Постанова

від 24.02.2015 по справі 916/3988/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2015 р.Справа № 916/3988/14 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Савицького Я.Ф., Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання: Максіміхіній Ю.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Швидкий О.О. (за довіреністю),

від відповідача - Негрецька А.Л. (за довіреністю),

від третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Степового комунального підприємства «Джерело»

на рішення господарського суду Одеської області від 09.12.2014

по справі № 916/3988/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго»

до Степового комунального підприємства «Джерело»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Степова сільська рада Роздільнянського району Одеської області

про стягнення

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 24.02.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» (далі - Товариство, позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Степового комунального підприємства «Джерело» (далі - Підприємство, відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 98 536,24 грн., заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії - 24 278,67 грн., суми пені - 3 703,95 грн., 3% річних - 1 896,70 грн., інфляційних збитків - 8 893,78 грн. та сплаченого судового збору - 2 746, 19 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань, не в повному обсязі розрахувався за спожиту активну електричну енергію, що призвело до накопичення поточної заборгованості. Крім цього, відповідачем було допущено перевищення договірної величини споживання електричної енергії за вересень 2013р. на 19 575 кВт год. (36575 -17000 = 19575). та за листопад 2013р. на 3 955 кВт год. (13 955 - 10 000 = 3 955).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.10.2014 залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Степову сільську раду Роздільнянського району Одеської області.

В ході розгляду справи, 08.12.2014 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог у частині заборгованості за спожиту активну електроенергію на 27 500,00 грн. у зв'язку із оплатою відповідачем заборгованості у цій сумі.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.12.2014 позов Товариства задоволено (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог), стягнуто з Підприємства на корить позивача заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 71 036,24 грн., заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 24 278,67 грн., пеню - 3 703,95 грн., 3% річних - 1 896,70 грн., інфляційні втрати - 8 893, 78 грн., витрати по сплаті судового збору - 2 196, 18 грн.. З державного бюджету України Товариству повернуто суму переплаченого судового збору у розмірі 550,01 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що наявні в справі матеріали засвідчують обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Підприємство звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати в частині нарахування пені, 3% річних, збитків від інфляції, заборгованості щодо перевищення договірних величин споживання електроенергії вересень та листопад 2013 року, а також розстрочити виконання рішення щодо сплати боргу.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду ухвалене при недоведених обставинах та при неправильному застосуванні судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного та необґрунтованого рішення.

Більш детальніше доводи зазначені у скарзі.

20.02.2015 до Одеського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в яких Товариство вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, а доводи скаржника безпідставними та надуманими, у зв'язку з чим, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

До початку судового засідання 24.02.2015 до апеляційного суду від Підприємства надійшло клопотання про зобов'язання Товариства надати підтверджуючу документацію стосовно сплати боргу в сумі 27 500,00 грн.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився та не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом, хоча повідомлявся належним чином про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 20.01.2015, про поважні причини неявки суд не повідомив та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.02.2015 надала пояснення, якими підтримала доводи апеляційної скарги та просила задовольнити клопотання.

В судовому засіданні 24.02.2015, представник позивача надав пояснення, проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення та просив відхилити клопотання.

З'ясувавши думки представників сторін щодо клопотання Підприємства, судова колегія вважає, що вищевказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки матеріали справи вже містять належні докази стосовно сплати боргу в сумі 27 500,00 грн., а саме банківські виписки за період з вересня по листопад 2014 року.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників відповідача та позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.09.2006 між ВАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» (змінено назву на Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго») (Постачальник) та Степовим комунальним підприємством «ДЖЕРЕЛО» (Споживач) Договір про постачання електричної енергії № 666, за умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2006р. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.п. 1.1., 9.4. договору).

Оскільки в матеріалах справи відсутні заяви сторін про припинення дії договору або перегляд його умов, то на даний час Договір є чинним.

Відповідно до п. п.2.1., 2.2.2., 2.3.3 Договору під час виконання умов цього Договору з питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ). Постачальник зобов'язався постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару: - в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (додаток «Обсяги постачання електричної енергії споживачу»). Споживач зобов'язався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Додатком № 5 від до Договору № 666 від 01.09.2006 Сторонами визначений порядок розрахунків (для бюджетних установ та підприємств житлово-комунального господарства), за умовами якого, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електроенергії приймається місяць з 25 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електроенергії або дата внесення Споживачем готівки в касу Постачальника. Споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії згідно з виписаними рахунком. Оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, нарахувань по протоколах порушень при користуванні електричною енергією, рахунків за надання послуг з компенсації поретікання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції та інші платежі, згідно з умовами Договору, здійснюється Споживачем самостійно на протязі 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за «Актом про обсяги спожитої електроенергії» за показами розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка зняття показів (п. п. 1-3 Додатку №5).

Відповідно до п. 4.2.2 Договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього Договору, Споживач сплачує Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним (за підсумками минулого року) обсягом фактичного споживання електроенергії 50 000 кВт год. і більше.

Згідно Додатку № 1 від 25.10.2012 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу» до Договору № 666 про постачання електричної енергії від 01.09.2006 (далі - Додаток № 1) Сторони визначили щомісячний обсяг постачання електричної енергії (договірні величини) на кожний розрахунковий період (місяць) 2013 рік. Зокрема, договірна величина споживання електричної енергії на період вересня 2013 року була встановлена в розмірі 17 000 кВт год., а на розрахунковий період листопада 2013 року договірна величина споживання - становила 10 000 кВт год.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичний обсяг спожитої електричної енергії за вересень 2013 склав 36 575 кВт год., відповідно до акту споживача про обсяги спожитої електроенергії, акту про використану електричну енергію Товариства. Отже, відповідачем було допущено перевищення договірної величини споживання електричної енергії за вересень 2013 на 19 575 кВт год. (36 575 -17 000 = 19 575). Фактичний обсяг спожитої електроенергії споживачем за листопад 2013 склав 13 955 кВт год. Отже, відповідач допустив перевищення договірної величини споживання електроенергії за листопад 2013 на 3 955 кВт год. (13 955 - 10 000 = 3 955).

Отже, судова колегія вважає, що позивач правомірно нарахував відповідачу за перевищення договірної величини за вересень 2013 - 20 195,53 грн., відповідно до встановленого на той час тарифу 1,0317 за 1 кВт. та за листопад 2013 - 4 083,14 грн., відповідно до встановленого на той час тарифу 1,0324 за 1 кВт.

Крім цього, з матеріалами справи підтверджено, що повідомлення про перевищення споживачем договірної величини за вересень 2013 було отримано Підприємством 30.09.2013. Рахунок на оплату суми за перевищення договірної величини споживання електроенергії отримано відповідачем 25.10.2013, з терміном оплати до 01.11.2013.

Повідомлення про перевищення споживачем договірної величини за листопад 2013 було отримано Підприємством 26.11.2013. Рахунок на оплату суми за перевищення договірної величини споживання електроенергії отримано відповідачем 25.12.2013, з терміном оплати до 01.01.2014, однак доказів оплати зазначених рахунків відповідачем до суду не надано.

20.11.2013 відповідач звернувся до позивача із заявою про коригування договірної величини споживання електроенергії, відповідно до якої просить позивача збільшити останню з 10 000 до 14 000 кВт год. Зазначена заява відповідача була отримана відповідачем 21.11.2013.

Враховуючи непогашення Підприємством заборгованості щодо оплати електричної енергії, 25.11.2013 Товариство вмотивовано відмовило у здійсненні коригування договірної величини споживання електроенергії, що відповідає приписам пункту 4.4. постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 № 28 «Про затвердження Правил користування електричною енергією», яким передбачено, що постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія погоджується з господарським судом щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за перевищення ним договірних величин споживання електричної енергії у сумі 24 278, 67 грн. та задоволення позову в цій частині.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 71 036,24 грн., судова колегія зазначає наступне.

Так, в матеріалах справи достатньо доказів, з яких вбачається, що за період з червня 2012 року по серпень 2014 Підприємство спожило електроенергію на загальну суму 409 268,65 грн., що підтверджується актами споживача про обсяги спожитої електроенергії, рахунками-фактурами, виставленими Товариством для оплати за відповідні періоди. Однак, відповідач не повністю здійснив розрахунки за спожиту активну електричну енергію, а саме сплачена сума становить 310 732,41 грн., що підтверджується банківськими виписками за період з 01.06.2012 по 31.08.2014.

