Рішення

від 24.02.2015 по справі 906/185/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" лютого 2015 р. Справа № 906/185/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Нонко І.В. (довіреність №01/15 від 03.02.15)

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь"

про стягнення 167269,48 грн.

Позивачем пред'явлно позов про стягнення на його користь з відповідача 167269,48грн., з яких:126360,00грн. боргу за поставлений товар по договору №6 від 28.04.14; 17184,96грн. процентів за користування товарним кредитом; 12636,00грн. штрафу; 6591,49грн. пені; 3790,80грн. інфляційних; 706,23грн. 3% річних.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив .Ухвала, яка направлялась на адресу відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулась до суду з відміткою поштового відділення:"за зазначеною адресою не проживає".

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Згідно п.3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11, за змістом зазначеної статті 64 ГПК ( 1798-12 ), зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАН" (продавець/позивач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Промінь" (покупець/відповідач) укладено договір купівлі - продажу засобів захисту рослин № 6 (а.с.7).

За умовами договору, конкретний асортимент, кількість та термін поставки товару наведений у специфікаціях до даного договору (п.3.1 договору).

У додатку до договору, сторони уточнили назву товару та його ціну, за умовами якого позивач зобов'язався відпустити відповідачу 25т Карбаміду фасованого на суму 116760,00грн. разом з ПДВ (а.с.8).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 116760,00 грн., що підтверджується накладною №5 від 28.04.14, довіреністю на отримання товару №1 від 27.04.14 (а.с.9,11).

Згідно п. 4.1 договору поставки, Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю повну вартість товару до 30 листопада 2014 року.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, за усною домовленістю між сторонами, позивач поставив відповідачу 80л Естерону на суму 9600,00грн., що підтверджується накладною №11 від 27.05.14 (а.с.10).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Однак, відповідач за поставлений позивачем товар не розрахувався, внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 126360,00 грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

За нормами ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 126360,00грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.5.2 договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 6591,49грн. та штраф в розмірі 12636,00 грн.

Згідно розрахунку позивача, дані величини обраховані на всю суму основного боргу.

Зі змісту ст.610 Цивільного кодексу України випливає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 5.2 договору, передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов даного договору покупець зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 10% від суми неоплаченого товару та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати, за весь період нарахування пені.

Судом встановлено, що товар по накладній №11 від 27.05.14 відпускався не на виконання умов договору купівлі-продажу №6, а за усною домовленістю між сторонами.

Оскільки сторони у договорі не передбачили стягнення неустойки як відповідальніть за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті за поставлений товар по накладній №11 від 27.05.14, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 500,78грн. пені та 960,00грн. штрафу.

За таких обставин, враховуючи наявність передбачених договором підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені та штрафу в разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за поставлений товар по договору, а також перевіривши правильність її нарахування за визначений позивачем період її нарахування, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 6090,71 грн. та штрафу в сумі 11676,00грн.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою товару, на підставі п.4.3 договору, позивач просить стягнути з відповідача відсотки за користування товарним кредитом.

За приписами ст.694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.3. договору, у разі несвоєчасної сплати товарного кредиту, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування товарним кредитом по ставці 0,2% за кожний день користування.

Оскільки товар по накладній №11 від 27.05.14 відпускався не на виконання умов договору купівлі-продажу №6, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 1305,60грн. процентів.

Суд , перевіривши розрахунок процентів, обрахований на суму боргу за товар поставлений по накладній №5 від 28.04.14, вважає його правильним, тому дана вимога підлягає задоволенню в розмірі 15879,36грн.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 3790,80 грн. інфляційних та 706,23 грн. 3% річних . Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 164503,10грн., з яких: 126360,00грн. боргу, 15879,36грн. процентів за користування товарним кредитом, 11676,00грн. штрафу, 6090,71грн. пені, 3790,80грн. інфляційних, 706,23грн. 3% річних. В частині вимог про стягнення 1305,60грн. процентів за користування товарним кредитом, 960,00грн. штрафу, 500,78грн. пені слід відмовити. .

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог , оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" (12020, Житомирська область, Червоноармійський район, с. Зелена діброва, вул. 40-річча Перемоги, 8, код ЄДРПОУ 13551813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН" (09633,Київська область, Рокитнянський район,с. Насташка, вул. Леніна, 1, код ЄДРПОУ 31949655) - 126360,00грн. боргу, 15879,36грн. процентів за користування товарним кредитом, 11676,00грн. штрафу, 6090,71грн. пені, 3790,80грн. інфляційних, 706,23грн. 3% річних, 3290,06грн. судового збору.

3.Відмовити в позові в частині стягнення 1305,60грн. процентів за користування товарним кредитом, 960,00грн. штрафу, 500,78грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу (рек. з повідом.)