Постанова

від 24.02.2015 по справі 910/370/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року Справа № 910/370/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Інфокс", м. Донецьк (далі - Товариство),

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2014

зі справи № 910/370/14

за позовом Товариства

до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі - територіальне відділення АМК),

про визнання недійсним рішення,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - приватне підприємство "Фісон", м. Біла Церква Київської області (далі - Підприємство).

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'яв.,

відповідача - Левченка М.В.,

третьої особи - Рудницької З.І.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про визнання недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 07.11.2013 № 59 у справі № 733/10-р-02-07-13.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2014 у позові відмовлено.

Дане рішення було оскаржено в апеляційному порядку Підприємством.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2014, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2014, апеляційну скаргу повернуто Підприємству на підставі пункту 4 частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Згадане рішення місцевого господарського суду було оскаржено в апеляційному порядку й Товариством.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 (колегія суддів у складі: суддя Авдеєв П.В. - головуючий, Куксов В.В. і Ільєнок Т.В.): Товариству відмовлено в поновленні строку на подання апеляційної скарги з даної справи; апеляційну скаргу та додані до неї матеріали повернуто Товариству. У винесенні даної ухвали господарський суд керувався, зокрема, статтею 53, пунктом 4 частини першої статті 97 ГПК України.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційної інстанції від 24.11.2014 і передати справу на розгляд Київського апеляційного господарського суду. Скаргу з посиланням на норми Конституції України і ГПК України мотивовано винесенням згаданої ухвали з порушенням норм процесуального права, порушенням права скаржника на перегляд судового рішення в апеляційному порядку з позбавленням його можливості захистити власні права та інтереси в апеляційному суді. Товариством також надіслано клопотання про розгляд касаційної скарги без участі його представника.

У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про винесення оскаржуваної ухвали відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням усіх обставин справи, та просить згадану ухвалу залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Підприємством подано письмові "пояснення до касаційної скарги", в яких він підтримує касаційну скаргу.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

У винесенні оскаржуваної ухвали апеляційний господарський суд виходив з таких обставин та висновків.

Рішення місцевого господарського суду з даної справи було прийнято 10.06.2014.

Всупереч нормам ГПК України апеляційну скаргу на згадане рішення було подано лише 10.11.2014.

Скаржником було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги з посиланням на те, що його (скаржника) місцезнаходження є м. Донецьк, яке відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р віднесено до числа населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, в зв'язку з чим він не міг скористатися своїм правом на подання апеляційної скарги у встановлений строк.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, а.с. 34, 35 (т. 1), місцезнаходженням Товариства є м. Городище Черкаської області. Скаржником не подано належних та допустимих доказів того, що його місцезнаходження - м. Донецьк.

Ухвали місцевого господарського суду з даної справи надсилалися Товариству на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, і були отримані Товариством, про що свідчать наявні повідомлення про вручення поштових відправлень. Однак позивач у судове засідання не з'явився.

Відповідно до частини першої статті 53 ГПК України господарський суд, зокрема, за заявою сторони може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Відтак, вирішуючи порушене скаржником питання про поновлення строку подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції мав вичерпно з'ясувати усі обставини, пов'язані з наявністю або відсутністю поважних причин пропуску даного строку. Проте названим судом цього належним чином не здійснено.

Так, з апеляційної скарги (копії якої і доданих до неї документів є в матеріалах справи, т. 2 а.с. 62 - 77) вбачається, що позивач (Товариство) зазначив своє місцезнаходження саме в м. Донецьку (вул. Шевченка, 133), а не в м. Городищі Черкаської області. За наявності сумнівів у даних щодо місцезнаходження скаржника апеляційний господарський суд повинен був витребувати у нього відповідні відомості (виписку) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців або ж самостійно одержати такі відомості з названого реєстру (абзац другий підпункту 3.1 пункту 3, останній абзац підпункту 3.9.1 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Не з'ясувавши обставин, пов'язаних з місцезнаходженням скаржника, а, отже, й з наявністю чи відсутністю у нього певних причин пропуску строку подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції припустився неправильного застосування вимог частини першої статті 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак згідно з пунктом 3 статті 111 9 та частиною першою статті 111 10 ГПК України оскаржуване ухвала підлягає скасуванню, а справа - передачі до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги Товариства. У такому вирішенні мають бути з'ясовані та враховані обставини, зазначені в цій постанові.

Керуючись статтями 111 7 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Інфокс" задовольнити частково.

2. Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 зі справи № 910/370/14 скасувати.

Справу передати до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Інфокс" на рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2014 з цієї справи.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко