Рішення

від 11.02.2015 по справі 914/4313/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2015 р. Справа № 914/4313/14

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю „ДЖІ ЕНД АЙ", м. Київ до відповідача:Приватного акціонерного товариства „Галичина", м. Радехів, Радехівський район, Львівська область про:стягнення 184619,47 грн.

Суддя Артимович В.М.

Секретар судового засідання Струк Н.Р.

Представники сторін:

від позивача: Сеньків А.І. - представник;

від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява

Товариства з обмеженою відповідальністю „ДЖІ ЕНД АЙ", м. Київ, надалі - позивач, до Приватного акціонерного товариства „Галичина", м. Радехів, Радехівський район, Львівська область, надалі - відповідач, про стягнення грошових коштів в сумі 184619,47 грн., з яких 139574,80 грн. - основний борг, 31973,18 грн. - інфляційні втрати, 6045,46 грн. - 3 % річних, 7026,03 грн. - пеня.

10.12.2014 р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, судове засідання призначено на 21.01.2015 р.

21.01.2015 р. через канцелярію на розгляд суду представник позивача подав клопотання з проханням долучити до матеріалів справи ряд документів.

05.02.2015 р. на розгляд суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

05.02.2015 р. через канцелярію на розгляд суду представник позивача подав клопотання з проханням продовжити строк розгляду справи.

В засідання суду 11.02.2015 р. з'явився представник позивача, надав пояснення по суті справи та просив задоволити позов в повному обсязі. Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в засідання суду 11.02.2015 р., хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне.

28.04.2012 р. між позивачем та відповідачем укладено договір про комплексне рекламне обслуговування за № 280412, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю „ДЖІ ЕНД АЙ" (агенція) за завданням замовника Приватного акціонерного товариства „Галичина" (замовник) зобов'язується надати послуги з комплексного рекламного обслуговування замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. Перелік послуг , що надаються агенцією замовнику, іх обсяги, строки виконання, вартість, порядок та строки оплати, а також інші умови в кожному конкретному випадку визначаються сторонами у додатках до даного договору, які є невід'ємною частиною (п. 1.2.).

Згідно п. 3.1. агенція зобов'язується надавати послуги, передбачені відповідним додатком до цього договору, належним чином та в обумовлений строк, надавати замовнику звіти про надані послуги у відповідному вигляді. В свою чергу замовник зобов'язується в випадку, якщо відповідним додатком передбачене розміщення рекламних матеріалів агенцією, завчасно (але не пізніше, ніж за 5 робочих днів до встановленої додатком дати іх розміщення) надати агенції необхідні рекламні матеріали, якщо інше не узгоджено сторонами додатково (п. 4.1.)

На виконання умов договору сторонами було погоджено, серед інших, наступні додатки: додаток № 16 від 01.07.2013 р. на суму 81219,72 грн. (строк оплати до 30.08.2013 р.), додаток № 20 від 15.08.2013 р. на суму 68614,80 грн. (строк оплати до 10.09.2013 р.), додаток № 21 від 03.09.2013 р. на суму 19080,00 грн. (строк оплати до 30.09.2013 р.), додаток № 22 від 03.12.2013 р. на суму 17880,00 грн. (строк оплати до 31.12.2013 р.). Також сторонами підписано акти здачі-прийняття робіт № ОУ-0000332 від 30.08.2013 р. на суму 68614,80 грн., № ОУ-0000362 від 16.09.2013 р. на суму 19080,00 грн., № ОУ-0000395 від 08.10.2013 р. на суму 81219,72 грн., №ОУ-0000475 від 18.12.2013 р. на суму 17880,00 грн. Також позивачем виставлені відповідні рахунки, зокрема, рахунки-фактури № СФ-351 від 30.08.2013 р. на суму 68614,80 грн., №СФ-377 від 16.09.2013 р. на суму 19080,00 грн., СФ-409 від 08.10.2013 р. на суму 81219,72 грн., СФ-486 від 18.12.2013 р. на суму 17880,00 грн., посилання на які містяться в акті здачі-приймання робіт.

Позивач просить стягнути з відповідача за неналежне виконання грошових зобов'язань по договору від 28.04.2012 р. за № 280412 139574,80 грн. основного боргу, 31973,17 грн. втрат від інфляції згідно ст. 625 ЦК України, 6045,46 грн. трьох процентів річних згідно ст. 625 ЦК України, 7026,03 грн. пені.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази у справі та оцінивши їх в сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до умов ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору від 28.04.2012 р. за № 280412 підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з умов договору про порядок проведення розрахунків, вартість послуг агенції за цим договором наводяться у додатках до договору. Якщо інше не обумовлено сторонами окремо, замовник зобов'язується здійснити до початку рекламної кампанії передплату в розмірі 50 % від суми, вказаної в додатку. Остаточний розрахунок сторони проводять після підписання акту виконаних робіт/послуг. Розрахунки по цьому договору здійснюються замовником на основі виставлених агенцією рахунків-фактури, шляхом безготівкового перерахування коштів на реквізити агенції, вказані у відповідному рахунку. Пункти 6.3., 6.4. зазначають, що у випадку, якщо до агенції не буде висунуто письмових претензій щодо наданих послуг у десятиденний строк після завершення рекламної компанії у відповідності зі строками, вказаними у додатку, послуги вважаються виконаними якісно та в повному обсязі та сторони підписують акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг). Замовник зобов'язаний не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з моменту одержання від агенції акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) підписати цей акт та направити його на адресу агенції, або направити агенції письмову вмотивовану відмову від приймання виконаних робіт (наданих послуг). У випадку неодержання від замовника у вказаний термін оформленого акту чи вмотивованої відмови від прийняття виконаних робіт (наданих послуг), акт вважається підписаним замовником, а зобов'язання агенції за даним договором - виконаними належним чином та в повному обсязі. У випадку одержання від замовника вмотивованої відмови від приймання виконаних робіт (наданих послуг), сторонами в триденний термін оформлюється акт з переліком необхідних доробок та строків для іх виконання.

З вищенаведеного можна зробити висновок, що рахунки-фактури виставлені так як остаточний розрахунок здійснюється після акту виконаних робіт, що, крім того, містять посилання на рахунки.

Відповідач своїх зобов'язань перед позивачем належним чином не виконав, внаслідок чого станом на дату подання позову у нього виникла заборгованість за вказаними вище актами здачі-приймання робіт та виставленими рахунками в сумі 139574,80 грн. Як вбачається з поданої позивачем на розгляд суду довідки ПАТ «Кредобанк» від 25.11.2014 р. за № 25.06-27269/14 на поточний рахунок агенції за період з 01.12.2010 р. по 24.11.2014 р. від замовника - ПАТ «Галичина» надходили грошові кошти за надані послуги, зокрема, оплачено частково рахунок № СФ-409 від 08.10.2013 р. в сумі 47219,72 грн. Відтак, борг за надані позивачем послуги згідно договору від 28.04.2012 р. за № 280412 та прийняті відповідачем за актами здачі-приймання робіт складає 139574,80 грн.

У відзиві відповідач зазначає, що позивачем не надано жодних доказів того, що рахунки-фактури були передані відповідачу, та відсутні докази того, що відповідач отримав ці рахунки -фактури.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписано акти здачі прийняття робіт (надання послуг), .що містять посилання на відповідні рахунки-фактури, зазначено, що виконавцем були проведені роботи по відповідних рахунках згідно додатків до договору. Крім того, відповідачем частково оплачено згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 08.10.2013 р. та рахунку фактури № СФ-409, що підтверджується довідкою ПАТ «Кредобанк» від 25.11.2014 р. за № 25.06-27269/14, що вказано вище.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, що підтверджується актами виконаних робіт (послуг), що долучені до позовної заяви, які підписані у двосторонньому порядку.

Пунктом 6.2. договора передбачений порядок оплати робіт - порядок проведення розрахунків, вартість послуг агенції за цим договором наводяться у додатках до договору. Остаточний розрахунок сторони проводять після підписання акту виконаних робіт/послуг. Розрахунки по цьому договору здійснюються замовником на основі виставлених агенцією рахунків-фактури, шляхом безготівкового перерахування коштів на реквізити агенції, вказані у відповідному рахунку.

Крім того, згідно п. 13.3. договору, всі зміни, додатки та доповнення до цього договору, а також додаткові угоди до договору, за фактом їх підписання уповноваженими представниками сторін є його невід'ємною частиною. Як вбачається з додатків до договору, що згадані вище, останні містять вказівку щодо дати оплати послуг замовником.

Тобто, з аналізу даних умов договору вбачається, що виникнення обов'язку відповідача по оплаті виконаних робіт не має прив'язки до наявності рахунку на оплату робіт, а, відповідно, його відсутність не звільняє відповідача від обов'язку оплатити виконані роботи, отримання яких підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт (послуг).

Погодження в договорі, додатках до договору, порядку оплати робіт, зокрема, на підставі рахунку-фактури та підписання акту виконаних робіт (послуг), не звільняє відповідача від обов'язку сплатити борг з дотриманням встановленого порядку, навіть у разі невиставлення рахунку-фактури, з огляду на те, що рахунок містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату за договором. Вказана позиція також висловлена в постанові Вищого господарського суду України у справі № 18/321.

Таким чином, заперечення відповідача, щодо ненадсилання рахунку на оплату робіт, судом відхиляються.

Доказів оплати робіт в повному обсязі відповідачем не подано, тому позовні вимоги в частині стягнення боргу підлягають задоволенню.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення частково.

Судом перевірено розрахунок суми інфляційних нарахувань, зважаючи на відзив відповідача, вважає, що розрахунок втрат від інфляції за актами надання послуг № ОУ-0000332, № ОУ-0000362, № ОУ-0000475 підлягає до задоволення в в сумі 21181,08 грн. Згідно акту надання послуг № ОУ0000395 судом встановлено, що позивачем невірно здійснено розрахунок втрат від інфляції, оскільки як вбачається з вищезгаданої довідки банку, відповідачем частково оплачено борг за вказаним актом, зокрема, 09.12.2013 р. - 7219,72 грн., 03.04.2014 р. - 20000,00 грн., 21.10.2014 р. - 20000,00 грн. Як правильно зазначено відповідачем у відзиві, згідно рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р, у випадку , якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 вбачається, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року N 14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відтак, судом здійснено перерахунок щодо стягнення нарахувань згідно даного акту за періоди з врахуванням часткової оплати відповідачем боргу, відповідно до зазначених сум в розрахунку позивача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача втрати від інфляції за згаданим актом в сумі 9976,16 грн.

Щодо трьох процентів річних судом здійснено перерахунок останніх, та встановлено що з відповідача підлягають стягненню три проценти річних в розмірі 6045,46 грн.

Як передбачено п. 6.5. договору, якщо замовник протягом 5 (п'яти) банківських днів після одержання від агенції рахунку-фактури не сплатив його, на суму рахунку-фактури нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від несплаченої суми за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє замовника від сплати основної суми боргу.

У відзиві відповідач зазначає, що неможливо визначити строк з якого повинна нараховуватись пеня, оскільки, у справі відсутні докази того, що відповідач отримав ці рахунки-фактури, а тому їх нарахування і стягнення є безпідставним та необґрунтованим.

Суд вважає вказані доводи відповідача необґрунтованими, оскільки, як досліджено судом, відповідачем підписані акти здачі-прийняття робіт з посиланням на відповідні рахунки. Отож, суд вважає, що вказані рахунки-фактури виставлені відповідачу в день підписання відповідних актів виконаних робіт/послуг.

Проте, відповідач у поданому відзиві просить суд застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності щодо нарахування та стягнення пені.

Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Статтями 251, 252, 253 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Тобто юридичне значення має саме сплив визначеного проміжку часу, внаслідок якого виникають, змінюються або припиняються цивільні правовідносини. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 4.3 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Виходячи з природи пені, яка обчислюється за кожний день прострочення виконання, то і строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо.

Позовна заява подана до суду 08.12.2014 р., відтак, враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, здійснивши перерахування розміру пені, перевіривши період часу, за який може бути нараховано пеню, суд вважає за необхідне заяву відповідача про застосування строку позовної давності до нарахованої пені задоволити та стягнути з відповідача пеню в розмірі з 6540,06 грн.

Отож, з відповідача слід стягнути 139574,80 грн. основного боргу, 6045,46 грн. 3% річних, 31157,24 грн. інфляційних втрат, 6540,06 пені, що разом становить 183317,56 грн.

Відповідно до ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням № 2156 від 27.11.2014 р. на суму 3692,40 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ДЖІ ЕНД АЙ", м. Київ, задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Галичина" (80200, Львівська область, Радехівський район, м. Радехів, вул. Б.Хмельницького, буд. 120; код ЄДРПОУ 25553579) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ДЖІ ЕНД АЙ" (01004, м. Київ, вул. В.Васильківська, 6, оф. 12, код ЄДРПОУ 35570039) кошти в сумі 186983,92 грн., з яких 139574,80 грн. основного боргу, 6045,46 грн. 3% річних, 31157,24 грн. інфляційних втрат, 6540,06 пені та 3666,36 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

4. Наказ видати відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 16.02.2015 р.

Суддя Артимович В.М.