Постанова

від 10.02.2015 по справі 810/205/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2015 року 810/205/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Приватної фірми "Доктор" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Приватна фірма "Доктор" звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.08.2014 №0001212201/2291, від 10.09.2014 №0001462209/2489, від 19.09.2014 №0001512209/2568, від 03.10.2014 №0000102204/2944 та від 03.10.2014 №0002201/2945.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи ДПІ в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають. Також просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Приватна фірма "Доктор" зареєстрована як юридична особа Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 22.05.1996, як платник податків перебуває на обліку в ДПІ в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля фармацевтичними товарами.

В період з 21.07.2014 по 25.07.2014 посадовою особою ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області на підставі п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватної фірми "Доктор" (код ЄДРПОУ 24213491) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Торенія" (код ЄДРПОУ 38091691) за весь період взаємовідносин.

За результатами перевірки складено Акт від 01.08.2014 №2028/220/24213491 (далі - Акт перевірки №1), в якому зафіксовано порушення ПФ "Доктор" вимог п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.19 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 51763,00 грн., та п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит у сумі 54487,50 грн.

В період з 07.08.2014 по 13.08.2014 посадовою особою ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області на підставі п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватної фірми "Доктор" (код ЄДРПОУ 24213491) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Торенія" (код ЄДРПОУ 38091691) за січень 2014 року та з ТОВ "ЗМ-Консалтинг" (код ЄДРПОУ 37871477) за лютий 2014 року.

За результатами перевірки складено Акт від 20.08.2014 №2141/220/24213491 (далі - Акт перевірки №2), в якому зафіксовано порушення ПФ "Доктор" вимог п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.6, п.201.7, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за перевіряємий період у сумі 10106,75 грн.

Також, в період з 05.09.2014 по 11.09.2014 посадовою особою ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області на підставі п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватної фірми "Доктор" (код ЄДРПОУ 24213491) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Торенія" (код ЄДРПОУ 38091691) за період з 01.08.2012 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено Акт від 18.09.2014 №2413/10-16-22-01/24213491 (далі - Акт перевірки №3), в якому зафіксовано порушення ПФ "Доктор" вимог п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.19 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік на загальну суму 25731,00 грн., та п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за перевіряємий період у сумі 24507,00 грн.

При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов'язань за вищенаведені звітні періоди, контролюючим органом прийнято до уваги відомості про господарську діяльність контрагента позивача - ТОВ "Торенія", що наведені Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в Актах від 20.03.2014 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Торенія" (код ЄДРПОУ 38091691) щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 01.01.2013 по 31.01.2014" та від 21.08.2014 №458/26-56-22-01/38091691 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Торенія" (код ЄДРПОУ 38091691) щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 30.05.2012 по 31.12.2013".

Зокрема, відповідач зважав на викладені у вказаних Актах про неможливість проведення звірки висновки посадової особи Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві стосовно відсутності фактів реального здійснення ТОВ "Торенія" господарських операцій з огляду на:

- відсутність ТОВ "Торенія" та його контрагента - постачальника ТОВ "Юрай" за податковою адресою;

- наявність показань громадянина ОСОБА_2 (який у перевіряємому періоді був засновником та директором ТОВ "Торенія") стосовно непричетності до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства;

- проведення досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014100000000036, за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах та фіктивного підприємництва, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 212 та частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, в рамках якого встановлено, що службовими особами ТОВ "Юрай" надавались послуги по незаконному формуванню податкового кредиту через використання банківських рахунків яких та за участю службових осіб АТ "Брокбізнесбанк", ПАТ "Реал Банк" та ПАТ "Банк "Ринкові технології" проводилось незаконне обготівкування грошових коштів.

Крім того, під час проведення контролюючих заходів відповідачем також взято до уваги те, що в рамках досудового розслідування № 32014100000000036 встановлено наявність у наведених вище банківських установах відкритих рахунків ТОВ "Торенія", у зв'язку з чим органом досудового розслідування вилучено первинні фінансово - господарські документи ТОВ "Торенія", підписані від імені директора ОСОБА_2 Згідно висновку експерта від 09.04.2014 № 107, підписи від імені ОСОБА_2 у документах ТОВ "Торенія", пов'язаних з отриманням сертифікату відкритого ключа в банківській установі, виконані не ОСОБА_2, а іншими особами.

Також, відповідачем при проведенні аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "ЗМ-Консалтинг" використано Акт Броварської ОДПІ від 04.04.2014 №23/10-06-22-01/3787/1477 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ЗМ-Консалтинг" щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.12.2013 по 28.02.2014".

У висновках Акта про неможливість проведення зустрічної звірки зазначено, що за результатами проведеної перевірки ТОВ "ЗМ-Консалтинг" з питань підтвердження господарських відносин з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями за період з 1 грудня 2013 року по 28 лютого 2014 року встановлено порушення приписів статей 137, 138, 185, 198 Податкового кодексу України.

Крім того, в даному Акті зазначено також про те, що ТОВ "ЗМ-Консалтинг" не знаходиться за юридичною адресою.

Враховуючи наведені вище відомості, які на думку відповідача, свідчать про те, що ТОВ "Торенія" та ТОВ "ЗМ-Консалтинг" є юридичними особами з ознаками фіктивності, відповідач дійшов висновку про те, що правочини ТОВ "Торенія", ТОВ "ЗМ-Консалтинг" з позивачем не спричинили жодних правових наслідків.

За таких обставин, відповідач вважає, що договори, за якими ТОВ "Торенія" та ТОВ "ЗМ-Консалтинг" зобов'язалось передати товарно-матеріальні цінності, фінансово-господарські документи та податкову звітність складено сторонами правочинів без фактичного здійснення господарських операцій, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Відносно обставин, встановлених під час проведення перевірки, позивачем були подані до відповідача заперечення від 06.08.2014 б/н (до Акту перевірки №1), від 26.08.2014 б/н (до Акту перевірки №2), від 24.09.2014 б/н (до Акту перевірки №3). Разом із запереченнями ПФ "Доктор" подано до контролюючого органу копії договорів, податкових накладних, рахунків-фактур, видаткових накладних, банківських виписок.

Вказані заперечення не були прийняті податковим органом до уваги.

На підставі висновків Акту перевірки № 1 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.08.2014 №0001212201/2291, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 68110,00 грн., з яких: 54488,00 грн. - за основним платежем, 13622,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; та №0001202201/2292, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 64704,00 грн., з яких: 51763,00 грн. - за основним платежем, 12941,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів листом від 19.09.2014 №2582/10/10-16-22-09 повідомила позивача про те, що податкове повідомлення-рішення від 18.08.2014 №0001202201/2292 на суму 64704,00 грн. є недійсним у зв'язку з помилково вказаним кодом платежу, а вірним є рішення від 19.09.2014№0001512209/2568, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 64704,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки №2 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2014 №0001462209/2489, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 15160,50 грн., з яких: 10107,00 грн. - за основним платежем, 5053,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

На підставі висновків Акту перевірки № 3 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.10.2014 №0001792201/2945, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 36760,50 грн., з яких: 24507,00 грн. - за основним платежем, 12253,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; та №0000102204/2944 згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 38596,50 грн., з яких: 25731,00 грн. - за основним платежем, 12865,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області, позивач оскаржив їх до суду.

Позивач зазначає, що твердження податкового органу стосовно вчинення ПФ "Доктор" податкового правопорушення є помилковими, оскільки нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та визначення ним сум податкового кредиту здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, господарські операції з ТОВ "Торенія" та з ТОВ "ЗМ-Консалтинг" належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Оскільки висновки податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за наслідками вчинення господарських операцій з ТОВ "Торенія" та з ТОВ "ЗМ-Консалтинг" ґрунтуються на твердженнях про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагентів та про відсутність наміру учасників правочинів досягти реальних правових наслідків, позивачем, з метою спростування таких доводів, подано суду відомості стосовно формування витрат та податкового кредиту за звітні періоди, що підлягали перевірці, первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують виконання правочинів та зв'язок між фактом придбання позивачем товарів, робіт та послуг із його господарською діяльністю.

Досліджуючи інформацію, що викладена в акті перевірки, та документи, подані позивачем, судом встановлено наступне.

Так, між ПФ "Доктор" (Замовник) та ТОВ "Торенія" (Постачальник) укладено Договір від 14.08.2012 №17, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується у 2013 році поставити Замовникові товари, а Замовник прийняти та оплатити їх при наявності накладної.

Між ПФ "Доктор" (Замовник) та ТОВ "Торенія" (Постачальник) укладено Договір від 23.01.2013 №11, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується у 2013 році поставити Замовникові товари, а Замовник прийняти та оплатити при наявності накладної.

Між ПФ "Доктор" (Замовник) та ТОВ "Торенія" (Постачальник) укладено Договір від 08.01.2014 №7, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується у 2014 та 2015 роках поставити Замовникові товари, а Замовник прийняти та оплатити їх при наявності накладної.

Пунктом 1.2 даних Договорів визначено найменування (номенклатура, асортимент) товару - побутова хімія, деззасоби та товари господарського призначення. Кількість товарів, що є предметом договору, може бути скоригована в залежності від асигнувань та потреб Замовника.

З матеріалів справи вбачається, що між ПФ "Доктор" (Замовник) та ТОВ "ЗМ-Консалтинг" (Постачальник) укладено Договір від 19.02.2014 №28, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується у 2014 та 2015 роках поставити Замовникові товари, а Замовник прийняти та оплатити при наявності накладної.

