Постанова

від 24.02.2015 по справі 916/2122/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2015 р.Справа № 916/2122/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Мишкіної М.А.,

суддів Бєляновського В.В., Будішевської Л.О.

(склад судової колегії сформований розпорядженням голови суду №2883 від 18.11.2014р., змінений розпорядженнями в.о. голови суду №17 від 28.01.2015р., голови суду №58 від 23.02.2015р.)

при секретарі судового засідання Шитря О.М.

за участю представників сторін:

від Заступника прокурора Одеської області - Шивцова С.А. - прокурор відділу прокуратури Одеської області;

від Прокурора Тарутинського району Одеської області - Шивцова С.А. - прокурор відділу прокуратури Одеської області;

від Головного управління Держземагентства в Одеській області - не з'явився;

від ТОВ «Бородінська СЕС-1» - Кіосе Д.Д. - директор; Остапенко Н.М. - за довіреністю;

від Тарутинської районної ради - не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 28 жовтня 2014 року

по справі №916/2122/14

за позовом Прокурора Тарутинського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бородінська СЕС-1»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Тарутинська районна рада

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку

Сторони та третя належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 24.02.2015р. згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

У червні 2014 року прокурор Тарутинського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області (надалі - позивач, Управління) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бородінська СЕС-1» (надалі - відповідач, ТОВ «Бородінська СЕС-1»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Тарутинська районна рада, в якому (з урахуванням уточнень позовних вимог від 24.06.2014р.) просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий №5124755500:01:001:0786), розташованої на території Бородінської селищної ради, загальною площею 1га, який укладено 13.11.2013р. між Головним управлінням Держземагентства в Одеській області та ТОВ «Бородінська СЕС-1»; зобов'язати відповідача повернути вищезазначену земельну ділянку до земель державної власності в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що прокуратурою Тарутинського району Одеської області у квітні 2014р. проведено перевірку, за результатами якої встановлено, що 13.11.2013р. між Управлінням та ТОВ «Бородінська СЕС-1» укладено договір оренди землі №07, предметом якого є передача в користування відповідачу земельної ділянки загальною площею 1,00га строком на 49 років для розміщення та експлуатації пристанційного вузла сонячної електростанції, з порушенням вимог чинного земельного законодавства, а саме в порушення вимог ст.13 ЗУ «Про оцінку земель» без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка за вимогами ЗУ „Про оцінку земель" являється основою для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, що, в свою чергу, призвело до незатвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки (надалі - НГОЗД) районною радою в порушення вимог ст.23 ЗУ «Про оцінку земель», та недоотримання державою певних грошових коштів через неправильний розрахунок розміру орендної плати. Отже, сторонами спірного договору оренди вчинено правочин з порушенням вимог ч.1 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання недійсним договору оренди землі №07 від 13.11.2013 року в порядку ст.215 ЦК України із зобов'язанням ТОВ «Бородінська СЕС-1» повернути Управлінню спірну земельну ділянку державної власності.

18.06.2014р. ТОВ «Бородінська СЕС-1» подало місцевому господарському суду відзив на позов, в якому просило відмовити у задоволенні позову та зазначило, що при укладенні договору оренди землі сторони є вільними у встановленні розміру орендної плати у визначених законом межах. Відповідно до пункту 290.1 статті 290 Податкового кодексу України плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів, тобто її отримувачем є відповідна територіальна громада, а не держава. Отже, заявник безпідставно звернувся з позовом за відсутності порушеного права позивача, яке підлягає захисту. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки не є істотною умовою договорів оренди землі, технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та грошової оцінки земельної ділянки не являється невід'ємною частиною договорів оренди землі, окрім цього, вимогою дійсності вказаного виду договорів є визначеність їх сторонами розміру орендної плати, яку орендар зобов'язаний сплачувати на користь орендодавця.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.10.2014р. (головуючий суддя Гут С.Ф., судді Шаратов Ю.А., Мостепаненко Ю.І.) у задоволенні позову відмовлено повністю. Стягнуто з Головного управління Держземагентства в Одеській області до Державного бюджету України 2436грн. судового збору.

Рішення суду обґрунтовано тим, що сторонами договору від 13.11.2013р. дотримано порядок передачі в оренду земельної ділянки, передбачений ч.1 ст.116, ч.1 ст.123, ч.ч.1,2 ст.124 ЗК України, у редакціях, що діяли на момент його укладення. У Додатку №1 до договору від 13.11.2013р. наведений Розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку державної власності, грошова оцінка якої не проведена станом на 13.11.2013р. Розрахунок виконаний у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оренди земель" від 13.12.2006р. №1724. При цьому, у вказаному додатку до Договору від 13.11.2013р., розмір орендної плати розрахований з використанням нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі по Одеський області станом на 01.07.1995р. Отже, визначення сторонами Договору від 13.11.2013р. розміру орендної плати на підставі розміру земельного податку, із використанням нормативної грошової оцінки одного гектара ріллі по Одеський області, відповідає нормам п.276.6 ст.276, п.п.271.1.2 п.271.1 ст.271, п.278.1 ст.278 ПК України. Відсутність розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, її погодження та затвердження Тарутинською районною радою не є підставою для визнання недійсним Договору від 13.11.2013р. на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст. 215 ЦК України, оскільки положення ч.1 ст.1, ст.5 , ч.1 ст.13, ч.2ст.15 ч.ч.1,2 ст.20, ч.2 ст.23 ЗУ "Про оцінку земель", щодо проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, та затвердження районними радами відповідної технічної документації не є нормами, що встановлюють вимоги до змісту договору оренди землі, які повинні бути дотримані його сторонами.

Також першої інстанції суд у своєму рішенні відхилив посилання прокурора на правову позицію, висловлену Верховним судом України у постанові від 22.05.2013р. у справі №6-11цс13, оскільки під час розгляду цієї справи перевірялась відповідність цього правочину вимогам законодавства станом на момент його укладення (виникнення правовідносин), тобто не враховувались норми прийнятого пізніше Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, який набув чинності 01.01.2011р., діяв на час укладення Договору від 13.11.2013р., та по іншому врегулював питання визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Не погодившись з рішенням суду від 28.10.2014р., заступник прокурора Одеської області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора Тарутинського району Одеської області задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної прокурор скаржник зазначив, що оскаржене рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ст.13 ЗУ «Про оцінку землі», ст.ст.43,111-28 ГПК України та підлягає скасуванню з наступних підстав:

- поза увагою суду залишились приписи п.14.1.147 ст.14 ПК України, якою закріплено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється не лише у формі земельного податку, а й орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок та орендна плата за своєю правовою природою є різними видами платежів, які мають різний порядок обчислення та нарахування;

- необґрунтованими є висновки суду щодо відсутності необхідності проведення нормативної грошової оцінки при визначення розміру орендної плати з посиланням на норми ст.21 ЗУ «Про оренду землі» та п.288.4,288.5,288.5.1,288.5.2 ст.288 ПК України, оскільки вказаними нормами регламентовані лише мінімальні та максимальні межі розміру орендної плати, а не порядок її розрахунку;

- прокурор у позові просив визнати недійсним договір не у зв'язку з порушенням ЗУ «Про оренду землі» та відсутністю істотних умов договору, а з огляду на порушення вимог ЗУ «Про оцінку землі» (ст.13), який є спеціальним законом, що має застосовуватись до спірних правовідносин;

- всупереч ст.111-28 ГПК України судом першої інстанції невірно зазначено про неможливість застосування у даному випадку постанови Верховного суду України від 22.05.2013р. у справі №6-11цс13, оскільки Верховним судом України у даній справі чітко висловлено позицію, відповідно до якої лише проведена згідно з вимогами законодавства нормативна грошова оцінка є підставою для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності та укладення відповідного договору оренди.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2014р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні.

18.12.2014р. ТОВ «Бородінська СЕС-1» подало Одеському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В засіданні суду апеляційної інстанції прокурор підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представники ТОВ «Бородінська СЕС-1» заперечували проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення та за мотивами, викладеними в запереченнях в суді першої інстанції.

Головне управління Держземагентства в Одеській області та Тарутинська районна рада своїх представників в засідання суду апеляційної інстанції не направили.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідача , обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наказом Головного управління Держземагентства в Одеській області від 06.08.2013р. №ОД/5124755500:01:001/00000018 надано дозвіл ТОВ «Бородінська СЕС-1» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років для розміщення та експлуатації пристанційного вузла сонячної електростанції орієнтовною площею 1,00га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність чи користування на території Бородінської селищної ради Тарутинського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Приватним підприємством «Бюро проектування та експертизи» на замовлення ТОВ «Бородінська СЕС-1» (договір №4-9 від 15.04.2013р.) у 2013 році був виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років ТОВ «Бородінська СЕС-1» для розміщення та експлуатації пристанційного вузла сонячної електростанції за адресою: Бородінська селищна рада (за межами населеного пункту), Тарутинський район, Одеська область.

Наказом Головного управління Держземагентства в Одеській області від 13.11.2013р. №ОД/5124755500:01:001/00000138 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду строком на 49 років ТОВ «Бородінська СЕС-1» для розміщення та експлуатації пристанційного вузла сонячної електростанції за адресою: Бородінська селищна рада (за межами населеного пункту) Тарутинський район, Одеська область (пункт 1 наказу).

Надано ТОВ „Бородінська СЕС-1" в довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 1,00га із земель сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 5124755500:01:001:0786 для розміщення та експлуатації пристанційного вузла сонячної електростанції (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення) на території Бородінської селищної ради Тарутинського району Одеської області (за межами населеного пункту (пункт 2 наказу).

До проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки встановлено орендну плату у розмірі 12 земельних податків за 1 рік (пункт 3 наказу).

Вирішено також після проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та затвердження її у встановленому законодавством порядку встановити річну орендну плату у розмірі 3% від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі (пункт 3.1 наказу).

13.11.2013р. між Головним управлінням Держземагентства в Одеській області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бородінська СЕС-1» (Орендар) укладено договір оренди землі №07 (надалі - Договір оренди).

Відповідно до п.1.1. Договору оренди Орендодавець на підставі наказу Головного управління Держземагентства в Одеській області від 13.11.2013р. №ОД/5124755500:01:001/00000138 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації пристанційного вузла сонячної електростанції, розташовану на території Бородінської селищної ради Тартинського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Згідно із п.2.1 Договору оренди в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення для розміщення та експлуатації пристанційного вузла сонячної електростанції загальною площею 1,0га(один гектар) у тому числі: пасовища - 1,00га.

У пункті 2.2 Договору оренди зазначено кадастровий номер земельної ділянки: 5124755500:01:001:0786; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку енергетики, оборони та іншого призначення. Код використання згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ):14.01 - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проведена (п.2.4 Договору оренди).

Відповідно до п.п.3.1,3.2 Договору оренди він укладений строком на 49 років та право оренди земельної ділянки виникає у орендаря з моменту його державної реєстрації відповідно до закону (право оренди зареєстроване 04.12.2013р. згідно даних Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 06.12.2013р.).

Згідно із п.4.1 Договору оренди орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Бородінської селищної ради в ВДК у Тарутинському районі Одеської області у розмірі 12 земельних податків, а саме 2813,52грн. за 1 рік, що складає 234,46грн. за один місяць. Після проведення та введення в дію нормативної грошової оцінки земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі.

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (п.6.1. Договору оренди).

Підставою для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є: наказ Головного управління Держземагентства в Одеській області від 06.08.2013р. №ОД/5124755500:01:001/00000018 (п.6.2 Договору оренди).

Відповідно до п.9.4.7 Договору оренди орендар зобов'язаний протягом 1 (одного) року здійснити всі передбачені законодавством заходи, спрямовані на виготовлення та затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що орендується.

Відповідач визнає, що на дату виникнення спору в суді, ухвалення оскарженого рішення нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проведена.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем до матеріалів справи надано договір №261 від 13.02.2014р. на виконання землевпорядних (землеоціночних) робіт, укладений між ТОВ «Бородінська СЕС-1» (Замовник) та ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (Виконавець) (а.с.117), предметом якого є складання Виконавцем технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки для розміщення та експлуатації сонячної електростанції на території Бородінської селищної ради Тарутинського району Одеської області на підставі клопотання Замовника.

Прокурор оспорює дійсність Договору оренди, вважаючи, що при його укладанні грубо порушені вимоги ст.ст.13, 23 ЗУ «Про оцінку земель», оскільки технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки не розроблялась та не затверджувалась Тарутинською районною радою, що є підставою для визнання договору недійсним згідно положень ст.203 ч.1, ст.215 ЦК України, ст.15 ЗУ «Про оренду землі».

Суд першої інстанції у своєму рішенні дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки при укладенні Договору оренди сторонами були визначені всі істотні умови, визначені ст.15 ЗУ «Про оренду землі», відповідно до якої нормативна грошова оцінка земельної ділянки не є істотною умовою договорів оренди землі. Визначення розміру орендної плати виходячи з положень ст.288 ПК України, якими встановлені граничні межі річної суми орендної плати, не суперечить законодавству, оскільки розмір орендної плати встановлюється за згодою сторін договору і законом обмежуються лише строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (ст.21 ЗУ «Про оренду землі»).

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції помилковими з огляду наступного.

Згідно із ст.13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ст.15 ЗУ «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно із ч.1 ст.6 ЗУ «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно ч.1 ст.2 цього Закону відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Іншим законом України, який регулює питання набуття орендарем права оренди земельної ділянки, є Закон України «Про оцінку земель».

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЗУ «Про оцінку земель» (в редакцій, чинній станом на день укладання спірного договору) нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності; визначення розміру державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом; визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва; розробки показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель; відчуження земельних ділянок площею понад 50 гектарів, що належать до державної або комунальної власності, для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.15 ЗУ «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.

Згідно із ч.ч.2-3 ст.23 ЗУ «Про оцінку земель» технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами . Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки площею 1,00га, що була надана в оренду ТОВ «Бородінська СЕС-1», Тарутинською районною радою не затверджувалась, оскільки технічна документація з НГОЗД в порушення вимог ст.13 ЗУ «Про оцінку земель» на момент укладення договору не була розроблена.

В порушення вимог ч.3 ст.23 ЗУ «Про оцінку земель» ТОВ «Бородінська СЕС-1» не видавався Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, за даними якого, сформованими з технічної документації про НГОЗД, мав визначатись розмір орендної плати за земельну ділянку державної власності.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, розмір орендної плати за землю при укладанні оспорюваного договору встановлений з порушенням вимог чинного законодавства, а право оренди набуте ТОВ «Бородінська СЕС-1» за договором, укладеним з порушенням вимог ст.ст.13,23 ЗУ «Про оцінку земель».

Частина 2 статті 15 ЗУ «Про оренду землі» окрім відсутності однієї чи кількох з істотних умов в договорі оренди встановлює таку підставу для визнання його недійсним, як порушення вимог ст.ст.4-6 цього Закону, а ч.1 ст.6 ЗУ «Про оренду землі» передбачає, що право оренди набувається на підставах та в порядку , передбачених цим та іншими законами .

Враховуючи, що право оренди за оспорюваним договором набуто ТОВ «Бородінська СЕС-1» з порушенням порядку, встановленого ст.13, ч.2 ст.23 ЗУ «Про оцінку земель» , апеляційний господарський суд вважає доведеним недотримання вимог чинного законодавства при укладенні спірного та констатує помилковість висновків суду першої інстанції протилежного змісту.

Заперечуючи проти позову, відповідач не враховує, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно регульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням з порушенням умов та порядку, передбачених чинним законодавством; дотримання порядку визначення орендної плати відповідно до проведеної нормативної грошової оцінки є чинником економічного регулювання земельних відносин, визначення економічно обґрунтованих надходжень до місцевих бюджетів та можливості подальшої індексації відповідних надходжень, виконання вимог статті 627 Цивільного кодексу України щодо справедливості укладеного договору шляхом забезпечення застосування рівного підходу при визначенні орендної плати незалежно від особи - учасника правовідносин; порушення цього порядку суперечить частині 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель", частині 1 пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України.

Дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового (в тому числі договірного) врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безпосередньо належить до інтересів держави, що судами попередніх інстанцій не враховано.

Посилаючись на відповідність визначеного сторонами в договорі розміру орендної плати законодавчо встановленим межам та на передбачену підпунктом 271.1.2 статті 271 Податкового кодексу України можливість обчислення земельного податку (та, відповідно, орендної плати) щодо земельних ділянок, грошову оцінку яких не проведено, за їх площею відповідач залишив поза увагою, що спір стосується не обчислення орендної плати за земельну ділянку, нормативна грошова оцінка якої не проведена, а визначення орендної плати при наданні земельної ділянки, щодо якої проведення нормативної грошової оцінки є обов'язковим.

Суд першої інстанції помилково погодився із правовою позицією відповідача, зазначивши, що при передачі земель державної власності (чи комунальної) орендну плату в договорі може бути визначено сторонами на їх власний розсуд, але в граничних межах, встановлених нормами Податкового кодексу України.

