Рішення

від 04.08.2014 по справі 1519/22193/2012

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №1519/22193/2012

Провадження №2/521/4132/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2014 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді - Плавича І.В.,

при секретарі - Мазинській І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ТОВ "АПМ-Профіль" (ТОВ "ЛСТК-Інвест") про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні вказаного складу суду наразі знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ТОВ "АПМ-Профіль" (ТОВ "ЛСТК-Інвест") про відшкодування шкоди.

В обґрунтування власної позиції, сторона позивача посилалась на ті обставини, що в березні 2007 року відповідач ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки "Камаз", реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснив наїзд на чоловіка позивача - пішохода ОСОБА_4, в результаті чого останньому була спричинена смерть.

Справа вже розглядалась судом. Так, згідно заочного рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 20 жовтня 2011 року заявлений позов був задоволений частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму витрат на поховання та суму компенсації заподіяної моральної шкоди.

Але за заявою відповідача ОСОБА_3 ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 03 грудня 2012 року вказане заочне рішення було скасоване та справу призначено до розгляду в загальному порядку.

З урахуванням встановлених обставин перебування відповідача на момент ДТП в трудових відносинах із ТОВ "АПМ-Профіль", при новому розгляді справи первісні вимоги ОСОБА_2 були змінені.

Позивач вважає, що відшкодовувати заподіяну шкоду повинні солідарно ОСОБА_3 та ТОВ "АПМ-Профіль", у зв'язку з чим ОСОБА_2 просила стягнути з відповідачів на її користь суму витрат на поховання потерпілого в загальному розмірі 10000,00 гривень та суму компенсації заподіяної моральної шкоди у розмірі 50000,00 гривень.

Позивач ОСОБА_2 та представник сторони у відкрите судове засідання не з'явились, сторона повідомлялись судом про розгляд даної цивільної справи, причини неявки суду не відомі, але від осіб на адресу суду надійшли заяви про підтримання позову з клопотанням про розгляд справи за відсутності сторони в порядку ст. 158 ч.2 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_3 та представник сторони у судове засідання не з'явились, сторона повідомлялась судом про розгляд даної цивільної справи, причини неявки суду не відомі, але від осіб на адресу суду надійшли заяви про заперечення проти заявленого позову з клопотанням про розгляд справи за відсутності сторони в порядку ст. 158 ч.2 ЦПК України.

Представник ТОВ "АПМ-Профіль" (ТОВ "ЛСТК-Інвест") у відкрите судове засідання не з'явився, товариство повідомлялось судом про розгляд даної цивільної справи, причини неявки представника суду не відомі.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги обставини спору та пояснення сторін позивача, дослідивши представлені та забезпечені письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, суд прийшов до висновку про обґрунтованість часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 - з наступних підстав і в наступному обсязі.

Під час розгляду цивільної справи і на підставі присутніх в ній доказів, судом було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13 годині 30 хвилин, ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки "Камаз", реєстраційний номер НОМЕР_1, по закритій території станції "Одеса-товарна" в напрямку виїзду здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, який в той час знаходився на даній території. В результаті наїзду, ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого на місці пригоди.

Потерпілий ОСОБА_4 є чоловіком позивача ОСОБА_2, про що свідчить Свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2, видане Іллічівським відділом ЗАГС міста Одеси від 11 листопада 1993 року, актовий запис №728 від 11 листопада 1993 року.

За фактом даної дорожньо-транспортної пригоди (надалі за тестом - ДТП) проводилась перевірка Слідчим відділом з ДТП СУ ГУМВС України в Одеській області, що було встановлено судом на підставі витребуваних матеріалів ДТП №407 про відмову в порушенні кримінальної справи.

Суд з'ясував, що в результаті даної ДТП, ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді, зокрема, відкритого багатооскольчатого перелому кісток мозкового та лицьового черепу, множинних переломів шиї, грудини та хребта, пошкоджень внутрішніх органів. Смерть ОСОБА_4 перебуває в прямому причинному зв'язку із наявною у нього відкритою черепно-мозковою травмою у вигляді переломів кісток мозкового та лицьового черепу із розмозженням головного мозку.

Зазначені факти були встановлені актом судово-медичного дослідження (обстеження) №836, розпочатого 28 березня 2007 року й закінченого 04 квітня 2007 року, складеного судово-медичним експертом Відділу судово-медичної експертизи трупів Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи Богатською О.А.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3, складеним Першим відділом РАЦС Приморського районного управління юстиції міста Одеси від 29 березня 2007 року, актовий запис №2917 від 29 березня 2007 року.

Відповідно до постанови від 26 грудня 2007 року, ухваленої слідчим Слідчого відділу з ДТП СУ ГУМВС України в Одеській області, за фактом відповідної ДТП було відмовлено в порушенні кримінальної справи, зокрема з тих підстав, що причиною даної ДТП явилась необережна і необачна поведінка самого ОСОБА_4

Разом з тим, слідчим не було встановлено в діях водія ОСОБА_3 порушень вимог Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України під №1306 від 10 жовтня 2001 року, у зв'язку з чим був зроблений висновок про відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України.

У зв'язку з викладеним та враховуючи висновки Слідчого відділу з ДТП СУ ГУМВС України в Одеській області, суд приходить вважає, що згадана ДТП відбулась за відсутності вини відповідача ОСОБА_3 При цьому ОСОБА_3 на момент ДТП перебув у трудових відносинах із ТОВ "АПМ-Профіль" та керував відповідним автотранспортним засобом на виконання власних посадових обов'язків. Правові підстави керування учасником ДТП відповідним автотранспортним засобом перевірялись робітниками ДАІ при оформленні матеріалів та не заперечувались сторонами при розгляді даної цивільної справи.

Втім, як зазначає ст. 1166 ч.3 ЦК України, шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1187 ч.ч.1,2,5 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема, транспортних засобів, механізмів та обладнання. При цьому, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Водночас, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Вирішуючи даний спір, суд не встановив, що шкода здоров'ю ОСОБА_4, яка спричинила його смерть, була завдана відповідним джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дії непереборної сили. Разом з тим, стороною відповідача ОСОБА_3 не було доведене суду, що відповідні несумісні із життям ушкодження здоров'ю були спричинені внаслідок умислу ОСОБА_4

Як встановлює ст. 1172 ч.1 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України). Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК. На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК). Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК).

Як свідчить трудова книжка ОСОБА_3, він працював в структурі ТОВ "АПМ-Профіль" на посаді водія з 01 серпня 2002 року по 01 квітня 2010 року, в тому числі - ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент ДТП. З 02 квітня 2010 року по 05 липня 2011 року ОСОБА_3 працював в структурі ТОВ "Компанія УСТ" на посаді слюсаря-наладчика.

Згідно матеріалів реєстраційної справи ТОВ "АПМ-Профіль" (код ЄДР 31116782), товариство зареєстроване 07 вересня 2000 року. 03 вересня 2010 року були зареєстровані зміни до відомостей про юридичну особу, в тому числі - зміна назви товариства з ТОВ "АПМ-Профіль" на ТОВ "ЛСТК-Інвест".

06 грудня 2010 року було Господарським судом Одеської області порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЛСТК-Інвест" та згідно постанови Господарського суду Одеської області від 20 травня 2011 року товариство визнано банкрутом. На підставі ухвали Господарського суду Одеської області від 19 лютого 2014 року ТОВ "ЛСТК-Інвест" припинено, 04 березня 2014 року проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи.

При цьому матеріали реєстраційної справи ТОВ "АПМ-Профіль Корпорейшн" (код ЄДР 37759843) свідчать, що дане товариство не є правонаступником ТОВ "ЛСТК-Інвест" (ТОВ "АПМ-Профіль" - до зміни назви).

Згідно ст. 1205 ЦК України, у разі припинення юридичної особи, зобов'язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників. У цьому разі вимоги про збільшення розміру відшкодування шкоди пред'являються до її правонаступників. У разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом. У разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов'язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого.

