Ухвала

від 24.02.2015 по справі 822/3018/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2015 року м. Київ К/800/57657/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Ланченко Л.В. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.08.2014 р.

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 р.

у справі № 822/3018/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізяславтрансбуд»

до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізяславтрансбуд» (далі - позивач, ТОВ «Ізяславтрансбуд») звернулось до суду з позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Славутська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.08.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Славутської ОДПІ № 0002082203 від 16 грудня 2013 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 р. постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.08.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Славутська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.08.2014 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Ізяславтрансбуд», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.08.2014 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Славутською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ізяславтрансбуд» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Акрос-Трейд», Об'єднання «Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація», ТОВ «ПКФ «Локос», ТОВ «Капіталбуд Сервіс», ТОВ «Діаманд Делюкс», ТОВ «Мехпромресурс», ТОВ «Оллерус-Буд», ТОВ «Рум ЛТД», ТОВ «Буд-Перспектива» за період з 01.06.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт № 235/2203/34739468 від 28.11.2013 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 50.1 ст. 50, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002082203 від 16 грудня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1367350 грн., у тому числі 911828,00 грн. за основним платежем та 455522,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладено з ТОВ «ПКФ «Локос» договори субпідряду на виконання будівельних робіт. Відповідно до умов договорів субпідряду підрядник (ТОВ «Ізяславтрансбуд») доручає субпідряднику («ПКФ «Локос») здійснити ремонтні роботи на визначених об'єктах.

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт, рахунками, довідками про вартість виконаних будівельних робіт.

Також 17.04.2012 р. позивачем (покупець) укладено з ТОВ «ПКФ «Локос» (постачальник) договір № ВК10/12 на здійснення виготовлення металоконструкцій та договір № ВК02/12 на здійснення виготовлення технологічних піддонів.

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями тощо.

02.07.2012 р. ТОВ «Ізяславтрансбуд» (підрядник) укладено договір субпідряду № ВК-17/13 на виконання будівельних робіт із ТОВ «Капіталбудсервіс» (субпідрядник), відповідно до умов якого підрядник доручає субпідряднику здійснити роботи по реконструкції приміщення.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт, платіжними дорученнями тощо.

14.11.2011 р. ТОВ «Ізяславтрансбуд» (покупець) укладено з ТОВ «Діаманд Делюкс» (продавець) договори купівлі-продажу № 05-11, № 05-12, № 05-13, відповідно до яких продавець передає у власність покупця товар (будівельні, сантехнічні матеріали, металопластикові вироби).

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковими накладними, платіжними дорученнями, видатковими накладними тощо.

Крім того, ТОВ «Ізяславтрансбуд» та ТОВ «Оллерус-Буд» укладені договори субпідряду на виконання будівельних робіт № 49/10-11 від 10.10.2011 року (проведення поточного ремонту будинку культури), № 12/07-11 від 04.07.2011 року (проведення поточного капітального ремонт адмінприміщення), № 53/10-11 від 24.10.2011 року (реконструкція приміщення поліклініки Ізяславської ЦРЛ), №35/08-11 від 30.08.2011 року (виконання певних робіт). 01.07.2011 р. між ТОВ «Ізяславтрансбуд» та ТОВ «Оллерус-Буд» укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів №КП-09/07-11.

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковими накладними, платіжними дорученнями, актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт тощо.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «Капіталбудсервіс», ТОВ «Оллерус-Буд», ТОВ «Діаманд Делюкс», «ПКФ «Локос»,що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.08.2014 р. та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області відхилити.

2.Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.08.2014 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Л.В. Ланченко

О.В. Муравйов