Ухвала

від 05.02.2015 по справі 808/4619/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2015 рокусправа № 808/4619/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Познанський В.А. (дов.від 11.09.2014 року)

відповідача: - Філімоненко Ю.С. (дов.від 04.08.2014 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 р. у справі № 808/4619/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Южпромбуд"

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки, та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

"17" липня 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Южпромбуд" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 17.05.2014 за №448 про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Южпромбуд», за наслідками якої складено акт від 12.06.2014 за №71/08-29-22-1308/34407472;

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Южпромбуд», за наслідками якої складено акт від 12.06.2014 за №71/08-29-22-1308/34407472;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.07.2014 №0000962201 про збільшення ТОВ «Южпромбуд» грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму в розмірі 1 421 181 грн.,

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.07.2014 №0000082213/5061 про збільшення ТОВ «Южпромбуд» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму в розмірі 1 445 091 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу щодо нереальності здійснення господарської діяльності, оскільки за даними операціями послуги надано, роботи виконано, оплату здійснено в повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 р. у справі № 808/4619/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Южпромбуд" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки, та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів в Запорізькій області від 08 липня 2014 року №0000082213/5061 та №0000962201. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постанову суду в частині задоволення позовних вимог мотивовано встановленням факту реальності здійснення господарської діяльності та правомірність відображення її результатів в податковому обліку на підставі дослідження належних чином оформлених первинних документів.

Відмова у задоволенні решти позовних вимог обґрунтована тим, що дії щодо проведення перевірки належать до повноважень відповідача і сам факт проведення перевірки не породжує для суб'єкта господарювання будь-яких права чи обов'язків, а отже не може бути предметом судового оскарження.

Не погодившись з постановою суду, Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 р. у справі № 808/4619/14, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що контрагентом позивача є підприємство, що має ознаки «податкового ризику», а отже надані первинні документи не можуть в повному обсягу підтвердити реальність здійснення господарської діяльності. Комплексна перевірка реальності та правомірності здійснення господарської діяльності включає в себе перевірку контрагентів платника податків, з огляду на те, що прямий контрагент позивача відсутній за юридичною адресою, у податкового органу відсутня можливість дослідити відповідні первинні документи для підтвердження фактичного здійснення укладених господарських операцій.

Представниками сторін під час апеляційного перегляду справи надано ґрунтовні пояснення щодо обставин справи та підтримано позиції викладені в апеляційній скарзі та запереченнях до неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, посадовими особами ДПІу Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Южпромбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Рембудкомплект-Плюс» (код ЄДРПОУ 36120814), ТОВ «Імпексбуд» (код ЄДРПОУ 38113699), ТОВ «Інтер-Технологія» (код ЄДРПОУ 38652098), ТОВ «СНІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 38106236), ТОВ «Ерідан 2 Плюс» (код ЄДРПОУ 38450157), ТОВ «Будтехцентр» (код ЄДРПОУ 37997835), ПАТ «БМУ Запоріжстальбуд-1» (код ЄДРПОУ 4851255), їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 по 31.12.2013.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 12.06.2014 №71/08-29-22-1308/34407472, в якому зафіксовано виявлені під час перевірки порушення, а саме:

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств у сумі 947 454 грн.;

- пп. 14.1.36, пп.14.1.181 ст. 14, п.п. 44.1, 44.3, 44.6 ст.і 44, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст.. 201 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у сумі 963 394 грн.

Висновки податкового органу щодо протиправного формування позивачем витрат та податкового кредиту ґрунтувались на наявності податкової інформації щодо порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача, за відносинами з яким сформовано валові витрати та податковий кредит, та відсутності контрагента за юридичною адресою.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено спірні податкові повідомлення-рішення від 08.07.2014 року №0000962201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 421 181 грн., в тому числі: за основним платежем - 947 454 грн., за штрафними санкціями - 473 727 грн. та №0000082213/5061, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 445 091 грн., в тому числі: за основним платежем - 963 394 грн., за штрафними санкціями - 481 697 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, вважаючи протиправними та необґрунтованими винесені податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до пояснень представника позивача, між ТОВ «Южпромбуд» (Генпідрядник) та ТОВ «Імпексбуд» (Субпідрядник) укладено договори субпідряду від 03.01.2013 року №07/2013, від 20.08.2012 року №28/2012, відповідно до умов яких Генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується виконати будівельно-ремонтні роботи, відповідно до умов угоди.

Відповідно до актів виконаних робіт, ТОВ «Імпексбуд» виконано робіт на загальну суму 4 657 461,75 грн. у т.ч. ПДВ 942 910,27 грн. За даною угодою позивачем до складу валових витрат віднесено за ІІІ квартал 2012 року - 836 659 грн., за 2012 рік 2 584 432 грн., за 2013 рік 2 130 120 грн. Суми ПДВ сплачені у цині придбаних робіт віднесено до складу податкового кредиту за вересень 2012 року на суму 177 837 грн., за жовтень 2012 року - 136 761 грн., за листопад 2012 року 117 145 грн., за грудень 2012 року - 105 627 грн., за січень 2013 року - 15 366 грн., за лютий 2013 року - 21 898 грн., за березень 2013 року - 98 636 грн., за квітень 2013 року - 126 323 грн., за травень 2013 року - 163 801 грн.

На підтвердження реальності виконання укладених угод субпідряду, позивачем надано банківські виписки; рахунки-фактури; податкові накладні; довідки про вартість виконаних будівельних робіт; акти прийому виконаних будівельних робіт тощо.

Відповідач, на підставі актів перевірок ТОВ «Імпексбуд» в яких визнано нікчемними правочини Товариства, дійшов висновку про нереальний характер господарської діяльності позивача - ТОВ «Южпромбуд». Внаслідок чого, на думку податкового органу, позивачем протиправно сформовано валові витрати за перевіряємий період та відповідно занижено податок на прибуток на загальну суму 947 454 грн.; так само внаслідок протиправного формування податкового кредиту, позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 963 394 грн.

Колегія суддів вважає необґрунтованими такі висновки податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996- XIV (далі за текстом - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону № 996-XIV та п.п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до статті 13 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, надані до перевірки, що свідчать про реальність господарських операцій з ТОВ «Імпексбуд».

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виконання зобов'язання за договором субпідряду у повному обсязі підтверджено документально.

Використання Товариством придбаних послуг (робіт) у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки не містить, що свідчить про правомірність такого відображення і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що всі придбані у підприємства послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності та правомірно віднесено до валових витрат суми коштів сплачених за них.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказані вище правочини.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, скаржником не наведена.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого» положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Також хибним є посилання на ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки даною нормою передбачені підстави недійсності правочину, а не його нікчемності.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При цьому, органам ДПС чинним законодавством не надано повноваження щодо встановлення в актах перевірки нікчемності правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Так, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Доводи скаржника про встановлену відсутність контрагента позивача за юридичною адресою, відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів, складських приміщень тощо свідчать про порушення з боку контрагентів позивача, за які чинним законодавством встановлені певні види відповідальності, і не доводять порушення позивачем податкового законодавства, тому колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Таким чином, безпідставними є посилання скаржника на нікчемність правочинів по ланцюгу постачання.

Щодо донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до приписів п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, який є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагенту позивача ТОВ «Імпексбуд» статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані. Також відсутні докази недійсності податкових накладних, виписаних контрагентом, які за приписами вищенаведених норм є єдиною підставою для формування податкового кредиту.

Усі надані первинні документи досліджені судом апеляційної інстанції, на підставі чого колегія суддів дійшла висновку про реальність операції позивача щодо придбання ремонтно-будівельних робіт, оскільки зазначена операція призвели до зміни майнового стану платника податків, метою придбання робіт було їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ «Южпромбуд», а саме на виконання договорів підряду укладених з замовниками ПАТ «Запоріжтрансформатор»; ПАТ «ДМК ім. Ф.Е.Дзержинського»; ТОВ «БМУ-ЮЖПРОМБУД»; ВАТ «Запоріжсталь»; ТОВ «МЕТАЛУРГМОНТАЖ 207»; ТОВ «СТИНА»; ПАТ «БМУ «ЗАПОРІЖСТАЛЬБУД-1». При цьому усі первинні документи оформлені належним чином та відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «Імпексбуд» відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача із вказаним підприємством, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, складеними на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Отже, доводи скаржника про те, що дії вчинені сторонами були виправлені виключно на мінімізацію податкових зобов'язань, також колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки носять характер припущень, без посилань на порушення саме позивачем конкретних норм чинного податкового законодавства, яке б обґрунтувало проведених податковим органом донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток та податок на додану вартість.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 р. у справі № 808/4619/14 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 р. у справі № 808/4619/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко