Постанова

від 19.02.2015 по справі 815/7290/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/7290/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Катаєвої Е.В.,

секретаря Швеця В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Техніка» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0001892208, №0001902208 від 16.12.2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Офіс Техніка» (далі ТОВ «Офіс Техніка» ) з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 16.12.2014 року №0001892208 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3084,00 грн. та №0001902208 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 755,00 гривен.

Позивач зазначив, що рішення, які оспорюються винесені на підставі Акту перевірки від 28.11.2014 року №7372/15-53-22-08/31728385, складеному ДПІ за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки з питань підтвердження взаємовідносин з TOB «КАРАКАЛ ГРУП» за період червень 2014 року, згідно якого встановлені порушення п.186.1 ст.186, п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит в червні 2014 року на суму 2811,00 грн. При проведенні перевірки ДПІ не ознайомило його з правами, йому не відомо було про проведення перевірки, акт отриманий лише 02.12.2014 року поштою. Відповідачем податкові повідомлення-рішення прийняти без урахування заперечень на акт перевірки, оскільки відповідь підприємство не отримало.

Позивач вважає, що зазначені в акті перевірки доводи перевіряючого в обґрунтування наявності порушень ТОВ «Офіс Техніка» податкового законодавства є безпідставними. Так, в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Офіс Техніка» не надано до перевірки для підтвердження транспортування товарів від TOB «КАРАКАЛ ГРУП» товарно-транспортні накладні. Між тим, товарно-транспортні накладні не є первинним документом, якій підтверджує факт придбання товарів. Відсутність ТТН не є безумовною підставою для того, щоб ставити під сумнів здійснення господарських операцій між підприємствами при наявності інших первинних документів, що підтверджують придбання товарів. На ці обставини неодноразово зверталась увага Вищого адміністративного Суду в рішеннях від 23.07.2012 року по справі №К-4817/10, від 25.06.2012 року по справі №К/9991/25932/11, від 26.06.2012 року по справі №К-27230/10, від 02.10.12 року по справі №К9991/22697/12, від 14.01.2014 року по справі № К/800/31054/13, від 16.10.2013 року по справі №К800/45872/13.

Всі необхідні первинні документи, які підтверджують придбання товарів у контрагента наявні у ТОВ «Офіс Техніка», а саме договір, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, всі операції відображені в бухгалтерській документації підприємства, зокрема на картки рахунку 631, регістрах податкових накладних. Що стосується доставки товару, то між підприємствами була досягнута домовленість про те, що 25 і 27 червня 2014 року товар по накладних забирає TOB «Офіс Техніка» своїм власним транспортом, оскільки товар малогабаритний і в цих числах директор «Офіс Техніка» Метасов В.А. буде в Києві. Вказані обставини підтверджуються пошляховими листами службового легкового автомобіля, дорученнями, за якими був отриманий товар, видатковими накладними.

При формуванні податкового кредиту підприємством дотримано вимоги податкового законодавства та не порушено п.186.1 ст.186, п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України .

Також позивач вважає, що перевіряюча проявила упередженість і необ'єктивність, зазначивши в акті перевірки, що податкові накладні виписані на основі договору купівлі-продажу від 10.06.2014 року №41 існування якого не підтверджено, було надано копію договору купівлі-продажу №41/2014/5 від 10.06.2014року. Проте очевидним є той факт, що номер договору №41 - це нумерація договору TOB «КАРАКАЛ ГРУП» (їх вихідний номер), а приписка /2014/5 - це нумерація TOB «Офіс Техніка» (вхідний номер відповідно до реєстрації вхідних договорів за 2014 рік), більш того - вона дописана, на відміну від надрукованого на принтері № 41.

В обґрунтування позовних вимог позивач також зазначив, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту вирішується тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а тому безпідставним є посилання перевіряючій на акт перевірки відносно його контрагента.

Саме у TOB «Офіс Техніка» наявні всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання товарів у TOB «КАРАКАЛ ГРУП», які відповідають вимогам п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", складені у відповідності до приписів 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ від 24.05.95 року, та містять всі дані щодо обсягів отриманого товару, його асортименту та вартості. Крім того, у TOB «Офіс Техніка» наявні всі документи щодо подальшого використання придбаного товару у своєї господарської діяльності.

Оскаржуємі податкові повідомлення-рішення є протиправними, порушують права TOB «Офіс Техніка», у зв'язку чим позивач просить їх скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача - суб'єкта владних повноважень в судове засідання не з'явився, був повідомлений про день, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутністю до суду не надав. Суд визнав його неявку до суду неповажною та вважав за можливе розглянути справу за його відсутності. У наданих до суду запереченнях відповідач позовні вимоги не визнав, наполягав, що оспорюване рішення є законними та обґрунтованими, винесене у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с.161-167).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані ними докази у їх сукупності, судом встановлено, що TOB «Офіс Техніка» зареєстровано 14.12.2001 року, на податковому обліку знаходиться з 24.12.2001 року, є платником ПДВ (а.с.47-61).

21.08.2014 року ДПІ направило запит позивачу «Про надання інформації та її документального підтвердження» по взаємовідносинам з TOB «КАРАКАЛ ГРУП» за період червень 2014 року ( а.с.169).

14.11.2014 року ДПІ виданий наказ №2581 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з 17.11.2014 року з питань документального підтвердження взаємовідносин з TOB «КАРАКАЛ ГРУП», їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень 2014 року» ( а.с.170).

Копія зазначеного наказу, а також повідомлення ДПІ від 14.11.2014 року №70640/22-8 про проведення перевірки з 17.11.2014 року направлені засобами поштового зв'язку 17.11.2014 року (а.с.171-172).

Про направлення позивачу копії наказу №2581 та направлення на перевірку засобами Укрпошти з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на податкову адресу позивача саме 17.11.2014 року зазначено також у вступній частині акту перевірки (а.с.15).

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача складений Акт від 28.11.2014року № 7372/15-53-22-08/31728385 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Офіс Техніка», код ЄДРПОУ 31728385 з питань підтвердження взаємовідносин з TOB «КАРАКАЛ ГРУП», код ЄДРПОУ 38546192, їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень 2014 року» (а.с.15-31).

Копія акту була отримана позивачем згідно поштового повідомлення 02.12.2014 року (а.с.173).

Позивач надав заперечення на Акт перевірки (вих.№223 від 09.12.2014 року), які подані до ДПІ 10.12.2014 року (а.с.32-41), на які відповідь не отримав.

На підставі Акту перевірки від 28.11.2014року № 7372/15-53-22-08/31728385 ДПІ 16.12.2014 року прийняло податкові повідомлення-рішення №0001892208 (форми Р) про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі суму 3084,00 грн. (2056,00грн. за основним платежем, 1028,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), №0001902208 (форми В4) про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 755,00грн. за звітний період червень 2014 року (декларація №9040886431 від 21.07.2014 року) (а.с.45,46).

Суд вважає, що перевірка та її оформлення відносно позивача проведені з порушенням законодавства. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проведення та оформлення перевірок регламентований Податковим кодексом України, Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984 (далі Порядок №984).

Наказ від 14.11.2014 року №2581 виданий відповідно до вимог пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 ПК України на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з 17.11.2014 року.

Підпунктом 78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України обставиною для проведення позапланових перевірок визначено: якщо за результатами перевірок інших платників податків або одержання податкової інформації виявлені факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення і їхні документальні підтвердження по обов'язковому письмовому запиті органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів від дня одержання запиту.

Проте згідно акту перевірки таки документи були надані позивачем та використані при проведенні перевірки поряд з актом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 24.07.2014 року відносно TOB «КАРАКАЛ ГРУП», та інформацією баз даних, що використовуються в ДПІ (а.с.17).

Крім того, пункт 79.2 ст.79 ПК України, на який посилається ДПІ в наказі, містить вимоги щодо умов проведення позапланової документальної невиїзної перевірки.

Незважаючи на посилання в акті перевірки, що вона проведена відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України, вимоги цієї статті щодо умов проведення документальної позапланової перевірки відповідачем не додержані. Згідно п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Тактим чином, наказ про проведення перевірки та повідомлення платник податків повинен отримати до початку проведення перевірки.

Наказ та повідомлення від 14.11.2014 року про проведення перевірки з 17.11.2014 року направлені відповідачем позивачу засобами поштового зв'язку 17.11.2014 року. Про ці обставини також зазначено у вступній частині акту перевірки.

Таким чином, копія наказу та повідомлення про перевірку були направлені позивачу поштою у день початку перевірки, що виключає отримання їх позивачем до початку перевірки та згідно з ч.2 п.79.2 ст.79 ПКУ свідчить про відсутність права у посадової особи контролюючого органу розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Вказані обставини свідчать про доведеність доводів позивача про порушення його прав при проведенні перевірки, оскільки він не повідомлений про її здійснення, не були роз'ясненні його права. В порушення вимог ст.79 КАС України відповідач здійснив перевірку позивача фактично без повідомлення його про цю перевірку, чим не тільки порушив його права, але і позбавив його можливості виконати покладені на нього пунктом 85.2 ст.85 ПК України (на який наявне посилання в повідомленні) обов'язки щодо надання посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такі обов'язки виникають у платника податків після початку перевірки.

Крім того, статтею 85 ПК України передбачено право податкових органів отримувати копії первинних документів, що належать до предмета перевірки. Проте жодний первинний документ щодо предмету перевірки податковим органом не був витребуваний.

При цьому перевіряюча в акті перевірки зазначає, що платником податків до перевірки не надані журнал-ордер обліку виданих довіреностей, довіреності, товарно-транспортні накладні.

Суд вважає такі твердження в акті перевірки не ґрунтуються на вимогах законодавства, оскільки позивач не був належним чином повідомлений про проведення перевірки, а також ДПІ не надано належного жодного доказу, що під час перевірки перевіряючим були витребувані ці документи у платника податків TOB «Офіс Техніка», зокрема журнал реєстрації довіреностей на відсутність якого посилається перевіряюча. Згідно з п.85.6 ст.85 ПКУ, п.5.2 розділу ІІ Порядку №984 у разі відмови посадових осіб платника податків надати копії документів посадовій особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Акт невиїзної документальної перевірки від 28.11.2014 року був направлений на адресу TOB «Офіс Техніка» та отриманий ним згідно поштового повідомлення 02.12.2014 року (а.с.173).

Заперечення на акт перевірки від 09.12.2014 року позивач подав до ДПІ 10.12.2014 року. Відповідно до п.86.7 ст.86 ПКУ у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта.

Таким чином, позивач надав заперечення на акт перевіки з порушенням п'ятиденного строку з дня отримання акта, у зв'язку з чим суд не приймає його доводи в обґрунтування позову, що ДПІ не розглянуло заперечень та не надало відповідь по їх розгляду. При цьому суд не приймає до уваги доводи позивача, що він ознайомився з актом перевірки 05.12.2014 року, оскільки згідно п.86.7 ст.86 ПКУ п'ятиденний строк на надання заперечень встановлюється не з дня ознайомлення з актом перевірки, а з дня його отримання. В той же час на думку суду отримання податковим органом заперечень на акт перевірки, наданих позивачем з порушенням строку, надавало право ДПІ не розглядати їх, проте не позбавляло обов'язку ДПІ надати відповідну відповідь платнику податків.

У висновку Акту перевірки зазначено порушення позивачем п.186.1 ст.186, п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ в червні 2014 року на суму 2811,00грн.

Згідно з п.185.1 ст.185 ПКУ об'єктом оподаткування з ПДВ є, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу. Пункт 186.1 ст.186 визначає місце постачання товарів.

Пунктами 198.1,198.2 ст.198 ПК України встановлено з яких господарських операцій і коли виникає у платника податків право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, а саме таке право виникає у тому числі у разі придбання товарів та послуг. Датою виникнення такого права платника податку вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг); дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною. Згідно з п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Дослідивши Акт перевірки від 28.11.2014року № 7372/15-53-22-08/31728385, який став підставою для прийняття оскаржуємих податкових повідомлень-рішень, суд встановив, що висновки про порушення позивачем вищезазначених норм податкового кодексу ґрунтуються фактично на висновках акту перевірки відносно TOB «КАРАКАЛ ГРУП», що не відповідає вимогам законодавства, зокрема, Порядку №984.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1,4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.3 ст.86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пунктом 6 розділу І Порядку №984 факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із пп.5.2 п.5 Порядку у разі встановлення порушень податкового законодавства в акті необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Акт перевірки від 28.11.2014року № 7372/15-53-22-08/31728385 відносно позивача не відповідає зазначеним вимогам, акт не містить доказів порушення податкового законодавства саме позивачем з посиланням на первинні документи. При цьому суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що товарно-транспортні накладні не є первинним документом, якій підтверджує факт придбання товарів та їх відсутність не є безумовною підставою для того, щоб ставити під сумнів здійснення господарських операцій між підприємствами при наявності інших первинних документів, що підтверджують придбання товарів, враховуючи, що позивачем придбаний товар (малогабаритний) поставлявся транспортом директора підприємства.

Також суд приймає до уваги доводи позивача щодо неспроможності тверджень податкового органу в акті перевірки про зазначення в податковій накладній договору №41 від 10.06.2014 року, існування якого не підтверджено, до перевірки наданий інший - №41/2014/5 від 10.06.2014 року. Позивач зазначив, що ним з контрагентом укладений договір №41 від 10.06.2014 року, а дописана приписка /2014/5 - це нумерація TOB «Офіс Техніка» (вхідний номер відповідно до реєстрації вхідних договорів за 2014 рік). Відповідач в наданих до суду запереченнях не спростував доводів позивача та не надав будь-яких доказів, що договір №41/2014/5 від 10.06.2014 року не є договором №41 від 10.06.2014 року, укладеним між позивачем і TOB «КАРАКАЛ ГРУП» та інші первинні документи щодо виконання умов договору стосуються будь-якого іншого договору.

