Постанова

від 24.02.2015 по справі 813/170/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2015 року № 813/170/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Косів М.Б.

за участю:

представника позивача - Тибінки В.Я.

представника відповідача - Боднар Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Всесвіт Комфорту" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Всесвіт Комфорту" (далі ТзОВ "Компанія "Всесвіт Комфорту") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2014 №0003672204.

В обґрунтування позовних вимог ТзОВ "Компанія "Всесвіт Комфорту" зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 12.12.2014 №3517/13-03-22-04/37741218 про нереальність господарських операцій є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Також вказує, що акт перевірки повністю ґрунтується на даних інших актів перевірок, якими було зафіксовано факти порушення податкового законодавства контрагентами позивача, що не відповідає вимогам Податкового кодексу України. Вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято безпідставно, тому просить суд його скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що винесене з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на те, що у позивача відсутні усі первинні документи. Також посилається на акти перевірок контрагентів позивача про неможливість проведення зустрічної звірки або про неповноту чи недоліки заявлених ними документів. Просида відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши думку представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - ДПІ в Залізничному районі м. Львова) в період з 27.11.2014 по 03.12.2014 проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Компанія "Всесвіт Комфорту" (ЄДРПОУ 37741218) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТЗОВ «Інтербуд-Центр» (ЄДРПОУ - 38950646) за період лютий 2014, ТзОВ «Інжител» (ЄДРПОУ - 38831930) за період червень 2014, ТзОВ «Лонгкон» (ЄДРПОУ - 39059224) та ТзОВ «БК «Білдінг-Строй» (ЄДРПОУ - 38866337) за період квітень 2014, ПП «НП «Хіміч» (ЄДРПОУ - 38075025) та ТзОВ «ШЕУ» (ЄДРОПУ - 38704109) за період липень 2014, ТзОВ «Денікс Груп» (ЄДРПОУ - 37882958) за період липень-серпень 2014, ТзОВ «Декарест» (ЄДРПОУ - 33628378), ПП «Будторгсервіс» (ЄДРПОУ - 25552373), ТзОВ «С.І.Д.» (ЄДРПОУ - 32060935), ТОВ «Гал Інвест Буд» (ЄДРПОУ - 38057252), ТзОВ «Буд Тайм» (ЄДРПОУ - 37398534) та ТзОВ «Добробут» (ЄДРПОУ - 30993829) за період серпень 2014.

За результатами перевірки складено акт від 12.12.2014 №3517/13-03-22-04/37741218, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем:

1) п. 198.1, п. 198.2., п. 198.3, п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму податкового кредиту в Деклараціях з ПДВ за періоди: лютий, квітень, червень, липень, серпень 2014 на загальну суму 387 106 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного (податкового періоду) (р. 25 декларації) на загальну суму 387 106 грн в т.ч. у лютому 2014 - 14 004 грн, у квітні 2014 - 21 450 грн, у червні 2014 - 16 667 грн, у липні 2014 - 180 986 грн, у серпні 2014 - 153 999 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки від 12.12.2014 №3517/13-03-22-04/37741218 ТзОВ "Компанія "Всесвіт Комфорту" подано до ДПІ в Залізничному районі м. Львова заперечення №130 від 19.12.2014, яке відповідачем листом від 26.12.2014 за №19014/10/13-03-22-04-08/673 залишено без розгляду та 30 грудня 2014, на підставі вказаного акта, прийнято податкове повідомлення-рішення №0003672204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 580 659,00 грн, у т.ч. 387 106 грн за основним платежем і 193 553 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

Вирішуючи спір, суд виходив з наступного.

Згідно зі п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та /або податкових зобов'язань, на підстав первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного ( податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, не передбачено залежність виникнення у платника ПДВ права на податковими кредит від дотримання вимог податкового законодавства та належного ведення господарської діяльності іншим суб'єктом господарювання, вартість яких включена до витрат платникаї податків, а сума ПДВ - до податкового кредиту.

Орган державної податкової служби твердження про порушення норм податкового законодавства позивачем обґрунтовує даними інших актів, якими було зафіксовано факти порушення податкового законодавства контрагентами позивача, а саме:

- акт від 27.05.2014 №530/26-58-22-07-17/38950646 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Інтербуд-Центр» (ЄДРПОУ - 38950646) щодо підтвердження господарських операцій із платниками податків за період з 01.01.2014 по 28.02.2014»;

- акт від 08.05.2014 №1290/26-55-22-07/38866337 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «БК «Білдінг-Строй» (ЄДРПОУ - 38866337)»;

- акт від 08.08.2014 №370/26-52-22-01-11/39059224 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Лонгкон» (ЄДРПОУ - 39059224) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2014 по 30.06.2014»;

- акт від 13.08.2014 №379/26-52-22-05/38831930 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Інжител» (ЄДРПОУ - 38831930) з питаноь підтвердження реального здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з підприємствами-покупцями за період з 01.06.2014 по 30.06.2014»;

- податкова інформація від 18.09.2014 №4725/7/26-57-22-01-20 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ПП «НП «Хіміч» (ЄДРПОУ - 38075025) з платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.07.2014;

- акт від 01.09.2014 №2623/26-55-22-07/37882958 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Денікс Груп» (ЄДРПОУ - 38075025) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014 по 31.08.2014».

Судом встановлено, що господарські операції ТзОВ "Компанія "Всесвіт Комфорту" з його контрагентами у період, що перевірявся, здійснювалися на підставі письмових господарських договорів, предметом яких виступали, виконання будівельних робіт. На підтвердження виконання укладених договорів, між сторонами були складені первинні документи: самі договори, податкові накладні, видаткові накладні, договірні ціни, локальні кошториси, підсумкові відомості ресурсів, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису, акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), переліки матеріалів наданих замовником для виконання робіт, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, акти звіряння взаєморозрахунків по спірних періодах та контрагентах.

Сторонами здано та прийнято роботи за актами приймання виконаних будівельних робіт у періоді, що перевірявся по формі КБ-2в та складено довідки про вартість будівельних робіт по формі КБ-3.

Згідно закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІУ: «первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення».

Акти приймання будівельних робіт, видаткові та податкові накладні оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд приходить до висновку, що такі акти та довідки є належними первинним документам, що засвідчують беззаперечний факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Такі акти та довідки є належними первинним документам, що засвідчують беззаперечний факт здійснення господарських операцій між сторонами ще й з тих підстав, що Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року № 554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві» затверджено примірні форми первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та №КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» і запроваджено їх застосування як примірних форм первинних облікових документів у будівництві з моменту прийняття наказу про їх затвердження.

Податкові накладні виписані зареєстрованими в установленому законом порядку суб'єктами господарювання, платниками податку на додану вартість. Всі податкові накладні отримані позивачем від контрагентів, оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме ст.201 Податкового кодексу України.

Первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Жодних зауважень щодо їх оформлення податковий орган не пред'являв.

Одночасно, неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента не є імперативною ознакою протиправності її діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності (реальності вчинення) усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2013 року у справі № К/800/15523/13.

При цьому, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

З приводу доводів та посилань відповідача на акти перевірок контрагентів позивача, суд зазначає, що самі по собі акти перевірок не є доказом безтоварності господарських операцій за участю цих контрагентів; ці доводи є оцінкою податкового органу, за які позивач не може нести відповідальність.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 30.12.2014 №0003672204.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Всесвіт Комфорту" 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Р.М. Брильовський

Повний текст постанови виготовлений 26.02.2015