Рішення

від 16.02.2015 по справі 315/926/14-ц

ГУЛЯЙПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 315/926/14-ц

Номер провадження № 2/315/1/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2015 року Гуляйпільський районний суд Запорізької області

в складі: головуючої судді: Каракай Н.Д.,

при секретарі судового засідання: Суховій С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Гуляйполе цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на боці позивача - Державна реєстраційна служба Гуляйпільського районного управління юстиції Запорізької області, про визнання права власності на 1/2 частку земельної ділянки у спільному майні,-

ВСТАНОВИВ:

21.07.2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на боці позивача - Державна реєстраційна служба Гуляйпільського районного управління юстиції Запорізької області, про визнання права власності на 1/2 частку земельної ділянки у спільному майні.

Свої вимоги обґрунтовує з урахуванням збільшення позовних вимог та уточнень наданих позивачкою від 25.09.2014 року (а.с. 33-34) та від 16.02.2015 року, (а.с. 67), що не суперечить вимогам ст. 31 ЦПК України і приймається судом до розгляду тим, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 19.02.1977 року по 15.01.2013 року. Відповідно до свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок № 1155 виданого виконкомом Гуляйпільської місткої ради народних депутатів Запорізької області за реєстровим № 5478 від 21.08.1991 року житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2.

Згідно державного акту на право приватної власності на землю від 08.04.1999 року ОСОБА_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Гуляйпільської міської ради від 09.11.1995 року № 162 передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,46 га згідно з планом для ведення особистого підсобного господарства і будівництва житлового будинку. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 684. Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку № 029254 виданий 09.11.1999 року, тобто під час перебування ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у шлюбі.

На даний час вказана земельна ділянка у зв'язку з необхідністю приведення до норм чинного законодавства поділена на дві земельні ділянки: земельна ділянка за кадастровим номером 2321810100:12:009:0024 загальною площею 0,0761 га та земельна ділянка за кадастровим номером 2321810100:12:009:0023 загальною площею 0,1000 га.

Згідно рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 24.10.2013 року, додаткового рішення суду від 20.11.2013 року, житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Відповідно до цього ж рішення суду позивачці ОСОБА_1 виділено 1/2 частину домоволодіння з надвірними будівлями та спорудами, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 зареєструвала своє право власності на 1/2 частину домоволодіння в установленому законодавством порядку.

Далі позивачка зазначає, що подружжя у шлюбі побудувало вищезазначене домоволодіння, яке знаходилося у спільній сумісній власності. Земельна ділянка передана у власність для будівництва вказаного житлового будинку і для ведення підсобного господарства. Тобто, дана земельна ділянка є ділянкою, зайнятою під вказаним домоволодінням і є прилеглою до нього. Земельна ділянка розміром 0.46 га передана за рішенням місцевих органів в 1995 році, тобто під час перебування сторін у шлюбі. Таким чином, на думку позивачки, така земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності подружжя. Оскільки право власності на домоволодіння вважається у кожного з подружжя рівним, то слід вважати, що на момент набуття права власності на земельну ділянку права кожного з подружжя в користуванні присадибною ділянкою також були рівними. Таке ж поняття випливає з принципу рівності часток подружжя в спільному майні.

На теперішній час, спірна земельна ділянка складається з двох ділянок: 0,1000 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер якої - 2321810100:12:009:0023 та 0,0761 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер якої - 2321810100:12:009:0024 є спільною сумісною власністю подружжя, так як набута під час перебування сторін у шлюбі.

Просить суд визнати земельну ділянку площею 0,1737 га для ведення особистого підсобного господарства і будівництва житлового будинку згідно державного акту на право приватної власності на землю від 08.04.1999 року на ім'я ОСОБА_2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2; визнати земельну ділянку, кадастровий номер 2321810100:12:009:0024 загальною площею 0,0761 га з цільовим призначення для ведення особистого селянського господарства та земельну ділянку кадастровий номер 2321810100:12:009:0023 загальною площею 0,1000 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, утворені в результаті поділу спільної сумісної власності - земельної ділянки площею 0,1737 га для ведення особистого підсобного господарства і будівництва житлового будинку згідно рішення Гуляйпільської міської ради від 09.11.1995 року за №162 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2321810100:12:009:0024 загальною площею 0,0761 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2321810100:12:009:0023 загальною площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; припинити право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 0,1737 га для ведення особистого підсобного господарства і будівництва житлового будинку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що передана у його власність на підставі рішення виконкому Гуляйпільської міської ради від 09.11.1995 року за № 162, державний акт на право приватної власності на землю від 08.04.1999 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 684.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 наполягала на своїх позовних вимогах з урахуванням останніх уточнень, прохає їх задовольнити.

Представник позивачки ОСОБА_4 в судовому засіданні уточнений позов підтримала, суду додатково пояснила, що у розмірі земельних ділянок у Державному акті на право приватної власності на землю (0,1737 га) та у рішенні міської ради (0,1761 га) є незначна технічна невідповідність, пов'язна з приведенням у відповідність до вимог чинного законодавства відомостей про земельну ділянку та технічною документацією із встановленням їх меж у натурі (на місцевості).

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечує, прохає відмовити в його задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, суду пояснив, що немає правових підстав для задоволення позову і даний позов передчасний, так як є ненабравше законної чинності рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області між позивачем і відповідачем про виділ ОСОБА_2 в натурі частки із спільного майна: житлового будинку АДРЕСА_1.

Представник третьої особи Помилуйко О.В. в судовому засіданні прохає винести рішення на розсуд суду, вважає, що позов підлягає задоволенню, суду додатково пояснила, що рішення суду, яким встановлено право спільної сумісної власності на ? частину житлового будинку сторонам по справі не скасоване, а рішення про виділ в натурі частки в житловому будинку відповідачу не набрало чинності, і вони не стосувалися земельних ділянок.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи, представлені докази та давши їм оцінку, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом в судовому засіданні встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Сторонами не заперечується, що з 19 лютого 1977 року вони перебували в зареєстрованому шлюбі, який 15 січня 2013 року розірвано (а.с. 8).

З урахуванням ст. 61 ЦПК України, зазначені обставини не підлягають доказуванню.

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗП №029254 від 08.04.1999 року, ОСОБА_2 на підставі рішення Гуляйпільської міської ради Запорізької області за № 162 від 09.11.1995 року, передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,46 га, яка розташована на території м. Гуляйполе Запорізької області, та передана для ведення особистого підсобного господарства і будівництва житлового будинку, відповідно до плану зовнішніх меж земельної ділянки, одна з яких площею 0,1737 га, інша - 0,2849 га (а.с. 12).

Рішенням Гуляйпільської міської ради Гуляйпільського району Запорізької області сорок четвертої сесії шостого скликання за № 24 від 24.05.2014 року "Про приведення у відповідність до вимог чинного законодавства відомостей про цільове призначення та здійснення розподілу земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2" було вирішено привести у відповідність до чинних нормативних документів, в частині назви цільового призначення земель, назви угідь відомості про земельні ділянки та здійснити розподіл земельних ділянок загальної площею 0,4631 га, які розташовані на території АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, за цільовим призначенням відповідно до даних земельного кадастру за площею: - 0,1000 га цільове призначення: землі для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, угіддя - землі під житловою одно- та двоповерховою житловою забудовою, (категорія земель - землі житлової та громадської забудови), за адресою: АДРЕСА_1; - 0,0761 га цільове призначення: землі для ведення особистого селянського господарства, угіддя - рілля (категорія земель - землі сільськогосподарського призначення), за адресою: АДРЕСА_1; - 0,2870 га цільове призначення: землі для ведення особистого селянського господарства, угіддя - рілля (категорія земель - землі сільськогосподарського призначення), за адресою: АДРЕСА_2. Запропоновано ОСОБА_2 звернутися до територіального органу Держземагенства у Гуляйпільському районі для реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (а.с. 60-61).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2300906602014 від 30.05.2014 року ОСОБА_2 зареєстрував своє право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер якої 2321810100:12:009:0023 з цільовим призначенням 02.01, категорії земель - землі житлової та громадської забудови з видом використання для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 62).

Згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 143 від 02.06.2014 року, виданого відділом Держземагенства у Гуляйпільському районі Запорізької області нормативна грошова оцінка земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 2321810100:12:009:0023 з цільовим призначенням 02.01, категорії земель - землі житлової та громадської забудови з видом використання для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належить ОСОБА_2 складає 73 130,00 грн. ( в цінах 2014 року) ( а.с.63).

Згідно рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області №315/1280/13-ц (провадження № 2/315/466/13) від 24.10.2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя був повністю задоволений. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: Запорізька область, АДРЕСА_1, який на підставі свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок, виданого 30.08.1991 року виконкомом Гуляйпільської міської ради народних депутатів за реєстровим номером 5478 належить ОСОБА_2. Постановлено виділити ОСОБА_1 1/2 домоволодіння АДРЕСА_1. На вказаній земельній ділянці розташовано: А-І - житловий будинок, площею 57,5 кв.м., з них житловою - 39,1 кв.м.; а - сіни; а1 - прибудова; а' - ганок; Б - гараж; В - літня кухня-сарай; Д,Е,Ж - сарай; б1 - погріб; Г - убиральня; З - басейна; І - замощення; № 1 - паркан ( а.с.9).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 15123166 від 21.12.2013 року, наданого реєстраційною службою Гуляйпільського РУЮ Запорізької області за заявою ОСОБА_1 позивачка зареєструвала своє право приватної власності (вид власності спільна часткова) на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області № 315/1280/13-ц від 24.10.2013 року ( а.с.10-11).

Позивачка ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.7).

Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних мотивів.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. Відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 Закону України "Про власність", ст. 22 КпШС України).

У силу статті 16 Закону України "Про власність" та частини першої статті 22 КпШС України, які були чинними на час виникнення правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Згідно зі статтею 28 КпШС України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, їх частки є рівними.

Аналогічне положення закону закріплене й у статті 70 СК України.

Гуляйпільським районним судом Запорізької області при винесенні рішення по справі № 315/1280/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя, яке набрало законної сили, були встановлені певні обставини та відповідні їм правовідносини щодо визнання житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та розподілі його в рівних частках.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На теперішній час, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 частину земельних ділянок: розміром 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,0761 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі ст. 120 ЗК та ст. 377 ЦК України.

Спірні правовідносини виникли до набрання чинності СК, вони регулюються нормами КпШС, за змістом яких приватизована земельна ділянка не є спільним майном подружжя, а отримана громадянином у власність шляхом здійснення свого права на приватизацію.

Відповідно до ч.2 ст.214 ЦПК України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Верховний Суд України у своїй постанові від 22 лютого 2012 року, справа №6-99цс11, зазначив, що земельна ділянка не є майном, набутим подружжям за час шлюбу, і не підлягає поділу між ними, оскільки сторона по справі безоплатно отримала її в приватну власність у 1996 році, використавши своє право громадянина на приватизацію. Такий висновок є правильним, оскільки правовідносини подружжя щодо спірної земельної ділянки виникли у 1996 році, а тому регулюються нормами КпШС України, за якими приватизована земельна ділянка не є спільним майном подружжя та не підлягає поділу.

У правовій позиції, висловленій Верховним Судом України при розгляді справи №6-175цс12, зазначено, що згідно із частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Законом України від 11 січня 2011 року № 2913-VI "Про внесення зміни до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя", який набрав чинності 8 лютого 2011 року, статтю 61 СК України доповнено частиною п'ятою, якою передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації. Отже, визнаючи спірні земельні ділянки, які одержані сторонами в 1996 та 2009 роках, спільною сумісною власністю подружжя, суди безпідставно керувалися частиною п'ятою статті 61 СК України, застосувавши цю норму закону до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності.

За змістом частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України можуть набувати право власності на земельну ділянку шляхом приватизації за умови наявності підстав набуття права на землю, передбачених статтею 116 ЗК України.

Таким чином громадянин одержує у власність частку із земельного фонду, а тому земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю.

Отже, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову в частині щодо визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та його поділу.

При цьому суд відмічає наступне.

Державна реєстрація прав на нерухомість регламентується ст. 182 ЦК України. У відповідності до даної норми, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація права на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Так, судом встановлено, що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 15123166 від 21.12.2013 року, наданого реєстраційною службою Гуляйпільського РУЮ Запорізької області за заявою ОСОБА_1 позивачка зареєструвала своє право приватної власності (вид власності спільна часткова) на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області № 315/1280/13-ц від 24.10.2013 року.

Отже, у ОСОБА_1 виникло право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами з моменту державної реєстрації цього права в реєстраційній службі Гуляйпільського РУЮ Запорізької області, тобто з 04.12.2013 року (а.с.10).

За вказаним домоволодінням закріплені дві земельні ділянки площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,0761 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, власником яких є ОСОБА_2.

Відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК України, 377 ЦК України.

Пункт 18-2 Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" також звертає увагу судів на те, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України зокрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК України, 377 ЦК України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю" № 1702-VI від 05.11.2009 , були внесені зміни і до ст. 120 ЗК України, частина 1 якої передбачає, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користування іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами, право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Статтею 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, установлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача споруди переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Отже, законодавством визначено, що з виникненням (переходом) права власності на будівлю чи споруду, до власника переходить право власності на частину земельної ділянки пропорційно його частині у вказаній будівлі чи споруді за ч.4 ст. 120 ЗК України.

Згідно з ч. 3 ст. 415 ЦК України особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивачки про перехід права власності на частини земельних ділянок із цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства (присадибна земельна ділянка) у зв'язку із переходом права власності та її реєстрації у розмірі 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1

Крім того, суд враховує, що на момент розгляду справи є наявним рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 17.12.2014 року (а.с. 45-46) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ частки із спільного майна, яке оскаржено до апеляційного суду Запорізької області (а.с. 47-49), де об'єктом поділу в натурі виступає житловий будинок і питання щодо розподілу земельної ділянки на розгляді не перебувало.

Встановлені судом та наведені вище обставини підтверджуються всією сукупністю досліджених доказів, а тому позов підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 11, 31, 59, 60, 61, 157, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 22 КпШС, ст. ст. 182, 377, ч. 3 ст. 415 ЦК України, ст. 120 ЗК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на боці позивача - Державна реєстраційна служба Гуляйпільського районного управління юстиції Запорізької області, про визнання права власності на 1/2 частку земельної ділянки у спільному майні задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 перехід прав власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га, наданої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у розмірі 0,0500 га та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0761 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, у розмірі 0,03805 га, в зв'язку із переходом права власності на 1/2 частину домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині позову відмовити.

З повним текстом рішення учасники процесу можуть ознайомитися 22.02.2015 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Запорізької області через Гуляпільський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Каракай Н. Д.