Рішення

від 17.02.2015 по справі 911/218/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26 РІШЕННЯ

Іменем України

"17" лютого 2015 р. Справа № 911/218/15

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна-А» про стягнення 3023,54 грн. за участю представників:

позивача:Юрченко Н.П. - дов. від 17.01.2015р. № 01-22/6-101 відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна-А» (далі - відповідач) про стягнення 3023,54 грн., з яких 2125,55 грн. основний борг, 446,81 грн. інфляційні втрати, 54,43 грн. 3% річних та 396,75 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 27.12.2010р. № 37-14/1-82 щодо здійснення розрахунку за надані послуги.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 27.12.2010р. № 37-14/1-82 (далі - договір) відповідно до умов якого позивач надає, а відповідач отримує послуги в обсягах та за цінами визначеними в п. 1.1 договору.

Відповідно до п. 1.3 договору сплата за послуги здійснюється відповідачем з дати підписання сторонами акту приймання-передачі орендованого майна.

Згідно п. 1.4 договору розмір оплати за послуги залежить від фактичного їх об'єму, тарифів та витрат балансоутримувача, пов'язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та в інших випадках, передбаченим чинним законодавством України.

Пунктом 2.1.6 договору балансоутримувач зобов'язався щомісяця до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти орендарю рахунок за надані послуги за звітній місяць та складати акт приймання-здачі виконаних послуг (надалі - акт виконаних послуг), який є контролюючим та звітнім документом сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості.

Згідно п. 2.2.2 договору орендар зобов'язався щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5 днів з дати його отримання. Якщо протягом 5 днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу, він вважається підписаний сторонами.

Сторони встановлюють, що згідно зі ст. 631 Цивільного кодексу України умови даного договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з дати підписання сторонами актів передачі-приймання орендованого майна та діє 1 рік. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця до закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на кожен наступний рік (п. 6.1 договору).

На виконання умов договору позивач в період грудень 2013р. та з лютого по жовтень 2014 року включно надав відповідачу передбачені договором послуги на загальну суму 2125,55 грн.

Надання передбачених договором послуг на суму 2125,55 грн. підтверджується наступними актами приймання-здачі виконаних послуг: від 31.12.2013р. на суму 1330,84 грн., від 28.02.2014р. на суму 313,10грн., від 31.03.2014р. на суму 137,30 грн., від 30.04.2014р. на суму 60,41 грн., від 31.05.2014р. на суму 60,41 грн., від 19.06.2014р. на суму 9,24 грн., від 31.07.2014р. на суму 47,02 грн., від 31.08.2014р. на суму 47,02 грн., від 30.09.2014р. на суму 48,86 грн., від 30.09.2014р. на суму 5,54 грн., від 31.10.2014р. на суму 65,93 грн., які підписані повноважним представником позивача і скріплені печаткою підприємства, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Для оплати зазначених послуг, позивач, виставив відповідачу відповідні рахунки-фактура, а саме: від 31.12.2013р. № 61/1013 на суму 1330,84 грн., від 28.02.2014р. № 61/136 на суму 313,10 грн., від 31.03.2014р. № 61/227 на суму 137,30 грн., від 30.04.2014р. № 61/291 на суму 60,41 грн., від 31.05.2014р. № 61/364 на суму 60,41 грн., від 19.06.2014р. № 61/367 на суму 9 грн., від 31.07.2014р. № 61/494 на суму 47,02 грн., від 31.08.2014р. № 61/591 на суму 47,02 грн., від 30.09.2014р. № 61/674 грн. на суму 48,86 грн., від 30.09.2014р. № 61/673 на суму 5,66 грн., від 31.10.2014р. № 61/726 на суму 65,93 грн.

Приймаючи вищезазначені акти приймання-здачі виконаних послуг, як доказ надання послуг на суму 2125,55 грн., суд враховує наступне.

Згідно п. 2.2.2 договору орендар зобов'язався щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5 днів з дати його отримання.

