Ухвала

від 25.06.2015 по справі 813/170/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 року м. Львів Справа № 876/3127/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,

з участю секретаря - Андрушківа І.Я.,

прокурора - Попадинця М.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року по справі № 813/170/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Всесвіт Комфорту» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Всесвіт Комфорту» (далі - ТзОВ «Компанія «Всесвіт Комфорту») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Залізничному районі м. Львова), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 30 грудня 2014 року № НОМЕР_1.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року вказаний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, ДПІ у Залізничному районі м. Львова подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, які послужили підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, мали місце та чітко зафіксовані в акті перевірки від 12 грудня 2014 року № 3517/13-03-22-04/37741218, а тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування вказаного податкового повідомлення-рішення є помилковим.

14 квітня 2015 року на адресу суду надійшов лист заступника прокурора Львівської області від 08 квітня 2015 року № 05/2-554вих-15 про вступ прокурора у розгляд даної справи в інтересах держави в особі ДПІ у Залізничному районі м. Львова.

Представник відповідача та прокурор в судовому засіданні підтримали вимоги поданої відповідачем апеляційної скарги та просили її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 12 грудня 2014 року № 3517/13-03-22-04/37741218, складеного за результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Компанія «Всесвіт Комфорту» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтербуд-Центр» (далі - ТзОВ «Інтербуд-Центр») за лютий 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжител» (далі - ТзОВ «Інжител») за червень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Лонгкон» (далі - ТзОВ «Лонгкон») та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Білдінг-Строй» (далі - ТзОВ «БК «Білдінг-Строй») за квітень 2014 року, Приватним підприємством «НП «Хіміч» (далі - ПП «НП «Хіміч») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ШЕУ» (далі - ТзОВ «ШЕУ») за липень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Денікс Груп» (далі - ТзОВ «Денікс Груп») за липень-серпень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Декарест» (далі - ТзОВ «Декарест»), Приватним підприємством «Будторгсервіс» (далі - ПП «Будторгсервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «С.І.Д.» (далі - ТзОВ «С.І.Д.»), Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 Буд» (далі - ТзОВ «ОСОБА_3 Буд»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Буд Тайм» (далі - ТзОВ «Буд Тайм») та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Добробут» (далі - ТзОВ «БК Добробут») за серпень 2014 року, ДПІ у Залізному районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 грудня 2014 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 580659,00 грн., з яких на 387106,00 грн. за основним платежем та на 193553,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме завищення податкового кредиту в сумі 387106,00 грн.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами ТзОВ «Інтербуд-Центр», ТзОВ «Інжител», ТзОВ «Лонгкон», ТзОВ «БК «Білдінг-Строй», ПП «НП «Хіміч», ТзОВ «ШЕУ», ТзОВ «Денікс Груп». На обґрунтування такого твердження відповідач посилається на відомості, які містяться в актах перевірок податковими органами вказаних юридичних осіб, відповідно до яких у ТзОВ «Інтербуд-Центр», ТзОВ «Інжител», ТзОВ «Лонгкон», ТзОВ «БК «Білдінг-Строй», ТзОВ «ШЕУ», ТзОВ «Денікс Груп» відсутні трудові та матеріальні ресурси, виробничі бази, складські приміщення, транспортні засоби, а також на те, що податкова декларація ТзОВ «ШЕУ» з податку на додану вартість за липень 2014 року не визнана як податкова звітність. Вказує, що ПП «НП «Хіміч» шляхом викривлення показників податкової звітності та їх маніпулюванням при складанні декларацій, уточнюючих розрахунків здійснювало штучне формування податкового кредиту з податку на додану вартість для суб'єктів господарювання - покупців товарів, робіт чи послуг, походження, рух, кількість і якість яких відслідкувати неможливо, що свідчить про відсутність реального здійснення ними господарської діяльності та про здійснення ними діяльності лише з метою надання податкової вигоди третім особам. Крім цього, зазначає, що діяльність ТзОВ «Денікс Груп» є предметом досудового розслідування по кримінальному провадженні про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 15, частиною 3 статті 190, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України. Таким чином позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми цього податку, вказані у податкових накладних, виписаних даними контрагентами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення ТзОВ «Компанія «Всесвіт Комфорту» вимог податкового законодавства, а саме заниження податку на додану вартість, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а досліджені під час розгляду справи докази доводять реальність господарських операцій позивача з ТзОВ «Інтербуд-Центр», ТзОВ «Інжител», ТзОВ «Лонгкон», ТзОВ «БК «Білдінг-Строй», ПП «НП «Хіміч», ТзОВ «ШЕУ», ТзОВ «Денікс Груп», що в свою чергу свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Спірні правовідносини мали місце в 2014 році, а відтак, врегульовані нормами Податкового кодексу України.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника податку права на податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість є фактичне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Тобто, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Як видно з матеріалів справи, позивачем, як виконавцем, було укладено з ПП «Будторгсервіс», ТзОВ «Декарест», ТзОВ «С.І.Д.», ТзОВ «ОСОБА_3 Буд», ТзОВ «БК «Добробут», ТзОВ «Буд-Тайм», як замовниками, договори про виконання ним робіт, а саме, монтаж електромереж, систем охоронної сигналізації, систем пожежної сигналізації, системи димовиведення, систем блискавкозахисту, системи водяного пожежогасіння і внутрішнього протипожежного водопроводу, вогнезахисної обробки металевих конструкцій.

В свою чергу, на виконання зазначених вище договорів позивачем, як субпідрядником, укладено з ТзОВ «Інтербуд-Центр», ТзОВ «Інжител», ТзОВ «Лонгкон», ТзОВ «БК «Білдінг-Строй», ПП «НП «Хіміч», ТзОВ «ШЕУ», ТзОВ «Денікс Груп», як виконавцями, ряд договорів про виконання ремонтних та монтажних робіт.

В підтвердження реальності виконання вказаних договірних відносин позивачем надано суду копії податкових накладних, актів прийому-передачі, платіжних доручень, довідок про вартість виконаних робіт, переліків матеріалів наданих замовником для виконання робіт, реєстру виданих та отриманих податкових накладних, актів звіряння взаєморозрахунків по спірних періодах та контрагентах.

Зазначені документи містять усі необхідні реквізити як того вимагає чинне законодавство України та дають підстави для висновку, що господарські операції між ТзОВ «Компанія «Всесвіт Комфорту» та ТзОВ «Інтербуд-Центр», ТзОВ «Інжител», ТзОВ «Лонгкон», ТзОВ «БК «Білдінг-Строй», ПП «НП «Хіміч», ТзОВ «ШЕУ», ТзОВ «Денікс Груп» реально проведені, а відповідно вказані у виписаних даними контрагентами податкових накладних відомості відповідають дійсності.

В свою чергу, відповідачем не надано суду жодних доказів в підтвердження участі позивача у схемах мінімізації податкових платежів та транзитних фінансових потоків шляхом створення за допомогою спірних операцій лише видимості товарообігу та руху грошових коштів без реальних економічних змін майнового стану.

Крім того, згідно з чинним законодавством дійсність правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника не залежать від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у них основних фондів та трудових ресурсів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Що стосується наданої відповідачем суду апеляційної інстанції копії вироку Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 грудня 2014 року по справі № 524/10551/14-к про визнання винним ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, у зв'язку з реєстрацією ним суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ТзОВ «Інтербуд-Центр», не маючи наміру здійснювати підприємницької діяльності та з метою прикриття незаконної діяльності, то слід зазначити наступне.

Частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Сам факт встановлення вироком обставин, що договір та документи, що підтверджують його виконання, від ТзОВ «Інтербуд-Центр» оформлені за підписом особи, що заперечує їх підписання та наявність у нього повноважень як керівника, за наявності встановлених вище судом обставин реальності господарських операцій на підставі укладених договорів не є безумовним та достатнім доказом, що свідчить про отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Враховуючи те, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено, що ТзОВ «Компанія «Всесвіт Комфорту» діяло без належної обачності та, виходячи із умов та обставин здійснення відповідної угоди, знало або могло знати про зазначення контрагентом недостовірних відомостей чи про те, що контрагентом по договору є особа, яка не здійснювала реальної підприємницької діяльності та не декларувала свої податкові зобов'язання, суд не бере до уваги зазначений вище вирок.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про правомірність формування позивачем податкових зобов'язань за податком на додану вартість з врахуванням господарських відносин з ТзОВ «Інтербуд-Центр», ТзОВ «Інжител», ТзОВ «Лонгкон», ТзОВ «БК «Білдінг-Строй», ПП «НП «Хіміч», ТзОВ «ШЕУ», ТзОВ «Денікс Груп», а відтак, про наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року по справі № 813/170/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

ОСОБА_5

Повний текст ухвали виготовлено 26 червня 2015 року.