Постанова

від 16.02.2015 по справі 808/9121/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2015 року о 14 год. 30 хв.Справа № 808/9121/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

за участю секретаря судового засідання Панасенка О.О.

представників сторін:

позивача - Боцвін Г.Д., Немерюк Ю.В.

відповідача - Міщенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного

управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Запорізькій завод «Перетворювач» (далі - позивач, ПАТ «Перетворювач») звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача №0004071503 від 04.09.2014 та №0004651503 від 30.09.2014.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами позапланових перевірок, по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Спецелектрокомплект», оскільки товари та послуги, отримані від ТОВ «Спецелектрокомплект», позивачем оплачені, використовувалися в господарській діяльності позивача, під час перевірки надані всі документи, які підтверджують фактичне здійснення даних операцій. Вказує, що жодною нормою Податкового кодексу України не поставлено в залежність право платника податку на податковий кредит від факту сплати або несплати податку на додану вартість контрагентами. Зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість від операцій з ТОВ «Спецелектрокомплект». В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що перевіркою контрагентів ТОВ «Спецелектрокомплект» встановлено відсутність реального здійснення господарських операції (постачання товару) по ланцюгу постачання від ТОВ «В.Г.М.», ТОВ «Грейн опт», ТОВ «Мет-ком», ТОВ «Мет-імпорт-пром», ТОВ «Велтрейд-М» до ТОВ «Спецелектрокомплект», а як наслідок і відсутність реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Спецелектрокомплект» та ПАТ «Перетворювач». Зазначене свідчить, що операції від імені ТОВ «Спецелектрокомплект» не мали факту реального вчинення. Таким чином, позивач неправомірно задекларував податковий кредит по операціях, на підставі документів, виписаних від імені ТОВ «Спецелектрокомплект». Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що в період з 28.07.2014 по 08.08.2014 відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2014 року, що виникло за рахунок від'ємного значення, яке декларувалось у квітні 2014 року, за результатами якої складено акт №889/08-28-15-03/05755571 від 15.08.2014.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.1 ст.198, п.198.2, 198.3, п.198.5, 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200, п.200.14, п.200.17 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит ПАТ «Перетворювач» по контрагенту ТОВ «Спецелектрокомплект» (код ЄДРПОУ 37941672) за квітень на суму податку на додану вартість 14488,82 грн., за травень 2014 року на суму податку на додану вартість 710,07 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за квітень 2014 року в розмірі 14488,82 грн., за травень 2014 року на суму податку на додану вартість 710,07 грн., та як наслідок завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2014 року у сумі 14488,83 грн.

04 вересня 2014 року відповідачем, на підставі акту перевірки №889/08-28-15-03/05755571 від 15.08.2014, прийнято податкове повідомлення - рішення №0004071503, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 14489,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 7244,50 грн.

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що в період з 10.09.2014 по 16.09.2014 співробітниками ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведено позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2014 року, що виникло за рахунок від'ємного значення, яке декларувалось у травні 2014 року, за результатами якої складено акт №998/08-28-15-03/05755571 від 18.09.2014.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.1 ст.198, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200, п.200.14, п.200.17 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит ПАТ «Перетворювач» по контрагенту ТОВ «Спецелектрокомплект» (код ЄДРПОУ 37941672) за травень 2014 року на суму податку на додану вартість 710,07 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2014 року на суму податку на додану вартість 710,07 грн. та як наслідок завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2014 року у сумі 710,07 грн.

30 вересня 2014 року відповідачем, на підставі акту перевірки №998/08-28-15-03/05755571 від 18.09.2014, прийнято податкове повідомлення - рішення №0004651503, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 710,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 355,00 грн.

Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, звернувся з позовом до суду.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для висновків податкового органу про порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.1 ст.198, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200, п.200.14, п.200.17 ст.200 Податкового кодексу України, стало, на думку відповідача, відсутність реального здійснення господарських операції (постачання товару) по ланцюгу постачання від ТОВ «В.Г.М.», ТОВ «Грейн опт», ТОВ «Мет-ком», ТОВ «Мет-імпорт-пром», ТОВ «Велтрейд-М» до ТОВ «Спецелектрокомплект», а як наслідок і відсутність реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Спецелектрокомплект» та ПАТ «Перетворювач».

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст.201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ТОВ «Спецелектрокомплект» на момент здійснення господарських операцій з позивачем було зареєстровано у встановленому законодавством порядку, як платник податку на додану вартість (а.с. 69, т.1), податкові накладні, наявні в матеріалах справи, виписані ТОВ «Спецелектрокомплект» для документального оформлення виконання умов договорів, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. За таких обставин, підстави для не включення сум податку на додану вартість по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Спецелектрокомплект» 09 грудня 2012 року укладено договір закупки №22-11/220 (по специфікаціям) (а.с. 59-60, т.1). Відповідно до п.1.1 договору постачальник - ТОВ «Спецелектрокомплект» зобов'язується поставляти радіозапчастини та радіокомпоненти, а покупець - ПАТ «Перетворювач» зобов'язується прийняти та уплатити за товар грошову суму на умовах договору.

Згідно п.6.1 договору після надходження заявки покупця, оформленої у відповідності з вимогами даного договору, сторони підписують специфікацію, в якій зазначаються строки та умови постачання товару.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за договором №22-11/220 позивачем до матеріалів справи надано специфікації (а.с. 61-68, т.1), видаткові накладні з відмітками проходження контрольно - пропускного пункту ПАТ «Перетворювач» (а.с. 71-85, т.1), податкові накладні виписані ТОВ «Спецелектрокомплект» (а.с. 86-101, т.1).

Крім того, на підтвердження отримання позивачем матеріальних цінностей від ТОВ «Спецелектрокомплект» до матеріалів справи надано рахунки фактури (а.с. 241-250, т.1, а.с. 1-3, т.2). Також на підтвердження реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Спецелектрокомплект» до матеріалів справи надано журнал обліку ввозу-вивозу товарно-матеріальних цінностей на завод (а.с. 31-49, т.2), прибуткові ордери (а.с. 50-69, т.2).

Для підтвердження транспортування товару до матеріалів справи позивачем надано товаро-транспортні накладні (а.с. 83-92, т.2). На підтвердження оплати за поставлений ТОВ «Спецелектрокомплект» товар, позивачем до матеріалів справи надано виписки з банку (а.с. 4-23, т.2).

На підтвердження використання товару отриманого від ТОВ «Спецелектрокомплект» в подальшій господарській діяльності позивача, до матеріалів справи надано складські картки, лімітно-забірні картки, списки-вимоги, які підтверджують рух активів та використання позивачем товару отриманого від ТОВ «Спецелектрокомплект» (а.с. 115-240, т.1).

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Під час розгляду справи судом встановлено, що висновок податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Спецелектрокомплект» базується на даних актів перевірок контрагентів ТОВ «Спецелектрокомплект», а саме ТОВ «Мет-Імпорт-Пром» (акт №2067/04-66-22-04-06/38835427 від 28.07.2014 р., складений ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська), ТОВ «Бордер-Лайн» (акт №1108/26-55-22-08/36679008 від 08.04.2014, складений ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), ТОВ «Коменерго-Комп» (акт №61/08-25-22-011/35589364 від 17.07.2014 р., складений ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя).

Суд вважає за необхідне зазначити, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиційного значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами.

В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Суд звертає увагу, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Норми Податкового Кодексу України не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ТОВ «Спецелектрокомплект» та наявності рішення суду про визнання угод недійсними. Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10, відповідно до якої якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, під час розгляду справи судом встановлено, що при прийнятті податкового повідомлення - рішення №0004071503 від 04.09.2014 до позивача були застосовані штрафні санкції в розмірі 50% сум нарахованих податкових зобов'язань, як за повторні протягом 1095 днів порушення, у зв'язку з тим, що на підставі акту документальної перевірки від 27.08.2012 №1877/22/05755571 до позивача, податковим повідомленням - рішенням №0003282302 від 12.09.2012, були застосовані штрафні санкції по податку на додану вартість за квітень 2011 року та травень 2011.

Разом з тим, з наданої до матеріалів справи ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.04.2014 р. №К/800/41646/13, судом встановлено, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2013 р. по справі №808/1527/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2013, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення прийняті ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя щодо ПАТ «Перетворювач», серед іншого, податкове повідомлення - рішення №0003282302 від 12.09.2012. Постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2013 р. по справі №808/1527/13-а набрала законної сили 29.07.2013 р.

Отже на момент прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення №0004071503 від 04.09.2014, постановою суду, яка набрала законної сили, було скасовано податкове повідомлення - рішення №0003282302 від 12.09.2012, на яке відповідач посилався при застосування штрафних санкцій в розмірі 50%, за повторне протягом 1095 днів порушення податкового законодавства.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.

Враховуючи наведене, позивач у відповідності норм Податкового кодексу України, правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість. Податковий орган при прийнятті рішення дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, відповідач дійшов такого висновку з огляду на обставини діяльності інших осіб, а не позивача, що є помилковим, оскільки позивач не несе відповідальності за їх дії.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податковий кредит підтверджений відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Запорізькій завод «Перетворювач».

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати винесені Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області податкові повідомлення - рішення від 04.09.2014 року №0004071503 та 30.09.2014 №0004651503.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" судовий збір у розмірі 182 грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

.

Суддя І.В.Шара