Крім того, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що висновки акту перевірки відносно нього ґрунтуються не на дослідженні його первинних документів, які підтверджують формування податкового кредиту, а на акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 24.07.2014 року відносно його контрагента TOB «КАРАКАЛ ГРУП», що є неправомірним.

Судом досліджений акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 24.07.2014 року відносно контрагента позивача «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «КАРАКАЛ ГРУП» (код ЄДРПОУ 38546192) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2014 року по 30.06.2014 року» (а.с.175-182), якій складенийз посиланням на п.73.5 ст.73 ПК України.

Пунктом 73.5 ст.73 ПК України регламентовано проведення зустрічних звірок органами державної податкової служби. Проведення цих звірок регламентовано також Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 року № 1232, Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА від 22.04.2011р. № 236.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається Довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з п.4.4 Методичних рекомендацій у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку встановленням відсутності суб'єкта господарювання за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3). Відповідно до затвердженої форми вказаного Акту в ньому може відображатися інформація, яка наявна в даних контролюючого органу про податкову звітність, дані раніше проведених перевірок, звірок, що мають (можуть мати) відношення до питань, наведених у запиті на проведення зустрічної звірки, інша наявна інформація.

Таким чином, згідно вищезазначених положень законодавства в актах, складених відповідно до п.73.5 ст.73 ПК України щодо проведення зустрічних звірок суб'єкта господарювання органами податкової служби не можуть бути зроблені висновки про будь-які порушення суб'єкта господарювання, оскільки зустрічна звірка не є перевіркою. Наявні результати при можливості проведенні та реального проведення зустрічної звірки складаються у Довідки по затвердженої формі. Проте в акті відносно TOB «КАРАКАЛ ГРУП» наявні такі висновки, що не ґрунтується на вимогах законодавства.

Судом досліджені первинні документи по взаємовідносинам позивача з TOB «КАРАКАЛ ГРУП» щодо господарських відносин - договір, податкові та видаткові накладні, розрахунки, на підставі чого суд доходить до висновку про неспроможність твердження перевіряючій в акті перевірки про вчинення господарських відносин між TOB «КАРАКАЛ ГРУП» та TOB «Офіс Техніка» без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

В акті перевірки відносно позивача також не заперечується наявність у позивача податкових накладних по взаємовідносинам з контрагентом, на підставі яких сформований податковий кредит відповідного періоду. Зазначені податкові накладні враховані при подачі податкових декларацій за відповідний період, занесені в реєстр виданих та отриманих податкових накладних та додаток 5 до податкової декларації. Таким чином, в акті перевірки не спростовується виконання позивачем вимог законодавства щодо формування податкового кредиту.

Договір №41 від 10.06.2014 року укладений між TOB «КАРАКАЛ ГРУП» та TOB «Офіс Техніка» відповідає вимогам ст.180 ГК України. Зазначений договір виконаний сторонами, що підтверджується первинною документацією. Жодного належного доказу того, що господарські операції по вищевказаному договору не були здійснені ДПІ не зазначено в Акті перевірки та в наданих до суду запереченнях на позов.

Згідно зі ст. 18 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом достовірно встановлено, що на час здійснення господарських операцій контрагент позивача зареєстровані в ЄДР як діючі підприємства, зареєстровані платниками ПДВ.

Відповідач, якій є суб'єктом владних повноважень не зазначив в наданих до суду запереченнях на позов жодного доказу про обізнаність позивача про будь які недостовірні відомості відносно контрагента або його обізнаність щодо порушень податкового законодавства зі сторони контрагента та причетність до цих порушень позивача. Таких доказів не містить і Акт перевірки відносно позивача.

Суд вважає, що саме позивач TOB «Офіс Техніка» будь-яких порушень податкового законодавства, по господарським операціям з щодо формування податкового кредиту не допустило.

Крім того, наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагента позивача (якщо таки порушення будуть встановлені у порядку визначеному законодавством) не може бути безумовною підставою для визначення податкових зобов'язань позивачу, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Жодна норма законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

При цьому суд враховує положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та Постанову Верховного Суду України від 11.01.2011 року по справі ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Вимога закону щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платником стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 128,159-164 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Техніка» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0001892208, №0001902208 від 16.12.2014 року - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 16.12.2014 року №0001892208 (форми Р) про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі суму 3084,00 грн. (2056,00грн. за основним платежем, 1028,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), №0001902208 (форми В4) про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 755,00грн.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови у порядку ст.160,167,185-187 КАС України.

Суддя Катаєва Е.В.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 16.12.2014 року №0001892208 (форми Р) про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі суму 3084,00 грн. (2056,00грн. за основним платежем, 1028,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), №0001902208 (форми В4) про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 755,00грн.

19 лютого 2015 року.