Суд зазначає, що незважаючи на те, що припинення юридичної особи внаслідок ліквідації, не тягне правонаступництва, у відношенні зобов'язання по відшкодуванню шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого це правило діє не в повній мірі, оскільки в силу ст. 609 ЦК України та ст. 1205 ЦК України передбачається капіталізація платежів з метою їх наступних періодичних виплат. Однак при цьому норми ЦК України не містять правил щодо порядку здійснення капіталізації платежів.

Відтак ураховуючи, що на момент розгляду справи товариство ТОВ "АПМ-Профіль" (ТОВ "ЛСТК-Інвест") припинено внаслідок ліквідації та у зв'язку з відсутністю правонаступників юридичної особи, що має відповідати за шкоду, заподіяну працівником, - суд вбачає, що заподіяна шкода має відшкодовуватись безпосередньо ОСОБА_3

В силу положень ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Перевіряючи обґрунтованість заявленої до стягнення суми, судом звернуто увагу, що ОСОБА_2 просила стягнути загальну суму відповідних витрат у розмірі 10000,00 гривень. Але, згідно наданих суду фінансово-платіжних документів та квитанцій, позивачем ОСОБА_2 було витрачено на організацію та забезпечення поховання 1254,00 гривень та 432,98 гривень. Виходячи з викладеного, суд погоджується із частковою обґрунтованістю відповідних вимог позивача та приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_3 на її користь вказаних витрат, що були пов'язані із похованням загиблого чоловіка - у загальному розмірі 1254,00 + 432,98 = 1686,98 гривень.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає доведеними ті обставини, на які посилалась сторона позивача як на підставу обґрунтованості вказаних вимог, оскільки письмових доказів, в тому числі - фінансово-платіжних документів, квитанцій тощо, які б свідчили про інші витрати з боку ОСОБА_2, що були б пов'язані із здійснення поховання загиблого ОСОБА_4 стосовно решти заявленої до стягнення суми - суду представлено не було, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про часткове задоволення даної вимоги.

При цьому пред'являючи відповідний позов, стороною позивача ОСОБА_2 вимог щодо відшкодування шкоди в розумінні ст. 1200 ЦК України за рахунок відповідачів заявлено не було, відповідних розрахунків та інших доказів суду не надавалось, що сукупно виключило можливість їх вирішення в силу ст. 11 ЦПК України.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 1167 ч.1, ч.2 п.1 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Водночас, згідно ст. 1168 ч.2 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Як роз'яснюють п.п. 3,9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31 березня 1995 року (в редакції від 27 лютого 2009 року), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При цьому, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже зважаючи на відповідні вимоги суд погоджується, що позивачеві з боку ОСОБА_3 дійсно було заподіяно певної моральної шкоди. Спираючись на принцип виваженості, розумності та справедливості, суд вважає обґрунтованим стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму компенсації заподіяної моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_4 - у розмірі 50000,00 гривень.

Як зобов'язує процесуальний закон, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, виключно в межах заявлених вимог та не вправі на власний розсуд виходи за рамки цих вимог чи змінювати осіб, до яких такі вимоги заявлено (ст.ст. 11, 33 ЦПК України).

Дійсно, згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Однак як чітко зобов'язує ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У зв'язку з цим, в процесі розгляду даної цивільної справи суд не встановив передбачених законом підстав для задоволення інших вимог сторони позивача та прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

Як наводить ст. 88 ч.ч.1,2 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв'язку з тим, що позивачем ОСОБА_2 при пред'явленні позову не оплачувався судовий збір, з огляду на часткове задоволення заявлених вимог та присудження відповідних стягнень з відповідача ОСОБА_3 пропорційну частину суми неоплаченого судового збору у розмірі: (1686,98 + 50000,00) х 1 / 100 = 516,87 гривень (ст. 4 ч.2 п.1 п/п.1 Закону України "Про судовий збір") - на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 79, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ТОВ "АПМ-Профіль" (ТОВ "ЛСТК-Інвест") про відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 - суму понесених витрат на поховання ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 - у загальному розмірі 1686,98 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 - суму компенсації заподіяної моральної шкоди - у розмірі 50000,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави - пропорційну частину суми неоплаченого судового збору - у загальному розмірі 516,87 гривень.

В задоволенні інших вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: