Ухвала

від 24.02.2015 по справі 802/4037/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/4037/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

24 лютого 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Мельник-Томенко Ж. М. ,

секретар судового засідання: Мартинюк В.В.,

за участю:

представника позивача: Кравець Аркадія Мироновича,

представника відповідача: Кудрик Яни Олександрівни,

третьої особи: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут відеотермінальної техніки" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут відеотермінальної техніки" до управління Пенсійного фонду України у м.Вінниці, треті особи на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4, ОСОБА_5 про припинення нарахування пільгових пенсій,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Науково-дослідний інститут відеотермінальної техніки" звернулось з позовом до управління Пенсійного фонду України у м.Вінниці, треті особи на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4, ОСОБА_5 про припинення нарахування пільгових пенсій.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою задоволити позовні вимоги повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник відповідача та третя особа-ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги, просили вимоги, що в ній викладені, не задовольняти.

Третя особа - ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце судового засідання повідомлений завчасно і належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь третьої особи - ОСОБА_5 в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи, управлінням Пенсійного фонду України в місті Вінниці були призначені наукові пенсії на пільгових умовах колишнім працівникам ПрАТ "НДІВТТ" ОСОБА_5 в 2002 році та ОСОБА_4 в 2005 році.

06.07.2012 року управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці направило на адресу позивача повідомлення про відшкодування наукової пенсії на підставі вимог Закону України "Про науку і науково-дослідну діяльність" і постанови Кабінету Міністрів України № 372 від 24 березня 2004 року (а.с.94-96).

На думку позивача, вказані відшкодування щодо призначення наукових пенсій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є порушенням вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду за захистом порушених прав.

Суд першої інстанції в задоволенні вказаного адміністративного позову відмовив повністю.

Колегія суддів апеляційної інстанції з такою позицією суду погоджується, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 13.12.1991 року № 1977-XII встановлено, що держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України (ч. 1 ст. 8 Закону № 1788).

Згідно зі статтею 81 Закону № 1788, призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

У статті 6 цього Закону зазначено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.

Отже, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" та інших законодавчих актів, призначається одна пенсія за її вибором.

При цьому, частина 9 статті 24 Закону № 1977 передбачає, що різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;

для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Відповідно до пункту 4 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 24.03.2004 року, у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу III - IV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника.

Зі змісту наведеного вище Закону випливає, що визначальною обставиною в даному випадку є не сам статус установи (державна бюджетна чи інша державна), а джерело фінансування оплати праці наукових працівників, яким тепер призначена пенсія.

Судом першої інстанції встановлено, що відкрите акціонерне товариство "Науково - дослідний інститут відеотермінальної техніки" є правонаступником державного виробничого об'єднання "Термінал" та державного "Науково - дослідний інститут відеотермінальної техніки" шляхом перетворення згідно з наказом Фонду державного майна України №583 - П від 05.12.1997р. та ст. 14 Закону України "Про приватизацію майна державного підприємства" (а.с. 43).

Згідно листа головного управління статистики у Вінницькій області №05.1-70/3417 від 13.05.2014 року (а.с. 45), встановлено, що підприємство ПрАТ "Науково - дослідний інститут відеотермінальної техніки" (ід. код 14313694) надавало до вищевказаного органу звіти зі статистики науки за формами №3 - наука (річна) "Показники наукової та науково - технічної діяльності" та №1 - наука (квартальна) "Звіт про виконання наукових та науково - технічних робіт" по 2005 рік включно, як таке, що виконувало наукові та науково - технічні роботи.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що ПрАТ "Науково - дослідний інститут відеотермінальної техніки" в період до 2005 року включно займалося науковими та науково - дослідними роботами.

Колегія суддів апеляційної інстанції щодо вимоги апелянта про припинення виплати пільгових наукових пенсій колишнім працівникам ПрАТ "Науково - дослідний інститут відеотермінальної техніки" ОСОБА_5 та ОСОБА_4, зазначає наступне.

Відповідно до положень частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Частиною 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, зокрема, вимоги, що може містити адміністративний позов, а саме про: скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

В розрізі наведених правових норм суд апеляційної інстанції прийшов висновку, що апелянтом обрано невірний спосіб захисту порушених, на його думку, прав та законних інтересів, що є підставою для прийняття судом рішення про відмову у задоволенні таких позовних вимог.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 24.12.2004 року у справі №2-884/04 встановлено факт зайняття ОСОБА_4 науковою діяльність у період з грудня 1977 року по 31.11.1999 року в НДІ ВО "Термінал". Дане рішення набуло законної сили 25.01.2005 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 04.05.2005 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 04.08.2005 року, визнано неправомірною діяльність управління Пенсійного фонду Ленінського району м. Вінниці та зобов'язано управління здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 на наукову.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Вказане зазначене в листі Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року № 2379/12/13-12.

На підставі вищевикладеного суд апеляційної інстанції приходить до твердження, що факт здійснення ОСОБА_4 наукової діяльності є встановленим рішеннями Ленінського районного суду м. Вінниці від 24.12.2004 року та 04.05.2005 року, у зв'язку з чим не потребує доказуванню.

Щодо вимоги апелянта про не прийняття судами в подальшому рішень про стягнення з ПрАТ "НДІВТТ" коштів на відшкодування пільгових пенсій колишнім працівникам ПрАТ "Науково - дослідний інститут відеотермінальної техніки" ОСОБА_5 та ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Вказана вимога позивача носить загальний характер та є вимогою на майбутнє.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 6 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, метою та завданням адміністративного судочинства, зокрема, є захист та поновлення порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась з відповідним позовом до суду. Тобто, лише порушене право підлягає захисту, а не ті права та інтереси які, можливо, у майбутньому будуть порушені.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що рішення суду не може бути прийнято на майбутнє, не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, котрі на момент ухвалення рішення ще не відбулись, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.

В силу вимог ст. 71 КАС України, позивачем не доведено, а в суді апеляційної інстанції не підтверджено необгрунтованості вимог органу пенсійного фонду щодо відшодування виплаченої наукової пенсії вищевказаним працівникам щомісячно, що стали підставою для звернення до суду.

На підставі вищевикладеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що управлінням Пенсійного фонду України у місті Вінниці правомірно визначені вимоги позивачу щодо відшкодування наукової пенсії ОСОБА_4 та ОСОБА_6 як науковим працівникам.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не грунтуються на вимогах законодавства та не простовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут відеотермінальної техніки" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 лютого 2015 року.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М.

Мельник-Томенко Ж. М.