Постанова

від 17.02.2015 по справі 822/59/15

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/59/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року 14 год. 25 хв.м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіЛабань Г.В. при секретаріВересняк А.А. за участі:представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Елко" до Чемеровецького відділення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Елко" (далі - позивач, ПП "Елко") звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чемеровецького відділення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства "Елко" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2013 рік Городоцькою ОДПІ було неправомірно, на думку позивача, винесено податкове повідомлення-рішення №0001732200 від 15.10.2014 року. Вважає, що Акт перевірки від 15.09.2014 року №136/22/30414360 не містить достатніх фактів про порушення позивачем податкового законодавства, а посилання податкового органу на ненадання для перевірки первинних документів та/або розрахункових документів, що підтверджують використання паливно-мастильних матеріалів та запчастин в господарській діяльності ПП "Елко" є безпідставним.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили адміністративний позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладені у адміністративному позові.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, надали суду свої письмові заперечення. У поясненнях зазначили, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 137.1 ст.137, п. 138.2 ст. 138. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 78226 грн.

Представники відповідача пояснили, що у ПП "Елко" відсутні належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують використання пального на суму 346062 грн. та запасних частин на суму 128924 грн. у власній господарській діяльності, а тому у підприємства відсутні підстави для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток. В ході перевірки було встановлено завищення позивачем доходів за 2013 рік в сумі 129750 грн. та завищення витрат в сумі 281966 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 78226 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, приходить до висновків, що позовні вимоги слід задовольнити.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

В силу ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Судом встановлено, що позивач - приватне підприємство "Елко" зареєстроване як юридична особа 16.06.1999 року (код ЄДРПОУ 30414360) та перебуває на обліку як платник податків у Чемеровецькому відділенні Городоцької ОДПІ.

Відповідно до п.75.1. ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

В період з 29.08.2014 року по 04.09.2014 року Чемеровецьким відділенням Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області проведено позапланову документальну виїзну перевірку приватного підприємства "Елко" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2013 рік. Термін проведення перевірки продовжувався з 05.09.2014 року по 08.09.2014 року на підставі наказу Городоцької ОДПІ №336 від 04.09.2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 15.09.2014 року №136/22/30414360 про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПП "Елко" код ЄДРПОУ 30414360, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2013 рік.

В ході перевірки виявлені та відображені в акті порушення позивачем вимог: п. 44.1 ст. 44, п. 137.1 ст.137, п. 138.2 ст. 138. п. 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 78226 грн.

03.10.2014 року позивачем було подано начальнику Городоцької ОДПІ заперечення на акт від 15.09.2014 року №136/22/30414360. За результатами розгляду даних заперечень відповідачем було надано відповідь про те, що висновки, зроблені перевіряючими, є правомірними.

Крім того, позивачем направлялись скарги на оскаржуване податкове повідомлення-рішення до в.о. начальника Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області та до голови Державної фіскальної служби України, проте повідомлення-рішення залишено без змін.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001732200 від 15.10.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 117339 грн., з яких: за основним платежем - 78226 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 39113 грн.

Судом встановлено, що під час проведеної перевірки ПП "Елко" податковим органом були виявлені порушення податкового законодавства, які виражаються у:

1. заниженні податку на прибуток підприємства на суму 129750 грн., що спричинено розходженням сум доходів бухгалтерського обліку підприємства і зазначених доходів у поданій позивачем декларації. Так, доходи, відображені в рахунках ПП "Елко" за 2013 рік 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг" в сумі 5623445 грн. та 712 "Дохід від реалізації інших оборотних активів" в сумі 2600 грн., (що разом становить 5626045 грн.) відрізняються на 129750 грн. від доходів, зазначених приватним підприємством у рядку 02 Декларації "дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)" від 26.02.2014 в сумі 5496295 грн.

