Постанова

від 23.02.2015 по справі 924/1639/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2015 р. Справа № 924/1639/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Розізнана І.В. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" на рішення господарського суду Хмельницької області від 13.01.2015р. у справі № 924/1639/14

за позовом фермерського господарства "Деметра-2005"

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна"

про стягнення 77976,36 грн. основного боргу, 13333,95 грн. інфляційних втрат, 5003,37 грн. 3% річних

за участю представників сторін:

позивача - Комісарука В.В., Сковороди О.М.,

відповідача - Товмача В.В.,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Деметра-2005" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" про стягнення 77976,36 грн. основного боргу, 13333,95 грн. інфляційних втрат, 5003,37 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.01.2015 року (суддя Смаровоз М.В.) вказаний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 23385 грн. основного боргу, 4630,57 грн. інфляційних втрат, 1506,25 грн. 3% річних. У решті позову відмовлено.

У частині задоволення позовних вимог вказане рішення прийнято з мотивів, викладених Фермерським господарством "Деметра-2005" у позовній заяві. Водночас, у решті позову (щодо стягнення на підставі договору №3 від 26.01.2010 року 54591,36 грн. основного боргу та нарахованих на дану суму інфляційних втрат та 3% річних), суд дійшов висновку на його безпідставність у цій частині, оскільки позивачем не надано належних доказів (актів виконаних робіт чи інших первинних документів), які б підтверджували факт виконання та прийняття контрагентами за договором № 3 від 26.01.2010р. передбачених ним робіт на суму 54591,36 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи, що призвело до прийняття незаконного рішення. Апелянт, зокрема, вказує, що судом першої інстанції не було з'ясовано на підставі якого договору підписувались акти здачі-приймання виконаних робіт від 20.04.2006 року на суму 286000 грн., від 17.04.2007 року на суму 294000 грн. та акт звірки взаєморозрахунків від 01.05.2007 року на суму 654298,52 грн. Звертає увагу апеляційного суду на те, що жоден наданий позивачем акт звірки не підтверджує заборгованості в сумі, щодо якої виник спір, не містить посилань на договори, що наявні в матеріалах справи, складений за інший період ніж визначений в позовній заяві та суми боргу не співпадають сумі зазначеній у позовній заяві. Крім того, апелянт вказує на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права в частині відмови в призначенні почеркознавчої експертизи.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 ЦК України (Послуги. Загальні положення) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Апеляційним судом встановлено, що 26.01.2010 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Україна" (замовник) та фермерським господарством "Деметра-2005" (виконавець) укладено договір № 3, за яким виконавець зобов'язується виконати, а замовник прийняти та оплатити згідно попередньо погодженого переліку полів на території Кустівецької сільської ради наступні роботи: культивація, площа 400 га, 55 грн. з 1 год.; транспортні роботі, площа 500 га, 35 грн. за 1 год.; посів, площа 500 га, 45 грн. за 1 год.; оранка, площа 500 га, 85 грн. за 1 год. (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору замовник зобов'язується, зокрема: сплатити на розрахунковий рахунок виконавця не менше 50% від вартості робіт, визначеної п. 1.1. цього договору, не пізніше ніж за 1 місяць до початку терміну виконання робіт, якщо територія виконання робіт замовника знаходиться поза межами Хмельницької області; забезпечити щоденний облік виконаних виконавцем робіт і щоденно надавати представнику виконавця реєстр виконаних робіт, вказуючи обсяг виконаних робіт по кожній одиниці машинно-тракторної техніки; в день закінчення виконавцем робіт по кожній площі (полю) оформити акт виконаних робіт з зазначенням обсягів виконаних робіт та вартості виконаних робіт у гривнях.

Згідно з п. 3.5. договору виконані роботи оформляються актами виконаних робіт .

Розділом 4 договору визначений порядок розрахунків, де в п.п. 4.1, 4.2. вказано, що робота виконавця оплачується замовником грошовими коштами відповідно до додатку №2 шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Розрахунок за виконані роботи виконавцем проводиться поетапно, за фактично виконані роботи , згідно з актами виконаних робіт протягом двох банківських днів після підписання відповідного акта виконаних робіт по кожній площі (полю). При проведенні розрахунків за виконані роботи в першу чергу враховуються грошові кошти, сплачені замовником в якості попередньої оплати згідно з п.п. 2.2.2, 2.2.3 договору. Підставою для оплати є акт виконаних робіт .

Сторонами узгоджено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня, але не раніше остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним (п. 8.1. договору).

26.01.2010 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Україна" (замовником) та фермерським господарством "Деметра-2005" (виконавцем) укладений додаток № 1 до договору № 3, в якому визначений перелік площ для виконання робіт за договором.

У додатку № 2 до договору № 3 від 26.01.2010р. визначені умови оплати, де вказано, що вартість 1 год. транспортних робіт складає 35 грн., вартість посіву 1 га складає 45 грн., вартість косіння складає 40 грн., вартість культивації 1 га складає 55 грн., вартість оранки складає 85 грн..

01.08.2010 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Україна" (замовником) та фермерським господарством "Деметра-2005" (виконавцем) укладена додаткова угода до договору № 3 від 26.01.2010 року, в якій сторони домовились про внесення змін до договору, доповнивши його наступними пунктами: Розділ 2 "Предмет договору": пунктом 1.1.5 Інші послуги з обробки грунту; Розділ 4 "Порядок розрахунків": пунктом 4.3. Оплата проводиться за фактично надані послуги та виконані роботи; пункт 8.1. Розділу 8 "Строк дії договору" викласти в редакції: "Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 01.06.2011 року".

