Ухвала

від 25.02.2015 по справі 826/12927/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року Справа: № 826/12927/14

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представництва компанії «Ново Нордіск А/С» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом представництва компанії «Ново Нордіск А/С» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Представництво компанії «Ново Нордіск А/С» ( далі - позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві ( далі - відповідач ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.07.2014 р. № 0005072202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2014 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про задоволення позовних вимог, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Представництво компанії «Ново Нордіск А/С» було зареєстроване Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України 11.06.1993 р. без права юридичної особи та перебуває на обліку в ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт від 01.07.2014 р. № 3357/26-56-22-02-10/20064568.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем під час її проведення було встановлено порушення позивачем п. 13.8 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 160.8 ст. 160 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. на суму 6 838 332,00 грн.

На підставі та на виконання акту перевірки від 01.07.2014 р. № 3357/26-56-22-02-10/20064568 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2014 р. № 0005072202, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 7 507 051,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 6 301 372,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 205 679,00 грн.

Зазначений акт перевірки та податкове повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному досудовому порядку шляхом подання скарг до ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та до ГУ Міндоходів у м. Києві і за результатами розгляду скарг залишені без змін.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що діяльність позивача не є допоміжною або підготовчою по відношенню до діяльності материнської компанії, а є звичайною діяльністю іноземної компанії, яка здійснюється через постійне представництва, а тому, в нього відсутні підстави для користування перевагами і пільгами Конвенції між Урядом України і Урядом Королівства Данії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно.

Дослідивши матеріали справи, підстави апеляційного перегляду, а також виниклі між сторонами правовідносини, у відповідності з нормами діючого законодавства, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, нормами Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин ( далі - ПК України ), Конвенцією між Урядом України і Урядом Королівства Данії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, яка набула чинності для України 21.08.1996 р. ( далі - Конвенція ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 5 Конвенції визначено, що термін «постійне представництво» означає постійне місце комерційної діяльності, через яке повністю або частково здійснюється комерційна діяльність підприємства.

Термін «постійне представництво» включає зокрема: а) місце управління; b) відділення; c) контору; d) фабрику; e) майстерню; f) шахту, нафтову або газову свердловину, кар'єр або будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; g) склад або будь-які приміщення, що використовуються як торговельна точка.

Будівельний майданчик, або монтажний, або складальний об'єкт створює постійне представництво тільки у разі, коли він існує більше 12 місяців.

Незалежно від попередніх положень цієї статті термін «постійне представництво» не розглядається як такий, що включає, зокрема, утримання постійного місця комерційної діяльності виключно з метою будь-якої комбінації видів діяльності, згаданих у підпунктах від а) до e), за умови, що сукупна діяльність постійного місця комерційної діяльності, що є результатом такої комбінації, носить допоміжний або підготовчий характер.

Згідно з пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 ПК України, постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

З метою оподаткування термін «постійне представництво» включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об'єкт чи пов'язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов'язана з таким майданчиком, об'єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг нерезидентом (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов'язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді; резидентів, які мають повноваження: діяти від імені виключно такого нерезидента (проведення переговорів щодо суттєвих умов та/або укладення договорів (контрактів) від імені цього нерезидента), що призводить до виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов'язків; та/або утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу.

Постійним представництвом не є використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.

У пп. 133.2.2 п. 133.2 ст. 133 ПК України визначено, що платниками податку з числа нерезидентів є, зокрема, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Відповідно до пп. 4.6.2 п. 4.6 ст. 4 Порядку складання розрахунку податку на прибуток нерезидента, що проводить діяльність на території України через постійне представництво, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 31.07.1997 р. № 274, та пп. 4.3 п. 4 Розділу V «Особливості оподаткування доходів, отриманих нерезидентом через постійне представництво, згідно з міжнародними договорами України» Порядку розрахунку податкових зобов'язань нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 28.02.2011 р. № 115, Порядку розрахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 25.06.2013 р. № 610, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, діяльність матиме допоміжний або підготовчий характер у разі, якщо вона не складає основну діяльність або один із видів основної діяльності нерезидента.

П. 13.8 ст. 13 Закону № 334/94-ВР передбачено, що суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

У разі якщо нерезидент здійснює свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що проводиться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з податковим органом за місцезнаходженням постійного представництва.

У разі неможливості шляхом прямого підрахування визначити прибуток, одержаний нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається податковим органом як різниця між валовим доходом та валовими витратами, визначеними шляхом застосування до суми одержаного (нарахованого) валового доходу коефіцієнта 0,7.

Аналогічна правова норма міститься в п. 160.8 ст. 160 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що звільненню від сплати податку на прибуток в Україні підлягає представництво нерезидента, яке виконує виключно підготовчі або допоміжні функції для забезпечення основної діяльності материнської компанії-нерезидента, не здійснюючи при цьому жодного з видів її господарської діяльності, та не маючи ознак постійного представництва в розумінні ст. 14.1.193 ПК України та ст. 5 Конвенції.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом основної господарської діяльності материнської компанії позивача є дослідження , розробка, виробництво і постачання на ринок фармацевтичних, медичних і технічних продуктів та інші види діяльності, пов'язані з цим, а позивач здійснював на території України дослідження ефективності лікарських засобів , тобто діяльність, яка є тотожною одному з видів основної діяльності його материнської компанії.

Зазначене було підтверджено представниками самого позивача в судовому засіданні в ході апеляційного провадження, які, зокрема, пояснили, що такі дослідження проводяться як материнською компанією в Данії, так і її представництвом в Україні.

Більш того, зі штатного розкладу позивача та посадових інструкцій його працівників вбачається, що їх службові обов'язки спрямовані саме на здійснення одного з видів діяльності нерезидента - компанії «Ново Нордіск А/С» ( Данія ) в Україні, тобто на проведення клінічних досліджень лікарських засобів. Зокрема, завданнями і обов'язками старшого спеціаліста, спеціаліста та молодшого спеціаліста з клінічних досліджень представництва «Ново Нордіск А/С» є забезпечення виконання клінічних досліджень, згідно політики компанії та враховуючи місцеве законодавство / Т. 3 а.с. 44, 59 /, менеджера з питань якості та навчання напрямку клінічних досліджень - забезпечення підтримки якості в клінічних дослідженнях / Т.3 а.с. 53 /. Зазначене також підтверджується протоколом клінічних досліджень від 15.10.2012 р., копію якого було надано суду під час апеляційного розгляду справи.

Крім того, з посадових інструкцій генерального директора, регіонального менеджера, менеджера з питань цукрового діабету, менеджера з питань розвитку регіонів, спеціаліста з питань реєстрації та інших робітників представництва «Ново Нордіск А/С» / Т. 3 а.с. 55, 46, 57, 65, 70 / вбачається, що позивач, окрім клінічних досліджень, займається й просуванням та фактично забезпеченням постачання продукції материнської компанії на ринок України, що також співпадає з одним з видів основної діяльності материнської компанії та спрямовано на отримання нею прибутку.

Судова колегія також звертає увагу й на те, що при визначенні об'єкту і бази оподаткування податком на прибуток позивача відповідачем були враховані показники самостійно задекларованого ним прибутку і витрат представництва, що повністю відповідає вимогам ст. 134, 135 ПК України.

Таким чином, доводи апелянта про те, що ним виконуються виключно підготовчі та допоміжні функції для забезпечення основної діяльності материнської компанії-нерезидента, які не направлені на отримання прибутку, спростовуються матеріалами справи, зокрема, документами наданими суду самим же апелянтом.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.07.2014 р. № 0005072202, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ст. 5 Конвенції, Конституцією, та законами України, зокрема, п. 13.8 ст. 13 Закону № 334/94-ВР, пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 , пп. 133.2.2 п. 133.2 ст. 133 та п. 160.8 ст. 160 ПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності жодних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, судова колегія вважає, що апеляційна скарга представництва компанії «Ново Нордіск А/С» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представництва компанії «Ново Нордіск А/С» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлено 26.02.2015 р.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.