Постанова

від 16.02.2015 по справі 910/19400/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2015 р. Справа№ 910/19400/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 16.02.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-А-Хім» на рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2014 (повне рішення складено 28.11.2014)

у справі №910/19400/14 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-А-Хім»

до публічного акціонерного товариства «Терра Банк»

про зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 ТОВ «Бі-А-Хім» подало до господарського суду міста Києва позов до ПАТ «Терра Банк» про зобов'язання відповідача закрити поточні рахунки позивача №26000101011818 в національній валюті, №260062020111818 в доларах США, №26002303011818 в євро ЄС, відкриті на підставі договору банківського рахунку №13-РКО/2008/12 від 30.09.2008, та перерахувати залишки грошових коштів на рахунках згідно платіжного доручення №417 від 05.08.2014, №420 від 19.08.2014 та всіх інших платіжних доручень позивача, а також провести всі завершальні операції за рахунками у зв'язку з їх закриттям, а також стягнути з відповідача 13 000,00 грн. витрат по сплаті послуг адвоката та 3 654,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач всупереч умовам укладеного договору не закрив рахунки позивача та не здійснив перерахування грошових коштів позивача з його рахунків, а також не вчинив дій щодо проведення завершальних операцій з рахунками у зв'язку з їх закриттям.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.11.2014 у справі №910/19400/14 у задоволенні позову відмовлено повністю.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що позивач є кредитором банку, на якого поширюються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і тому не можуть бути задоволені його вимоги (у т.ч. спірні) до відповідача під час запровадження в останнього тимчасової адміністрації.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, ТОВ «Бі-А-Хім» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2014 у справі №910/19400/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на ті ж обставини, що і в позовній заяві.

Відповідач не скористався своїм правом згідно з ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою від 19.12.2014 Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/19400/14 на 28.01.2015.

Ухвалою від 28.01.2015 Київським апеляційним господарським судом відкладено розгляд справи на 09.02.2015.

Ухвалою від 09.02.2015 Київським апеляційним господарським судом відкладено розгляд справи на 16.02.2015.

В судовому засіданні 16.02.2015 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

В судове засідання 16.02.2015 представники відповідача не з'явились, відповідач про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення. Приймаючи до уваги обізнаність відповідача про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 ГПК України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Бі-А-Хім» (клієнтом) та ПАТ «Терра Банк» (банком) 30.09.2008 укладено договір банківського рахунку №13-РКО/2008-12 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого банк відкриває клієнту поточні рахунки №26000101011818 в національній валюті, №260062020111818 в доларах США, №26002303011818 в євро ЄС.

Відповідно до п. 3.8. договору банк бере на себе зобов'язання виконувати платіжні доручення клієнта протягом операційного дня (поточні надходження), а відповідно до п. 11.3. договору після закриття рахунку залишок на ньому має бути перерахований згідно чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

05.08.2014 позивач звернувся до відповідача з заявами про закриття вищевказаних поточних рахунків (а.с. 11-15).

Зокрема, позивач вказує на невиконання платіжних доручень №417 від 05.08.2014 на суму 260 000,00 грн. та №420 від 19.08.2014 на суму 283 00,00 грн. (а.с. 16-17 відповідно), що і стало підставами для звернення до господарського суду із позовом у даній справі.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 21.08.2014 Правлінням Національного банку України прийнята постанова №518 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» до категорії неплатоспроможних». На підставі вищевказаної постанови, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 21.08.2014 прийнято рішення №72 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Терра Банк» (надалі по тексту - ПАТ «Терра Банк»), згідно якого в ПАТ «Терра Банк» з 22.08.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці.

Наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2014 №148 призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Терра Банк» - Ірклієнка Юрія Петровича (надалі по тексту - уповноважена особа).

Як вже зазначалось, місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов до висновку про те, що позивач є кредитором банку, на якого поширюються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і тому не можуть бути задоволені його вимоги (у т. ч. спірні) до відповідача під час запровадження в останнього тимчасової адміністрації.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (ч. 3 ст. 1068 ЦК України).

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Згідно з п. 7.1.2. ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України

Відповідно до ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Частиною 3 ст. 1068 ЦК України визначено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначав, що в ПАТ «Терра Банк» з 22.08.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію в зв'язку з неплатоспроможністю банку та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб», а відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час введення тимчасової адміністрації задоволення вимог кредиторів не здійснюється.

Пунктом 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачений перелік дій, які не можуть бути здійсненні банками під час запровадження тимчасової адміністрації. До даного переліку не входить здійснення розрахунково-касових операцій банками. Крім того, підпунктом 1 пунктом 6 зазначеної статті визначено, що обмеження, не поширюється на зобов'язання банку за договорами банківського рахунку вкладників.

Статтею 59 Закону України «Про банки і банківську» діяльність зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму». Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що так як вимоги позивача стосуються зобов'язання виконати умови договору банківського рахунку, а не стягнення коштів за договором депозиту чи інше, позивач не є кредитором банку у розумінні чинного законодавства України.

Частинами 1, 3 ст. 1075 ЦК України унормовано, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час; залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, позивачем своїми заявами від 05.08.2014 (а.с. 11-15), до введення тимчасової адміністрації банку 21.08.2014, в односторонньому порядку розірвано договір банківського рахунку №13-РКО/2008-12 від 30.09.2008, а тому залишок коштів, що знаходяться на поточному рахунку позивача підлягають повернення останньому.

Разом з цим, згідно довідки про рух коштів по рахунку №347 від 03.11.2014 (а.с. 76), на рахунку позивача №26000101011818 знаходиться 323 638,00 грн.

Позивач у своєму позові просить суд зобов'язати відповідача виконати платіжні доручення №417 від 05.08.2014 на суму 260 000,00 грн. та №420 від 19.08.2014 на суму 28 300,00 грн. (а.с. 16-17 відповідно), а всього на загальну суму 288 300,00 грн.

Заяви про збільшення розміру позовних вимог позивачем суду першої інстанції не подано.

Відтак, враховуючи вимоги чинного законодавства України, наявність на рахунках позивача, відкритих в ПАТ «Терра Банк», грошових коштів, а також межі позовних вимог, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість вимог вимоги ТОВ «Бі-А-Хім» до ПАТ «Терра Банк» зобов'язання закриття поточних рахунків позивача та зобов'язання відповідача до виконання платіжних доручень №417 від 05.08.2014 на суму 260 000,00 грн. та №420 від 19.08.2014 на суму 28 300,00 грн.

Також позивач у позовній заяві зазначав про понесення ним витрат на послуги адвоката, які відповідно до ст. 44 ГПК України відносяться до складу судових витрат.

На підтвердження вказаних вимог позивачем подано суду договір №2608-14/м від 26.08.2014 (а.с. 20-22), свідоцтво №3122 від 29.11.2007 на ім'я Онищука Р.Ю. (а.с. 23), квитанцію до прибуткового касового ордеру №2608-14/м від 26.08.2014 про сплату позивачем на користь адвоката 13 000,00 грн. (а.с. 24).

При цьому, Онищуком Р.Ю. підписано позовну заяву у даній справі, він приймав участь у засіданнях господарського суду першої інстанції, подавав докази, пояснення тощо.

Статтею 44 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В п. 6.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України» вказано, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»).

Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору та враховуючи обсяг послуг наданих адвокатом у даній справі, колегія суддів визначає правову природу зазначених витрат позивача в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України, а тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 13 000,00 грн. витрат за оплату послуг адвоката.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів, керуючись ст. ст. 103, 104 ГПК України, скасовує рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2014 у справі №910/19400/14 та приймає нове рішення суду про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-А-Хім» на рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2014 у справі №910/19400/14 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2014 у справі №910/19400/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити.

4. Зобов'язати публічне акціонерне товариство «Терра Банк» (01103, м. Київ, бульв. Дружби Народів, 28 В, код 24425738) закрити поточні рахунки товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-А-Хім» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 22, оф. 2.03, код 31839378) №26000101011818 в національній валюті, №260062020111818 в доларах США, №26002303011818 в євро ЄС, відкриті на підставі договору банківського рахунку №13-РКО/2008/12 від 30.09.2008.

5. Зобов'язати публічне акціонерне товариство «Терра Банк» (01103, м. Київ, бульв. Дружби Народів, 28 В, код 24425738) перерахувати грошові кошти:

в розмірі 260 000,00 (двісті шістдесят тисяч) грн. з поточного рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-А-Хім» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 22, оф. 2.03, код 31839378) №26000101011818/980 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, на рахунок №37340210010026, зазначивши призначення платежу - попередня оплата митних платежів згідно діючих тарифів. Без ПДВ. Одержувач - Київська міжрегіональна митниця Міндоходів;

в розмірі 28 300,00 (двадцять вісім тисяч триста) грн. з поточного рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-А-Хім» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 22, оф. 2.03, код 31839378) №26000101011818/980 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, на рахунок №31112029700007, зазначивши призначення платежу - 101; 31839378;14010100; податок на додану вартість за липень 2014р. Без ПДВ. Одержувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва.

6. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Терра Банк» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-А-Хім» 3 654,00 грн. судового збору за подання позову, 13 000,00 грн. витрат на послуги адвоката, 1 827,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Господарському суду міста Києва видати накази.

8. Справу №910/19400/14повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.І. Лобань

Р.В. Федорчук