Постанова

від 25.02.2015 по справі 2а-19379/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 лютого 2015 року 10 год. 20 хв. № 2а-19379/10/2670

за позовом Приватного акціонерного товариства «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче товариство «Укрреставрація»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

за участю Прокуратури Подільського району міста Києва

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суддя - Вовк П.В.,

при секретарі судового засідання Хайло А.А.

Представники:

від позивача Білецький Д.О., довіреність № б/н від 10 квітня 2014 року

від відповідача Денисенко О.Е., довіреність № 1232/9/10 від 17 лютого 2015 року

від прокуратури не з'явився

На підставі ч. 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в судовому засіданні 25 лютого 2015 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 26 лютого 2015 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29 грудня 2010 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Закритого акціонерного товариства «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче товариство «Укрреставрація» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва, в якій позивач, зокрема, просив визнати незаконними та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000962360/0 від 11 листопада 2010 року в частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 2 303 249, 00 грн. та податкове повідомлення рішення № 0000972360/0 від 11 листопада 2010 року в частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 1 727 048, 00 грн.

При розгляді справи судом першої інстанції, до участі у справі було залучено Прокуратуру Подільського району міста Києва, на підставі клопотання останньої №103 854 вих.-11 від 04 лютого 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року, вказаний позов було задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2014 року зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанції було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Під час розгляду справи судом касаційної інстанції було здійснено заміну відповідача, а саме, Державну податкову інспекцію у Подільському районі міста Києва замінено її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі також - ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, відповідач).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2015 року справа 2а-19379/10/2670 була прийнята до розгляду суддею Вовком П.В. та призначена до розгляду в судовому засіданні.

Згідно відомостей наявного в матеріалах справи спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25 лютого 2014 року, найменування Закритого акціонерного товариства «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче товариство «Укрреставрація» було змінено, у зв'язку з чим вірним найменування такої юридичної особи необхідно вважати Приватне акціонерне товариство «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче товариство «Укрреставрація» (далі також - ПрАТ «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче товариство «Укрреставрація», позивач).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У ході судового розгляду справи, представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

В наданих суду запереченнях представник відповідача вказав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Для розгляду справи в судовому засіданні 25 лютого 2015 року належним чином повідомлений про нього представник Прокуратури Подільського району міста Києва не з'явився. Жодних пояснень причин такої неявки від такого учасника процесу на адресу суду не надходило, як і будь-яких пояснень по суті спору.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ :

ДПІ у Подільському районі м. Києва в період з 24 вересня 2010 року по 21 жовтня 2010 року було проведено перевірку ЗАТ «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче товариство «Укрреставрація» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року.

За результатами перевірки було складено акт перевірки від 28 жовтня 2010 року № 359/23-611/31244188, яким встановлено порушення:

- п.п. 1.31, 1.32 статті 1, п. 2.1 статті 2, п. 3.1 статті 3, п. 4.1.1 п. 4.1 статті 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 1 пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну сум 1 341 096, 00 грн., та завищено податок на прибуток на загальну суму 23 730, 00 грн.;

- п. 4.1 статті 4, пп. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.5, п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 1 195 112, 00 грн., та встановлено завищення податку на додану вартість на суму 56 482, 00 грн.

На підставі виявлених порушень, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000962360/0 від 11 листопада 2010 року з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 377 318, 00 грн., з яких 1 195 681, 00 грн. основного платежу, а 1 181 637, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та № 0000972360/0 від 11 листопада 2010 року з податку на додану вартість на загальну суму 1 765 109, 00 грн., з яких 1 167 553, 00 грн. основного платежу, а 597 556, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Платіжними дорученнями від 20 грудня 2010 року позивачем було частково сплачено визначену податковим повідомленням рішенням № 0000962360/0 від 11 листопада 2010 року суму грошового зобов'язання в розмірі 74 069, 00 грн. та суму зобов'язання передбаченого податковим повідомленням рішенням № 0000972360/0 від 11 листопада 2010 року в розмірі 38 061, 00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Повертаючи дану адміністративну справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України, зокрема, наголосив на тому, що ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не було надано оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій, судами не з'ясовано умов відповідних договорів та специфіки кожної господарської операції позивача з контрагентом, не з'ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів, не встановлено обставин справи щодо фактичного виконання чи невиконання робіт, а також чи виконувалися відповідні роботи саме контрагентом позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Група СТГ».

Враховуючи зазначену позицію суду касаційної інстанції, суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що між позивачем та ТОВ «Бізнес Група СТГ» було укладено ряд договорів будівельного підряду:

- № 7/1-08 від 04 листопада 2008 року, предметом якого є виконання ТОВ «Бізнес Група СТГ» оздоблювальних робіт на об'єкті: «Реконструкція парку Вічної Слави у Печерському районі м. Києва», а саме: оздоблення приміщення туалету у парку «Вічної Слави»;

- № 3-5/УК-08 від 10 листопада 2008 року, предметом якого є виконання ТОВ «Бізнес Група СТГ» загально-будівельних робіт, а саме: фарбування покрівлі собору по об'єкту: «Успенський собор в м. Канів»;

- № 4/81-08 від 26 листопада 2008 року, предметом якого є виконання ТОВ «Бізнес Група СТГ» сантехнічних робіт на об'єкті: «Корпус № 21, 21-а Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника у м. Києві, вул. І. Мазепи, 21»;

- № 10-2008 від 20 жовтня 2008 року, предметом якого є виконання ТОВ «Бізнес Група СТГ» підсилення фундаментів палями на об'єкті: «Капітальний ремонт адміністративної будівлі МНС (першочергові та аварійні роботи)»;

- № 4 від 17 жовтня 2008 року, предметом якого є виконання ТОВ «Бізнес Група СТГ» загально будівельних робіт (земляні, кам'яні, фундаментальні, монтажні, оздоблювальні) по об'єкту: «Будинок музей Т. Г. Шевченка. Реконструкція та реставрація».

У всіх вказаних договорах позивач виступав в якості генерального підрядника з реконструкції визначених у них об'єктів, а ТОВ «Бізнес Група СТГ» - субпідрядника, який за винагороду зобов'язувався виконати частину робіт з реконструкції.

В подальшому, сплачені за вказаними зобов'язаннями кошти були включені позивачем до валових витрат та сум податкового кредиту з податку на додану вартість звітних періодів, що перевірялись податковим органом.

Відповідно до п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (тут і далі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення відповідних спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому, відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати виключно у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні даної справи, суд враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентом, позивачем було надано суду копії відповідних первинних документів, а саме: договорів та додатків до них, реєстрів актів виконаних робіт, довідок про вартість виконаних підрядних робіт, актів прийому виконаних робіт, журналів проведення робіт, журналу архітектурно-авторського нагляду, паспортів якості на бетонну суміш, актів огляду прихованих робіт.

Також в матеріалах справи містяться копії договорів з додатками, які були укладені між позивачем, як генеральним підрядником, та замовниками робіт з реконструкцій, з метою виконання яких позивачем і було залучено в якості субпідрядника ТОВ «Бізнес Група СТГ», шляхом укладання зазначених вище договорів виконання робіт.

Між тим, суд зазначає, що окремі з наданих документів не відповідають вказаним вище обов'язковим вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зокрема: акти прийому виконаних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт не містять відомостей про посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, надані позивачем документи з зазначеними вище недоліками, суд не вважає первинними документами в розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Крім того, в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували оплату позивачем наданих ТОВ «Бізнес Група СТГ» послуг або наданих самим позивачем послуг за договорами, укладеними з замовниками робіт з реконструкції.

Також, матеріали справи не містять примірників податкових накладних, виписаних позивачу ТОВ «Бізнес Група СТГ», які, відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість», засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Представником позивача в судовому засіданні неможливість подання таких документів було пояснено їх вилученням у 2009 році співробітниками ГУБОЗ МВС України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією протоколу виїмки та огляду від 10 квітня 2009 року.

Між тим, згідно положень статті 186 Кримінально-процесуальний кодекс України, введеного в дію Законом Української РСР від 28 грудня 1960 року, копії вилучених документів за клопотанням власника, а також інших осіб, які за законодавством мають право користуватися цими документами, можуть бути надані слідчим під час вилучення документів. Копії вилучених документів виготовляються з використанням копіювальної техніки, електронних засобів цих осіб (за їх згодою) або копіювальної техніки, електронних засобів органів, що проводять вилучення, та засвідчуються підписом слідчого і завіряються печаткою.

Таким чином, позивач при вилученні документів був наділений правом зняття з них копій для їх подальшого зберігання, однак ПрАТ «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче товариство «Укрреставрація» таким правом не скористалось.

Доказів звернення до співробітників правоохоронних органів протягом майже 6 років, що минули з дня вилучення документів та протягом яких, в тому числі, здійснюється розгляд даної адміністративної справи, які б свідчили про зацікавленість позивача в їх поверненні або знятті з них копій, в матеріалах справи також відсутні.

Враховуючи наведене, суд не вважає зазначену вище позицію позивача обґрунтованою, а тому не приймає її до уваги.

Необхідно звернути увагу, що відповідно до наявних в матеріалах справи відомостей зі звітів за формою 1 ДФ, поданих ТОВ «Бізнес Група СТГ», станом на час виконання ним договірних зобов'язань перед позивачем, на вказаному підприємстві, в середньому, працювала 1 особа, що ставить під сумнів можливість виконання таким товариством всього обсягу робіт, передбаченого договорами будівельного підряду.

При цьому, докази залучення ТОВ «Бізнес Група СТГ» до виконання таких робіт третіх осіб в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, судовим запитом від 11 лютого 2015 року від ТОВ «Бізнес Група СТГ» витребовувались документи, які б підтверджували реальний характер його господарський взаємовідносин з позивачем у період, що перевірявся податковим органом. Однак такий процесуальний документ був повернутий до суду органами поштового зв'язку через відсутність контрагента позивача за місцем його реєстрації.

Таким чином, враховуючи те, що надані позивачем документи є неналежними доказами виконання сторонами умов вказаних правочинів, через недотримання при їх оформленні вимог чинного законодавства, та не надання позивачем відповідних первинних документів, наявність яких є обов'язковою при укладанні договорів даного виду, зокрема податкових накладних та документів, що б фіксували факт оплати отриманих послуг, суд констатує відсутність належного документального підтвердження, а, як наслідок, і реального характеру виконання зазначених господарських зобов'язань між позивачем та його контрагентом.

Водночас, з урахуванням наведених положень законодавства, суд зазначає про те, що за відсутності факту придбання послуг або в разі якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Окремо суд звертає увагу не те, що, як вбачається з відомостей акту перевірки від 28 жовтня 2010 року № 359/23-611/31244188, щодо неправомірних дій ТОВ «Бізнес Група СТГ» було порушено кримінальну справу № 18-323 за ознаками злочинів, передбачених ч.ч. 1 та 2 статті 205, ч. 1 статті 366 Кримінального кодексу України, за фактом створення фіктивного підприємства.

Під час провадження досудового слідства по зазначеній кримінальній справі, згідно пояснення від 29 серпня 2009 року наданого, старшому оперуповноваженому по особливо важливим справам Південного міжрегіонального відділу антикорупційного бюро ГУБОЗ МВС України ОСОБА_7, громадянином ОСОБА_8, засновником ТОВ «Бізнес Група СТГ», було встановлено, що ОСОБА_8 в 2008 році за винагороду, яку запропонували невідомі особи, створив, шляхом підписання невідомих йому документів, ТОВ «Бізнес Група СТГ». Інших документів, що засвідчують фінансово-господарську діяльність, податкову звітність ОСОБА_8 від імені ТОВ «Бізнес Група СТГ» не підписував.

Згідно почеркознавчої експертизи, проведеної старшим експертом сектору з техніко-криміналістичного забезпечення роботи Подільського РУ НДЕКЦ ГУ МВС України в м. Києві Шумською Є.О., складено висновок експерта від 22 січня 2010 року № 41 про те, що підписи у договорах, які є предметом дослідження в межах даної адміністративної справи, актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних, виконані не ОСОБА_8, а іншою особою.

Виходячи з вищенаведеного, відповідачем було зроблено висновок про те, що ТОВ «Бізнес Група СТГ» протиправно здійснювало діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

Суд звертає увагу на те, що така позиція податкового органу жодним чином не була спростована ПрАТ «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче товариство «Укрреставрація» під час розгляду даної адміністративної справи.

Таким чином, виходячи з наведених вище обставин справи та відповідних їм положень законодавства, обґрунтованими, на думку суду, є викладені відповідачем в акті перевірки позивача від 28 жовтня 2010 року № 359/23-611/31244188 висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

А як наслідок, правомірними та такими, що не підлягають скасуванню, є оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтуються на зазначених висновках акту перевірки.

Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-12, 71, 122, 158-163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче товариство «Укрреставрація» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, за участю Прокуратури Подільського району міста Києва, про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя П.В. Вовк