24грн., за листопад 2008 р. в сумі 133.88грн.

Розпорядженням КМУ від 6 лютого 2008 р. № 262-р «Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість» внесено зміни до форми податкової декларації з податку на додану вартість та порядку її заповнення і подання, передбачивши розшифрування платниками податку в додатку до декларації податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів за звітний місяць.

Пунктом 4.2 Наказу ДПА України № 166 передбачено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої). У разі подання уточнюючих розрахунків, в яких проводиться коригування податкових зобов'язань та або податкового кредиту, такі ж розшифровки подаються на суму уточнення.

Таким чином, внаслідок внесених у законодавство змін податкова декларація відображає не лише задекларовані суми податкового кредиту та податкових зобов'язань, а дає можливість проаналізувати господарську діяльність платника в розрізі його контрагентів, зокрема постачальників.

Проведеною перевіркою ТзОВ «Львівська ізоляція» встановлено, що відсутні документи, які б підтверджували фактичне отримання та використання у господарській діяльності товарів, придбаних від ТзОВ «Содес», а отже господарські операції, щодо придбання товарів від ТзОВ «Содес», які фактично не відбувались, а отже є нікчемними, у зв'язку із тим, що первинні документи, отримані від вищевказаного підприємства є недостовірними.

Нормами п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна, ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 вказаного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної. Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку із придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно із шз.7.2.6. цього пункту).

Враховуючи вищенаведене, за відсутності необхідних підтверджуючих документів, в порушення пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 п.п. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТзОВ «Львівська ізоляція» завищено податковий кредит в сумі 19602,12грн.

Враховуючи наведене просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Сихівському р-ні м. Львова було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Львівська ізоляція», за результатами якої складено Акт від 05.11.2010р. № 2742/23-209/22360905 про результати виїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаєморозрахунків з ТзОВ «Содес» за період 01.01.2008 р. - 31.12.2008 р., на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення від 16.11.2011 року №0002762321/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток усього в сумі 36753,95 грн. (платіж в розмірі 24502,65 грн. та штрафні санкції в розмірі 12251,3 грн.) та №0002772321/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість усього в сумі 29403,0 грн. (платіж в розмірі 19602,0 грн. та штрафні санкції в розмірі 9801,0 грн.) за порушення позивачем п. 5.1. ст. 5, пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також пп. 7.4.1. та 7.4.5. п. 7.4, пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» оскільки ТзОВ «Львівська ізоляція» за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. занижено податок на прибуток за 2008 рік в сумі 24502,65 грн., а також занижено податок на додану вартість за листопад 2008 р. в сумі 19602,12 грн.

Розглядаючи спір судом першої інстанції з'ясовано, що ТзОВ «Львівська ізоляція» з ТзОВ «Содес» укладено договір №51-09-08 від 23.09.2008 року про поставку стальних труб прямо і спіральношовних бувших у використанні, неторцованих, очищених від ізоляції довжиною 9-11 м, діаметром 1020x10 мм, в кількості 12 тонн по ціні 4500,0 грн. за одну тонну з ПДВ на загальну суму 54000,00 грн. на умовах FСА м. Дніпропетровськ з передоплатою; та договір №58-10-08 від 24.10.2008 року про поставку стальних труб прямо і спіральношовних бувших у використанні, неторцованих, очищених від ізоляції довжиною 9-11 м, діаметром 530x6 (1) мм, в кількості 50 тонн по ціні 1985,0 грн. за одну тонну з ПДВ на загальну суму 99250,00 грн. на умовах FСА м. Дніпропетровськ з передоплатою. Згідно з виписками з банківського рахунку позивача оплата за товар, відповідно до зазначених вище договорів відбулася 24.09.2008р.; 30.09.2008р.; 22.10.2008р. та 10.11.2008р. Факт здійснення поставок підтверджується накладними № 292 від 25.09.2008р.; № 22/10 від 29.10.2008р. та 22/10 від 05.11.2008р. Придбаний ТзОВ «Львівська ізоляція» товар використовувався позивачем для експортування в Республіку Польща. Факт їхнього подальшого використання у власній господарській діяльності, а саме, здійснення експорту, підтверджується відповідними вантажно-митними деклараціями:№ 209000006/8/017948 від 29.09.2008р.; №209000006/8/022669 від 03.11. 2008р. та № 209000006/8/023281 від 07.11.2008р.

У відповідності до підпункту 7.2.3. п. 7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» постачальником надано ТзОВ «Львівська ізоляція» складені згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» оригінали податкових накладних: № 378 від 25.09.2008р.; № 190 від 22.10.2008р. та № 191 від 05.11.2008р.

Судом першої інстанції також встановлено, що транспортно-експедиційні послуги щодо перевезення товару, який поставлявся ТзОВ «Содес» надавалися ТзОВ «Марк Логістик» за маршрутом Кривий Ріг-Дембіца-Ольштин та Дніпропетровськ-Краківець-Плоцьк. Зазначені послуги були надані на підставі заявок про надання транспортних послуг, що підтверджується Актами здачі прийняття робіт (надання послуг) від 24.09.2008р.; № ОУ- 000037 від 04.11.2008р.; № ОУ-0000042 від 05.11.2008р.) та експортними ВМД (№ 017948 від 29.09.2008р.; № 022669 від 03.11.2008р. та № 023281 від 07.11.2008р.). Факт перевезення товару, поставленого позивачеві ТзОВ «Содес» підтверджується також міжнародними товарно-транспортними накладними А№0111370, А№404322, А№404553.

Розглядаючи спір суд першої інстанції правильно вказав, що п.п. 2.3.2.-2.3.4. п. 2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005р.№ 327 визначено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті. Виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового, валютного та іншого законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані перевіряючими, а також посадовими особами суб'єкта господарювання. Не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання. При цьому суд вірно зазначив, що у порушення вказаних норм відповідачем не зазначено які саме первинні документи відсутні.

Крім того, суд першої інстанції правильно вважав пояснення представника відповідача про те, що позивач здійснював господарські операції не з ТзОВ «Содес», а іншим, невідомим податковій інспекції контрагентом припущенням, та такими що не підтверджені жодним доказом, а відтак не можуть бути взяті до уваги.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем висновок про те, що господарська операція між позивачем та ТзОВ «Содес» не відбулась, зроблено не на підставі первинних документів, наданих до перевірки позивачем згідно із Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість», а на підставі акта невиїзної документальної перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 1531/23-2/35498068 від 29.05.2009 р.

Суд вірно врахував, що відповідно до 2.2.15. п. 2.2. Порядку у разі, якщо при перевірці виявлено взаємовідносини із суб'єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні документи яких визнано судом недійсними, то вчиняється відповідний запис. Однак згідно ухвали від 25.03.2011 року Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №2а-4837/09/0470 залишено без розгляду адміністративний позов ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська до ТзОВ «Содес» про визнання недійсним статуту, свідоцтва, припинення юридичної особи.

Крім того судом правильно зазначено, що відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до п.п. 2.4 п.2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року за №168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені якого складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа». Так як первинні документи були складені відповідно до вимог чинного законодавства, вони мають юридичну силу і доказовість. Тобто, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд першої інстанції з чим погодилась колегія суддів дійшов підставного висновку, що первинні документи позивача, на підставі яких включено до податкового кредиту сплачені суми податку на додану вартість та сформовано валові витрати мають юридичну силу, тому можуть підтверджувати правомірність дій позивача щодо включення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування валових витрат.

Також судом правильно враховано, що згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовими витратами визнаються витрати платника податку у грошовій формі, здійснювані як компенсація вартості товарів, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 5.3.9. п. 5. 3. ст. 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені платіжними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить товари на митну територію України. Порядок формування права на податковий кредит визначений п.4 ст.7 цього Закону. Так, згідно з п.п.7.4.1, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Разом з тим пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судом також у даній спірній ситуації правильно враховано, що згідно з Актом перевірки ТОВ «Содес» останню декларацію з податку на прибуток надано за звітний період 11 місяців 2008 р., останню декларацію з ПДВ надано за звітний період грудень 2008 р., свідоцтво платника ПДВ анульовано 14.08.2009 року, при цьому згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання. Оскільки остання поставка товару від ТзОВ «Содес» була здійснена 05 листопада 2008 р., то на момент вчинення усіх поставок ТзОВ «Содес» перебувало на обліку платника податків в органах державної податкової служби, було платником податку на додану вартість і звітувалося податковому органу.

Враховуючи зазначене вище, суд обґрунтовано вважав, що позивачем надано достатньо доказів того, що господарські операції між ним та ТзОВ «Содес» реально відбувалися, відтак позивачем правомірно включено відповідні суми до складу валових витрат та податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання товарів у ТзОВ «Содес», а ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не пов'язує можливість включення до податкового кредиту належно підтверджених сум ПДВ із наявністю порушень податкового законодавства у третіх осіб. Крім того, чинним законодавством України не передбачено обов'язку суб'єкта господарювання перевіряти фактичне місцезнаходження контрагента, наявність у нього посадових або уповноважених осіб за даним місцезнаходженням, а також перевіряти, чи видавався йому відповідними державними органами дозвіл на виготовлення печатки та штампа. А відтак відповідачем неправомірно покладено відповідальність за ймовірні наслідки діяльності третіх осіб на ТзОВ «Львівська ізоляція».

Враховуючи зазначене вище суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року по справі № 2а-7492/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді І.В. Глушко

О.М. Довгополов

Повний текст ухвали виготовлений 20.02.2015 року