Згідно з банківськими виписками Товариства за період з вересня 2014 по листопад 2014, відповідачем була частково сплачена сума боргу за спожиту активну енергію, а саме 27 500,00 грн.

Отже, станом на момент прийняття рішення господарським судом сума заборгованості за спожиту активну електроенергію відповідача перед позивачем становила 71 036,24 грн.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За таких обставин, правомірною є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну електричну енергію у сумі 71 036, 24 грн., яка підставно була задоволена господарським судом.

Оскільки на момент подання позову до господарського суду (30.09.2014) сума заборгованості становила 98 536,24 грн., то саме на цю суму позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 (три) проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевірила правильність розрахунку позивача за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі «Законодавство» та дійшла до висновку, що розрахунок 3% річних та індексу інфляції, зроблено арифметично і методологічно вірно.

Щодо стягнення суми пені, судова колегія зазначає наступне.

Позивачем правомірно нарахована пеня, що відповідає умовам договору, а саме п.4.2.1 Договору (за внесення платежів, передбачених п.п.2.3.3-2.3.4 цього Договору (оплата вартості електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а також оплата за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком «Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії») з порушенням термінів, визначених додатком «Порядок розрахунків», Споживач сплачує Постачальнику електроенергії пеню у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у цей період, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати) та ч. 6, ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 3 ст. 343 ГК України, оскільки перевіривши арифметичний розрахунок пені, суми співпали.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що місцевим судом правомірно задоволено вимогу позивача про стягнення пені у розмірі 3 703,95 грн., інфляційних втрат в розмірі 8 893,78 грн. та 3 % річних в сумі - 1 896,70 грн.

Судова колегія не погоджується з доводами апелянта, що Товариство нарахувало суму пені , 3% річних та інфляційних збитків з порушенням строків, встановлених чинним законодавством, на підставі наступного.

Статтею 258 ЦК України встановлено строк спеціальної позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 6 ст. 232 ГПК України встановлено період часу, протягом якого можуть бути нараховані штрафні санкції, а саме 6 місяців.

Так, пунктом 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз'яснено, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Отже, сума пені Товариством, у відповідності до умов договору, нарахована за кожен день прострочення платежу, за період з 01.11.2013 по 30.04.2014, тобто в межах 6-ти місячного періоду нарахування й в межах строку спеціальної позовної давності в один рік.

Стосовно сум 3% річних та інфляційних збитків, то останні нараховані на період з серпня 2012 (3% річних) та вересня 2012 (інфляційні збитки) по липень 2014, в межах строку загальної позовної давності, яка згідно ст. 257 ЦК України становить три роки.

Рішення Степової сільської ради Роздільнянського району від 05.06.2014, на яке звертає увагу апелянт, як на підставу вважати частково погашеною заборгованість за спожиту електроенергію, судова колегія не бере до уваги, адже даний документ не підтверджує здійснення перерахування сум відповідних коштів на рахунки Товариства.

Також безпідставними є посилання скаржника на Закон України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті за газ та електроенергію», оскільки зазначений нормативний акт не регулює відносини між енергопостачальною компанією та споживачами.

Щодо клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду, судова колегія не вбачає підстав для його задоволення, у зв'язку з наступним.

Дійсно відповідно до положень ст. 83 ГПК України, господарський суд має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Статтею 121 ГПК України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Проте, апелянтом не наведено жодних обставин, які свідчать про винятковість ситуації, або ж про відсутність можливості сплати боргу, не надано доказів на підтвердження скрутного фінансового становища. Також, часткова оплата відповідачем суми заборгованості свідчить про платоспроможність останнього. Крім цього, відповідач не позбавлений права на звернення до Товариства на підставі п. 6.5. ПКЕЕ та п. 7.7. Договору щодо складання графіка погашення заборгованості.

Отже, наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись cm.cm. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 09.12.2014 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.02.2015 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Савицький Я.Ф.

Шевченко В.В.