Рішення

від 05.02.2015 по справі 308/11858/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 лютого 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі : головуючого - Власова С.О.,

суддів - Дроботі В.В., Фазикош Г.В.,

при секретарі - Чучка Н.В.,

з участю: представників сторін-ОСОБА_5, ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ТзОВ «Ніала» до якої приєдналися ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 вересня 2014 року у об'єднаній справі за позовом АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Західне регіональне управління АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТзОВ «Ніала» про стягнення боргу за кредитним договором та справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТзОВ «Ніала» до АТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа: ОСОБА_2, про визнання припиненими договорів поруки, -

ВСТАНОВИЛА:

У лині 2013 року АТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що 27.09.2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ( попередня назва АТ «Банк «Фінанси та Кредит» ) (далі-Банк) та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №01-07-Ужг, згідно якого останній отримав кредит в розмірі 158400 дол.США, зі сплатою 12,7% річних, з кінцевим терміном повернення 26.09.2022 року, для придбання житлового приміщення. В забезпечення виконання зобов»язань, 27.09.2007 р. було укладено договори поруки: №01/07-Ужг-01 з ТОВ «Ніала», №01/07-Ужг-02 з ОСОБА_6, №01/07-Ужг- 03 з ОСОБА_3., згідно яких останні поручилися перед кредитором боржника за виконання ОСОБА_2 зобов»язань за кредитним договором. Однак, взяті на себе зобов»язання ОСОБА_2 належним чином не виконував і станом на час пред'явлення позову його заборгованість перед Банком становила 119809,54 дол. США, що по курсу НБУ станом на 29.01.2013 р. становило 957637,67 грн. (а.с.1-3).

У квітні 2014 р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, просив солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за вищевказаним кредитним договором в сумі 135174,87 дол. США, що по курсу НБУ станом на 10.04.2014 р. становить 1705622,99 грн., з перерахуванням суми 1179438,85 грн. на рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (а.с. 89).

ОСОБА_3., ОСОБА_4 та ТОВ «Ніала» також подали до суду позов до АТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа: ОСОБА_2, в якому вказували, що вони виступили поручителями забезпечення виконання зобов»язань ОСОБА_2 за кредитним договором №01-07-Ужг від 27.09.2007 року. Однак, оскільки Банк, реалізувавши своє право на дострокове повернення кредиту, не звернувся до них як поручителів з відповідним позовом протягом 6 місяців, тобто до 08.01.2010 року, тому поручителі вважають, що строки звернення до них з вимогою про стягнення боргу Банком пропущені. З цих підстав просили суд визнати припиненими правовідносини поруки, згідно договорів поруки від 27.09.2007 року за № 01/07-Ужг-03, за № 01/07-Ужг-02, № 01/07-Ужг-01 (справа № 2/308/1351/ 14 а.с.2-4).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 01.04.2014 року справу за позовом АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Західне регіональне управління АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4 та ТОВ «Ніала» про стягнення боргу за кредитним договором та справу за позовом ОСОБА_3., ОСОБА_4 та ТОВ «Ніала» до АТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа: ОСОБА_2, про

припинення правовідносин поруки-об»єднано в одне провадження та присвоєно об»єднаній справі №308/11858/13 ( справа № 308/1185/13 а.с.85).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 15 вересня 2014 року позов АТ «Банк «Фінаси та Кредит» в особі філії «Західне регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4 та ТОВ «Ніала» про стягнення боргу за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3.,ОСОБА_4 та ТОВ«Ніала» на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 01-07-Ужг від 27.09.2007 року в розмірі 1892946,69 грн., з яких: 1380134,80 грн.- сума заборгованості по кредиту, 325488, 19 грн.- сума заборгованості по відсотках, 187323, 70 грн.-пеня. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4 та ТОВ «Ніала» на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» 3654 грн. судового збору.

В задоволенні решти вимог АТ «Банк «Фінанси та Кредит» відмовлено.

В задоволенні позову ОСОБА_3., ОСОБА_4 та ТОВ «Ніала» до АТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа: ОСОБА_2 про припинення правовідносин поруки відмовлено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 та ТОВ «Ніала» подали апеляційну скаргу до якої приєдналися ОСОБА_3. та ОСОБА_4, в якій просили рішення змінити, виключити солідарну відповідальність поручителів, виключити з суми заборгованості пеню, та визнати припиненими договори поруки. Вказують на те, що судом неправильно застосовано строк давності щодо стягнення пені, та що договори поруки, укладені між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з ОСОБА_3., ОСОБА_4 та ТОВ «Ніала» є припиненими, оскільки позов до суду був пред'явлений після спливу 6-ти місячного строку з дня настання у позивача такого права.

Посилаючись на вказані обставини, просили суд рішення змінити, зокрема: виключити солідарну відповідальність боржників та виключити з суми заборгованості пеню повністю; а також визнати припиненими правовідносини поруки згідно договорів поруки від 27.09.2007 року за №01/07-Ужг-03, №01/07-Ужг-02, №01/07-Ужг-01, укладеними між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3., ОСОБА_4 та ТОВ «Ніала».

У судовому засіданні представник апелянтів, апеляційну скаргу підтримав, просив суд таку задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в ній.

Представник АТ «Банк «Фінанси та Кредит» у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, просив таку відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи № 308/11858/13-ц, №2/308/1351/14, № 2/308/3781/13, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга в частині вимог ОСОБА_2 щодо виключення пені підлягає відхиленню, а в частині вимог ОСОБА_3., ОСОБА_4, ТОВ «Ніала» про визнання припиненими договорів поруки підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 27.09.2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №01-07-Ужг, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 158 400 дол. США,зі сплатою 12,7% річних,з кінцевим терміном повернення 26.09.2022 р.(а.с.5-7).

В забезпечення виконання зобов»язань ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором, було укладено договори поруки, а саме:

-27.09.2007 року за №01/07/Ужг-01, згідно якого ТОВ «Ніала» зобов»язувалася відповідати солідарно перед Банком за виконання ОСОБА_2 зобов»язань (а.с.8-9);

-27.09.2007 року за №01/07-Ужг-02, згідно якого ОСОБА_4 зобов»язувався відповідати солідарно перед Банком за виконання ОСОБА_2 зобов»язань (а.с.10-11);

-27.09.2007 року за №01/07-Ужг-03, згідно якого ОСОБА_3. зобов»язувався відповідати солідарно перед Банком за виконання ОСОБА_2 зобов»язань (а.с.12-13). Однак, взяті на себе зобов»язання ОСОБА_2 належним чином не виконував і станом на 10.04.2014 року його заборгованість перед Банком становить 2 885 061, 25 грн., з яких: -1103790.68 . - заборгованість по основному кредиту;

-276344.12 грн. - прострочена заборгованість по основному боргу кредиту;

-19962.15 грн. - строкова заборгованість по відсоткам;

-325488.19 грн. - прострочена заборгованість по відсоткам;

-1179438,25 грн. - пеня за прострочення по основному боргу кредиту, відсоткам, що підтверджується розрахунком заборгованості, наявним у матеріалах справи (а.с.96).

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено: якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність-це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 ч.2 ст.258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається з матеріалів справи сума пені в розмірі 1179438,25 грн. Банком була нарахована за період з 30.01.2012 року по 10.04.2014 року, і враховуючи річний строк позовної давності, який підлягає застосуванню до вимог про стягнення пені, суд першої інстанції вірно визначив її в розмірі 187 323,70 грн. - тобто за період з 30.01.2012 року по 29.01.2013 року. А доводи апеляційної скарги, на які посилався ОСОБА_2, підлягають відхиленню, оскільки в цій частині вимог суд першої інстанції ухвалив рішення у повній відповідності нормам матеріального права.

Згідно ст.553 ч.1 ЦК України: за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним грошового обов»язку.

Статтею 554 ЦК України визначено: у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність.

Разом з тим, у Постанові Пленуму Верховного суду України від 17.09.2014 року № 6-53 цс 14 зазначається що згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов'язань боржника за кредитним договором.

По справі є доведеним, що позичальник протягом 2009-2012 років п'ять разів порушував графік погашення заборгованості : 15 квітня та 15 червня 2009 року,15 листопада 2010 року, 15 листопада 2011 року та 15 квітня 2012 року.

Згідно правових позицій Верховного Суду України, висловлених ним у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20 цс 14 та від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53 цс 14 у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений ч.4 ст.559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинні обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

З графіка погашення кредиту видно, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 15 числа кожного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до ст. 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог боржника та обрахування встановленого ч.4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

Суд першої інстанції вірно констатував, що банк 8 червня 2009 року використав своє право щодо дострокового повернення кредиту за несплатою платежу від 15 квітня 2009 року, надіславши відповідні вимоги позичальнику та поручителям. Суд також правильно зазначив, що спір у цій частині сторонами кредитного договору та договору поруки вичерпано укладенням мирової угоди,яка була затверджена судом 12 січня 2010 р.

Проте, висновки суду першої інстанції про те, що строки позовної давності щодо поручителів банком у подальшому не порушені у зв'язку з поновленням сплати платежів, не ґрунтуються на законі.

Як зазначено вище, з 15 квітня 2012 року позичальник взагалі припинив виконання зобов»язання. Це порушення грошового зобов»язання є самостійною підставою застосування банком правових наслідків, передбачених ст. 559 ЦК України.

Банк повинен був протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням, тобто до 15 червня 2012 року пред'явити вимоги до усіх поручителів про виконання солідарного з боржником зобов»язання або у цей же строк звернутися до суду.

Є доведеним, що банк до жодного з поручителів вимоги з 15 квітня по 15 жовтня 2012 року не пред'явив, а з позовом до суду про виконання солідарного зобов»язання звернувся лише 11 липня 2013 року.

Оскільки, як вказав Верховний Суд України у наведених вище постановах, кредитор вимогу до поручителів не пред'явив протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), то договір поруки припинив свою дію.

Так, ч.2 п.3.2 Кредитного договору визначено, що позичальник зобов»язується щомісяця, починаючи з 28.09.2007 року в термін до 20 числа кожного місяця здійснювати погашення позичкової заборгованості за виданими Кредитними ресурсами, згідно графіка зниження заборгованості. Тобто, укладаючи кредитний договір, сторони дійшли згоди щодо погашення кредиту періодичними платежами. (а.с.5-6).

Як вбачається з розрахунку суми основної заборгованості по кредиту, ОСОБА_2 здійснював погашення кредиту періодичними платежами і в квітні 2009 року та червні-жовтні 2009 року - чергові платежі внесені не були, а починаючи з 15.04.2012 року ОСОБА_2 вже не було здійснено жодного платежу по погашенню кредитної заборгованості (а.с.9), і саме з цього часу почався відлік 6-місячного строку звернення з вимогою про дострокове стягнення боргу з поручителів.

Враховуючи викладене, усі три договори поруки: № 01/07-Ужг-03 від 27 вересня 2007 року, № 01/07-Ужг-02 від 27 вересня 2007 року та № 01/07-Ужг-01 від 27 вересня 2007 року на момент звернення АТ «Банк «Фінанси та Кредит» з даним позовом до суду припинили свою дію.

Відповідно до вимог ст. 360-1 ЦПК України колегія застосовує при вирішенні даного спору рішення Верховного Суду України по наведених вище справах № 6-20 цс 14 та № 6-53 цс 14, висновки яких є обов'язковими для усіх судів України.

У відповідності до ст.88 ЦПК України з ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати по справі у виді судового збору у розмірі 3654 грн. - сплачені Банком при поданні позовної заяви; і, відповідно, з АТ «Банк «Фінанси та Кредит» підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 121,80 грн. (оскільки згідно квитанції «10006 від 25.11.2014 року такий був сплачений саме останнім - а.с.108).

Відповідно до положень п.п. 1 і 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.209, 303, 304, 307 ч.1 п.3 та п.4, 309 ч.1 п. 4, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу ТОВ «Ніала» до якої приєдналися ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 вересня 2014 року змінити.

Позовні вимоги АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Західне регіональне управління АТ «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково, позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТОВ «Ніала» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором 01-07-Ужг від 27.09.2007 року в розмірі 1892946 грн. 69 коп. (один мільйон вісімсот дев'яносто дві тисячі дев'ятсот сорок шість грн. 69 коп.), з яких 1380134 грн. 80 коп. - сума заборгованості по кредиту; 325488 грн. 19 коп. - сума заборгованості по відсотках, 187323 грн. 70 коп. - сума заборгованості по пені.

Визнати припиненими договори поруки №01/07-Ужг-03 від 27 вересня 2007 року, укладеного між банком ВАТ «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3; №01/07-Ужг-02 від 27 вересня 2007 року, укладеного між банком ВАТ «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4; №01/07-Ужг-01 від 27 вересня 2007 року, укладеного між банком ВАТ «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Ніала».

Стягнути судові витрати на користь ОСОБА_4 з АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Західне регіональне управління АТ «Банк «Фінанси та Кредит» у сумі 121,80 грн. судового збору.

Стягнути судові витрати на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» з ОСОБА_2 у сумі 3654 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді :