Постанова

від 15.01.2015 по справі 808/4472/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 року о 14 год. 45 хв.Справа № 808/4472/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

за участю секретаря судового засідання Панасенка О.О.

представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Морозової Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр

"Автопривод", м. Мелітополь Запорізької області

до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління

Міндоходів у Запорізькій області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов від Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр "Автопривод" до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, в якому позивач просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000192211 від 13.03.2014 та №0000402211 від 20.05.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.03.2014 відповідачем складено акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавтва України. На підставі Акту перевірки відповідачем 13.03.2014 винесені податкові повідомлення-рішення №0000192211 та №0000182211. В процесі адміністративного оскарження скаргу на податкове повідомлення-рішення №0000182211 частково задоволено, у зв'язку з чим прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 20.05.2014 №0000402211. Позивач з податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується у зв'язку з тим, що 16.07.2012 загальними зборами учасників ТОВ «Технічний центр «Автопривод» прийнято рішення про ліквідацію у зв'язку з завершенням фінансово-господарської діяльності. Постановою господарського суду Запорізької області від 04.12.2012 по справі №16/125/12 ТОВ «Технічний центр «Автопривод» визнано банкрутом.

Представник позивача в судове засідання не прибув, 15.01.2015 до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі для надання додаткових доказів, в задоволенні якого ухвалою суду від 15.01.2015 відмовлено.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених у запереченнях та додаткових поясненнях, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування заперечень зазначає, що до єдиного державного реєстру 28.11.2012 внесено запис про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи ТОВ «Технічний центр «Автопривод». У зв'язку з цим податковим органом направлено запити до ТОВ «Технічний центр «Автопривод» з проханням надати первинні документи за період з 01.07.2009 по день надання відповіді. Від ліквідатора підприємства ОСОБА_2 відповідачем отримана відповідь, що керівник ТОВ «ТЦ «Автопривод» не передавав ліквідатору бухгалтерську та реєстраційну документацію. Відповідачем в ході проведення виїзної позапланової перевірки було здійснено вихід за юридичною адресою підприємства: 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Олександра Невського, 115, - та з'ясовано, що всі документи підприємства знаходяться у колишнього юриста, зв'язок з яким відсутній, тому надати документи до перевірки не має можливості. За результатами перевірки оформлено Акт перевірки від 11.03.2014 №190/23/32886937, в якому зазначено про виявлені порушення податкового законодавства, які виникли внаслідок відсутності первинних бухгалтерських документів, які підтверджували результати фінансово-господарської діяльності позивача та які неодноразово запитані ОДПІ для проведення перевірки у відповідних листах. Також відповідач звернув увагу, що до керівництва та ліквідатора ТОВ «Технічний центр «Автопривод» неодноразово направлялись запити для надання необхідних для перевірки документів із відповідним переліком, а саме: 29.08.2012, на який запитувані документи не були надані, жодної відповіді на запити також не було надано; 27.11.2012, на який документи не були надані, незважаючи на те, що по 04.12.2012 директор ТОВ «Технічний центр «Автопривод» перебував на посаді та виконував свої посадові обов'язки. Відповідач також зазначає, що Арбітражним керуючим, ліквідатором ТОВ «Технічний центр «Автопривод» також вживались заходи по отриманню первинної бухгалтерської документації, які виявились марними. Отже відповідач вважає, що первинні бухгалтерські документи, надані позивачем лише під час розгляду справи, та не надані до податкового органу під час проведення перевірки є недопустимим доказом по справі.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи судом з'ясовано наступне.

25.02.2014 відповідачем видано Наказ №309 на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Технічний центр "Автопривод", який отримано 27.02.2014 представником підприємства, про що свідчить підпис на такому наказі (т.1 а.с.87).

27.02.2014 податковим органом видані направлення на перевірку ТОВ "Технічний центр "Автопривод" №104, 105, які отримані ОСОБА_2 27.02.2014, про що свідчить підпис вказаної особи на таких направленнях (т.1 а.с.88-89).

Фахівцями Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області з 27.02.2014 по 05.03.2014 проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр "Автопривод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

За результатами перевірки 11.03.2014 складно Акт №190/23/32886937 (т.1 а.с.10-28).

Відповідно до висновків зазначеного Акту перевірки, проведеною перевіркою встановлені порушення підприємством:

- п.3.1 ст.3, пп.5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп.5.3.9 п. 5.3, пп.5.6.1 п. 5.6, пп.5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ встановлено заниження податку на прибуток у сумі 1387290 грн., у тому числі: І квартал 2011 року 402004 грн.; ІІ квартал 2011 року 985286 грн.

- п.44.1, п.44.3 ст. 44, п. 184.7 ст. 184, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 379573 грн., в т.ч.: за травень 2011 року у сумі 32172 грн.; за липень 2012 року у сумі 347401 грн. (т.1 а.с.28).

11.03.2014 відповідачем складено Акт №34/22/32886937 про неможливість підписання акту пеервірки, відповідно до якого ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр "Автопривод" ОСОБА_2 відмовилась від підписання Акту перевірки №190/23/32886937 від 11.03.2014 (т.1 а.с.85).

13.03.2014 на підставі Акту перевірки №190/23/32886937 від 11.03.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000182211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1487791,00 грн, у тому числі за основним платежем 1387290,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 100501,00 грн. (т. 1 а.с.29-30);

- №0000192211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 466424,25 грн., у тому числі за основним платежем 379573,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 86851,25 грн. (т.1 а.с.31-32).

Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся зі скаргою до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування таких податкових повідомлень-рішень (т.1 а.с.34-38).

Рішенням Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №1638/10/08-01-1004-13 від 08.05.2014 про результати розгляду первинної скарги залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000192211 від 13.03.2014, та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000182211 від 13.03.2014 в частині зайво нарахованої штрафної санкції по податку на прибуток у сумі 100500 грн. і залишено без змін в іншій частині (т.1 а.с.39-44).

У зв'язку з Рішенням в Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №1638/10/08-01-1004-13 від 08.05.2014, відповідачем 20.05.2014 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000402211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1387291,00 грн., у тому числі за основним платежем 1387290,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1,00 грн. (т.1 а.с.33).

Позивачем подано скаргу до Міністерства доходів і зборів України (т.1 а.с.46-50), в якій просив скасувати податклові повідомлення-рішення №0000192211 та №0000182211.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 04.06.2014 №9898/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду повторної скарги скаргу залишено без задовлення (т.1 а.с.51-55).

Позивач не погоджуючись з такими діями відповідача, оскаржив податкові повідомлення-рішення №0000192211 від 13.03.2014 та №0000402211 від 20.05.2014 до суду.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

За приписами пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Абзом 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За правилами пп.5.6.1 п.5.6 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Згідно пп.5.7.1 п.5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат платника податку належать суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані в порядку, встановленому законодавством.

За правилами п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України імперативно встановлює, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до п.184.7 ст. 184 ПК України якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Пунктом 189.1 ст. 198 ПК України передбачено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

За приписами п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст. 198 ПУ України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.4 ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пункт 198.5 ст. 198.5 ПК України встановлює, що якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами.

Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України імперативно встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що відповідачем висновки в акті перевірки зроблені на підставі того, що відомості, зазначені позивачем у податковій звітності за спірний період - не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, оскільки на неодноразові запити податкового органу про надання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та податкових документів за період з 01.07.2009 по день надання відповіді - відповіді не отримано, лише наявна відповідь від ліквідатора ТОВ «Технічний центр «Автопривод» ОСОБА_2 про непередання керівником зазначеного підприємства ліквідатору бухгалтерської та реєстраційної документації (т.1 а.с.15). Крім того податковий орган у Акті перевірки зазначив, що ДПІ було здійснено вихід за юридичною особою ТОВ «Технічний центр «Автопривод», під час виходу було проведено бесіду з юристом ТОВ «Технічний центр «Автопривод», який повідомив, що всі документи знаходяться у колишнього юриста, зв'язок з яким відсутній, тому надати документи до перевірки не має можливості (т.1 а.с.15).

Судом встановлено, що постановою Господарського суду Запорізької області від 04.12.2012 по справі №5009/4364/12 Товариство з обмеженою відповідальністю "Технічний центр "Автопривод" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ОСОБА_2 (т.1 а.с.57-61).

29.08.2012 ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр "Автопривод" відповідачем надіслано запит за №13027 про надання документів для проведення позапланової виїзної перевірки (т.1 а.с.94).

27.11.2012 голові ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр "Автопривод" відповідачем надіслано запит за №21081 про надання документів для проведення позапланової виїзної перевірки (т.1 а.с.95).

19.03.2013 ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр "Автопривод" відповідачем надіслано запит за №5676/22-010 про надання документів для проведення позапланової виїзної перевірки, який отримано ліквідатором ОСОБА_2 21.03.2013 (т.1 а.с.93).

ОСОБА_2 надано відповідь №114 від 26.03.2013 на запит податкового органу №5676/22-010 від 19.03.2013, в якій повідомлялось, що ОСОБА_2 як ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр "Автопривод" був направлений лист з запитом на ім'я керівника за юридичною адресою підприємства для передачі бухгалтерської, реєстраційної документації, печатки. Проте лист не повернувся, керівник боржника до ліквідатора не звертався, бухгалтерську та реєстраційну документацію не передавав, отже надати запитувану податковим органом документацію не є можливим (т.1 а.с.90).

У матеріалах справи наявний запит ОСОБА_2 (вих.№193 від 14.12.2012) до директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр "Автопривод" з проханням надати бухгалтерську, реєстраційну документацію, печатки та матеріальні цінності, що належать банкруту (т.1 а.с.91).

Також у матеріалах справи міститься постанова старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ Міндоходів у Запорізькій області підполковника податкової міліції Ю.В. Гавришко від 29.08.2014 про закриття кримінального провадження (т.3 а.с.99-101).

У вказаній постанові зазначено, що Слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Запорізькій області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Технічний центр «Автопривод» (код за ЄДРПОУ 32886937), за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст.212 КК України (т.3 а.с.99).

Також зазначено, що допитана в якості свідка ОСОБА_2 пояснила, що у зв'язку з призначенням її арбітражним керуючим підприємства ТОВ «Технічний центр «Автопривод» вона зверталась листом до службових осіб ТОВ «Технічний центр «Автопривод» щодо передачі їй всіх первинних бухгалтерських документів підприємства, на який відповіді не отримала (т.3 а.с.100).

Крім того у постанові зазначено, що допитаний у якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що з моменту реєстрації займав посаду директора ТОВ «Технічний центр «Автопривод», ведення бухгалтерського та податкового обліку на підприємстві здійснював головний бухгалтер, та під час судового розгляду щодо визнання ТОВ «Технічний центр «Автопривод» банкрутом ОСОБА_4 передав всі документи підприємства та печатку юристу підпиємства ОСОБА_5, і де на теперешній час знаходяться первинні бухгалтерські документи ОСОБА_4 не відомо (т.3 а.с.101).

До того ж, у постанові вказано, що допитаний в якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що він дійсно надавав юридичні послуги директору ТОВ «Технічний центр «Автопривод» ОСОБА_4, проте де на теперешній час знаходяться первинні бухгалтерські документи ТОВ «Технічний центр «Автопривод» ОСОБА_5 пояснити не зміг (т.3 а.с.101).

Отже, судом з'ясовано, що на момент проведення перевірки підприємства ТОВ «Технічний центр «Автопривод» позивачем первинні бухгалтерські документи на перевірку податковому органу не надавались.

В той же час, представником позивача під час судового розгляду справи надано наступні документи бухгалтерського обліку за спірний період:

- видаткові накладні (т.1 - а.с.114-123, 155-174; т.2 - а.с.49-51, 53, 56, 58, 61, 63-78, 88, 91,104-110, 118, 119, 124, 125, 128, 129, 132, 133, 136, 137, 141-143, 146, 148, 150, 152, 154, 156, 158, 160, 176, 179, 208-211; т.3 - а.с.3, 6, 12, 13, 13, 21, 24, 38, 52, 55, 58, 71, 129, 141-154, 156-166);

- податкові накладні (т.1 - а.с.124-133, 175-187, 195, 201, 202, 205, 208, 210, 214, 216; т.2 - а.с.25, 27-29, 47-48, 52, 55, 57, 60, 62, 79-84, 87, 89, 95, 98, 101, 103, 111-115, 120, 122, 126, 130, 134, 138-140, 144, 147, 149, 151, 153, 155, 157, 159, 161, 162, 167, 168, 177, 180, 183, 193-202, 204, 206, 212-222, 226; т.3 - а.с.4, 7, 9, 14, 16, 26, 27, 31-33, 39, 40, 42, 44-46, 51, 54, 56, 67, 69, 74, 76, 78, 80, 86,130-140);

- рахунки-фактури (т.1 а.с.134-143; т.2 а.с.94, 97, 100, 102, 178, 182; т.3 а.с.2, 5, 12,17, 47, 48, 50, 53);

- довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (т.1 а.с.144-152; т.2 а.с.54, 59; т.3 а.с.10-11, 23, 25);

- відомості взаємних розрахунків за 1 квартал 2011 року (т.1 а.с.153);

- договір купівлі-продажу №2011/03 від 04.01.2011 (т.1 а.с.154);

- договір про постачання електричної енергії №1209 від 01.01.2009 з додатковою угодою (т.1 а.с.188-194);

- рахунки (т.1 а.с.195, 199, 201а, 204, 207, 213; т.2 а.с.1, 4, 16, 24, 30, 38, 117, 121, 123, 127, 131, 135, 169, 173, т.3 а.с.57,

- платіжні доручення (т.1 а.с.197-198, 206, 209, 211, 212, 217);

- виписки з банків (т.1 а.с.200, 203, 215; т.2 а.с.145, 148, 170,171);

- накази на відпуск готових виробів(т.2 а.с.2, 5, 7, 17, 31, 33, 39, 41);

- акти здачі-прийняття виконаних робіт (т.2 а.с.3, 6, 8, 18, 32, 34, 40, 42, 184-192, 207; т.3 а.с.28-30, 47-49);

- протоколи узгодження цін по разовому замовленню (т.2 а.с.9, 19, 35, 43);

- договір №117 від 10.01.2011 (т.2 а.с.10-12);

- договір №115 від 24.12.2010 (т.2 а.с.13-15);

- договір №113 від 23.12.2010 (т.2 а.с.20-22);

- квитанція (т.2 а.с.23);

- накладні (т.2 - а.с.24, 92, 93, 96, 99, 166, 172, 174-175, 181, 203, 205; т.3 - а.с.41, 43);

- договір №211 від 18.02.2011 (т.2 а.с.36-37);

- договір №247 від 18.03.2011 (т.2 а.с.44-46);

- рахунки на оплату (т.2 а.с.85, 90);

- розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (т.2 а.с.86, 116);

- договір купівлі-продажу №СА-59 від 10.01.2011 (т.2 а.с.163);

- Акти звірки (т.2 а.с.164-165);

- акт наданих послуг (т.2 а.с.224);

- акт прийому-передачі (т.2 а.с.225);

- договір поставки товару №2 від 01.01.2011 (т.3 а.с.19-20);

- договір про технічне забезпечення електропостачання споживача №1 від 10.06.2010 (т.3 а.с.34-37);

- картки рахунку (т.3 а.с.59-62);

- реєстр документів (т.3 а.с.63);

- договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №29/11398 від 15.04.2011 (т.3 а.с.64-66);

- акти-реєстри наданих послуг (т.3 а.с.68, 70, 72-73, 75, 77, 79, 81-85, 87-89);

- договір поставки №04/01/11 від 04.01.2011 (т.3 а.с.155).

Підпунктом 16.1.7 п.16.1 ст. 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.

Відповідно до пп..20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Крім того, підпунктом 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 встановлено право контролюючих органів запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

За приписами п.85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пункт 44.6 ст. 44 ПК України імперативно встановлює, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що всі вище перелічені первинні бухгалтерські документи, які були надані позивачем лише під час розгляду справи у суді, але не надані до податкового органу під час проведення перевірки - не є допустимими доказами по справі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що така ж позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01 липня 2014 року по справі № К/800/18741/14 (т.1 а.с.98).

З приводу посилань позивача на недоліки при оформленні Акту перевірки №190/23/32886937 від 11.03.2014, а також тверджень про протиправність дій посадових осіб податкового органу при проведенні перевірки суд зауважує, що предметом розгляду даної справи є протиправність податкових повідомлень-рішень відповідача №0000192211 від 13.03.2014 та №0000402211 від 20.05.2014, а не протиправність Акту перевірки або дій податкового органу при проведенні перевірки, - отже такі твердження в обґрунтування протиправності спірних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги.

Щодо посилань позивача на ту обставину, що відносно ТОВ «Технічний центр «Автопривод» відкрито ліквідаційну процедуру, та відповідачем при прийняті спірних податкових повідомлень-рішень не враховано норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №2343-XII від 14.05.1992 ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України №2343-XII) суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, постановою Господарського суду Запорізької області від 04.12.2012 по справі №5009/4364/12 Товариство з обмеженою відповідальністю "Технічний центр "Автопривод" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, про що відповідачу відомо і що ним не заперечується.

Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України №2343-XII з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;

строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;

у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;

відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом;

скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі;

виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.

В той же час, суд звертає увагу, що згідно п.1.1 ст. 1 ПК України - цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також в інших сферах, у тому числі, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп..20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

До того ж, підпунктом 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 встановлено право контролюючих органів запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Підпункт 21.1.1 п.21.1 ст. 21 ПК України зобов'язує посадових осіб контролюючих органів дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Судом встановлено, що у зв'язку з прийняттям постанови господарського суду Запорізької області від 04.12.2012 по справі №5009/4364/12, якою ТОВ "Технічний центр "Автопривод" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, відповідач неодноразово звертався до ТОВ «Технічний центр «Автопривод» із запитами про надання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та податкових документів для проведення позапланової виїзної перевірки. Проте позивачем такі документи не були надані.

Зважаючи на все вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно та обґрунтовано винесені податкові повідомлення-рішення №0000192211 від 13.03.2014 та №0000402211 від 20.05.2014.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що Мелітопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області законно та обґрунтовано винесено спірні податкові повідомлення-рішення №0000192211 від 13.03.2014 та №0000402211 від 20.05.2014, а отже вищезазначені рішення прийняті на підставі та у відповідності до чинного законодавства України, у зв'язку з чим вони є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр "Автопривод" - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Шара