Пунктом 1.2 даного Договору визначено найменування (номенклатура, асортимент) товару - побутова хімія, деззасоби та товари господарського призначення. Кількість товарів, що є предметом договору, може бути скоригована в залежності від асигнувань та потреб Замовника.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав суду копії первинних документів, а саме: договори, податкові накладні, рахунки-фактури, видаткові накладні, банківські виписки.

За поясненнями представника позивача, наведені вище товарно-матеріальні цінності замовлялось підприємством з метою виконання власних господарських зобов'язань при здійсненні його статутної діяльності, пов'язаної з оптовою торгівлею фармацевтичними товарами, на підтвердження чого надано суду копії податкових накладних, з яких вбачається, що придбані у ТОВ "Торенія" та у ТОВ "ЗМ-Консалтинг" товарно-матеріальні цінності були реалізовані іншим підприємствам.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпунктів 9.1.1, 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 та підпунктів 14.1.165, 14.1.178 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість належать до загальнодержавних податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до норм розділів ІІІ та V цього Кодексу.

Згідно з приписами п.п.133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування цим податком є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України).

При цьому, витратами в силу приписів п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України вважається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У свою чергу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Таким чином, понесені підприємством витрати, у разі їх відображення у належним чином оформлених первинних (розрахункових, платіжних та інших) документах, можуть бути віднесені до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств для зменшення його доходу.

Відповідно до п.п.1 п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 ст. 200 цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з приписами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Абзацом 2 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується з 1 січня 2012 року для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить більше 10 тисяч гривень (пункт 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту (абз. 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 1 даного Порядку.

Цим же пунктом передбачено, що податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт постачання ТОВ "Торенія", ТОВ "ЗМ-Консалтинг" на користь позивача товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; складені сторонами правочинів первинні документи містять повну інформацію про поставлені товарно-матеріальні цінності, їх кількісне та вартісне вираження; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними; обмежень, визначених ст. 139 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що не дають позивачу права на формування витрат для зменшення його доходу в цілях оподаткування податком на прибуток підприємств та включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, контролюючим органом не наведено.

У період виконання ТОВ "Торенія" та ТОВ "ЗМ-Консалтинг" господарських зобов'язань перед позивачем вказані юридичні особи були зареєстровані у встановленому законом порядку платниками податку на додану вартість, тобто не були позбавлені права на складання податкових накладних за результатами здійснення господарських операцій з постачання товарів.

У свою чергу, з урахуванням виду діяльності позивача за КВЕД (оптова торгівля фармацевтичними товарами), досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача у сукупності свідчать про використання позивачем отриманих від ТОВ "Торенія", ТОВ "ЗМ-Консалтинг" матеріальних активів у власній господарській діяльності, що у свою чергу підтверджує реальність виконання наведених вище операцій.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявність у податкового органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагентів, одержаної від інших контролюючих органів чи з інформаційних систем органів доходів і зборів, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Водночас, з досліджених судом актів перевірок вбачається, що відповідачем в дійсності факт отримання позивачем від ТОВ "Торенія", ТОВ "ЗМ-Консалтинг" товарно-матеріальних цінностей та обставини їх використання у господарській діяльності не перевірялись, безпосередньо аналіз фінансово-господарських документів не здійснювався, а в актах лише відтворено отриману від інших контролюючих органів податкову інформацію стосовно господарської діяльності ТОВ "Торенія", ТОВ "ЗМ-Консалтинг" та їх контрагентів-постачальників, що ґрунтується на суб'єктивних думках та припущеннях посадових осіб контролюючого органу.

Посилання відповідача як на підставу для зменшення позивачу суми витрат та податкового кредиту на обставини, що досліджувались в рамках досудового розслідування №32014100000000036, судом до уваги не приймаються, оскільки будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень з приводу взаємозв'язку господарських операцій підприємств, щодо яких здійснюється досудове розслідування, та операцій, які було досліджено у ході перевірки позивача, впливу факту відкритих у ПАТ "Реал Банк", АТ "Брокбізнесбанк" та ПАТ "Банк "Ринкові Технології'' рахунків на товарність досліджуваних угод, контролюючим органом не наведено.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В силу приписів статті 62 Конституції України вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб ТОВ "Торенія", ТОВ "ЗМ-Консалтинг" у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.

Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач, в силу покладеного на нього обов'язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв'язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту постачання товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт та надання послуг позивачу його контрагентом були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованих позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та податкового кредиту, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 18.08.2014 №0001212201/2291, від 10.09.2014 №0001462209/2489, від 19.09.2014 №0001512209/2568, від 03.10.2014 №0000102204/2944 та від 03.10.2014 №0002201/2945 є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись статтями 70, 71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 18.08.2014 №0001212201/2291, від 10.09.2014 №0001462209/2489, від 19.09.2014 №0001512209/2568, від 03.10.2014 №0000102204/2944 та від 03.10.2014 №0001792201/2945.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватної фірми "Доктор" (код ЄДРПОУ 24213491) витрати по сплаті судового збору в сумі 401 (чотириста одна) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.