Норми Податкового кодексу України застосовуються для обчислення орендної плати у випадку, коли НГОЗД не проведено, проте не скасовують та не можуть скасовувати законодавчо встановлений обов'язок з проведення НГОЗД для земельних ділянок державної та комунальної власності для подальшого визначення в договорі оренди землі орендної плати за них (ст.13 ЗУ «Про оцінку земель»).

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено недодержання в момент укладення Договору оренди землі від 13.11.2013р. вимог ст.13, ч.ч.2,3 ст.23 ЗУ «Про оцінку земель», спірний договір оренди земельної ділянки підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст.203, ст.215 ЦК України на майбутнє відповідно до ст.236 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 09.12.2013р. Головне управління Держземагентства в Одеській області передало ТОВ «Бородінська СЕС-1» земельну ділянку площею 1,00га за Актом приймання-передачі земельної ділянки (який є невід'ємною частиною договору від 13.11.2013р.).

У зв'язку з визнанням недійсним Договору оренди від 13.11.2013р. у відповідності до норм ч.1 ст.216 ЦК України спірна земельна ділянка підлягає поверненню ТОВом «Бородінська СЕС-1» до земель державної власності в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області.

Вищий господарський суд у п.2.29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду №6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»» звернув увагу господарських судів на те, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

Отже визнаний апеляційним господарським судом недійсним договір оренди земельної ділянки від 13.11.2014р. №07 припиняється на майбутнє.

Також під час апеляційного перегляду за клопотання відповідача до матеріалів справи було залучено копію рішення Тарутинської районної ради №701-VІ від 10.12.2014р. «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів) Тарутинського району Одеської області (за межами населених пунктів)», відповідно до якого - розглянувши технічну документацію про нормативну грошову оцінку земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів) Тарутинського району Одеської області (за межами населених пунктів), у відповідності до п.21 ч. ст.43, п.1 ст.59, п.1 ст.73 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ч.2 ст.23 ЗУ «Про оцінку земель», Податкового кодексу України, з метою економічного регулювання земельних відносин при визначенні розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок, визначенні втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, розробки показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель, відчуження земельних ділянок площею понад 50 гектарів, що належать до державної або комунальної власності, для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд районна рада, вирішила затвердити технічну документацію про нормативну грошову оцінку земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів) Тарутинського району Одеської області (за межами населених пунктів) (пункт 1 рішення).

Представник відповідача у засіданні суду апеляційної інстанції наголошував на тому, що наразі технічна документація з нормативної грошової оцінки Тарутинською районною радою затверджена, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора, та, відповідно, підстави для визнання спірного договору оренди недійсним.

Дослідивши зміст вищезазначеного рішення, колегія суддів встановила, що рішення не стосується нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, переданої відповідачу в оренду за Договором оренди №07 від 13.11.2013р. (кадастровий номер 5124755500:01:001:0786), розташованої на території Бородінської селищної ради, загальною площею 1,00га, а затверджена нормативна грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення Тарутинського району Одеської області вводиться в дію тільки з 01 січня 2016р.

Суд першої інстанції необґрунтовано встановив недоведеність прокурором порушення інтересів держави та необхідності їх захисту. На дату вирішення спору в суді відповідачем не усунено у будь-який спосіб порушення закону, що мали місце при укладенні договору оренди №07 від 13.11.2013р., нормативну грошову оцінку земельної ділянки не проведено, технічну документацію з НГОЗД не виготовлено та не подано на затвердження, як то передбачено умовою п.п.9.4.7 п.9.4 Договору оренди.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів скасовує оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 28.10.2014р. у зв'язку із невідповідністю висновків суду обставинам, що мають значення для вирішення спору, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог прокурора у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору до Державного бюджету України за подання позовної заяви та апеляційної скарги згідно ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 28.10.2014р. скасувати.

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5124755500:01:001:0786), розташованої на території Бородінської селищної ради, загальною площею 1,00га, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бородінська СЕС-1» та Головним управлінням Держземагентства в Одеській області від 13.11.2013р.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Бородінська СЕС-1» повернути земельну ділянку, розташовану на території Бородінської селищної ради, загальною площею 1,00га (кадастровий номер 5124755500:01:001:0786) (за межами населеного пункту) до земель державної власності в особі Головного управління Держземагентства в Одеській області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бородінська СЕС-1» до Державного бюджету України 2436грн.судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 1218грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 25.02.2015р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Бєляновський В.В.