Постанова

від 18.02.2015 по справі п/811/4135/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2015 року Справа № П/811/4135/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря - Сириці І.О.,

за участю представників:

позивача - Левенця Д.О.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом Управління Укртрансінспекції в Кіровоградській області до СФГ ОСОБА_3 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд стягнути з СФГ ОСОБА_3 плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в розмірі 1051,97 грн., що еквівалентно 63,49 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку, а саме 21.05.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 21.05.2014 року під час здійснення габаритно-вагового контролю на пункті габаритно-вагового контролю а/д Н-14 Олександрівка-Кіровоград-Миколаїв 75 км. + 812 м. посадовими особами Укртрансінспекції проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки КАМАЗ модель 452803, реєстраційний номер НОМЕР_1, із причепом марки Нефаз, моделі 8560 12 02, реєстраційний номер НОМЕР_2 (чек зважування від 21.05.2014 р.), за результатами якого було виявлено перевищення нормативних вагових параметрів, про що складено акт № 002028 від 21.05.2014 р. та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю. У зв'язку з цим, на підставі Порядку здійснення габаритно-вагового контролю за справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та /або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. №879, проведено розрахунок № 18 від 21.05.2014 р., згідно з яким відповідачу нараховано плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в сумі 65,49 євро, що з урахуванням курсу євро станом на 21.05.2014 р. складає 1051,97 грн.. Відтак, враховуючи те, що вказана сума не сплачена у добровільному порядку, відповідач просить суд стягнути її в судовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити з вищенаведених підстав.

Відповідач позовні вимоги не визнав, подав суду заперечення проти позову згідно якого посилався на те, що чинним законодавством не передбачено право Укртрансінспекції та її територіальних підрозділів на примусове стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у випадку не сплати їх у добровільному порядку, що вказано особисто позивачем у поданій до суду позовній заяві. Відтак, із зазначеним позовом звернулась не та особа, якій належить право вимоги (а.с.39-40).

У судовому засіданні представник відповідача підтримав подані заперечення, просив суд їх врахувати та відмовити у задоволені позову.

Дослідивши наявні в справі документи, заслухавши пояснення представників сторін та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі направлення на перевірку №020736 від 20.05.2014 р. (а.с.8), посадовими особами Укртрансінспекції проведено рейдову перевірку транспортних засобів перевізників на автодорозі Н-14 Олександрівка-Кіровоград-Миколаїв 75 км. + 812 м. щодо дотримання ними вимог чинного автомобільного законодавства України.

21.05.2014 р. посадовими особами відповідача на а/д Н-14 Олександрівка-Кіровоград-Миколаїв 75 км. + 812 м. проведено габаритно-ваговий контроль, під час якого встановлено, що транспортний засіб марки КАМАЗ модель 452803, реєстраційний номер НОМЕР_1, із причепом марки Нефаз, моделі 8560 12 02, реєстраційний номер НОМЕР_2 (чек зважування від 21 травня 2014 року), який належить СФГ ОСОБА_3, має перевищення нормативних параметрів навантаження на вісі (фактична маса - 42,2 тонн при нормативно допустимій масі 38 тонн), що зафіксовано в акті № 002028 від 21.05.2014 р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с.10).

До акту складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 21 травня 2014 року та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №18 від 21.05.2014 р., згідно якого визначено СФГ ОСОБА_3 плату у розмірі 65,49 євро (а.с.11-13).

Вказані вище документи (акт, довідку, розрахунок) листом №02-22/1621 від 22.05.2014р. направлено відповідачу та отримані останнім 29.05.2014 р. (а.с.15).

В подальшому позивач, посилаючись на п.26 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю за справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та /або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. №879, звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування в розмірі 1051,97 грн., з урахуванням курсу євро станом на 14:00 год. 21.05.2014 р. (а.с.16-17).

Суд, надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог, виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 р. №3353-ХІІ зметою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. №879 (надалі - Порядок № 879) визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь(осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. При цьому, транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно вимог п.22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 38 т (на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - до 40 т; для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою КМУ від 18.01.01 р. №30, вказано, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно п.п.3, 4 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху. Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

В силу приписів пункту 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

При цьому, як встановлено в ході розгляду справи та не заперечувалось позивачем, після проведення габаритно-вагового контролю і встановлення перевищення нормативних вагових параметрів вантажним автомобілем марки КАМАЗ, модель 452803, р/н НОМЕР_1, із причепом марки Нефаз, моделі 8560 12 02, р/н НОМЕР_2, останньому не було заборонено подальший рух, хоч це суперечить вищевказаному пункту 21 Порядку № 879.

Також, згідно п.26 Порядку № 879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Відповідно п. 27 Порядку № 879 плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення пунктів 26, 27 Порядку № 879 не встановлюють, хто повинен проводити справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Водночас, згідно пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідно до п.31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

Таким чином, аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку про те, що чинним законодавством не передбачено право Уктрансінспекції та її територіальних підрозділів на примусове стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування у випадку не сплати їх в добровільному порядку.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до п.8 ч.1 ст.3 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Пунктом 9 статті 3 КАС України визначено, що відповідачем в адміністративному судочинстві є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Окремі випадки, коли в адміністративному процесі у процесуальному статусі відповідача можуть бути й інші особи, а ніж суб'єкт владних повноважень, визначені ч.4 ст.50 КАС України, відповідно до якої, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, встановлених законом.

Тобто, суб'єкт владних повноважень може виступати як позивач в адміністративному процесі лише у випадках, передбачених п.п.1-4 ч.4 ст.50 КАС України, та в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ч.3 ст.6 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Відтак, суб'єкт владних повноважень набуває адміністративної процесуальної дієздатності позивача виключно, якщо Конституцією та законами України його наділено правом на звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Проте, жодним нормативно-правовим актом не передбачено право Управління Укртрансінспекції в області звернення до суду із позовною вимогою про стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування у випадку не сплати їх в добровільному порядку. Про що, зазначалось і представником позивача в судовому засіданні.

На підставі встановлених обставин та правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Також, ухвалою судді про відкриття провадження у справі від 08.12.2014 р. позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі (а.с.1).

Згідно статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Станом на 18.02.2015 р. позивачем не надано до суду доказів сплати судового збору, а тому останній належить стягненню з позивача у розмірі 1827 грн..

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Стягнути з Управління Укртрансінспекції в Кіровоградській області (код - 38268734) судовий збір у сумі 1827 грн. до Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі складена 23.02.2015 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина