Постанова

від 26.02.2015 по справі 826/15429/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15429/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Грищенко В.Е., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 41 КАС України, в залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АРС Лігнарія» - Готри Тетяни Василівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРС Лігнарія» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю «АРС Лігнарія» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу. Свої вимоги обгрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки ТОВ «АРС Лігнарія» не порушувало вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, а реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Регіон Прайс» підтверджується належним чином оформленими первинними обліковими документами, які були надані контролюючому органу при проведенні перевірки.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Товариства з обмеженою відповідальністю «АРС Лігнарія» - Готра Тетяна Василівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АРС Лігнарія» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Регіон Прайс» за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 10.09.2014 року № 1014/26-54-22-01/37047772, за змістом якого перевіркою було встановлено порушення ТОВ «АРС Лігнарія» положень п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «АРС Лігнарія» занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет суму 16666,67 грн., в тому числі за березень 2014 року на суму ПДВ - 16666,67 грн.

На підставі висновків даного акта ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.09.2014 року № 0010662201, яким ТОВ «АРС Лігнарія» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 16666,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4166,66 грн.

Надалі, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкову вимогу від 06.10.2014 року № 11435-25, якою ТОВ «АРС Лігнарія» повідомлено, що станом на 05.10.2014 року сума податкового боргу вказаного платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 21352,46 грн., у тому числі суми основного платежу за податком на додану вартість у розмірі 16368,57 грн., штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) - 4166,66 грн. та пені - 817,23 грн., а також прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 15.10.2014 року № 22462/10/26-54-25-24.

Позивач, не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, податковою вимогою та рішенням про опис майна у податкову заставу звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем за результатами виявлених порушень з боку ТОВ «АРС Лігнарія» в звітних (податкових) періодах за березень 2014 року.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, на виконання положень п. 201.2 ст. 201 ПК України наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року №10 затверджено Порядок заповнення податкової накладної, який набрав чинності 01.03.2014 року та втратив чинність 01.12.2014 року.

У відповідності до п. 8 Порядку № 10, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому такій реєстрації підлягають податкові накладні, складені в електронній формі, а у разі складання податкової накладної у паперовому вигляді - такій реєстрації підлягають податкові накладні, які відповідають вимогам пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України; порушення порядку заповнення податкової накладної; складення податкової накладної платником податку, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою (п. 18 Порядку № 10).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм ПК України та Порядку № 10 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, за змістом якого податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 цього Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Згідно п. 2.1 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення № 88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення № 88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення № 88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Регіон Прайс».

Судом першої інстанції було встановлено, що між позивачем (Замовник/Покупець) та ТОВ «Регіон Прайс» (Виконавець/Постачальник) укладено наступні договори:

Договір № 1/03/14 про надання послуг від 01.03.2014 року, згідно умов якого сторонами погоджено, що Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати послуги із консультування з питань комерційної діяльності.

Детальні вимоги до об'єму і порядку надання послуг погоджуються сторонами у Додатку (заявках) до Договору (п. 1.3 даного договору).

Загальна вартість Послуг за цим Договором визначається сумарно на підставі Актів про надання послуг (рахунків фактур). Всі платежі за цим договором здійснюються на підставі рахунків у національній валюті України - гривні (п.п. 2.1 та 2.3 даного договору).

Договір № 2/03/14 від 01.03.2014 року, згідно умов якого сторонами погоджено, що Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар, а саме - Дошка ясень, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та здійснити його оплату на умовах даного Договору. Ціна та кількість товарів, що постачаються за даним Договором, визначається за домовленістю між Постачальником та Покупцем.

Поставка Товару здійснюється на підставі заявки Покупця. Заявка має бути надана Постачальнику факсом, електронною поштою або безпосередньо представником Покупця письмово. Протягом трьох робочих днів з дати отримання заяви Покупця на поставку Товару, Постачальник зобов'язується надати покупцю інформацію про наявність товару, його ціну та термін поставки. При наявності додаткових умов поставки Постачальник надає Покупцю для підписання Додаток до даного Договору, що є його невід'ємною частиною і обов'язковим для виконання сторонами. Для здійснення оплати Товару згідно заяви Постачальник виписує Покупцю рахунок на оплату (п.п. 2.1 та 2.2 даного договору).

На підтвердження реальності (товарності) фінансово-господарських операцій, здійснених на підставі вищезазначених договорів, позивачем надано суду копії наступних документів: акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) (№ ОУ-0000021 від 07.03.2014 року на суму 31000,00 грн.); видаткових накладних (№ 11 від 05.03.2014 року на суму 40000,00 грн., №17 від 07.03.2014 року на суму 29000,00 грн.); податкових накладних (від 07.03.2014 року № 21 на суму з ПДВ 31000,00 грн., від 05.03.2014 року № 11 на суму 40000,00 грн., від 06.03.2014 року № 17 на суму з ПДВ 29000,00 грн.).

При цьому колегія суддів критично сприймає доводи відповідача про відсутність у позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, оскільки такий висновок грунтується на висновках акта про неможливість проведення зустрічних звірок.

Крім цього, згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців контрагенти позивача знаходяться за своїм місцезнаходженням та не перебувають в процесі припинення. Відтак, сумнівною є неможливість проведення зустрічних звірок. Інших доводів і доказів нереальності господарських операцій позивача у відповідача немає.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що чинне законодавство України не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів, трудових ресурсів, складських приміщень і транспортних засобів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань. За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 24.04.2013 року у справі № 2а-4668/12/2670.

Також колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про неправильність декларування позивачем податку на додану вартість з тих підстав, що видаткові накладні не містять даних про осіб, що підписали документ; відсутні заявки та рахунки фактури в матеріалах справи; виписка з банківського рахунку позивача містить посилання про перерахунок коштів на користь TOB «Регіон ПрайМ» (помилка в останній літері назви контрагента).

При цьому колегія суддів зауважує про наступне.

В матеріалах справи містяться дві видаткові накладні № 17 від 07.03.2014 року та № 11 від 05.03.2014 року, які підписані директором ОСОБА_3 зі сторони позивача, підпис якої можна ідентифікувати шляхом співставлення з іншими матеріалами справі; зі сторони контрагента TOB «Регіон прайс» вказані накладні підписані директором ОСОБА_4, підпис якого також можна ідентифікувати за документами у матеріалах справи.

Виписка з банківського рахунку позивача містить посилання про перерахунок коштів на користь TOB «Регіон ПрайМ» (помилка в останній літері назви контрагента), але при цьому містить всі інші необхідні реквізити: код підприємства, рахунок та інше Дана описка робітника банку не позбавила можливості TOB «Регіон Прайс» отримати кошти.

Так, згідно зі ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Законодавцем визначено які суми до податкового кредиту не відносяться, а саме: не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене та наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних контрагентами та зазначеними в акті перевірки податкових накладних є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства України.

Отже, колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення даного позову.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АРС Лігнарія» - Готри Тетяни Василівни - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 грудня 2014 року - скасувати та ухвалити нову постанову , якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АРС Лігнарія» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.09.2014 року № 0010662201 ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.