2. завищенні витрат підприємства у 2013 році на 281966 грн. Відповідачем в акті перевірки зазначено, що в рядку 05.1 Декларації "собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), позивачем відображено витрати в сумі 5099674 грн., тоді як по даних рахунку бухгалтерського обліку (дебет рахунку 79 "Результат основної діяльності" та кредит рахунку 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг") собівартість реалізації у 2013 році становить 529269 грн., тобто суми розходяться на 193020 грн. Також відповідач зазначає, що до витрат позивача у 2013 році було неправомірно віднесено вартість використаного пального на суму 346061,62 грн. (кредит рахунку 203"Паливо"- дебет рахунку 23 "Виробництво") та запасних частин на суму 128924 грн. (кредит рахунку 207 "Запасні частини" - дебет рахунку 23 "Виробництво") та які в подальшому віднесені в дебет рахунку 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг", оскільки використання паливно-мастильних матеріалів та запчастин в господарській діяльності підприємства не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, складеними відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року. Отже відповідачем встановлено завищення витрат ПП "Елко" на 281966 грн. (193020-346062-128924).

Даючи оцінку твердженням податкового органу, щодо заниження позивачем податку на прибуток підприємства на суму 129750 грн. суд зазначає таке.

ПП "Елко" в рядку 01 Декларації "доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування " від 26.02.2014 вказало суму 5547383 грн.

В рахунках позивача за 2013 рік зафіксовано його доходи на загальну суму 5547386 грн., з якої: по рахунку 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг" дохід становить 5623445 грн., по рахунку 712 "Дохід від реалізації інших оборотних активів" дохід становить 2600 грн., та по рахунку 719 "Інші доходи від операційної діяльності" дохід становить 51091 грн.

Різниця між задекларованим та реальним доходом підприємства становить 129750 грн.

Суд звертає увагу на відсутність спору між сторонами стосовно правомірності вищезазначених рахунків позивача, а також на те, що представники позивача визнають розбіжності в сумі 129750 грн., і вказують що сплатили податок з доходів наперед. Податкова декларація позивачем була подана 26.02.2014 року, а тому він має право на виправлення помилок, які містяться у податковій звітності шляхом подання уточнюючої декларації до податкового органу.

Відповідно до п.50.1 ст.51 ПК України, у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків позовної давності, визначених ст.102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації (крім обмежень визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Статтею 102 ПК України передбачено строк давності 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши пояснення представників сторін щодо завищення витрат підприємства у 2013 році на суму 281966 грн. суд приходить до висновку про неправомірність висновків податкового органу з огляду на наступне.

В рядку 04 Декларації "витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування" від 26.02.2014 року, позивачем відображено витрати в сумі 5394650 грн.

Бухгалтерські рахунки позивача за 2013 рік відображають витрати на загальну суму 5589950 грн., з яких: за рахунком 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг" витрати становлять 529497439 грн. і за рахунком 92 "Адміністративні витрати" витрати становлять 29497622 грн.

Відповідач у своєму акті перевірки від 15.09.2014 року №136/22/30414360 погодив правомірність відображення витрат у податковій декларації позивача за рахунками: 92 "Адміністративні витрати", 791 "Результат основної діяльності", 661 "Розрахунки за заробітною платою", 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" в сумі 294976 грн.

Витрати позивача в сумі 529497439 грн. податковий орган вважає неправомірним, тому що до них віднесено вартість використаного пального на суму 346061,62 грн. (кредит рахунку 203"Паливо"- дебет рахунку 23 "Виробництво") та запасних частин на суму 128924 грн. (кредит рахунку 207 "Запасні частини" - дебет рахунку 23 "Виробництво"), які в подальшому віднесені в дебет рахунку 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг", оскільки використання паливно-мастильних матеріалів та запчастин в господарській діяльності підприємства не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, складеними відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, встановлення факту здійснення господарської операції відбувається шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій.

Подані позивачем первинні документи були досліджені в судовому засіданні, внаслідок чого суд дійшов висновку про реальність господарських операцій, оскільки на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності, встановлено факт використання паливно-мастильних матеріалів та запчастин в господарській діяльності ПП "Елко". Отже, даний факт підтверджується такими первинними документами: договорами позички транспортного засобу (а.с. 30-40 т.1), актами прийому-передачі транспортного засобу (а.с. 41-46 т.1), подорожніми листами службового легкового автомобіля (а.с.70-81 т.1), дорожніми листами вантажного автомобіля (а.с. 82-87 т.1), актами списання запасних частин (а.с. 99-109), актами списання паливно-мастильник матеріалів (а.с. 110-124 т.1), товарно-транспортними накладними(а.с. 19-39, т.2), видатковими накладними(а.с. 2-18 т.2), накладними (а.с. 40-51 т.2) та розрахунками витрат палива (а.с. 149 т.2).

