Постанова

від 24.02.2015 по справі 911/3664/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2015 р. Справа№ 911/3664/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Копитової О.С.

Остапенка О.М.

за участю представників:

від ТОВ «Прем'єр плюс»: не з'явився;

від ТОВ «Гарт-С»: не з'явився;

ліквідатор банкрута: арбітражний керуючий Юринець А.В., постанова господарського суду Київської області від 05.05.2014 № 911/3664/14;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр плюс" на ухвалу господарського суду Київської області від 14.01.2015 у справі № 911/3664/13 (суддя Лопатін А.В.)

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт-С", м. Обухів Київської області

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ліквідатор боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С» звернувся до господарського суду Київської області з заявою про порушення справи про банкрутство, у зв'язку з відсутністю майна для задоволення вимог кредиторів в порядку статті 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.09.2013 прийнято вказану заяву та призначено її до розгляду у підготовчому засіданні.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.09.2013 порушено провадження у даній справі, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Київської області від 28.01.2013 визнано банкрутом ТОВ «Гарт-С», відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Юринця Арсена Володимировича, якого зобов'язано надати суду звіт ліквідатора.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2013 апеляційну скаргу ТОВ «Прем'єр плюс» задоволено, ухвалу господарського суду Київської області від 24.09.2013 скасовано, а провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2014 за результатами розгляду касаційної скарги ліквідатора ТОВ «Гарт-С» скасовано ухвалу господарського суду Київської області від 24.09.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2013, а справу № 911/3664/13 передано на новий розгляд до господарського суду Київської області на стадію призначення підготовчого засідання у справі.

Крім того, не погоджуючись з постановою господарського суду Київської області від 28.10.2013, ТОВ «Альтецца Трейд» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою за результатами розгляду якої, постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 скасовано постанову господарського суду Київської області від 28.10.2013, справу повернуто до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.04.2014 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Гарт-С», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено розгляд справи.

Постановою господарського суду Київської області від 05.05.2014 визнано банкрутом ТОВ «Гарт-С» та відкрито його ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Юринця Арсена Володимировича, якого зобов'язано подати на затвердження до суду реєстр вимог кредиторів банкрута та за результатами роботи звіт і ліквідаційний баланс.

Повідомлення про визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури ТОВ «Гарт-С» опубліковано на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 06.05.2014 за № 3334.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.01.2015 у справі № 911/3664/13 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Гарт-С" у сумі 195487579,84 грн., визнано зокрема вимоги Компанії "ВІП Інтернешнл, Інк." на суму 175236105,73 грн, з яких 175234887,73 грн підлягають задоволенню у четверту чергу, 1218,00 грн. - у першу чергу, і ПАТ "Перший український міжнародний Банк" на суму 4297326,56 грн, з яких 3880412,27 грн підлягають задоволенню у четверту чергу, 415696,29 грн - у шосту чергу, 1218,00 грн. - у першу чергу та інше.

Дана ухвала в частині визнання вимог Компанії "ВІП Інтернешнл, Інк." на суму 175236105,73 грн і ПАТ "Перший український міжнародний Банк" на суму 4297326,56 грн мотивована тим, що вони є обґрунтованими, підтвердженими належним чином, а тому підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів

При цьому, суд першої інстанції керувався, ст. 23, 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 509, 525, 526, 536, 546, 549, 593, 610, 612, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 35, 83, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр плюс" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 14.01.2015 у справі № 911/3664/13 в частині визнання кредиторами з грошовими вимогами до боржника Компанії "ВІП Інтернешнл, Інк." і ПАТ "Перший український міжнародний Банк" та включення їх до реєстру вимог кредиторів. Крім того, скаржник просить суд апеляційної інстанції прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовити у визнанні кредиторами з грошовими вимогами до боржника Компанії "ВІП Інтернешнл, Інк." і ПАТ "Перший український міжнародний Банк" та виключити їх з реєстру вимог кредиторів; судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на ТОВ "Гарт-С".

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, що призвело до прийняття неправильного рішення, невідповідністю висновків місцевого господарського суду обставинам справи і порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п. 1.1, 1.3 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою правління НБУ від 01.06.2011 № 174, ст.ст. 21, 22 Закону України «про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст.ст. 14, 31 України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 43, 101 ГПК України .

