Постанова

від 23.02.2015 по справі 910/7686/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2015 року Справа № 910/7686/13

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівКартере В.І., Кролевець О.А., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.12.2014р. (головуючий суддя Рябуха В.І., судді Ропій Л.М., Калатай Н.Ф.) та на рішенняГосподарського суду міста Києва від 29.09.2014 р. (головуючий суддя Головіна К.І., судді Марченко О.В., Нечай О.В.) у справі№ 910/7686/13 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Живий Дім" простягнення 200.222,50 грн.,

за участю представників позивачаДіденко Н.О., відповідачівПостика М.В.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 р., позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача повернути позивачу залишок матеріалів: металочерепицю у розмірі 79,306 кв. м; гідроізоляційну плівку у розмірі 59,94 кв. м. У решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1.335,00 грн. та витрати по сплаті судової будівельно-технічної експертизи у сумі 2.747,73 грн.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 43 ГПК України.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами не надано належної оцінки порушенню відповідачем строку здачі робіт, що визначений договором до 15.12.2012 р., в той час як вперше ним був наданий акт приймання-здачі виконаних робіт лише 25.12.2012 р. на суму, що перевищує визначену у специфікацій ціну та на що позивач надав письмову відповідь-заперечення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Живий Дім" (виконавець) 19.09.2012 р. був укладений договір підряду №23-ДП/2012 (далі - договір), відповідно до п 1.1 якого виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, на свій ризик виконати роботи за завданням замовника з використанням своїх засобів та матеріалів, за належну якість яких несе відповідальність, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити наступні роботи: виготовлення дерев'яної коробки, балок стелі, внутрішніх стін з брусу циліндрованого д. 200 мм. з улаштуванням покрівлі.

У пункті 2.1 договору сторонами погоджено загальну ціну договору, що згідно зі специфікацією, складає 475.002,00 грн.

Відповідно до п.2.4 договору замовник протягом трьох робочих днів з дати укладення договору зобов'язаний перерахувати виконавцю авансовий платіж в розмірі 60% від вартості робіт за цим договором (285.001,20 грн.).

Згідно з п. .5 договору оплата робіт здійснюється замовником в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця на підставі акта приймання-здачі виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.1.4 договору виконавець зобов'язується після повного закінчення виконання робіт письмово повідомити замовника про готовність до здачі виконаних робіт та надати останньому акт приймання-здачі фактично виконаних та технологічно завершених робіт.

Сторони в п. 4.1 договору узгодили, що виконавець виконує роботи, визначені у пп. 1.1 цього договору, в термін з 19.09.2012 р. по 15.12.2012 р.

Договір, відповідно до п. 4.2, вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і закінчується 31.12.2012 р.

Відповідно до п. 6.1 договору у випадку порушення (невиконання або неналежного виконання) своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором і чинним законодавством.

Як визначено сторонами в п. 6.4 договору, у випадку порушення строків виконання робіт понад 10 діб виконавець сплачує на користь замовника штраф у розмірі 20 % від загальної вартості робіт.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплено печатками товариств.

Оскільки між сторонами у справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, 837, 846, 875 ЦК України договір підряду є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання за яким повинні виконуватися належним чином.

Судами встановлено, що підрядні роботи, які виконувались відповідно до договору підряду, це роботи з будівництва їдальні, яка знаходиться на території Канівського природного заповідника. Даний заповідник є структурним підрозділом Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка, який є замовником даного будівництва.

Для виконання будівельних робіт КНУ ім. Тараса Шевченка залучив генерального підрядника Товариство з обмеженою відповідальністю "Електромережбуд-7", який у свою чергу залучив до виконання будівельних робіт Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектну фірму Україна" в якості субпідрядника, а останній уклав договір підряду з відповідачем.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач свої обов'язки за договором в щодо своєчасного перерахування на рахунок відповідача авансового платежу в сумі 285.001,20 грн. виконав 19.09.2012 р. в день підписання договору, а 11.10.2012 р. та 26.10.2012 р. додатково здійснив перерахування ще 100.000,00 грн. в якості авансового платежу, що підтверджується банківськими виписками. Таким чином, загалом позивач надав відповідачу аванс в сумі 385.001,20 грн.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначав про завершення підрядних робіт 19.12.2012 р. та направлення 20.02.2012 р. ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" акта приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року (від 20.12.2012 р.) електронною поштою. У претензії відповідача від 05.02.2013 р. №480 вказано, що направлення акта та довідки по електронній пошті представнику позивача Колоті І. на електронну адресу igor_kolot@ukr.net здійснено відповідно до досягнутої між сторонами згоди щодо організації відносин, що не суперечить звичаям ділового обороту.

Втім, в касаційній скарзі сам позивач зазначає про отримання ним актів приймання-здачі виконаних робіт 25.12.2012 р., тобто без порушення строків виконання робіт понад 10 діб.

Судами попередній інстанцій встановлено, що позивач 24.12.2012 р. направив на адресу відповідача претензію №223/12, в якій вказано, що станом на 24.12.2012 р. роботи не завершені, вимагав сплатити 103.312,89 грн., з яких 95.000,00 грн. штрафу за невчасно виконані роботи та 8.312,49 грн. перевитрат, що підлягають відшкодуванню зі сторони виконавця.

Відповідач 29.12.2012 р. супровідним листом від 20.12.2012р. №467 повторно направив позивачу підписані акт приймання виконаних будівельних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р. на загальну суму 510.860,06 грн., з яких 64.744,88 грн. - вартість матеріалів замовника. При цьому в акті приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року вказано, що представник замовника "від підпису відмовився".

Згідно з п. 3.3.2 договору замовник зобов'язується після надання акта приймання-здачі виконаних робіт протягом 5 днів прийняти виконані роботи і підписати акт або в той же термін надати виконавцю письмову обґрунтовану відмову від прийняття.

Судами зазначено, що в матеріалах справи відсутня обґрунтована письмова відмова позивача від підписання акта приймання-здачі виконаних робіт та довідки в матеріалах справи.

Позивач 30.01.2013 р. супровідним листом №229/12 від 27.12.2012 р. надіслав відповідачу для підписання виправлений акт приймання будівельних робіт згідно фактично виконаних об'ємів та в листі від 30.01.2013 р. №32/13 зазначив, що зменшення суми вартості виконаних робіт до 279.778,70 грн. відбулось через зменшення об'сягів робіт, які виконувались відповідачем; виконання робіт на суму 279.778,70 грн. було перевірено генеральним підрядником ТОВ "Електромережбуд-7". Тому позивач вимагав повернути суму невикористаного авансу. Лист повернуто позивачу відділом поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Відповідач 05.02.2013 у листі № 480 просив прийняти фактично виконані будівельні роботи та підписати надані акт та довідку за грудень 2012 року на суму 510.860,06 грн. Претензія отримана представником позивача 11.02.2013 р.

Позивач 08.02.2013 р. повторно направив на адресу відповідача претензію (вих.№39/13), в якій просив сплатити 103.312,89 грн., та супровідний лист від 08.02.2013 р. №39/13, надав відповідачу складені без участі підрядника акт приймання виконаних будівельних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року (від 27.12.2012 р.) на суму 279.778,70 грн.

При цьому укладений договір, як і чинне законодавство, не передбачає складання акта виконаних будівельних робіт замовником. Замовнику лише надано право на надання у встановлений строк зауважень щодо виконаних робіт.

За результатами розгляду претензії від 08.02.2013 №39/13 відповідач надав повідомлення від 05.03.2013 р. №488, де вказав, що претензії щодо порушення підрядником строків виконання робіт безпідставні та необґрунтовані, а тому вимогу позивача відповідач не визнав.

Як встановлено судами, акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за січень 2013 року на суму 534.608,40 грн. було підписано між позивачем як субпідрядником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електромережбуд-7", як генеральним підрядником що підтверджує виконання робіт відповідачем, залученим як виконавцем, оскільки такі роботи були здані генеральному підряднику.

Положеннями ч. 1 ст. 853 ЦК України визначено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

При цьому відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом ухвалою від 17.06.2013 р. було призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: "Яка вартість робіт, виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Живий Дім" на підставі договору підряду №23ДП/2012 від 19.09.2012 р. на об'єкті, розташованому за адресою: 19000, м. Канів, Черкаська область, вул. Шевченка, 108? Однак відсутність проектної документації та належним чином оформленої виконавчої документації (актів на приховані роботи, сертифікатів на матеріали і т. ін.) унеможливила однозначно визначити вартість робіт, виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Живий Дім".

Враховуючи вимоги чинного законодавства, умови договору підряду, а також встановлені судами обставини ненадання позивачем протягом 5 днів належним чином оформленої, обґрунтованої письмової відмови від підписання акта виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., суди дійшли обґрунтованого висновку про виконання відповідачем підрядних робіт на загальну суму 446.115,18 грн. (510.860,06 грн. - 64.744,88 грн. (вартість матеріалів замовника) без допущення порушення строків виконання робіт понад 10 діб.

Стосовно вимог позивача про стягнення 105.222,50 грн. у зв'язку з перекваліфікацією позивачем правової природи грошових коштів із збитків на повернення суми невикористаного авансу вже після початку розгляду справи по суті, суди відзначили, що це порушенням норм процесуального права (зміна підстав позову після початку розгляду справи по суті), а тому суди розглянули вимогу позивача щодо вказаної суми як стягнення збитків.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності до ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом

Оскільки підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, з урахуванням встановленої судами недоведеності позивачем обставин заподіяння йому збитків, недоведеності наявності повного складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, суди дійшли правомірного висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення збитків.

Крім того, як правильно відзначено судами, грошові кошти в сумі 105.222,50 грн., сплачені позивачем в якості авансового платежу за виконані роботи, не можуть бути збитками в розумінні ст. 22 ЦК України.

Така правова позиція судів попередніх інстанцій є цілком правильною.

Водночас колегія суддів не погоджується з висновком судів про те, що перекваліфікація позивачем правової природи грошових коштів в сумі 105.222,50 грн. із збитків на повернення суми невикористаного авансу є зміною підстав позову після початку розгляду справи по суті, оскільки в даному випадку йдеться саме про правову перекваліфікацію, а не про зміну фактичних обставин, на яких грунтується позовна вимога. Як зазначено в абз. 7 пп. 3.12 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Разом з тим зазначене не призвело до прийняття судами неправильного рішення в частині відмови у стягнення з відповідача 105.222,50 грн., оскільки неправомірне використання відповідачем зазначеної суми не доведене позивачем з урахуванням наведених вище встановлених судами фактичних обставин виконання відповідачем підрядних робіт у відповідних обсягах.

З урахуванням встановлення судами попередніх інстанцій пропуску строку виконання робіт підрядником, що не перевищує 10 діб, зважаючи на положення п. 6.4 договору, що встановлюють обов'язок підрядника сплатити штраф у розмірі 20% від загальної суми договору лише у випадку порушення строків виконання робіт понад 10 дів, чого не відбулось, судами також правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення 95.000,00 грн. штрафу.

Стосовно вимог позивача про зобов'язання відповідача повернути 91,37 кв. м металочерепиці та 72 кв. м гідроізоляції, які залишились після виконаних робіт та є матеріалами позивача, судами встановлено, що виконання робіт частково з матеріалів виконавця, частково з матеріалів замовника, про що зазначається в специфікації, було передбачено умовами п. 2.3 договору. Згідно акта 11.12.2012 р. №1 приймання-передачі будівельних матеріалів за договором, відповідач прийняв від позивача металочерепицю в кількості 544,366 кв. м оціночною вартістю 59.602,63 грн., 525 кв. м гідроізоляції оціночною вартістю 3.144,75 грн. та 4.250 шт винт тех. 4,8*35 по дереву оціночною вартістю 1.997,50 грн. для виконання підрядних робіт на об'єкті, розташованому за адресою: 19000, Черкаська область, м. Канів, вул. Шевченка, 108.

За приписами ч. 1 ст. 840 ЦК України якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не надав відповідного звіту про використання наданого замовником матеріалу для виконання підрядних робіт, у зв'язку з чим місцевий суд призначив судову будівельно-технічну експертизу для визначення кількості використаної Товариством з обмеженою відповідальністю "Живий Дім" металочерепиці та гідроізоляції при виконанні договору підряду, виконання якої було доручено Черкаському відділенню Київського НДІСЕ.

Згідно з ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього кодексу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Разом з тим, враховуючи висновок експерта від 30.04.2014 р. №1389/13-23 (із визначеною кількістю використаної на об'єкті металочерепиці - 465,06 кв. м, гідроізоляційної плівки - 465,06 кв. м), місцевий господарський суд, з висновком якого погодився апеляційний суд, правомірно задовольнив вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути невикористаний матеріал, а саме: 79,306 кв. м (544,366 кв. м - 465,06 кв. м) металочерепиці та 59,94 кв. м (525 кв. м - 465,06 кв. м) гідроізоляційної плівки.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що судами встановлено ненадання позивачем належних доказів надсилання відповідачу обґрунтованої письмової відмови від підписання акта виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року, недоведеність понесення збитків в сумі 105.222,50 грн., а також у зв'язку з ненаданням позивачем доказів порушення відповідачем строків виконання робіт більш ніж на 10 діб, судами попередніх інстанцій правомірно частково задоволено вимоги позивача.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 р. у справі № 910/7686/14 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіВ.І. Картере О.А. Кролевець