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що вартість використаного пального на суму 346061,62 грн. та запасних частин на суму 128924 грн. було правомірно віднесено до витрат позивача.

Судом також встановлено, що розбіжність між задекларованою позивачем сумою витрат у 2013 році і між фактичною сумою, що відображена в бухгалтерських документах підприємства (рахунках 903 і 92) становить -195300 грн. (5394650 грн.-5589950 грн.). Представник позивача не заперечує факт розходження, проте вважає, що згідно з п.50.1 ст.51 ПК України, дану помилку можна відобразити в уточнюючій декларації, аналогічно розбіжностям у визначенні доходу позивача за 2013 рік, викладених вище.

Також суд не погоджується з позицією відповідача щодо недодержання передбаченої ст.828 Цивільного кодексу України форми договорів позички транспортних засобів, укладених між ПП "Елко" та фізичними особами ОСОБА_3, ОСОБА_4 (договори позички №11/11-11 від 08.03.2011, №4 від 08.03.2013 та №6 від 21.04.2011.)

Так, відповідно до ч.4 ст.828 Цивільного кодексу України договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних засобів), в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Зі змісту вказаної норми слідує, що договір позички (безкоштовного користування) наземних самохідних транспортних засобів за участю фізичної особи не обов'язково посвідчувати нотаріально. При цьому, на даний час законодавством України чітко не визначено поняття "наземний самохідний транспортний засіб", а розшифровано лише термін "наземні транспортні засоби".

Згідно статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 №1961-IV наземні транспортні засоби - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.

Підпункт "Ь" статті 1 Європейської угоди, що стосується праці екіпажів транспортних засобів, здійснюючих міжнародні автомобільні перевезення (дата приєднання Україною 07.09.2005) визначає, що під "автомобілем" мається на увазі будь-який самохідний транспортний засіб, що використовується зазвичай для перевезення на дорогах людей або вантажів або для буксирування дорогами транспортних засобів, що використовуються для перевезення людей або вантажів; цей термін не включає сільськогосподарські трактори.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Таким чином, можна зробити висновок, що автомобілі належать до наземних самохідних транспортних засобів, а відтак договори позички транспортного засобу, укладені ПП"Елко" не потребують обов'язкового нотаріального посвідчення.

Також суд вважає за необхідним дати свою оцінку наявному у матеріалах справи розрахунку податку на прибуток позивача (а.с. 159 т.2), оскільки на ньому ґрунтується позиція підприємства, щодо нарахування податку на прибуток на 13595 грн. більше, ніж мало б бути нараховано. Судом виявлено помилку у даному розрахунку, а саме: зазначено, що прибуток підприємства становить 81186 грн., з яких податок - це 15425 грн., а тому в декларації за 2013 рік нараховано податку на 13595 грн. більше (враховуючи що податок сплачено в сумі 29020 грн.), проте мало б бути зазначено, що прибуток підприємства становить 87186 грн., з яких податок - це 16565 грн., а тому в декларації за 2013 рік нараховано податку на 12455 грн. більше ніж мало бути нараховано.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи розрахунки суд встановив, що позивач в податковій декларації нарахував податку на прибуток 29020 грн., тоді як мав нарахувати 16556 грн., а отже ним сплачено податку на 12455 грн. більше.

Отже, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 137.1 ст.137, п. 138.2 ст. 138. п. 139.1 ст. 139 ПК України від 02.12.2010 р. № 2755-IV (із змінами та доповненнями) не відповідає встановленим обставинам справи.

Відповідно до ст.ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ч. 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладені норми, відповідачем не доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, а отже позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Чемеровецького відділення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 15.10.2014 № 0001732200 є таким, що винесене податковим органом з порушенням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги про його скасування та визнання протиправним підлягають задоволенню.

Судовий збір в сумі 2346,78 грн., відповідно до ст. 94 КАС України, підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Елко".

Керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.10.2014 № 0001732200 про сплату грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 78226 грн. та штрафної (фінансової) санкції у сумі 39113 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Елко" судовий збір в розмірі 2346,78 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 19 лютого 2015 року

Суддя /підпис/Г.В. Лабань "Згідно з оригіналом" Суддя Г.В. Лабань