Ухвала

від 24.02.2015 по справі 813/7046/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року Справа № 876/493/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.,

з участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2014р. по справі № 813/7046/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технології комфорту" до державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології комфорту» (далі - ТзОВ "Технології комфорту", позивач) звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.06.2014 року № 0001802201, № 0001792201, прийнятих за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Технології комфорту" з питань достовірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТзОВ "БК "Адена", ТзОВ "Капістрано", ТзОВ "Технобудальянс" за весь період розрахунків, оформленої актом перевірки № 471/13-50-22-01-17/31897272 від 19.05.2014 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2014р. позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001792201 та № 0001802201 від 10.06.2014 року, прийняті державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання господарських операцій між ТзОВ "Технології комфорту" і ТзОВ "Капістрано", ТзОВ "БК "Адена" нереальними та безтоварними, та такими, що не відповідають змісту діяльності позивача.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, її в апеляційному порядку оскаржив відповідач - державна податкова інспекція у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, яка покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до безпідставного задоволення позовних вимог, просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Як на доводи апеляційної скарги посилається на відсутність у ТзОВ БК «Адена» та ТзОВ "Капістрано" економічних засобів та персоналу, спроможного виконати роботи та забезпечити поставку товарно-матеріальних цінностей. Крім того, апелянт зазначає, що платники податків не можуть формувати показники податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТзОВ "Технології комфорту" з питань достовірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТзОВ "БК "Адена" (ЄДРПОУ 37634172), ТзОВ "Капістрано" (код ЄДРПОУ 38402933), ТзОВ "Технобудальянс" (ЄДРПОУ 37190526) за весь період розрахунків, за наслідками якої оформлено акт перевірки № 471/13-50-22-01-17/31897272 від 19.05.2014.

Проведеною перевіркою встановлено порушення п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами і доповненнями (надалі - Податковий кодекс України), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 173770,00 грн. та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 168984,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі акта податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 10.06.2014р. №0001802201 та №0001792201.

Як стверджується актом перевірки № 471/13-50-22-01-17/31897272 від 19.05.2014 року, контролюючий орган дійшов до висновку про те, що ряд операцій між ТОВ "Технології комфорту" та його контрагентами не носили реальний характер, а були лише документовані на папері з метою отримання податкових вигод.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування податкових повідомлень-рішень, який знайшов своє підтвердження у матеріалах справи та в ході судового розгляду справи апеляційним судом виходячи з наступного.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

У відповідності до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з підп. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з п. 2 цього ж Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Таким чином, враховуючи вищенаведені положення, колегія суддів приходить до висновку про те, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Колегією суддів встановлено, що усі господарські операції з товариством з обмеженою відповідальністю «Технології комфорту» підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку.

Для підтвердження фактів реального виконання господарських операцій із ТзОВ "Капістрано", ТзОВ "БК "Адена" позивачем надано копії первинних документів: договорів, податкових та видаткових накладних, а саме: договори поставки від 12.07.2013 року, 15.07.2013 року, 16.07.2013 року; від 17.07.2013 року, від 18.07.2013 року, від 19.07.2013 року, від 22.07.2013 року, від 23.07.2013 року, від 24.07.2013 року, від 25.07.2013 року; договір поставки № 09/11-12; договори про надання послуг від 11.07.2013 року, від 24.07.2013 року, від 25.07.2013 року, 26.07.2013 року, від 29.07.2013 року, від 30.07.2013 року, 31.07.2013 року; акти здачі приймання робіт №ОУ-1; №ОУ-2, №ОУ-3, №ОУ-4; №ОУ-5; №ОУ-6; №ОУ-7; №ОУ-8; акт звірки взаєморозрахунків між ТзОВ "Капістрано" та ТзОВ "Технології комфорту", акт звірки взаєморозрахунків між ТзОВ "БК "Адена" та "ТзОВ "Технології комфорту" за 01.10.2012-31.12.13 рр.; довідки про вартість виконаних робіт форма КБ-3 на суму 2860,26 грн.; 3307,33 грн.; 1474,14 грн., 2770,51 грн., 18770,26 грн.; 1750,00 грн.; 7810,46 грн.; 1600,00 грн.; акти приймання робіт за липень 2013 року між ТзОВ "Капістрано" та ТзОВ "Технології комфорту" на суму 2860,26 грн.; 3307,33 грн., 2770,51 грн., 18770,26 грн., 1750,00 грн.; 7810,46 грн.; 1600,00 грн., податкові накладні між ТзОВ "Капістрано" та ТзОВ "Технології комфорту" №№ 283, 263, 203, 194, 197, 195, 198, 187, 174, 161, 142, 122, 81, 61, 42, 23, 22; видаткові накладні між ТзОВ "БК "Адена" та ТзОВ "Технології комфорту" №№ 15/11-03, 3/12;-01; 3/12-05; 4/12-00; 6/12-02; 10/12-02; 15/03-01; 12/03-01; 11/03-05; 6/03-03; 5/03-01; 4/03-03; 1/03-07; 25003; 24004; 00049; 23007; 22005; 19001; 18002; 17003; 16001; 15001; 12002; податкові накладні між ТзОВ "БК "Адена" та ТзОВ "Технології комфорту" №№ 110; 68; 32; 16; 2; 244; 182; 123; 103; 65; 51; 27; 9; 306.

Отже, позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період було надано копії податкових накладних, видаткових накладних, актів звірки взаєморозрахунків тощо, які свідчать про підставність виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТзОВ "Капістрано", ТзОВ "БК "Адена", та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Вищевказані первинні документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідачем, належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій.

Таким чином, беручи до уваги усі докази в їх сукупності, апеляційний суд не вбачає достатніх та належних підстав для визнання господарських операцій між ТзОВ "Технології комфорту" і ТзОВ "Капістрано", ТзОВ "БК "Адена" нереальними та безтоварними.

Колегії суддів також переконана, що товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товару та набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомостей про поставку товару чи її відсутність, а лише засвідчує факт його перевезення. Тому безпідставним є покликання відповідача на те, що внаслідок недоліків у товарно-транспортних накладних, господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не відбулись.

Вірною є також позиція суду першої інстанції в тому, що у випадку коли за договором поставка товару покладена на продавця, то покупець не має можливості впливати на повноту її заповнення, а тільки засвідчувати факт прийняття за нею товарно-матеріальних цінностей, оскільки товарно-транспортна накладна є документом на підставі якого здійснюється (підтверджується факт) операція з транспортування, а не купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей.

Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

У зв'язку з наведеним, враховуючи наявні матеріали справи та зважаючи на недоведеність нереальності чи безтоварності господарських операцій, колегія суддів приходить висновку про правомірність формування позивачем витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, а також про правомірність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціях між ТзОВ "Технології комфорту" та ТзОВ "Капістрано", ТзОВ "БК "Адена".

Таким чином, відповідачем не наведено достатньо переконливих доводів про наявність обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків. З урахуванням наведеного, на думку апеляційного суду, оскаржувані податкові повідомлення - рішення не ґрунтуються на нормах права, внаслідок чого його слід визнати протиправним та скасувати.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до переконання про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2014р. відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2014р. по справі №813/7046/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

суддя Я.С. Попко

суддя Р.П. Сеник

Повний текст ухвали виготовлений 25.02.2015 р.