Ухвала

від 24.02.2015 по справі 820/12316/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2015 року м. Київ К/800/57516/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Ланченко Л.В. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2014 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2014 р.

у справі № 820/12316/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восторг»

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Восторг» (далі - позивач, ТОВ «Восторг») звернулось до суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, Індустріальна ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2014 р. позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Індустріальної ОДПІ від 17.06.2014 року № 0000372220.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2014 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Індустріальна ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Восторг», посилаючись на те, що касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Індустріальною ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ фірма «Антарес» за період з 01.05.2011 року по 01.11.2013 рік, з ТОВ «Сервіс-трейд-груп» та з ТОВ «Торг-ленд» за лютий 2014 року, про що складено акт від 29.05.2014 року №1419/20-36-22-03-07/324337180.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.198.3 п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 527084грн., у тому числі за січень 2014 року на суму 229864 грн., та за лютий 2014 року на суму 297220 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2014 року №0000372220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 790620,00 грн., із них за основним платежем - 527084,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 263542,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у ТОВ «Восторг» були господарські відносини з ТОВ «Сервис-Трейд-Груп», з яким укладений договір поставки №5 від 01.01.2014 року продуктів харчування, з ТОВ «Торг-Ленд», з яким укладений договір поставки №32 від 01.01.2014 року продуктів харчування.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: специфікаціями, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, прибутковими накладними, журналом обліку довіреностей тощо.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «Сервис-Трейд-Груп» та ТОВ «Торг-Ленд», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2014 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.

2.Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Л.В. Ланченко

О.В. Муравйов