Рішення

від 25.02.2015 по справі 370/1163/14-ц

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Фрунзе, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2015 р. Справа № 370/1163/14-ц

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Тандира О.В., при секретарі Приходько О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Макарів справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: управління Держземагенства у Макарівському районі Київської області, Реєстраційна служба Макарівського Районного управління юстиції Київської області, про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою, визнання рішення сільської ради, договорів купівлі-продажу, державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, (далі - відповідачі), Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області (далі - Колонщинська сільська рада), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: управління Держземагенства у Макарівському районі Київської області, Реєстраційна служба Макарівського Районного управління юстиції Київської області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд визнати недійсними рішення Колонщинської сільської ради про передачу у власність ОСОБА_2, ОСОБА_3, земельних ділянок, витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4, ОСОБА_5, земельні ділянки.

В обґрунтування вимог за позовом позивач вказав, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії І-КВ за № 044586, виданого 29.07.1997 року, позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,198 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована в с. Березівка Макарівського району Київської області. Земельна ділянка була передана йому у приватну власність на підставі рішення IV сесії XXII скликання Колонщинської сільської Ради народних депутатів від 05.04.1996 року. Зазначений державний акт на землю зареєстровано в Книзі запису державних актів на право приватної власності на землю за № 1252.

Оскільки на належну позивачеві на праві приватної власності земельну ділянку не було присвоєно кадастрового номеру та вона не лічилася в автоматизованій базі даних Управління Держкомзему у Макарівському районі Київської області, тому у 2011 році, з метою визначення кадастрового номера, позивач відповідно до норм Земельного кодексу України звернувся до землевпорядної організації ТОВ «Земля Полісся» для розробки технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присвоєння кадастрового номеру).

На підставі заяви вищезазначеною землевпорядною організацією було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Проте, в процесі розробки технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та перевірки Управлінням Держкомзему у Макарівському районі Київської області було встановлено, що виготовити зазначену технічну документацію та присвоїти кадастровий номер неможливо у зв'язку з накладкою на земельні ділянки, які належать громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується довідкою управління Держкомзему у Макарівському районі Київської області за № 01-10/732 від 06.10.2011 року, актом перевірки документації із землеустрою та обмінного файлу від 02.11.2011 року, планом схемою земельної ділянки та схемою накладання.

Разом з тим було з'ясовано, що вищезазначені відповідачі набули право власності на земельні ділянки, які наклалися на належну позивачу земельну ділянку на підставі договорів купівлі-продажу від 11 травня 2007 року, укладених між ними і ОСОБА_2, та ОСОБА_3, що посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Позивач вважає, що оскільки належна йому на праві власності земельна ділянка незаконно перейшла спочатку у власність ОСОБА_3, та ОСОБА_2, на підставі рішення Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області, а в подальшому на підставі договорів купівлі-продажу у власність відповідачів ОСОБА_4, та ОСОБА_5, тому вона підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння на користь позивача відповідно до ст. 387, 388 ЦК України, а рішення Колонщинської сільської ради про передачу земельних ділянок у власність ОСОБА_3, ОСОБА_2, підлягають визнанню недійсними.

Позивач вказував, що п. 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов'язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини. У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України. А згідно п.22 цієї постанови, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК України. У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Отже, виходячи з вищевикладеного, оскільки між позивачем те відповідачем відсутні договірні відносини, належна мені на праві приватної власності земельна ділянка вибула із його володіння поза його волею, тому, позивач, як власник має право на витребування належної йому земельної ділянки у відповідачів по справі - ОСОБА_4, та ОСОБА_5, як набувачами за відплатним договором.

В судовому засіданні позивач особисто та його представник ОСОБА_7, вимоги за позовом підтримали, просили їх задовольнити із вказаних вище підстав.

Відповідачі ОСОБА_4, письмово, а ОСОБА_5, та представник ОСОБА_2, - ОСОБА_8, у судовому засіданні проти задоволення позову заперечили, просили у його задоволенні відмовити повністю.