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що вимоги Компанії "ВІП Інтернешнл, Інк." до боржника не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки в порушення приписів чинного законодавства Копанією не надано жодних касових документів, які засвідчують факт отримання грошових коштів ТОВ «Гарт - С». крім того, скаржник зазначає, що зі змісту договору позики, на підставі якого виникли вимоги, не вбачається що передача грошових коштів була здійснена боржнику у справі при підписанні договору, а тому договір є безгрошовим. Також скаржник зазначає, що ТОВ «Гарт-С» та Компанія "ВІП Інтернешнл, Інк." не надали доказів отримання індивідуальної ліцензії на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України.

Стосовно вимог ПАТ "Перший український міжнародний Банк" скаржник зазначає, що судом першої інстанції дані вимоги було внесено до реєстру вимог кредиторів без з'ясування умов, порядку виконання договору застави № 1/2, виконання рішень господарського суду Київської області від 11.07.2013 у справі № 911/1693/13 та 02.07.2013 у справі № 911/16922/13, фактів виконання даних рішень ТОВ «Сінергія-Плюс» та ТОВ «Торговий дім «Геліос», а таким чином не з'ясував питання виникнення майнових прав боржника, якими забезпечувалась застава.

В судовому засідання ліквідатор банкрута заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду - без змін.

Скаржник, кредитори та учасники провадження у справі не надали відзиви на апеляційні скарги, повноважних представників в судове засідання апеляційної інстанції не направили, причини неявки суду не повідомили, враховуючи, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи, Київський апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін, що не з'явилися за матеріалами наявними у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін і учасників провадження у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону від 14.05.1992 року № 2343-ХІІ (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

В абз. 5 п. 36.7 роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у Інформаційному листі «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)» від 28.03.2013 N 01-06/606/2013, зазначено, що розгляд грошових вимог кредиторів в ліквідаційній процедурі, відкритій за ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі статті 23 Закону. За результатами розгляду грошових вимог кредиторів господарським судом затверджується реєстр вимог кредиторів.

Відповідно до частини першої ст. 23 Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Разом з тим, відповідно до частини третьої ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Відповідно до матеріалів справи протягом, встановленого частиною третьою ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», місячного строку до господарського суду Київської області з грошовими вимогами до банкрута звернулися ПАТ «Перший український міжнародний банк» (з урахуванням заяви про уточнення вимог) на суму 4 297 326,56 грн та Компанія «ВІП Інтернешнл, Інк.» у розмірі 175 234 887,73 грн.

Грошові вимоги ПАТ «Перший український міжнародний банк» у розмірі 4 297 326,56 грн мотивовані тим, що 02.04.2008 між ЗАТ «Донгорбанк», правонаступником якого є ПАТ «Перший український міжнародний банк» (далі - банк, кредитор) та ТОВ «Гарт-С» (далі - позичальник, боржник) укладено кредитний договір № 1, зі змінами та доповненнями до нього (далі - кредитний договір № 1), відповідно до умов якого, банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 22 443 000,00 грн, а позичальник прийняти суму кредиту використати за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути суми кредиту до 27.08.2012.

Банк виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № 1 надавши кредит у розмірі 22 443 000,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи випискою ПАТ «Донгорбанк» з особового рахунку за період з 02.04.2008 по 28.04.2011, меморіальним ордером № 1010921355 від 01.11.2011 та платіжним дорученням № 49389 від 01.11.2011.

Відповідно до п. 7.2.1. кредитного договору № 1, зі змінами та доповненнями до нього, процентна ставка за користування кредитом становить19% процентів річних.

Згідно з п. 7.2.1.1. кредитного договору № 1, зі змінами та доповненнями до нього, у випадку невиконання чи неналежного виконання/ненастання/недотримання з будь-яких підстав (в т.ч. форс-мажорного характеру) будь-якого із зобов'язань/умов, встановлених п.п. 10.3.6.1.-10.3.6.2., 10.3.6.4, 10.3.6.5., 10.3.6.6. цього договору, не зважаючи на положення п. 7.2.1 цього договору, процентна ставка за користування кредитом становить 23 % річних.

Проте, у порушення своїх зобов'язань за вказаним договором позичальник не повернув у встановлений умовами договору строк у повному обсязі суму кредиту у розмірі 2 359 796,75 грн та неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим банком нарахована заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 1 520 615,52 грн.

Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України, встановлено, що розмір і порядок отримання відсотків за договором позики встановлюється договором. Вимоги ст. 1048 вказаного кодексу поширюються й на кредитні правовідносини (частина друга статті 1054 ЦК України).

Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень частини першої ст. 509 ЦК України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення закріплені в частині першій та частині сьомій ст. 193 ГК України (далі - ГК України), відповідно до яких суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З огляду на викладене, а також враховуючи відсутність будь-яких доказів здійснення банкрутом розрахунків на повне виконання своїх зобов'язань за кредитним договором № 1, місцевим господарським судом станом на дату прийняття оскаржуваної ухвали правомірно зроблено висновок про наявність заборгованості ТОВ «Гарт-С» перед ПАТ «Перший український міжнародний банк», що складається з 2 359 796,75 грн суми кредиту та 1 520 615,52 грн проценти за користування кредитними коштами.

Крім того, ПАТ «Перший український міжнародний банк» у прохальній частині кредиторської заяви просив суд визнати та включити до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Гарт-С» 415 696,29 грн пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Пунктом 12.1. кредитного договору № 1, зі змінами та доповненнями до нього, встановлено, що у разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов'язання за весь час прострочення.

З огляду на те, що ТОВ «Гарт-С» порушено зобов'язання за вищезазначеним кредитним договором та відповідно до умов кредитного договору у кредитора наявні правові підстави для нарахування пені на суму прострочених платежів: на суму кредиту та по процентах за користування кредитними коштами.

Здійснивши перерахунок пені, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом щодо арифметичної правильності розрахунку банка.

На підставі наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про правомірність висновку суду першої інстанції щодо доведеності банком факту неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором № 1, таким чином, заборгованість ТОВ «Гарт-С» складає: 2359796,75 грн суму кредиту; 1520615,52 грн проценти за користування кредитними коштами; 415696,29 грн пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Гарт-С» за кредитним договором № 1, 17.04.2009 між ЗАТ «Донгорбанк», правонаступником якого є ПАТ «Перший український міжнародний банк» (далі - банк, заставодержатель) та ТОВ «Гарт-С» (далі - заставодавець) укладено договір застави товарів в обороті № 1/2, зі змінами та доповненнями до нього (далі - договір застави № 1/2), відповідно до умов якого заставодавець передає в заставу заставодержателеві товари в обороті (далі за договором - предмет застави), а саме: товари побутової хімії, згідно з додатком № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.3. договору предмет застави забезпечує виконання зобов'язань заставодавця перед заставодержателем за кредитним договором № 1 від 02.04.2008 (далі - кредитний договір), а саме: повернути кредит у розмірі 22443000,00 грн у повному обсязі до 27.08.2012 згідно графіку (а.с. 157 том матеріалів справи № 8); сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 19% річних, проценти за безпідставне користування кредитом у випадку несвоєчасного повернення кредиту у розмірі 23% річних; сплатити штрафи і пеню згідно з умовами кредитного договору.

Пунктом 1.4. договору встановлено, що вартість предмета застави за згодою сторін складає 6 120 362,62 грн.

Відповідно до п. 2.1.6. договору заставодержатель має право у випадку недостатності сум, отриманих в результаті реалізації предмета застави для погашення всіх вимог за кредитним договором, одержати суму, якої не вистачає для такого погашення з вартості іншого майна заставодавця, у порядку встановленому чинним законодавством.

У п. 3.1.1. договору вказано, що заставодавець зобов'язаний у випадку загибелі, втрати або пошкодження предмета застави з будь-якої причини протягом 48 годин з моменту настання цього випадку письмово повідомити про це заставодержателя і протягом (трьох) робочих днів з моменту надіслання повідомлення замінити предмет застави на майно аналогічне за вартістю та ліквідністю, належне заставодавцю на праві власності, за асортиментом згідно з додатком № 2 до цього договору.

Заміна предмета застави у цьому випадку відбувається за письмовою згодою заставодержателя. У випадку, якщо заставодержатель не погоджується із прийняттям у заставу предмета застави в асортименті, кількості, якості та за ціною, запропонованими заставродавцем, і останній протягом 3 (трьох) наступних днів після відмови заставодержателя не запропонує в заставу інший предмет застави, заставодержатель набуває права вимоги дострокового виконання заставодавцем зобов'язань, які випливають із кредитного договору, водночас при необхідності звернувши стягнення на предмет застави та інше майно заставодавця у порядку, передбаченому чинним законодавством. Такі ж наслідки виникають і у випадку відмови заставодержателя від прийняття в заставу іншого майна, яке запропоноване заставодавцем повторно.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що цей договір діє до повного виконання зобов'язань заставодавцем за кредитним договором (з урахуванням усіх змін та доповнень до нього) або до припинення права застави у випадках, що прямо передбачені чинним законодавством.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток підприємств.

Відповідно до ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави.

Як вбачається з наданих заявником документів, боржник листом повідомляє банк про відсутність на балансі ТОВ «Гарт-С» майна, яке є предметом забезпечення вимог ПАТ «Перший Український міжнародний Банк» відповідно до умов договору застави товарів в обороті від 17.04.2009 № 1/2, вартість якого складає 6 120 362,62 грн, а тому, ПАТ «Перший Український міжнародний Банк» просив в своїй заяві суд першої інстанції внести заявлені останнім вимоги до реєстру, як незабезпечені майном банкрута.

Таким чином, оскільки боржником не замінено втрачений предмет застави на майно аналогічне за вартістю та ліквідністю у відповідності до умов договору застави товарів в обороті № 1/2, з огляду на приписи ч. 1 ст. 593 ЦК України, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що право застави є припиненим, а отже, вимога банку щодо внесення заявлених останнім кредиторських вимог до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Гарт-С», як незабезпечені майном банкрута, правомірно визнана місцевим господарським судом такою, що підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, враховуючи, що ліквідатором банкрута визнано кредиторські вимоги ПАТ «Перший Український міжнародний Банк» у повному обсязі, так як, останні є обґрунтованими та на час винесення даної ухвали непогашеними, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, суд першої інстанції правомірно визнав ПАТ «Перший Український міжнародний Банк» кредитором ТОВ «Гарт-С» з сумою кредиторських вимог у розмірі 4 297 326,56 грн, з яких: 1 218,00 грн (судовий збір) підлягають задоволенню у першу чергу, 3 880 412,27 грн - четверту чергу, 415 696,29 грн - шосту чергу.

На підставі вищевикладеного апеляційний суд вважає необґрунтованими та безпідставними твердження скаржника, зазначені в апеляційній скарзі стосовно відсутності в оскаржуваній ухвалі з'ясування судом першої інстанції умов та порядку виконання договору застави № 1/2.

Крім того колегія суддів не приймає до уваги твердження скаржника про відсутності в оскаржуваному судовому рішенні посилань щодо встановлення факту виконання рішень господарського суду Київської області від 11.07.2013 у справі № 911/1693/13 та 02.07.2013 у справі № 911/16922/13, оскільки в заяві про уточнення грошових вимог (вих. № КНО-61-05-1042 від 25.11.2014) банк просив суд визнати вимоги, які виникли лише на підставі кредитного договору № 1, а вищезазначені рішення стосуються інших кредитних договорів, укладених між боржником та кредитором, тому під час розгляду вимог банку на загальну суму 4 297 326,56 грн вказані судові рішення не можуть бути предметом доказування.

Грошові вимоги Компанії «ВІП Інтернешнл, Інк.» у розмірі 175234887,73 грн в заяві мотивовані тим, що 30.04.2008 між Компанією «Дарнелл Ентерпрайзис Лімітед» (кредитодавець) та ТОВ «Гарт-С» (позичальник) укладено кредитний договір № 25/04/08, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 3 700 000,00 доларів США (п. 1.1. договору).

Додатковою угодою до кредитного договору № 25/04/08, укладеною між сторонами 10.06.2008 сторони за взаємною згодою змінили суму кредиту, процентну ставку за користування кредитом та термін погашення кредиту.

30.11.2011 між Компанією «Дарнелл Ентерпрайзис Лімітед» (первісний кредитор), Компанією «Юверкон Інвестментс Лімітед» (новий кредитор) та ТОВ «Гарт-С» (боржник) укладено договір про відступлення права вимоги по кредитному договору № 25/04/08, відповідно до умов якого, у порядку та на умовах визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові за кредитним договором № 25/04/08 (п. 1. договору).

Пунктом 3. договору про відступлення права вимоги передбачено, що новий кредитор набуває права вимоги від боржника належного виконання наступних обов'язків: погашення суми кредиту у розмірі 3 794 000,00 доларів США; сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1 043 921,80 доларів США; інші обов'язки передбачені основник договором (кредитний договір № 25/04/08).

30.11.2011 додатковою угодою по кредитному договору № 25/04/08 від 30.04.2008 сторони за взаємною згодою змінили процентну ставку за користування кредитом та домовились про зміну сторони - кредитодавця шляхом укладення даної додаткової угоди та внесення змін до преамбули, п. 3.1. та ст. 10 кредитного договору №25/04/08 від 30.04.2008 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою від 10.06.2008.

Додатком № 1 до додаткової угоди від 30.11.2011 до кредитного договору № 25/04/08 від 30.04.2008 сторони підтверджують, що на момент укладення даного додатку сума заборгованості позичальника перед кредитором становить: сума кредиту у розмірі 3 794 000,00 доларів США; проценти за користування кредитом у розмірі 1 109 095,45 доларів США.

28.12.2012 між Компанією «Юверкон Інвестментс Лімітед» (первісний кредитор), Компанією «ВІП Інтернешнл, Інк.» (новий кредитор) та ТОВ «Гарт-С» укладено договір про відступлення права вимоги по кредитному договору № 25/04/08 від 30.04.2008, відповідно до умов якого, у порядку та на умовах визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові за кредитним договором № 25/04/08 (п. 1. договору).

Пунктом 3. договору про відступлення права вимоги передбачено, що новий кредитор набуває права вимоги від боржника належного виконання наступних обов'язків: погашення суми кредиту у розмірі 3 794 000,00 доларів США; сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1 112 588,01 доларів США; інші обов'язки передбачені основник договором (кредитний договір № 25/04/08).

28.12.2012 додатковою угодою по кредитному договору № 25/04/08 від 30.04.2008 сторони за взаємною згодою змінили термін погашення кредиту та домовились про заміну сторони - кредитодавця шляхом укладення договору про відступлення права вимоги, даної додаткової угоди та внесення змін до преамбули, п. 3.3. та ст. 10 кредитного договору № 25/04/08 від 30.04.2008 зі змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами.

Згідно з даною додатковою угодою, пунктом 3.3. договору у новій редакції встановлено, що кредит надається на термін до 31.12.2013.

Крім того, пунктом 7. даної додаткової угоди сторони підтверджують, що на момент укладення даної додаткової угоди сума заборгованості позичальника перед кредитором становить: сума кредиту у розмірі 3 794 000,00 доларів США; проценти за користування кредитом у розмірі 1 112 588,01 доларів США.

Зазначені вище договори, додаткові угоди та додатки до договорів підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток підприємств.

Відповідно до додаткової угоди від 28.12.2012 по кредитному договору № 25/04/08 від 30.04.2008, якою сторони підтверджують, що на момент її укладення сума заборгованості позичальника перед кредитором становить 3 794 000,00 доларів США сума кредиту та 1 112 588,01 доларів США проценти за користування кредитом, підписана уповноваженим представником банкрута та скріплена відтиском печатки підприємства, що також підтверджує факт наявності заборгованості ТОВ «Гарт-С» перед Компанією «ВІП Інтернешнл, Інк.».

З огляду на викладене та положеннями ст.ст. 509, 525, 526, 536, 610, 612, 1054 ЦК України ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, а також враховуючи, що заборгованість ТОВ «Гарт-С» перед Компанією «ВІП Інтернешнл, Інк.» нарахована в результаті неналежного виконання банкрутом своїх зобов'язань за кредитним договором № 25/04/08 від 30.04.2008 і станом на дату прийняття оскаржуваної ухвали не погашена, крім того, остання визнана ліквідатором банкрута у повному обсязі, місцевим господарським судом правомірно зроблено висновок про визнання грошових вимог Компанії «ВІП Інтернешнл, Інк.», а саме, 3 794 000,00 грн доларів США суми кредиту та 1 112 588,01 доларів США процентів за користування кредитом.

24.06.2008 між Компанією «Дарнелл Ентерпрайзис Лімітед» (кредитодавець) та ТОВ «Гарт-С» (позичальник) укладено кредитний договір № 24/06/08, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 5 000 000,00 доларів США (п. 1.1. договору).

Додатковою угодою до кредитного договору № 24/06/08 від 13.07.2009 сторони за взаємною згодою змінили суму кредиту шляхом внесення змін до п. 1.1. кредитного договору № 24/06/08, відповідно до якого у новій редакції кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 8 000 000,00 доларів США.

30.11.2011 між Компанією «Дарнелл Ентерпрайзис Лімітед» (первісний кредитор), Компанією «Юверкон Інвестментс Лімітед» (новий кредитор) та ТОВ «Гарт-С» (боржник) укладено договір про відступлення права вимоги по кредитному договору № 24/06/08, відповідно до умов якого, у порядку та на умовах визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові за кредитним договором № 24/06/08 (п. 1. договору).

Пунктом 3. договору про відступлення права вимоги передбачено, що новий кредитор набуває права вимоги від боржника належного виконання наступних обов'язків: погашення суми кредиту у розмірі 8 000 000,00 доларів США; сплати процентів за користування кредитом у розмірі 2 320 104,33 доларів США; інші обов'язки передбачені основник договором (кредитний договір № 24/06/08).

30.11.2011 додатковою угодою по кредитному договору №24/06/08 від 24.06.2008 сторони за взаємною згодою змінили процентну ставку за користування кредитом та домовились про зміну сторони - кредитодавця шляхом укладення договору про відступлення права вимоги, даної додаткової угоди та внесення змін до преамбули, п. 3.1. та ст. 10 кредитного договору № 24/06/08 від 24.06.2008 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою від 13.07.2009.

Додатком № 1 до договору від 30.11.2011 про відступлення права вимоги по кредитному договору № 24/06/08 від 24.06.2008, відповідно до п. 1 даного додатку новий кредитор набуває права вимоги від боржника належного виконання наступних обов'язків: погашення суми кредиту у розмірі 8 000 000,00 доларів США; сплати процентів за користування кредитом у розмірі 2 457 528,99 доларів США; інші обов'язки передбачені основним договором (кредитний договір № 24/06/08).

Додатком № 1 до додаткової угоди від 30.11.2011 до кредитного договору № 24/06/08 від 24.06.2008 сторони підтверджують, що на момент укладення даного додатку сума заборгованості позичальника перед кредитором становить: сума кредиту у розмірі 8 000 000,00 доларів США; проценти за користування кредитом у розмірі 2 457 528,99 доларів США.

28.12.2012 між Компанією «Юверкон Інвестментс Лімітед» (первісний кредитор), Компанією «ВІП Інтернешнл, Інк.» (новий кредитор) та ТОВ «Гарт-С» укладено договір про відступлення права вимоги по кредитному договору № 24/06/08 від 24.06.2008, відповідно до умов якого, у порядку та на умовах визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові за кредитним договором № 24/06/08 (п. 1. договору).

Пунктом 3. договору про відступлення права вимоги передбачено, що новий кредитор набуває права вимоги від боржника належного виконання наступних обов'язків: погашення суми кредиту у розмірі 8 000 000,00 доларів США; сплати процентів за користування кредитом у розмірі 2 464 893,37 доларів США; інші обов'язки передбачені основник договором (кредитний договір № 24/06/08).

28.12.2012 додатковою угодою по кредитному договору № 24/06/08 від 24.06.2008 сторони за взаємною згодою змінили термін погашення кредиту та домовились про заміну сторони - кредитодавця шляхом укладення договору про відступлення права вимоги, даної додаткової угоди та внесення змін до преамбули, п. 3.3. та ст. 10 кредитного договору № 24/06/08 від 24.06.2008 зі змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами.

Згідно з даною додатковою угодою, пунктом 3.3. договору у новій редакції встановлено, що кредит надається на термін до 31.12.2013.

Крім того, пунктом 7. даної додаткової угоди сторони підтверджують, що на момент укладення даної додаткової угоди сума заборгованості позичальника перед кредитором становить: сума кредиту у розмірі 8 000 000,00 доларів США; проценти за користування кредитом у розмірі 2 464 893,37 доларів США.

Зазначені вище договори, додаткові угоди та додатки до договорів підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток підприємств.

Факт наявності заборгованості ТОВ «Гарт-С» перед Компанією «ВІП Інтернешнл, Інк.» також підтверджується додатковою угодою від 28.12.2012 по кредитному договору № 24/06/08 від 24.06.2008, відповідно до якої сторони підтверджують, що на момент її укладення сума заборгованості позичальника перед кредитором становить 8 000 000,00 доларів США сума кредиту та 2 464 893,37 доларів США проценти за користування кредитом, підписана уповноваженим представником банкрута та скріплена відтиском печатки підприємства.

З огляду на викладене та положеннями ст.ст. 509, 525, 526, 536, 610, 612, 1054 ЦК України ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, а також враховуючи, що заборгованість ТОВ «Гарт-С» перед Компанією «ВІП Інтернешнл, Інк.» нарахована в результаті неналежного виконання банкрутом своїх зобов'язань за кредитним договором № 24/06/08 від 24.06.2008, станом на дату судового засідання не погашена, крім того, остання визнана ліквідатором банкрута у повному обсязі, а отже, судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок про обґрунтованість та як наслідок визнання грошових вимог Компанії «ВІП Інтернешнл, Інк.», а саме, 8 000 000,00 доларів США сума кредиту та 2 464 893,37 доларів США проценти за користування кредитом у розмірі підлягають задоволенню.

Перевіривши перерахунок суми заявлених кредиторських вимог, відповідно до офіційного курсу встановленого Національним банком України на дату подання Компанією «ВІП Інтернешнл, Інк.» кредиторських вимог до суду, відповідно до вимоги п. 4 ч. 1 ст. 55 ГПК України, колегія суддів встановила, що сума кредиторських вимог Компанії «ВІП Інтернешнл, Інк.» вірно визначена судом першої інстанції в розмірі 17 5234 887,73 грн з врахуванням положень ст. 83 ГПК України, а тому обґрунтовано дану суму внесенню до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Гарт-С» у четверту чергу, а судові витрати у розмірі 1218,00 грн у першу чергу.

Колегія суддів враховуючи вищенаведене не приймає до уваги, як підставу для скасування, твердження скаржника, викладені в апеляційній скарзі з приводу: щодо ненадання Компанією "ВІП Інтернешнл, Інк." на підтвердження своїх вимог касових документів, які засвідчують факт отримання грошових коштів (переказ) ТОВ «Гарт - С» спростовується наявними у справі банківськими виписками в яких міститься посилання на меморіальні ордери; щодо відсутності доказів отримання ТОВ «Гарант-С» та Компанією "ВІП Інтернешнл, Інк." індивідуальної ліцензії на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України, тому що під час розгляду грошових вимог в справі про банкрутство господарський суд не вповноважений займатися перевіркою правомірності здійснення будь-якої ліцензійної діяльності боржником та особами, що звернулась з кредиторськими вимогами. Крім того твердження скаржника щодо «безгрошівності договорів кредиту» є необґрунтованими та не підтвердженими жодними належними та допустимими доказами, як того вимагає чинне законодавство, а тому кредитний договір не може вважатися недійсним за даною підставою .

Враховуючи вищевикладене, судова колегія відхиляє доводи Промислової академії, викладені в апеляційній скарзі, за необґрунтованістю, доводи, наведені в ній, не спростовують обставин, які встановлені судом першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що ухвала місцевого суду відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, винесена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом», а тому відповідає вимогам чинного законодавства.

У відповідності до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів та пояснень наявних в матеріалах справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 99, 101-103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Київської області від 14.01.2015 у справі № 911/3664/13 в частині визнання кредиторами з грошовими вимогами до боржника Компанії "ВІП Інтернешнл, Інк." на суму 175236105,73 грн, з яких 175234887,73 грн підлягають задоволенню у четверту чергу, 1218,00 грн. - у першу чергу і ПАТ "Перший український міжнародний Банк" на суму 4297326,56 грн, з яких 3880412,27 грн підлягають задоволенню у четверту чергу, 415696,29 грн - у шосту чергу, 1218,00 грн. - у першу чергу залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр плюс" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді О.С. Копитова

О.М. Остапенко