Рахунок-фактуру від 31.12.2013р. № 61/1013 на суму 1330,84 грн. з актом приймання-здачі виконаних послуг від 31.12.2013р. на суму 1330,84 грн. та рахунок-фактуру від 31.07.2014р. № 61/494 на суму 47,02 грн. з акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.07.2014р. на суму 47,02 грн. та рахунки-фактури: від 31.08.2014р. № 61/591 на суму 47,02 грн., від 30.09.2014р. № 61/674 грн. на суму 48,86 грн., від 30.09.2014р. № 61/673 на суму 5,66 грн., від 31.10.2014р. № 61/726 на суму 65,93 грн. відповідач всупереч положенням п. 2.2.2 договору, самостійно з 10 числа місяця, що слідує за звітним, не одержав його в бухгалтерії балансоутримувача, у зв'язку з чим позивач надіслав на адресу відповідача зазначені рахунки-фактури та акти, що підтверджується описом вкладення до цінного листа від 31.07.2014р., описом рекомендований лист з повідомленням від 22.08.2014р., рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 07.10.2014р., від 28.10.2014, від 13.11.2014р. завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Рахунки-фактури: від 28.02.2014р. № 61/136 на суму 313,10 грн., від 31.03.2014р. № 61/227 на суму 137,30 грн., від 30.04.2014р. № 61/291 на суму 60,41 грн., від 31.05.2014р. № 61/364 на суму 60,41 грн., від 19.06.2014р. № 61/367 на суму 9 грн. відповідач отримав самостійно у позивача, про що свідчить підпис повноважного представника відповідача на відповідному реєстрі документів, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Відповідно до п. 2.2.2 договору якщо протягом 5 днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу, він вважається підписаний сторонами.

Проте, всупереч положенням п. 2.2.2 договору відповідач не повернув в бухгалтерію позивача підписані акти приймання-здачі виконаних послуг протягом 5-ти робочих днів з дати їх отримання.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що письмових зауважень по зазначених актах відповідач позивачу не надав, а також не надав мотивованої письмової відмови від їх підписання, суд приходить до висновку, що відповідач прийняв надані позивачем послуги, зазначені в перелічених вище актах приймання-здачі виконаних послуг в обсягах та за цінами, які в них вказані.

Беручи до уваги викладене та враховуючи вищеперелічені документи в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позивач свої зобов'язання за договором щодо надання послуг в період грудень 2013р. та з лютого по жовтень 2014 року включно виконав належним чином в обсягах та за цінами, визначеними договором.

Разом з тим, відповідач свої договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги не виконав, в зв'язку з чим за ним рахується борг в розмірі 2125,55 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за надані послуги згідно договору, у зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 2125,55 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 2125,55 грн. заборгованості зі сплати послуг за вказаним договором.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати наданих послуг в строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочки з 20.01.2014р. по 16.01.2015р. складають 446,81 грн., 3% річних з прострочених сум за період прострочки з 20.01.2014р. по 16.01.2015р. складають 54,43 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Також, позивач на підставі п. 4.2 договору просить суд за порушення строків оплати за надані послуги згідно договору стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, розмір якої за розрахунком позивача за загальний період прострочки з 20.01.2012р. по 16.01.2015р. складає 396,75 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням зазначених вище норм чинного законодавства, зокрема, вимог ч. 6 ст. 232 ГК України стягненню підлягає пеня в розмірі 187,19 грн.

В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми пені суд відмовляє, оскільки вона всупереч положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахована на прострочені суми боргу більше ніж за 6 місяців, в зв'язку з чим вимоги в цій частині є безпідставні.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2125,55 грн. основного боргу, 446,81 грн. інфляційних втрат, 54,43 грн. 3% річних та 187,19 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається на відповідача, оскільки спір виник в наслідок його неправильних дій. Доказів протилежного останній суду не надав.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна-А» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 50, ідентифікаційний код 35313485) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», ідентифікаційний код 20572069) 2125 (дві тисячі сто двадцять п'ять) грн. 55 коп. основного боргу, 446 (чотириста сорок шість) грн. 81 коп. інфляційних втрат, 54 (п'ятдесят чотири) грн. 43 коп. 3% річних, 187 (сто вісімдесят сім) грн. 19 коп. пені, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. витрат по сплаті судового збору

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 23.02.2015р.