У підтвердження виконання зобов'язань за договором №3 від 26.01.2010 року, 27.07.2010 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Україна" (замовником) та фермерським господарством "Деметра-2005" (виконавцем) складено акт здачі-приймання виконаних (наданих) робіт (послуг), відповідно до якого СТОВ "Україна" приймає виконані роботи (надані послуги), а ФГ "Деметра-2005" здає відповідні роботи. Також сторони домовились, що роботи (послуги) виконані (надані) згідно з вимогами договору належним чином і в повному обсязі. Сторони претензій один до одного не мають. Загальна вартість послуг (робіт) складає 23385 грн.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем не було надано суду доказів (первинних документів), які б підтверджували оплату в передбачений п.4.2. договору № 3 від 26.01.2010 р. строк робіт, виконання яких підтверджено вищевказаним актом здачі-приймання виконаних робіт від 27.07.2010 року.

Проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно враховував положення ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 527 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення відповідачем та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання. При цьому, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, колегія суддів погоджується з правомірністю вимог позивача щодо стягнення з відповідача 23385 грн. основного боргу, а також нарахованих згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України на дану суму 4630,57 грн. інфляційних втрат, 1506,25 грн. 3% річних (за період з 01.09.2012р. по 24.10.2014р.).

Вірним також є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні решти позову, оскільки внаслідок дослідженої сукупності доказів, судом не було встановлено будь-якого іншого акта здачі-приймання робіт, який є обов'язковим первинним документом, визначеним в п. 4.2. договору № 3 у підтвердження факту виконання робіт позивачем та їх прийняття відповідачем.

Надаючи оцінку іншим, наявним у справі доказам, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом встановлено, що окрім спірних правовідносин за договором №3 від 26.01.2010 року, між цими ж сторонами існували аналогічні правовідносини, що виникли на підставі договору № 1 від 10.01.2008 року та договору № 2 від 28.01.2009 року.

Оцінюючи надані відповідачем у підтвердження оплати наданих послуг платіжні доручення №151 від 30.06.2010 року та № 250 від 07.10.2010 року (а.с. 52,57), колегія суддів приймає до уваги те, що кошти в сумі 370000 грн. та 10000 грн. були зараховані за надані послуги (виконані роботи) в сумі, що значно перевищує суму боргу не тільки за актом виконаних робіт від 27.07.2010 року, а й сукупну суму боргу за надані послуги за актами від 11.12.2008 року та від 13.12.2009 року за договорами № 1 від 10.01.2008 року та № 2 від 28.01.2009 року, тобто за іншими, а ніж спірні зобов'язання.

Крім того, вказані платіжні доручення в графі "призначення платежу" не містять вказівки про оплату послуг за договором №3 від 26.01.2010 року, або ж за актом від 27.07.2010 року.

Згідно з п. п. 3.1, 3.8 глави 3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ від 21.01.2004 р. № 22, платіжне доручення має містити, зокрема, такий обов'язковий реквізит як призначення платежу. Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Отже, платіжні доручення №151 від 30.06.2010 р. на суму 370000 грн. та № 250 від 07.10.2010 року на суму 10000 грн. з вини платника (відповідача) належним чином оформлені не були, а тому, з урахуванням наведеного та наявності договірних правовідносин між сторонами на підставі інших договорів, колегія суддів дійшла висновку, що вказані платіжні доручення не є належним доказом у розумінні ст. ст. 32. 33, 34 ГПК України в підтвердження факту проведення оплати саме за договором № 3 від 26.01.2010 року.

Крім того, підписання відповідачем актів звірки взаєморозрахунків станом на 24.10.2011 року, на 01.01.2012 року, на 01.05.2012 року, на 01.08.2012 року, на 01.09.2012 року, на 01.12.2012 року (а.с.28-33), за якими заборгованість відповідача перед позивачем становить 314573,35 грн., додатково підтверджує визнання останнім заборгованості вже після проведеної, на думку скаржника (відповідача), оплати за договором №3.

Стосовно наданих відповідачем копій видаткових касових ордерів на підтвердження факту проведення розрахунків за договором №3 від 26.01.2010 року, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з п.3.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, передбачено, що у касових ордерах зазначається підстава для їх складання.

Відповідно до п. 3.11. вказаного вище Положення, прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, який ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями. Видаткові касові ордери, що оформлені на підставі видаткових відомостей, реєструються в такому журналі після здійснення виплат, зазначених у видатковій відомості.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведений перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 зазначеного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Згідно з п. 2.2. Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Пунктом 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99 передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

В силу дії частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Оцінюючи надані відповідачем в підтвердження факту оплати наданих послуг копії видаткових касових ордерів, колегія суддів дійшла висновку, що всупереч наведеним вимогам нормативно-правових актів, вказані документи не містять конкретних даних щодо підстав проведення розрахункових операцій, не містять відомостей щодо характеру послуг, за які здійснено перерахування коштів. Окрім того, матеріали справи не містять довіреностей на підтвердження повноважень особи на отримання матеріальних цінностей від імені позивача. Вказане виключає наявність підстав для прийняття до уваги наведених документів в якості належних доказів на підтвердження проведення розрахунків відповідачем саме за договором № 3.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 13.01.2015 р. у справі №924/1639/14 залишити без змін, апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

3. Справу №924/1639/14 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.