Рішення

від 26.02.2015 по справі 333/8843/14-ц

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 333/8843/14-ц

Провадження № 2/333/265/15

РІШЕННЯ

Іменем України

17 лютого 2015 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Холод Р.С.,

при секретарі: Шевченко І.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача - гаражного кооперативу «ЮНІСТЬ» - Ткаченко В.Ф., представника відповідача - гаражного кооперативу «ВЕТЕРАН» Шкуратова О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовомОСОБА_4 до гаражного кооперативу «ЮНІСТЬ», гаражного товариства «ВЕТЕРАН» про відшкодування матеріальної шкоди, внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, -

ВСТАНОВИВ:

11.11.2014 року ОСОБА_4 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до гаражного кооперативу «ЮНІСТЬ», гаражного товариства «ВЕТЕРАН» про відшкодування матеріальної шкоди, внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 25.04.2009 року по 09.12.2013 року знаходився у трудових відносинах з гаражним кооперативом «ЮНІСТЬ», та працював охоронником. З вказаної посади був звільнений за власним бажанням 09.12.2013 року. 07.06.2013 році під час виконання трудових обов'язків з позивачем стався нещасний випадок: напали та покусали собаки, внаслідок якого стан здоров'я останнього значно погіршився. За результатами висновку обстеження Медико-соціальної експертної комісії № 005457 від 05.12.2013 року у результаті травми, пов'язаної з виробництвом позивачу було встановлено 30% стійкої втрати професійної працездатності, при цьому, визначена необхідність у додаткових видах допомоги.

Позивач вважає, що нещасний випадок є причиною його моральних страждань. На його думку, моральна шкода, завдана в результаті нещасного випадку на організації полягає у тому, що відповідачем фактично його позбавлено гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі та своїй родині на життя. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача гаражного кооперативу «ЮНІСТЬ» моральну шкоду у зв'язку з отриманням виробничої травми в розмірі 50 000 та з гаражного товариства «ВЕТЕРАН» на його користь 50 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті трудового каліцтва.

У судовому засідання позивач ОСОБА_4 та його представник позивача - ОСОБА_1 підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі. Позивач пояснив, що знаходився у трудових відносинах з гаражним кооперативом «ЮНІСТЬ». Під час виконання ним трудових обов'язків стався нещасний випадок. ІНФОРМАЦІЯ_5, близько 01-00 год. він здійснював обхід території разом з іншим охоронцем - ОСОБА_5, який на 8 блоці впав та останньому стало зле, у зв'язку з чим, він викликав карету швидкої допомоги. На прохання медиків, він пішов їх зустріти і на в'їзді до кооперативу, зі сторони гаражного товариства «ВЕТЕРАН», на нього напали собаки, які почали кусати за ноги, потім завалили на землю, кусали за руки та тіло. Йому допомогли чоловіки, які проїжджали мимо, відігнали собак та викликали катеру швидкої допомоги. Швидка доставила його до лікарні, де він сім днів знаходився в реанімації в тяжкому стані. Після цього, більше трьох місяців знаходився на стаціонарному лікуванні. Внаслідок нещасного випадку йому було встановлено 30 % (5% по травмі 08.05.2011 року з 27.11.2013 року; 25 % по травмі ІНФОРМАЦІЯ_5) стійкої втрати професійної працездатності. Позивач відчуває сильні болі, переніс операцію по пересадці шкіри. Вимушений проходити лікування в закладі охорони здоров'я, відвідувати лікарів, проходити консультації, займатись відновленням здоров'я, що крім фізичних завдає йому і моральні страждання (погано ходить після проведених операцій, необхідна стороння допомога близьких). Впевнений, що собаки, які його покусали належать гаражному товариству «ВЕТЕРАН» і досі живуть на їх території. На території гаражного товариства «ВЕТЕРАН» на момент подій, у вольєрі перебувала собака по прізвиську ІНФОРМАЦІЯ_2, але точно зазначити він не може, чи кусала його вказана собака. Вважає, що моральна шкода в розмірі 50 000 грн. з гаражного товариства «ВЕТЕРАН» та 50 000 грн. з гаражного кооперативу «ЮНІСТЬ» є достатньою компенсацією шкоди, завданої в результаті виробничої травми, просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача - гаражного товариства «ВЕТЕРАН» - Шкуратов О.В. заперечував проти позову в повному обсязі. Свої заперечення проти позову обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 знаходився у трудових відносинах з гаражним кооперативом «ЮНІСТЬ», тому обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Позивач ніколи не працював та не перебував у трудових відносинах з гаражним товариством «ВЕТЕРАН», тому вимоги ОСОБА_4 про стягнення з товариства моральної шкоди у зв'язку з отриманням виробничої травми є необґрунтованими. Також, посилання позивача та його представника на те, що собаки, які напали на ОСОБА_4 належать гаражному товариству «ВЕТЕРАН» є безпідставними, так як на час нещасного випадку ІНФОРМАЦІЯ_5 в товаристві була одна собака за кличкою «ІНФОРМАЦІЯ_2», породи «Німецька вівчарка», стать - самка, яка померла на початку листопада 2013 року за старістю. Зараз в товаристві також є собака, яка має відповідні документи: ветеринарну карточку, паспорт, документи про проведення щеплень. Днем собака має нашийник та перебуває в ізольованому вольєрі, вночі приймальник автомобілів (охоронник) разом з собакою здійснюють обхід території. Собака «ІНФОРМАЦІЯ_2» на час нещасного випадку знаходилась разом з приймальником автомобілів гаражного товариства «ВЕТЕРАН», тому не могла вкусити ОСОБА_4 Не заперечують, що біля гаражних кооперативів бігають безпритульні собаки, але вони можуть належати особам, які мешкають у приватному секторі неподалік чи Державному підприємству «Автобаза зв'язку».

Представник відповідача - гаражного кооперативу «ЮНІСТЬ» Ткаченко В.Ф. заперечує проти позову, суду пояснив, що ОСОБА_4 працював сторожем, під час виконання ним трудових обов'язків, з останнім стався нещасний випадок: на головній дорозі, біля гаражного товариства «ВЕТЕРАН» на нього напали їх собаки - одна собака білого кольору на прізвисько «Белан», друга чорна кольору, великого зросту, які мають підвищену активність, кидаються на людей, третя собака не встановлена. Внаслідок нещасного випадку був складений акт за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві, згідно якого нещасний випадок стався внаслідок укусу собаки. За результатами висновку обстеження Медико-соціальної експертної комісії № 005457 від 05.12.2013 року ОСОБА_4 було встановлено 30 % ( 5% по травмі 08.05.2011 року з 27.11.2013 року; 25 % по травмі ІНФОРМАЦІЯ_5) стійкої втрати професійної працездатності. Гаражним кооперативом надавалась позивачу матеріальна допомога на лікування, вони підтримували зв'язок з дружиною ОСОБА_4, возили її на автомобілі в лікарню та інші установи. 09.12.2013 року ОСОБА_4 звільнився за власним бажанням. Вважає, що собаки, які покусали ОСОБА_4 належать гаражному товариству «ВЕТЕРАН» і тому саме вони повинні відшкодовувати останньому моральну шкоду. Просить у позові відмовити.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що він є членом гаражного товариства «ВЕТЕРАН». На момент подій дійсно у вказаному гаражному товаристві була собака на прізвисько «ІНФОРМАЦІЯ_2», але остання постійно вдень перебувала у вольєрі, а вночі разом була на поводу у охоронців.

Допитаний свідком ОСОБА_7 пояснив, що він працює приймальником автомобілів (охоронцем) в гаражному товаристві «ВЕТЕРАН» останні 5 років. Дійсно у червні 2013 року у вказаному товаристві була собака вівчарка на прізвисько «ІНФОРМАЦІЯ_2», але остання постійно вдень була у вольєрі, а вночі або прив'язана біля дверей у приміщення охоронців або з нею на поводу ходили охоронці гаражного товариства. Також, дуже часто біля території гаражного товариства «ВЕТЕРАН» та гаражного кооперативу «ЮНІСТЬ» бігають інші собаки, у т.ч. на прізвисько «ІНФОРМАЦІЯ_3», але вказані собаки нікому не належать.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_8 пояснив, що він також працює приймальником автомобілів (охоронцем) в гаражному товаристві «ВЕТЕРАН» останні 2 роки. У подальшому, ОСОБА_8 надав аналогічні пояснення, що і свідок ОСОБА_7 про обставини перебування собак у товаристві «ВЕТЕРАН» та біля території гаражного кооперативу «ЮНІСТЬ».

Допитана свідком ОСОБА_9 пояснила, що вона працює заступником голови гаражного кооперативу «ЮНІСТЬ». Обставини, при яких собаки покусали позивача знає зі слів охоронців та самого ОСОБА_4 Наступного дня після подій, 08.06.2013 року вона телефонувала охоронця гаражного товариства «ВЕТЕРАН» - ОСОБА_10, яка чергувала у ніч на ІНФОРМАЦІЯ_5, але остання повідомила, що нічого не бачила та нічого не чула. Неодноразово бачила, що на території гаражного товариства «ВЕТЕРАН» перебувала без поводка велика собака «ІНФОРМАЦІЯ_3» та собака «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка належала вказаному товариству.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_11 пояснив, що він працює охоронником у гаражному кооперативі «ЮНІСТЬ», саме він прийшов на зміну ОСОБА_4, коли останнього покусали собаки. Хто точно не пам'ятає, але йому повідомили, що позивача покусали собаки гаражного товариства «ВЕТЕРАН». В той час на території товариства «ВЕТЕРАН» постійно були собаки «ІНФОРМАЦІЯ_3» та «ІНФОРМАЦІЯ_4». Також була у вказаного товариства була собака «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка перебувала у вольєрі. На момент подій (ІНФОРМАЦІЯ_5) «ІНФОРМАЦІЯ_2» вже померла.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представників відповідачів, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

З 25.04.2009 року по 09.12.2013 року позивач знаходився у трудових відносинах з гаражним кооперативом «ЮНІСТЬ» та працював охоронцем, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_4 (а.с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_5 з ОСОБА_4 стався нещасний випадок під час виконання його трудових обов'язків, а саме на посаді охоронця у гаражному кооперативі «ЮНІСТЬ» - покусали собаки, про що був складений акт № 1 за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві (а.с. 9-12).

