Рішення

від 23.02.2015 по справі 562/1933/14-ц

ЗДОЛБУНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 562/1933/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" лютого 2015 р. Здолбунівський районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Мички І. М.

при секретарі Прадош О. М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гіності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

У поданій до суду позовній заяві ОСОБА_1 просить визнати, що поширені ОСОБА_3 відомості про вчинення ним протиправних дій , а саме що він в автогаражному кооперативі "Дубки", як Голова кооперативу сприяє незаконному будівництву гаражів, не відповідають дійсності та принижують його честь, гідність та ділову репутацію, також зокрема не етичні висловлюванння відповідача на загальних зборах в його адресу є принизливими та зобов'язати ОСОБА_3 припинити неправомірні дії щодо приниження честі, гідності та ділової репутації відносно нього; зобов'язати відповідача ОСОБА_3 на загальних зборах автогаражного кооперативу "Дубки" перед колективом вибачитись перед ним; стягнути з ОСОБА_3 на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 6000 грн. та витрати по справі, а саме: за надання правової допомоги - 500 грн.; підприємству "Рівнеелітзем" за визначення ухилу місцевості, який забезпечує стік води на території автогаражного кооперативу "Дубки" - 100 грн.; судовий збір в сумі 243,60 грн.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що являється головою правління автогаражного кооперативу «Дубки», який розташований в м.Здолбунів по вулиці Котляревського Рівненської області.

Стверджує, що 12 травня 2014 року ОСОБА_3 з чотирма аналогічними письмовими заявами про незаконне будівництво гаража, звернувся до голови Здолбунівської районної адміністрації ОСОБА_4, до начальника Здолбунівського районного сектору Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області Радутного С.М., до начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області Ніколайчука О.В., та до сотника Здолбунівської самооборони Пшеничного Ю. У вищезгаданих заявах відповідач зазначив, що в АГК "Дубки" розпочалося незаконне будівництво гаража, якому голова правління сприяв, просив перевірити фінансову діяльність АГК "Дубки".

Вказує, що на стіні гаража на його адресу великими буквами було написано непристойне слово, що стверджується долученими до позовної заяви копіями фотографій.

Пояснює, що протягом місяця різними службами проводилися перевірки автогаражного кооперативу "Дубки", в ході яких було встановлено, що земельна ділянка вільна від забудови, ознак виконання будробіт з будівництва гаража не виявлено.

Крім цього, стверджує, що відповідач вказував, що не виконуються роботи по забезпеченню стоку води на території автогаражного кооперативу "Дубки", а тому змушений був звернутися в "Рівнеелітзем" з метою проведення топографо-геодезичної зйомки земельної ділянки (проїздів між гаражами) для визначення ухилу місцевості.

Зазначає, що 28 червня 2014 року на засіданні членів АГК "Дубки" відповідач ОСОБА_8 на його адресу як голови правління сказав, що він веде себе як "царьок" та займається самовільним виділенням земельних ділянок людям для будівництва гаражів.

Вважає, що неправомірними діями відповідача принижена його честь, гідність та ділова репутація, а також заподіяно моральну шкоду, яка виразилася у моральних стражданнях та переживаннях, оскільки відповідач принизив його перед іншими людьми та поширив неправдиві відомості.

У судовому засіданні позивач вимоги позовної заяви підтримав повністю, просить позов задоволити.

Відповідач та його представник позов не визнали, вважають, що позивачем не наведено жодних належних та достовірних доказів на підтвердження своїх вимог.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до переконання що позов є недостатньо обґрунтованим і задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Право висловлювати судження, оцінки, думки гарантовано ст. 34 Конституції України.

Вказане право закріплено також у ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституціїє складовою частиною національного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповіднодо ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази у відповідності до ст. 60 ЦПК

Згідно до ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно до п. 19 Постанови Пленуму ВСУ №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до роз'яснення п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року N 1 (далі - постанова Пленуму ВСУ № 1), під гідністю розуміється визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, а з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Гідність означає передусім об'єктивну цінність особистості, її соціальну значимість як відповідну, адекватну з людською сутністю, тобто ту якість, за якої людина чинить так, як належність її сутності та призначенню, як повинна чинити саме людина. Ця якість особи пов'язана передусім із оцінкою себе як моральної особистості, яка є значимою для оточення та суспільства, тобто є позитивним оціночно-емоційним ставленням до себе у формі свідомості і почуття власної гідності, який знаходить свій прояв у самооцінці своїх моральних якостей в їх системній єдності. Поняття гідності та честі є взаємопов'язаними, але між ним існує різниця, яка полягає в тому, що честь означає саме зовнішнє визнання, оцінку дій, діяльності особистості з боку інших, тобто честь пов'язана із суспільною оцінкою і визнанням моральних заслуг і достоїнств людини як члена суспільства.

Суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Згідно ч. 1 ст. 270 ЦК України та відповідно до Конституції України фізична особа має право на повагу до гідності та честі. Відповідно до ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Разом з тим, відомості, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію повинні містити інформацію щодо конкретних фактів поведінки певної особи або конкретних обставин її життя; стосуватися певної сфери життя чи діяльності громадянина або організації, а саме інтимної сфери, професійної діяльності; містити загальну оцінку поведінки особи або конкретних обставин такої поведінки.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи , а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем не надано суду будь-яких доказів, підтверджуючих вимоги, викладені в позовній заяві, суд вважає, що позов ОСОБА_1 не достатньо обґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Розглядаючи дану справу слід зазначити та звернути увагу сторін на неприпустимість у подальшому вирішення спірних питань колективного об'єднання в даному випадку КООП "Дубки" у такий спосіб, а саме шляхом конфліктів між його учасниками, в даному випадку конфлікту між сторонами із застосуванням подібних засобів, як приниженння честі, гідності та ділової репутації у подібний спосіб, який став відомий суду у зв'язку із розглядом конкретної справи. Подібні ситуації, на думку суду, не сприяють вирішенню Статутних вимог та цілей, а лише створюють безлад у роботі об'єднання громадян.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, суд вважає, що судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись постановою Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», постановою Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», ст.ст. 16,23,1167 ЦК України, ст.ст. 3,10,11,60,179, 212-215 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гіності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Здолбунівський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: