Постанова

від 18.02.2015 по справі 813/7688/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2015 року 10 год. 55 хв. Справа № 813/7688/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Козак О.О.,

представника позивача - Богданова О.В.,

представника відповідача - Квасниці Н.Б.,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдинг Львів" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Львів» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002392204 та № 0002402204 від 26.08.2014 року.

Ухвалою суду від 12.11.2014 року відкрито провадження у справі. В судовому засіданні 18.02.2015 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність висновків податкового органу щодо заниження ним податку на додану вартість внаслідок господарських взаємовідносин з контрагентами позивача, а саме - ПП Фірма «Деал» та ТОВ «Нові технології ТПВ» та про нікчемність та фіктивність проведених між ними господарських операцій. Вказує на те, що такі висновки зроблені відповідачем без об'єктивного аналізу господарських операцій та ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу щодо відсутності фактичного виконання робіт, визначених укладеними позивачем з вказаним контрагентом, договорами. Реальність взаємовідносин між позивачем та його контрагентами спростовується належними первинними документами. Крім того, податковий орган не вправі самостійно давати висновки про нікчемність правочинів. Також, зазначає, що застосовані штрафні санкції за не надання документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки є безпідставними, оскільки позивач належним чином повідомив про їх втрату. Відтак, позивач вважає, що такі висновки відповідача є безпідставними та нічим не підтверджені, не можуть бути покладені в основу висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства та нікчемності правочинів, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позові та додаткових поясненнях, просив суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечила, просила суд в задоволенні позову відмовити повністю. У своїх запереченнях зазначила, що під час проведення перевірки було встановлено, що господарські операції позивача із контрагентом, наведеними в Акті перевірки, не мали реального характеру, правочини, вчинені між ними, є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинам. Документи, представлені позивачем як докази, фактичного здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами, не можуть свідчити про виконання таким підприємством своїх договірних зобов'язань. В основу висновків про порушення позивачем податкового законодавства покладено те, що його контрагенти мають ознаки фіктивності, зокрема такі не мають матеріальної, виробничої та технічної бази для проведення господарських операцій по виконанню робіт. Окрім того, щодо контрагента контролюючим органом встановлено, що такий відсутній за місцезнаходженням, на підтвердження чого є відповідний акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 12.08.2013 року та акт ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя від 27.06.2013 року згідно з якими встановлено відсутність контрагентів за місцезнаходженням та неможливість самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність через відсутність виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, оборотних активів. Крім того, зазначила, що штрафні санкції за не надання документів до перевірки застосовані правомірно.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Метал Холдинг Львів» з питань з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів до бюджету при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Нові технології ТПВ», код ЄДРПОУ 35921869 за березень 2012 року, ПП фірма «Деал» код ЄДРПОУ 25016060 за січень 2013 р. За результатами проведеної перевірки 08.08.2014 року складено акт № 858/13-50-22-04-11/33286209, на підставі якого ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Податковим органом встановлено, що господарські операції позивача з вказаними вище контрагентами не підтверджуються стосовно місцезнаходження майна та самого контрагента, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховував наступне.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (далі - ПК України).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи 07.12.2012 року між ТОВ «Метал Холдинг Львів» та ПП «Фірма «Деал» укладено Договір № 11-П відповідно до якого ПП Фірма «Деал» зобов'язувалось здійснити переробку зливків із сталі нержавіючої на потужностях ТОВ НВЦ «Трубосталь» у труби відцентроволиті.

Позивач звертає увагу суду на те, що вказана господарська операція нерозривно пов'язана з рядом інших господарських операцій ТОВ «Метал Холдинг Львів» та є одним із елементів у ланцюгу виготовлення продукції, зокрема, труб відцентрово литих.

25 червня 2012 року між ТОВ «Метал Холдинг Львів» та ТОВ «ВКФ ДІАРА» було укладено Договір поставки № 25/06/12-Л за яким ТОВ «ВКФ ДІАРА» зобов'язалось поставити металовироби в кількості 22,68 тонн.

На виконання вказаного договору та в підтвердження господарської операції, позивачем надано суду Специфікацію №1 від 25.06.2012 р., видаткову накладну № 0629/01 від 29.06.2012 р., товарно - транспортні накладні № 29/06/12-3 від 29.06.2012 р., №29/06/12-1 від 29.06.2012 р., №29/06/12-2 від 29.06.2012 р., № 29/06/12-1 від 29.06.2012 р.