Згідно виписного епікризу з історії хвороби № 1802ург. на ім'я ОСОБА_4, останній ІНФОРМАЦІЯ_5 був доставлений каретою швидкої допомоги до Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя № 9» у тяжкому стані, зі скаргами на багато чисельні укушені рани обох верхніх кінцівок, гомілок з дефектом легеневих тканин до 0,5 %. Етанолу в крові не виявлено (а.с. 14).

У період з 03.07.2013 року по 11.07.2013 року, та з 30.07.2013 року по 28.08.2013 року, з 29.08.2013 року по 29.09.2013 року знаходився на стаціонарному лікуванні, 01.08.2013 року та 20.08.2013 року було проведено операції - аутодермопластика. Виписаний для подальшого лікування у поліклініці, працездатність не відновлена (а.с. 14-15).

Відповідно до п.1.1. Наказу Міністерства Охорони Здоров'я України № 212 від 22.11.1995р. (зі змінами від 05.08.1998р.) - на медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) покладено обов'язки встановлення факту спричинення моральної шкоди. Згідно п. 3.8. цього ж наказу: „Висновком медичних органів як підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичного закладу, або лікарсько-консультаційної чи медико- соціальної експертної комісії про стрес, якого зазнав потерпілий у результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви стану потерпілого".

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 05.12.2013 року, серії АВ № 005457 ОСОБА_4 встановлено 30 % ( 5% по травмі 08.05.2011 року з 27.11.2013 року; 25 % по травмі ІНФОРМАЦІЯ_5) втрати професійної працездатності, але МСЕК факт моральної шкоди не встановлено (а.с. 13).

З копії трудової книжки ОСОБА_4, вбачається, що після нещасного випадку останній звільнився з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України - за власним бажанням і по теперішній час не працює.

21.01.2014 року постановою слідчого СВ Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізький області Лихачовим В.В. винесено постанову про закриття кримінального провадження, так як в діях директора гаражного товариства «ВЕТЕРАН» відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України (а.с. 23).

Відповідно до ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Нормою ст.1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

При вирішення питання про відшкодування моральної шкоди, суд керувався роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, викладеними у постанові Пленуму № 4 від 31 березня 1995 року, з подальшими змінами "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до яких розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. За моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах.

З врахуванням обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди з гаражного кооперативу «ЮНІСТЬ», з яким позивач знаходився у трудових відносинах, підлягають задоволенню частково у розмірі 9000 грн., що на думку суду буде відповідати принципу розумності і справедливості, а також буде адекватно встановленим обставинам, враховуючи душевні страждання, яких ОСОБА_4 зазнав у результаті виробничої травми.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди з гаражного товариства «ВЕТЕРАН», то вони не підлягають задоволенню з наступних підстав. ОСОБА_4 не знаходився у трудових відносинах з гаражним товариством «ВЕТЕРАН», тому останнє не повинно нести обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди, який покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої незалежності., тобто гаражний кооператив «ЮНІСТЬ».

За вимогами ч.3 ст.10, ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.57, 58, 59 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджених доказів позивачем та його представником не надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів щодо факту належності собак, які покусали ОСОБА_4 саме гаражному товариству «ВЕТЕРАН».

Таким чином, враховуючи, що у даній справі не доведено факт вини у діях відповідача - гаражного товариства «ВЕТЕРАН», не встановлено належність собак, що нанесли тілесні ушкодження позивачу, тому вказане товариство не повинно нести відповідальність за завдані даною подією моральні страждання ОСОБА_4

За таких обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди з гаражного товариства «ВЕТЕРАН», на думку суду, слід відмовити через їх не обґрунтованість.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 1193 ЦК України, ст. 173 КЗпП України, а також ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до гаражного кооперативу «ЮНІСТЬ», гаражного товариства «ВЕТЕРАН» про відшкодування матеріальної шкоди, внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом - задовольнити частково.

Стягнути з гаражного кооперативу «ЮНІСТЬ», який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Юності, 36 А, ідентифікацій код 20517490 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 моральну шкоду у розмірі 9 000 (дев'ять тисяч) гривень.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягну ти з гаражного кооперативу «ЮНІСТЬ», який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Юності, 36 А, ідентифікацій код 20517490 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 в дохід держави суму судового збору у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод