Ухвала

від 24.02.2015 по справі 235/1303/14-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Коваленко В.О.

Суддя-доповідач - Білак С. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року справа №235/1303/14-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Білак С.В., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченка І.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 квітня 2014 р. у справі № 235/1303/14-а (головуючий І інстанції Коваленко В.О.) за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області про визнання протиправною бездіяльність УПСЗН щодо не нарахування та невиплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулась в суд з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області про визнання протиправною бездіяльність УПСЗН щодо не нарахування та невиплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за жовтень 2013 року - березень 2014 року в розмірі прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років щомісячно в сумі 972,00 грн. на місяць з урахуванням фактично виплачених сум.

Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 квітня 2014 року позов ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області про визнання протиправною бездіяльність УПСЗН щодо не нарахування та невиплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_2 державної допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним трирічного віку за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року включно відповідно до положення ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років щомісячно та зобов'язано відповідача провести перерахунок та сплату з урахуванням фактично виплачених сум.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області правомірними, а саме: щодо виплати позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірах, встановлених Законом України «Про державний бюджет України на 2013 рік-2014 рік» та відповідно до Бюджетного кодексу України.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на положення Законів України «Про державний бюджет на 2013 рік» та «Про державний бюджет на 2014 рік», в яких визначені розміри допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не визнані неконституційними, тому апелянт вважає, що виплата допомоги позивачці здійснювалась на законних підставах.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач, є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку у відповідача, отримує допомогу по догляду за дитиною до трьох років (а.с. 7, 4).

Відповідачем вказана допомога була нарахована та виплачена позивачу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» з 01.01.2013 року у розмірі 130,00 грн., як не працюючій особі (а.с. 4).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно виплачував позивачу у період з жовтня 2013 року по березень 2014 року допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, який суперечить статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позову зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана правильна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 5 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (зі змінами та доповненнями) передбачено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).

З 1 січня 2008 року відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та пункту 3 Прикінцевих Положень цього Закону, пункту 22 Порядку про призначення та виплату державної допомоги сім'ям з дітьми затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50%; з 1 січня 2009 року -75%; з 1 січня 2010 року - 100% прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупнім доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції Закону № 107-VІ, тобто у розмірі не менше 130 гривень без врахування різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

В той же час, колегія суддів зазначає, що відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», розділ П «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким викладена зазначена редакція частини першої статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», діяла по 31 грудня 2008 року.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року N 1751 саме на виконання Закону N 2811-XII (пункт 1).

Таким чином, станом на день звернення позивача до відповідача із заявою при призначення їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, частина 1 статті 15 Закону діє в наступній редакції: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

В подальшому, ані Законом України «Про Державний бюджет на 2013 рік», ані Законом України «Про Державний бюджет на 2014 рік», ані іншими законами не встановлювався інший розмір допомоги, ніж в Законі №2811-ХІІ.

Таким чином, відповідач, виплачуючи позивачу 11.09.2012 року по 12.05.2014 року допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 130 грн., діяв неправомірно та з порушенням вимог законодавства.

Посилання апелянта на те, що на час виплати грошової допомоги відповідач діяв на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, в даному випадку положення ст. 15 Закону № 2811-ХІІ.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та задовольнив позов з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу, є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 квітня 2014 року у справі № 235/1303/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області про визнання протиправною бездіяльність УПСЗН щодо не нарахування та невиплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя С.В.Білак

Судді Т.Г.Гаврищук

І.В.Сіваченко