Рішення

від 24.02.2015 по справі 914/4463/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2015 р. Справа № 914/4463/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК ПЕРША СТОЛИЦЯ», м. Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМС», м. Львів

про: стягнення 9757,85 грн. заборгованості за договором № Д-25102013-3 від 25.10.2013 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Никитюк І.С.

Представники сторін: не з'явились

Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 24.02.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК ПЕРША СТОЛИЦЯ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМС» про стягнення 9757,85 грн. заборгованості за договором № Д-25102013-3 від 25.10.2013 року.

Ухвалою суду від 22.12.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 20.01.2015 року. Ухвалами суду від 20.01.2015 року та від 10.02.2015 року розгляд справи відкладався на 10.02.2015 року та на 24.02.2015 року відповідно.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем умов Договору № Д-25102013-3 від 25.10.2013 р. про надання послуг по організації міжнародних та міжміських вантажних автоперевезень та транспортно-експедиційне обслуговування, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, оригінал договору № Д-25102013-3 від 25.10.2013 року для огляду в судовому засіданні не надав .

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив. 24.02.2015 р. представником відповідача через канцелярію суду подано відзив вх.№7703/15 на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд залишити позов без розгляду. Зокрема, зазначає, що позивач не надав суду належним чином оформлений оригінал Договору, не надав суду докази надання адвокатських послуг та обґрунтування розміру понесених витрат (у відповідності до положень п.6.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»), не надав докази в обґрунтування своєї правової позиції по суті спору та інші докази, які мають значення для вирішення спору, тощо, чим не виконав вимоги ухвали суду від 22.12.2014 року. Зі своєї сторони, відповідач не має можливості надати суду оригінал Договору, оскільки позивач після підписання сторонами Договору не надіслав примірник останнього відповідачу. Відтак, у відповідача відсутній оригінал Договору. 20.01.2015 р. представником відповідача подано заяву вх.№2065/15 про долучення до матеріалів справи платіжних доручень на підтвердження оплати послуг перевезення загальною сумою 12200,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

25.10.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕК ПЕРША СТОЛИЦЯ» (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМС» (Замовник) підписано Заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом Польща - Україна, відповідно до якої позивач надав транспортні послуги відповідачу по здійсненню перевезення вантажу в міжнародному сполученні за маршрутом Щецинек - Самбір.

Відповідно до пункту 14 Заявки вартість фрахту за автомобіль у розмірі 12200,00 грн.

Пунктом 10 Заявки визначено дату поставки на 30-31.10.2013.

Позивач виконав зазначені зобов'язання в повному обсязі, що підтверджується Міжнародною товаро-транспортною накладною (CMR) серія А № 138057.

У свою чергу відповідач здійснив часткову оплату вартості наданих позивачем послуг перевезення, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 5000,00 грн.

20.11.2014 р. позивач надіслав відповідачу претензію вих.№1/75 з вимогою погасити наявну заборгованість у розмірі 5000,00 грн.

Оскільки відповідач не виконав викладені в претензії вимоги, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку розміру позовних вимог окрім суми основного боргу у розмірі 5000,00 грн. позивач просить стягнути з відповідача на його користь 348,11 грн. пені, 1542,74 грн. 30 % річних, 867,00 грн. інфляційних нарахувань.

Також позивач просить суд відшкодувати йому за рахунок відповідача вартість понесених позивачем витрат на правову допомогу у зв'язку із слуханням цієї справи в суді у розмірі 2000,00 грн.

З долучених відповідачем до матеріалів справи (заява вх.№2065/15 від 20.01.2015 р. про долучення доказів) платіжних доручень №1240 від 14.11.2013 р. на суму 1000,00 грн., №1227 від 07.11.2013 р. на суму 6200,00 грн. та № 1684 від 19.01.2015 р. на суму 5000,00 грн. вбачається, що станом на час винесення рішення у справі відповідачем повністю оплачено вартість наданих позивачем послуг перевезення у розмірі 12200,00 грн.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (ч. 2 ст. 307 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 16 Заявки від 25.10.2013 р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом Польща - Україна визначено, що оплата здійснюється по факту прибуття авто на розвантаження.

З долучених відповідачем до матеріалів справи (заява вх.№2065/15 від 20.01.2015 р. про долучення доказів) платіжних доручень №1240 від 14.11.2013 р. на суму 1000,00 грн., №1227 від 07.11.2013 р. на суму 6200,00 грн. та № 1684 від 19.01.2015 р. на суму 5000,00 грн. вбачається, що станом на час винесення рішення у справі відповідачем повністю оплачено вартість наданих позивачем послуг перевезення у розмірі 12200,00 грн.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на викладене, провадження у справі в частині стягнення 5000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню.

Оскільки спір в частині стягнення 5000,00 грн. виник з вини відповідача судовий збір в частині позовних вимог слід покласти на нього.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 867,00 грн. інфляційних нарахувань підлягає до задоволення.

Що стосується заявлених до стягнення 348,11 грн. пені та 1542,74 грн. 30 % річних, то слід зазначити наступне.

Як на підставу нарахування пені та 30 % річних позивач посилається на положення Договору № Д-25102013-3 від 25.10.2013 р. про надання послуг по організації міжнародних та міжміських вантажних автоперевезень та транспортно-експедиційне обслуговування, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕК ПЕРША СТОЛИЦЯ» (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМС» (Замовник), копія якого долучена позивачем до матеріалів справи.

Зокрема, пунктом 3.4. Договору встановлено, що у випадку порушення строку оплати, встановленого в п.3.3. даного Договору, Замовник зобов'язаний оплатити Експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати, а також 30 % річних від суми боргу.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти стягнення штрафних санкцій за Договором, посилаючись на відсутність Договору № Д-25102013-3 від 25.10.2013 року.

Ухвалами суду від 20.01.2015 року та від 10.02.2015 року про відкладення розгляду справи позивача зобов'язано надати суду оригінал договору № Д-25102013-3 від 25.10.2013 року для огляду в судовому засіданні (як доказ наявності/відсутності Договору).

Позивач вказаної вимоги не виконав, оригіналу договору не надав, причин невиконання вказаних вимог не повідомив.

На виконання вимог ухвали суду від 22.12.2014 року про порушення провадження у справі позивачем надано суду оригінал міжнародної товаро-транспортної накладної CMR.

За відсутності оригіналу Договору № Д-25102013-3 від 25.10.2013 року суд позбавлений можливості розглядати справу та вирішувати спір по суті в частині вимог про стягнення 348,11 грн. пені та 1542,74 грн. 30 % річних.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що позивач повторно не забезпечив явки повноважного представника в судове засідання, не надав суду оригінал договору № Д-25102013-3 від 25.10.2013 року для огляду в судовому засіданні (як доказ наявності/відсутності Договору), причин невиконання вимог ухвал суду не повідомив та не навів поважності таких причин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК ПЕРША СТОЛИЦЯ» в частині вимог про стягнення 348,11 грн. пені та 1542,74 грн. 30 % річних підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 ГПК України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Що стосується відшкодування позивачу понесених витрат на правову допомогу, то суд дійшов висновку, що за наслідками судового розгляду вина відповідача доведена фактом несвоєчасного розрахунку з позивачем. Натомість інші обставини (для обґрунтованості розміру позовної вимоги) позивачем не доведені, зокрема щодо наявності Договору. Наведене послужило підставою частково покласти на відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193, 307 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 5000,00 грн. основного боргу.

3. Залишити позов без розгляду в частині стягнення з відповідача 348,11 грн. пені та 1542,74 грн. 30 % річних.

4. Стягнути з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМС» (79019, м. Львів, вул. Липинського, 50, корпус А, поверх 2; ідентифікаційний код юридичної особи 37613299) на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК ПЕРША СТОЛИЦЯ» (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 65, оф. 325/1; ідентифікаційний код юридичної особи 38630844) 867,00 грн. інфляційних нарахувань, 1000 грн. відшкодування витрат на правову допомогу та 1098,50 грн. судового збору.

5. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.02.2015 р.

Суддя Кидисюк Р.А