Вказані металовироби були передані на зберігання ТОВ «БІСТАР 3000» згідно договору відповідального зберігання № 2006-12 ВЗ від 20.06.2012 року, що підтверджується, актом приймання - передачі на зберігання № 2906-1 від 29.06.2012 року та № 3011/1ВЗ від 30.11.2012 року, а також, актом приймання -передачі із зберігання № 0111-12 від 01.11.2012 року.

Відповідно до Договору поставки №2610-1/12 від 26.10.2012 р. та Специфікації №1 від 26.10.2012 р., Специфікації №2 від 26.10.2012 р., ТОВ «Метал Холдинг Львів» придбало у ТОВ «Профторг-2012» кутник L50 в кількості 55 тонн. Підтвердженням факту поставки є видаткова накладна № РН-1101/01 від 01.11.2012 р., товарно - транспортна накладна №01/11/12-1 від 01.11.2012 р., податкова накладна № 21 від 01.11.2012 р., видаткова накладна № РН-1101/02 від 01.11.2012 р., товарно - транспортна накладна № 01/11/12-2 від 01.11.2012 р., податкова накладна №22 від 01.11.2012 р., видаткова накладна № РН-1206/04 від 06.12.2012 р., товарно - транспортна накладна №06/12/12-1 від 06.11.2012 р., податкова накладна № 72 від 06.12.2012 р., видаткова накладна № РН-1206/05 від 06.12.2012 р., товарно - транспортна накладна № 06/12/12-2 від 06.12.2012 р., податкова накладна №73 від 06.12.2012 р., видаткова накладна №РН-1206/06 від 06.12.2012 р., товарно - транспортна накладна №06/12/12-3 від 06.12.2012 р., податкова накладна №74 від 06.12.2012 р., видаткова накладна № РН-1206/07 від 06.12.2012 р., товарно - транспортна накладна №06/12/12-4 від 06.12.2012 р, податкова накладна № 75 від 06.12.2012 р., видаткова накладна №РН-1206/08 від 06.12.2012 р., товарно - транспортна накладна № 06/12/12-5 від 06.12.2012 р., податкова накладна №76 від 06.12.2012 р.

В подальшому, придбані у ТОВ ВКФ «Діара» та ТОВ «ПРОФТОРГ-2012» металовироби були використані для переробки на зливки з нержавіючої сталі згідно Договору на переробку давальницької сировини № 2910/1 від 29.10.2012 року, що був укладений з ТОВ «Бістар 3000».

На виконання вказаного договору позивачем надано додаток № 1 «Специфікація на готову продукцію», акти приймання - передачі від 01.11.2012 року, 06.12.2012 року, 30.11.2012 року 17.12.2012 року, податкові накладні № 1 від 17.12.2012 року та № 4 від 30.11.2012 року, акт № 1 від 01.11.2012 року.

За наслідками вказаних господарських операції було виготовлено та передано ТОВ «Метал Холдинг Львів» зливки з нержавіючої сталі необроблені, а саме - 30.11.2012 року 23,503 тони, та 17.12.2012 року 50,35 тонн.

Відповідно до умов договору № 11-П від 07.12.2012 року укладеного між ТОВ «Метал Холдинг Львів» та ПП Фірма «Деал» останнє зобов'язувалось здійснити переробку зливків із сталі нержавіючої на потужностях ТОВ НВЦ «Трубосталь» у труби відцентроволиті 426х200 :х?3500 згідно ТУ У 27.2-13419172-002:2008.

На підтвердження вказаної господарської операції позивачем надано акти приймання - передачі від 07.12.2012 року та 18.12.2012 року.

Факт переробки та виготовлення труб відцентроволитих підтверджується актами виконаних робіт від 12.12.2012 року № 1/11-П та від 24.12.2012 року № 2/11-П.

Право ТОВ «Метал Холдинг Львів» на податковий кредит з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними № 2 від 12.12.2012 року та № 3 від 24.12.2012 року.

Надалі виготовлені труби відцентроволиті ТОВ «Метал Холдинг Львів» за участі комісіонера ПП «АВМ-Дніпро» було реалізовано за межі митної території України фірмі «LIGHMILL IMPORT LLP» Великобританія.

На підтвердження реалізації позивачем надано договір комісії № 45-к від 07.12.2012 року, з додатком № 1 від 07.12.2012 року та додатком № 2 від 25.12.2012 року, додатковою угодою від 10.01.2013 року.

Вказана господарська операція підтверджується також актом № 1 від 11.12.2012 року, актом № 2 від 25.12.2012 року, звітом Комісіонера № 1 від 27.12.2012 року, зовнішньоекономічним контрактом № 01-12 від 10.12.2012 року, інвойсом № 1 від 12.12.2012 року, міжнародною товарно - транспортною накладною № 182427, вантажно-митною декларацією від 13.12.2012 року, актом здачі-приймання робіт від 12.12.2012 року, актом здачі-приймання робіт від 18.12.2012 року, звітом Комісіонера № 2 від 28.01.2013 року, інвойсом № 2 від 26.12.2012 року, інвойсом № 3 від 03.01.2013 року, міжнародною товарно-транспортною накладною № 0354117, міжнародною товарно-транспортною накладною № 0439693, вантажно-митною декларацією від 27.12.2012 року, вантажно-митною декларацією від 04.01.2013 року, довідкою про надходження коштів в іноземній валюті № 92 від 24.01.2013 року.

Факти транспортування та перетину митного кордону підтверджуються належним чином оформленими товаросупровідними документами.

Як вбачається з наведеного, господарська операція з надання послуг ППФ «Деал» нерозривно пов'язана господарськими операціями з ТОВ ВКФ «Діара», ТОВ «ПРОФТОРГ-2012», ТОВ «Бістар 3000», та ПП «АВМ-Дніпро» здійснення яких не ставиться Відповідачем під сумнів.

За таких обставин позивачем документально доведено правомірність та реальність господарської операції з надання послуг по переробці договору № 11-П від 07.12.2012 року укладеного між ТОВ «Метал Холдинг Львів» та ПП Фірма «Деал».

Крім наведено, судом встановлено, що позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ «Нові технології ТПВ».

Досліджуючи господарські операції позивача із вищевказаним контрагентом суд бере до уваги наступне.

01.03.2012 року між ТОВ «Метал Холдинг Львів» та ТОВ «Нові технології ТПВ» укладено договір поставки № 37/12, відповідно до якого ТОВ «Нові технології» здійснило поставку позивачу металопродукції.

На підтвердження наведеного, позивачем надано видаткові накладні, товарно -транспортні накладні, витяг з книги реєстрації довіреностей, податкові накладні. На оплату продукції надано платіжні доручення від 10.05.2012 року, 14.05.2012 року, 28.01.2013 року, 01.02.2013 року.

Реальність здійснених господарських операцій підтверджується також подальшою реалізацією товару третім особам - контрагентам позивача на підтвердження чого надано відомості руху товарно-матеріальних цінностей та, вибірково, видаткові накладні, довіреності на реалізацію ТМЦ.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних, їх оформлення з недоліками не може мати впливу на податковий облік платника податків, оскільки вони використовуються для врегулювання перевезення товарів.

Так, листом від 19.09.2013 г. N 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 Міністерство доходів і зборів України повідомило, що товарно-транспортна накладна не входить до переліку документів, які дають право платнику податків на податковий кредит з податку на додану вартість.

Окремо суд зазначає, що відповідачем на сторінці 24 акту перевірки № 858/13-50-22-04-11/33286209 від 08.08.2014 року у розділі «Висновки» п.2 вказано на відсутність факту нереальності здійснення господарських операцій, встановивши, таким чином, реальність проведення вказаних вище господарських операцій.

Суд, аналізуючи вищевказані документи позивача, виходить з того, що відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку.

Згідно з ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року №88(далі-Положення), первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складено документ, назва документа, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що сують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України, учасниками господарських відносин визнаються суб'єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна.

Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до Положення господарські операції - це факти підприємницької діяльності та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Отже, основою формування бухгалтерського, а відтак податкового обліку є господарська операція, яка впливає на стан зобов'язань, в тому числі і податкових. Надання податковому органу до перевірки всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів тощо. Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат. Тому господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Суд бере до уваги те, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений у первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту (зобов'язання) та валових витрат (валових доходів). Тому господарська операція, яка фактично не відбулась спрямована не на реальне настання правових наслідків, а на формування платниками податкового кредиту та валових витрат.

Судом встановлено, що первинні документи, представлені позивачем в обґрунтування своїх тверджень, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та відображають реальний характер господарських операцій, що відбулись між позивачем та вищевказаним контрагентом.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідач стверджує, що договори позивача, укладені із ПП «Фірма «Деал» та ТОВ «Нові технології ТПВ», є нікчемними.

У зв'язку з наведеним, судом взято до уваги, що статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, суд зазначає, що згідно ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, пунктом 3 статті 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваного повідомлення-рішення, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав договори, укладені між позивачем - з одної сторони, та його контрагентом - з другої сторони, недійсними.

Відтак, суд приходить до висновку, що укладені позивачем з вищевказаними контрагентами правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ніким не оскаржені, та у судовому порядку не визнані недійсними.

Суд також звертає увагу на те, що до висновків, які викладені в акті перевірки від 08.08.2014 року відповідач дійшов в тому числі і на підставі акту № 771/26-55-2202/35921869 від 12.08.2013 р. ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Нові технології ТПВ» та акту № 155/08-31-22/25016060 від 27.06.2013 року ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Фірма «Деал» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків. Відповідно до вказаних актів податковим органом встановлено: не підтвердження задекларовані податкових зобов'язань з ПДВ за період; правочини, укладені з вищезазначеними контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

З огляду на викладене, відповідачем зроблено висновок, що операції ПП «Фірма «Деал» та ТОВ «Нові технології ТПВ», проведені з ТОВ «Метал Холдинг Львів» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Статтею 61 Конституції України регламентовано, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відтак, не виконання контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань не є підставою для не включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту платником податку - покупцем послуг і, відповідно, не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 9 вересня 2001 року у справі №08/158 , постанові Верховного Суду України від 1 червня 2010 року у справі №10/82, постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі №21-42а10 ("Фірма "ВІК"), постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі №21-47а10 (ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат"), ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.12.20Юр №К-537/08, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.08.2010р., яка залишена без змін постановою Верховного Суду України від 19.11.2010р., постанові Вищого адміністративного суду України від 27.04.2011р. у справі №К-11088/09.

Відповідно до ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, сформування податкового зобов'язання у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (або контрагентами контрагентів позивача), в тому числі - несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, про що вказано у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (надалі-Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства в розумінні ст.9 Конституції України.

Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту недійсності попередньої або наступної операції у низці поставок, в яку входять ці операції, через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Виходячи з приписів ст.19 ч.2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 ч.1 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Враховуючи те, що в ході судового розгляду справи судом було встановлено наявність всіх підтверджуючих обставин проведення господарських операцій між позивачем, ПП «Фірма «Деал» та ТОВ «Нові технології ТПВ» в тому числі, наявність первинних бухгалтерських документів, подальшого використання придбаних товарно-матеріальних цінностей та отриманих послуг суд вважає, що ДПІ у Сихівському районі м.Львова Державної фіскальної служби у Львівській області, як суб'єкт владних повноважень, не надала до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її заперечення, окрім цього належними документально обґрунтованими доказами не підтверджено наявності правових підстав винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0002302204 від 26.08.2014 року і не спростовано доводів позивача на обґрунтування позовних вимог, що є підставою для його скасування.

Крім того, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0002402204 від 26.08.2014 року, відповідно до якого до ТОВ «Метал Холдинг Львів» застосовано штрафні санкції в розмірі 510 гривень за не надання документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Оцінивши під ставність застосування штрафних санкцій суд приходить до висновку про їх протиправність враховуючи наступне.

Висновками акту перевірки № 858/13-50-22-04-11/33286209 від 08.08.2014 року встановлено п. 85.2 ст. 85 ПК України, а саме, не надано документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

За вказане порушення п.121.1 ст. 121 ПК України передбачено відповідальність у вигляді штрафних санкцій в розмірі 510 гривень.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що листом № 20ю від 04.07.2014 року позивач повідомив ДПІ у Сихівському районі м.Львова про втрату та пошкодження документів та на підтвердження наведеного надав Акт від 03.07.2014 року.

Відповідно до п. 44.5. ст. 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Передбачено, що у разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Пунктом 1.2.6 Наказу ДПС № 948 від 31.10.2012 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків» не видано наказ про перенесення термінів проведення такої перевірки на строк, визначений відповідно до пункту 44.5 статті 44 або пункту 85.9 статті 89 розділу II Кодексу.

Наведені обставини виключають відповідальність платника податків за не надання чи не повне надання документів до перевірки встановлену п.121.1 ст. 121 ПК України.

Суд зазначає, що під час проведення перевірки ТОВ «Метал Холдинг Львів» надано достатній обсяг первинних бухгалтерських документів, що підтверджують господарські операції, які відповідачем поставлені під сумнів, а тому підстав для застосування штрафних санкцій не має.

За таких обставин, повідомлення - рішення № 0002302204 від 26.08.2014 року підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України, -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0002392204 та № 0002402204 від 26.08.2014 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдинг Львів" (79034, м.Львів, вул. Навроцького, 1а, ЄДРПОУ 33286209) сплачений судовий збір у сумі 353,02 грн. (триста п'ятдесят три гривні дві копійки).

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 25 лютого 2014 року.

Суддя Сакалош В.М.