В обґрунтування заперечень проти позову вказували, що ОСОБА_4, та ОСОБА_5, відповідно до норм чинного законодавства, було набуто у власність земельні ділянки шляхом придбання їх за договорами купівлі-продажу, виготовлено необхідну технічну документацію, складено та отримано державні акти. Право власності на земельні ділянки виникло у ОСОБА_4, та ОСОБА_5, у відповідності до ст. 125 ЗК, посвідчено державними актами встановленого зразка, як це було передбачено ст. 126 ЗК України. Таким чином, право власності на земельні ділянки виникло у ОСОБА_4, та ОСОБА_5, на підставі укладення договорів купівлі-продажу. Ці договори цілком відповідають ст. 203 ЦК України, якою встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для їх чинності. Ст. 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст.328 ЦК України). Зміст укладених договорів купівлі-продажу відповідає і вимогам ст. 132 ЗК України щодо змісту угод про перехід права власності на земельні ділянки.

Згідно ч. 1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, відповідне положення є у ст. 319 ЦК України, закріплене і у ч. 1 ст.78 ЗК України щодо земельних ділянок. Конституцією України гарантується непорушність права власності (ст. 41). Згідно ч. 1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як випливає із ознайомлення із документами, наданими позивачем, його земельна ділянка межує із земельними ділянками гр. ОСОБА_12 та землями сільради (державний акт на право власності, кадастровий план земельної ділянки, копії містяться у матеріалах справи) та гр. ОСОБА_12, гр. ОСОБА_13 (акт на відведення в натурі присадибної ділянки, свідоцтво на забудову індивідуальної садиби, копії містяться у матеріалах справи). При цьому серед власників та користувачів земельних ділянок, які межували на момент відчуження із земельними ділянками продавця, гр. ОСОБА_3, як випливає із змісту договорів купівлі-продажу, не значились ні вищезазначені особи, ні позивач. Відповідно, ні продавець, ОСОБА_3, ні покупець, ОСОБА_4, не знали і не могли знати про ймовірне накладення земельної ділянки позивача на спірні земельні ділянки відповідача. При цьому, в установленому законодавством порядку розроблялась та погоджувалась необхідна землевпорядна документація, у тому числі із виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки, будь-яких її невідповідностей не було виявлено ні землевпорядними організаціями, які розробляли документацію та забезпечували її авторський нагляд, ні органами земельних ресурсів.

Крім того, зазначали, що відповідачі є добросовісними набувачами земельних ділянок, оскільки не знали та не могли знати про наявність накладання земельних ділянок, а тому у силу ст. 388 ЦК України від них не можуть бути витребувані позивачем земельні ділянки.

Також вказали на пропуск позивачем строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_3, у судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Від третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів управління Держземагенства у Макарівському районі Київської області, Реєстраційної службу Макарівського Районного управління юстиції Київської області надійшли письмові заяви про можливість розгляду справи без участі їх представників.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії І-КВ за № 044586, виданого 29 липня 1997 року, позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0.198 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована в с. Березівка Макарівського району Київської області. Земельна ділянка була передана позивачеві у приватну власність на підставі рішення IV сесії XXII скликання Колонщинської сільської Ради народних депутатів від 05 квітня 1996 року. Зазначений державний акт на землю зареєстровано в Книзі запису державних актів на право приватної власності на землю за № 1252.

Будучи власником земельної ділянки та маючи намір побудувати житловий будинок, позивач у 1997 році звернувся до виконавчого комітету Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області з заявою про надання дозволу на будівництво власного житлового будинку в с. Березівка, по місцю розташування земельної ділянки. Рішенням виконавчого комітету Колонщинської сільської Ради народних депутатів Макарівського району Київської області від 29 жовтня 1997 року позивачу було надано дозвіл на будівництво власного житлового будинку (сараю, гаражу, літньої кухні і т.п.) в с. Березівка Макарівського району Київської області на земельній ділянці розміром 0,19 га.

На підставі зазначеного рішення сільської ради, 24 грудня 1997 року відділом архітектури Макарівської районної державної адміністрації мені було надано свідоцтво про забудову індивідуальної садиби на присадибній земельній ділянці розміром 1900 м. кв., який зареєстровано за № 104. А 25 грудня 1997 року представником районного відділу архітектури було відведено в натурі присадибну земельну ділянку, що підтверджується відповідним актом та складено план забудови.

Оскільки на належну позивачеві на праві приватної власності земельну ділянку не було присвоєно кадастрового номеру та вона не лічилася в автоматизованій базі даних Управління Держкомзему у Макарівському районі Київської області (на час звернення), тому у 2011 році, з метою визначення кадастрового номера, позивач відповідно до норм Земельного кодексу України звернувся до землевпорядної організації ТОВ «Земля Полісся» для розробки технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присвоєння кадастрового номеру), площею 0,1980 га.

На підставі заяви позивача вищезазначеною землевпорядною організацією було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Проте, в процесі розробки технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та перевірки Управлінням Держкомзему у Макарівському районі Київської області було встановлено, що виготовити зазначену технічну документацію та присвоїти кадастровий номер неможливо у зв'язку з накладкою на земельні ділянки, які належать громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується довідкою управління Держкомзему у Макарівському районі Київської області за № 01-10/732 від 06.10.2011 року, актом перевірки документації із землеустрою та обмінного файлу від 02.11.2011 року, планом схемою земельної ділянки та схемою накладання.

Разом з тим було з'ясовано, що вищезазначені відповідачі набули право власності на земельні ділянки, які наклалися на належну позивачеві земельну ділянку на підставі договорів купівлі-продажу від 11 травня 2007 року, укладених між ними і ОСОБА_2, та ОСОБА_3, що посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Так, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 травня 2007 року, посвідченого вищезазначеним приватним нотаріусом, ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_4 придбала земельну ділянку розміром 0,1000 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території с. Березівка Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області. ОСОБА_3, земельна ділянка належала на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ за № 589826, виданого 17.04.2007 року, кадастровий номер 3222782602:02:005:0165, а право власності на яку вона набула на підставі рішення Колонщинської сільської ради від 12.12.2006 року за № 98-09-05. А земельну ділянку розміром 0,2500 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка розташована на території с. Березівка ОСОБА_3, також набула на підставі вищезазначеного рішення сільської ради, що підтверджувалось державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ за № 589825, виданого 17.04.2007 року, кадастровий номер 3222782602:02:005:0166. Дану земельну ділянку відповідно до договору купівлі-продажу від 11 травня 2007 року, посвідченого нотаріусом ОСОБА_6, також було продано відповідачці ОСОБА_4 На підставі вказаних договорів купівлі-продажу ОСОБА_4, видано державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯД № 770600 та серії ЯД № 770601.

Відповідач ОСОБА_5, право власності на земельну ділянку розміром 0,2500 га, що розташована по АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку також набув відповідно до договору купівлі-продажу від 11.05.2007 року, посвідченого тим же приватним нотаріусом укладеного з ОСОБА_2. Останньому дана земельна ділянка належала на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ за № 659254, виданого 20.09.2006 року на підставі рішення Колонщинської сільської ради від 08.09.2006 року №68-07-05, кадастровий номер 3222782602:02:005:0145. На підставі зазначеного договору купівлі-продажу відповідачем ОСОБА_5, було виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД за №770602 від 20.08.2007 року. А земельну ділянку площею 0,0452 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 ОСОБА_5, отримав у власність на підставі аналогічного договору купівлі-продажу від 11.05.2007 року, укладеного з відповідачем ОСОБА_2, земельна ділянка належала на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД за № 659253, виданого 20.09.2006 року на підставі вищезазначеного рішення сільської ради, кадастровий номер 3222782602:02:005:0146. На підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу відповідачем ОСОБА_5, було виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД за № 902319 від 20.08.2007 року.

Як вбачається із висновку експерта № 1004 від 20.11.2014 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, каталоги координат поворотних точок меж земельних ділянок площею 0,1000 га і 0,2500 га, які розташовані у с. Березівка Макарівського району Київської області - є єдиними для ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Каталоги координат поворотних точок меж земельних ділянок площею 0,0452 га і 0,2500 га, які розташовані в с. Березівка Макарівського району Київської області - є єдиними для ОСОБА_2 і ОСОБА_5.

Існує накладання земельних ділянок, які згідно державних актів на право приватної власності належать ОСОБА_4, на земельну ділянку, яка згідно державного акту на право приватної власності належить ОСОБА_1

Земельна ділянка площею 0,100 га, яка згідно державного акту на право приватної власності належить ОСОБА_4, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222782602:02:005:0165, частково накладається на земельну ділянку, яка згідно державного акту на право приватної власності належить ОСОБА_1. Площа накладання, становить 0,0347 га, яка зображена в додатку № 1 до висновку (82=0,0347 га), та позначена точками: 10-11-7-8-9-10.

Земельна ділянка площею 0,2500 га, яка згідно державного акту на право приватної власності належить ОСОБА_4, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер 3222782602:02:005:0166, частково накладається на земельну ділянку, яка згідно державного акту на право приватної власності належить ОСОБА_1.

Площа накладання, становить 0,0580 га, яка зображена в додатку № 1 до висновку (83=0,0580 га), та позначена точками: 8-7-12-14-8.

Також експертом встановлено, що існує накладання земельних ділянок, які згідно державних актів на право приватної власності належать ОСОБА_5, на земельну ділянку, яка згідно державного акту на право власності належить ОСОБА_1

Земельна ділянка площею 0,0452 га, яка згідно державного акту на право приватної власності належить ОСОБА_5, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222782602:02:005:0146, накладається частково на земельну ділянку, яка згідно державного акту на право приватної власності належить ОСОБА_1.

Площа накладання, становить 0,0077 га, яка зображена в додатку № 1 до висновку (81=0,077 га), та позначена точками: 18-10-9-17-18.

Земельна ділянка площею 0,2500 га, яка згідно державного акту на право приватної власності належить ОСОБА_5, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер 3222782602:02:005:0145, частково накладається на земельну ділянку, яка згідно державного акту на право приватної власності належить ОСОБА_1.

Площа накладання, становить 0,0980 га, яка зображена в додатку № 1 до висновку (84=0,0980 га), та позначена точками: 17-9-8-14-16-17.

Вирішуючи вимоги за позовом, суд керується наступним.

Уточнивши свої вимоги, позивач обрав такий спосіб захисту порушеного права, як витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

На думку суду, зазначений спосіб захисту порушеного права є належним з огляду на нижченаведене.

Так, відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно ст. 16 ЦК України, можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним а також інші способи, що встановлені договором або законом, наприклад, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Наслідки недійсності правочинів встановлені ст. 216 ЦК України. Так недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд також може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним, чи який визнано судом недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову відповідно до ст.ст. 387, 388 ЦК України.

Аналогічна правова позиція зазначена у п. 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», де зазначено, що спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов'язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини. У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України.

А згідно п.22 цієї постанови, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК України. У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Верховний Суд України у своїй Постанові від 07.11.2012 р., у справі № 6-107цс12 вказує, що відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України одна із сторін договору або інша заінтересована особа вправі заперечити його дійсність, якщо недійсність правочину прямо не встановлена. Ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 ЦК України, за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. У вказаній постанові також підкреслено, що при встановленні наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Тобто основним питанням при виборі із вказаних способів захисту порушених прав в даному випадку є факт перебування позивача з відповідачем у договірних відносинах. Оскільки позивач з відповідачами не перебував у договірних відносинах, відповідно суд визнає належним способом захисту порушеного права як віндикацію.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача тощо).

Незаконними володільцями в розумінні ст. 387 ЦК України вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Щодо питання законності володіння відповідачем спірною земельною ділянкою слід зазначити наступне.

Як вбачається із висновку експерта № 1004 від 20.11.2014 року за результатом проведення судової земельно-технічної експертизи, експертом було встановлено, що каталоги координат поворотних точок меж земельних ділянок є єдиними для ОСОБА_2, і ОСОБА_5, та для ОСОБА_3, і ОСОБА_4

Також і встановлено накладання земельних ділянок, які згідно державних актів на право приватної власності належать ОСОБА_4, та ОСОБА_5, на земельну ділянку, яка згідно державного акту на право приватної власності належить ОСОБА_1

Таким чином, оскільки межі земельних ділянок для ОСОБА_2, і ОСОБА_5, та для ОСОБА_3, і ОСОБА_4, є єдиними, сільська рада, ухвалюючи рішення про передачу у власність ОСОБА_2, та ОСОБА_3, земельних ділянок, порушила права ОСОБА_1, оскільки передала відповідача частину земельної ділянки, що вже належала позивачеві.

Відповідно до ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином рішення Колонщинської сільської ради про передачу у власність ОСОБА_2, та ОСОБА_3, земельних ділянок слід визнати недійсними, як такі, що порушують права ОСОБА_1

Враховуючи викладене, ОСОБА_5, та ОСОБА_4, є незаконними володільцями в розумінні ст.387 ЦК України, оскільки набули майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Суд визнає, що ОСОБА_5, та ОСОБА_4, відплатно, у встановленому порядку, придбали спірні земельні ділянки, а тому є добросовісними набувачами.

Однак, оскільки спірні земельні ділянки вибула із власності позивача поза його волею, на підставі недійсного рішення сільської ради, вказані земельні ділянки можуть бути витребувані і у добросовісного набувача на підставі ст. 388 ЦК України, а тому позовні вимоги про витребування спірних земельних ділянок підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою як для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, так і підставою для скасування попередньої реєстрації права власності на таке майно.

Посилання відповідачів на пропуск позивачем строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України, оскільки відповідно до ст. 261 цього Кодексу перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. А оскільки про порушення права позивача на земельну ділянку він дізнався у жовтні 2011 року, що підтверджується довідкою управління Держкомзему у Макарівському районі Київської області від 06.10.2011 року та протоколом документації із землеустрою та обмінного файлу від 02 листопада 2011 року, тому саме з цієї дати і має обчислюватися перебіг строку позовної давності.

Відповідно до ст. 79, 88 ЦПК України судові витрати у разі задоволення позовних вимог підлягають стягненню з відповідачів у рівних частинах з кожного у розмірі 9000 грн., витрат на оплату вартості експертизи та 243,60 грн., витрат на оплату вартості судового збору.

Керуючись ст.ст. 15, 60, 79, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: управління Держземагенства у Макарівському районі Київської області, Реєстраційна служба Макарівського Районного управління юстиції Київської області, про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою, визнання рішення сільської ради, договорів купівлі-продажу, державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними - задовольнити.

Визнати недійсними рішення Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області від 12.12.2006 року за № 98-09-05 про передачу у власність ОСОБА_3 земельних ділянок площею 0,1000 га для ведення особистого селянського господарства, та площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, які розташовані на території с. Березівка Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області; та рішення Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області від 08.09.2006 року №68-07-05 про передачу у власність ОСОБА_2 земельних ділянок площею 0,0452 га для ведення особистого селянського господарства та площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, які розташовані у АДРЕСА_1.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 із земельної ділянки площею 0,2500 га - земельну ділянку площею 0,0580 га (у межах накладання) - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та з земельної ділянки площею 0,1000 га - земельну ділянку площею 0,0347 га (у межах накладання) - для ведення особистого селянського господарства, які розташовані у с. Березівка Макарівського району Київської області та налажать ОСОБА_1, на праві власності на підставі державного акту на землю серії І-КВ за №044586.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 із земельної ділянки площею 0,2500 га - земельну ділянку площею 0,0980 га (у межах накладання) - для будівництва та обслуговування житлового будинку, та із земельної ділянки площею 0,0452 га - земельну ділянку площею 0,0077 га (у межах накладання) - для ведення особистого селянського господарства, які розташовані по АДРЕСА_1 та налажить ОСОБА_1, на праві власності на підставі державного акту на землю серії І-КВ за № 044586.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Колонщинської сільської ради Макарівського району Київської області, у рівних частинах з кожного на користь ОСОБА_1 9243,60 грн., судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Макарівський районний суд Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий О.В. Тандир