Ухвала

від 23.04.2015 по справі 810/205/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/205/15 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року адміністративну справу за позовом приватної фірми «Доктор» до державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Приватна фірма «Доктор» (надалі за текстом - «ПФ «Доктор») звернулась до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 0001212201/2291 від 18.08.2014 р. яким збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 68 110 грн.; податкового повідомлення-рішення № 0001512209/2568 від 19.09.2014 р. яким збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 64 704 грн.; податкового повідомлення-рішення № 0001462209/2489 від 10.09.2014 р. яким збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 15 160 грн. 50 коп.; податкового повідомлення-рішення № 0000102204/2944 від 03.10.2014 р. яким збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 38 596 грн. 50 коп.; податкового повідомлення-рішення № 0000102201/2945 від 03.10.2014 р. яким збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 36 760 грн. 50 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області (надалі за текстом - «ДПІ в Обухівському районі»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 21.07.2014 р. по 25.07.2014 р. посадовцями ДПІ в Обухівському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПФ «Доктор» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Торенія».

Результати перевірки оформлено актом № 2028/220/24213491 від 01.08.2014 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 138, 139, 185, 187, 188, 198, 200, 201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2013 р. на 51 763 грн. та завищено податковий кредит за лютий, березень-травень, липень-грудень 2013 р. на 54 447 грн. 50 коп.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Відповідно до договору № 11 від 23.01.2013 р. ТОВ «Торенія» зобов'язалось у 2013 р. здійснити поставку товарів, а позивач - прийняти та оплатити їх.

На підставі цього договору були складені видаткові та податкові накладні на поставку індикаторів, септолайну, бочок, ящиків, каністр, гіпохлориду натрію, мила антибактеріального, неохлору, хлоросану, вернедору, аквіну, дезекону, дезактіну, септодерму, санілезу на загальну суму 272 438 грн., у т.ч. 54 487 грн. 50 коп. ПДВ.

Зазначені суми ПФ «Доктор» включила до складу валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, за даними акту ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 145/26-56-22-01-03/38091691 від 20.03.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки» ТОВ «Торенія» відсутнє за місцезнаходження.

Крім того, згідно названому акту в ланцюгу постачання брало участь ТОВ «Юрай», яке має ознаки фіктивності.

На думку ДПІ в Обухівському районі наведене свідчить про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001212201/2291 від 18.08.2014 р. яким збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 68 110 грн., у тому числі 54 488 грн. за основним платежем та 13 622 грн. за штрафними санкціями; та податкове повідомлення-рішення № 0001512209/2568 від 19.09.2014 р. яким збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 64 704 грн., у тому числі 51 763 грн. за основним платежем та 12 941 грн. за штрафними санкціями.

Згідно акту «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПФ «Доктор» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Торенія» за січень 2014 р., ТОВ «ЗМ-Консалтінг» за лютий 2014 р.» № 2141/220/24213491 від 20.08.2014 р. позивач припустився порушень ст.ст. 185, 187, 188, 198, 200, 201 ПК України внаслідок завищення податкового кредиту на 10 106 грн. 75 коп.

Так, відповідно до договору № 7 від 08.01.2014 р., видаткових та податкових накладних ПФ «Доктор» придбала у ТОВ «Торенія» гіпохлорид натрію, азопірамову пробу, пероксид водню, мурашину кислоту, хлорне вапно, бланідас актив на суму 23 141 грн. 71 коп., у т.ч. 3 856 грн. 95 коп. ПДВ.

На підставі договору № 28 від 19.02.2014 р., видаткових та податкових накладних ТОВ «ЗМ-Консалтинг» передало, а позивач прийняв на умовах купівлі-продажу гіпохлорид натрію, індикатори, азопірамову пробу, санідез, хлоросан на загальну суму 37 498 грн. 80 коп., у т.ч. 6 249 грн. 80 коп. ПДВ.

Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачений у складі вартості товарів ПДВ включив до податкового кредиту.

Водночас, до перевірки не надано товарно-транспортних накладних.

Крім того, згідно акту ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 145/26-56-22-01-03/38091691 від 20.03.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки» ТОВ «Торенія» відсутнє за податковою адресою і мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Юрай», а останнє носить ознаки фіктивності.

За даними акту Броварської ОДПІ № 23/10-06-22-01/37871477 від 04.04.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки» ТОВ «ЗМ-Консалтінг» за місцем реєстрації не виявлено. Також, основним контрагентом товариства було ТОВ «Ельбрус», яке здійснювало поставку стрейч-карти.

Із наведеного відповідачем зроблено висновок про те, що ПФ «Доктор» не підтвердила задекларований податковий кредит.

На підставі цього висновку ДПІ в Обухівському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001462209/2489 від 10.09.2014 р. яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 15 160 грн. 50 коп., у тому числі 10 107 грн. за основним платежем та 5 053 грн. 50 коп. за штрафними санкціями.

Результати документальної позапланової виїзної перевірки ПФ «Доктор» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Торенія» оформлено актом № 2413/10-16-22-01/24213491 від 18.09.2014 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 138, 139, 185, 187, 188, 198, 200, 201 ПК України внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених ТОВ «Торенія» при придбанні товарів.

За умовами договору № 17 від 14.08.2012 р. ТОВ «Торенія» взяло на себе зобов'язання з поставки ПФ «Доктор» товарів.

На підставі названого договору були складені видаткові та податкові накладні тна поставку хлорантоіну, бочок, ящиків, септаміну, гіпохлориду натрію, каністр на загальну суму 147 036 грн. 60 коп., у т.ч. 24 506 грн. 10 коп. ПДВ.

Однак, відповідно до згідно акту ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 458/26-56-22-01-03/38091691 від 21.08.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки» ТОВ «Торенія» відсутнє за податковою адресою.

Крім того, будучи допитаним в якості свідка директор товариства ОСОБА_2 заперечив свою причетність до діяльності ТОВ «Торенія».

Також, згідно висновку експерта підпис у сертифікаті відкритого ключа в системі клієнт-банк виконано не ОСОБА_2

Виходячи із наведеного ДПІ в Обухівському районі прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0000102204/2944 від 03.10.2014 р. яким збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 38 596 грн. 50 коп., у тому числі 25 731 грн. за основним платежем та 12 865 грн. 50 коп. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0000102201/2945 від 03.10.2014 р. яким збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 36 760 грн. 50 коп., у тому числі 24 507 грн. за основним платежем та 12 253 грн. 50 коп. за штрафними санкціями.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 ПК України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України (у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За приписами пункту 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції дійшов висновку про реальність господарських операцій між ПФ «Доктор» та ТОВ «Торенія», ТОВ «ЗМ-Консалтінг».

Судова колегія знаходить наведений висновок обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договорів № 11 від 23.01.2013 р., № 7 від 08.01.2014 р., № 28 від 19.02.2014 р., № 17 від 14.02.2012 р., рахунків-фактур № 309 від 05.02.2013 р., № 855 від 12.03.2013 р., № 1298 від 16.04.2013 р., № 610 від 14.05.2013 р., № 338 від 08.08.2013 р., № 543 від 08.08.2013 р., № 713 від 05.09.2013 р., № 915 від 08.10.2013 р., № 934 від 06.11.2013 р., № 1577 від 10.12.2013 р., № 714 від 14.01.2014 р., № 515 від 19.02.2014 р., № 903 від 14.08.2012 р., № 847 від 11.09.2012 р., № 1168 від 10.10.2012 р., № 901 від 07.11.2012 р., № 1132 від 11.12.2012 р., видаткових накладних № 309 від 05.02.2013 р., № 855 від 12.03.2013 р., № 1298 від 16.04.2013 р., № 610 від 14.05.2013 р., № 338 від 08.08.2013 р., № 543 від 08.08.2013 р., № 713 від 05.09.2013 р., № 915 від 08.10.2013 р., № 934 від 06.11.2013 р., № 1577 від 10.12.2013 р., № 714 від 14.01.2014 р., № 515 від 19.02.2014 р., № 903 від 14.08.2012 р., № 847 від 11.09.2012 р., № 1168 від 10.10.2012 р., № 901 від 07.11.2012 р., № 1132 від 11.12.2012 р., податкових накладних № 309 від 05.02.2013 р., № 855 від 12.03.2013 р., № 1298 від 16.04.2013 р., № 610 від 14.05.2013 р., № 338 від 08.08.2013 р., № 543 від 08.08.2013 р., № 713 від 05.09.2013 р., № 915 від 08.10.2013 р., № 934 від 06.11.2013 р., № 1577 від 10.12.2013 р., № 714 від 14.01.2014 р., № 515 від 19.02.2014 р., № 903 від 14.08.2012 р., № 847 від 11.09.2012 р., № 1168 від 10.10.2012 р., № 901 від 07.11.2012 р., № 1132 від 11.12.2012 р., банківських виписок, які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ПФ «Доктор» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до складу витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Торенія», ТОВ «ЗМ-Консалтінг».

Суд попередньої інстанції вірно не взяв до уваги посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, оскільки наведене може свідчити про порушення встановленого порядку перевезення вантажів, а не про відсутність товарності господарської операції.

Так само і відсутність контрагента за юридичною адресою не є підставою для висновку про неправомірність формування покупцем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Не може бути взято до уваги і посилання ДПІ в Обухівському районі на пояснення керівника ТОВ «Торенія», оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Доказів існування вироку у кримінальній справі посадових осіб контрагентів позивача відповідачем не надано.

Помилковим є твердження відповідача про відсутність реальної поставки товарів з огляду на те, що ТОВ «Торенія» мало господарські взаємовідносини із суб'єктом господарювання, що має ознаки фіктивності.

При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між іншими учасниками поставок товарів, робіт та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та ТОВ «Торенія».

В ході проведеної перевірки податковим органом не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 28 квітня 2015 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мацедонська В.Е.

Грищенко Т.М.