Постанова

від 16.02.2015 по справі 910/12349/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2015 р. Справа№ 910/12349/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокерська контора "Біком"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 28.10.2014

у справі № 910/12349/14 (суддя - Домнічева І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокерська контора "Біком", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайл Інтер'єр Буд", м. Київ,

про стягнення 86 249,21 грн.,

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Поліщук Д.В. (довіреність від 26.08.2014, б/н);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокерська контора "Біком" (надалі - ТОВ "Брокерська контора "Біком", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайл Інтер'єр Буд" (надалі - ТОВ "Стайл Інтер'єр Буд", відповідач) про стягнення 94 249,21 грн, з яких 80 000,00 грн основного боргу, 8 000,00 грн штрафу та 6 249,21 грн - три проценти річних. Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на виконання робіт № 8/12/11 від 08.12.2011 та наявністю у зв'язку з цим підстав для повернення попередньої оплати за таким правочином.

У зв'язку з поданням позивачем заяви про зменшення позовних вимог, ціна позову, відповідно до якої місцевим господарським судом вирішувався спір, склала 86 249,21 грн, з яких 80 000,00 грн основного боргу та 6 249,21 грн - три проценти річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 у справі № 910/12349/14 у задоволенні позову ТОВ "Брокерська контора "Біком" відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, пославшись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено в судове засідання на 26.01.2015.

Відповідач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

26.01.2015 в судовому засіданні в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України була оголошена перерва до 16.02.2015.

16.02.2015 в судовому засіданні представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

Скаржник свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, про поважність причин нез'явлення останнього в судове засідання не повідомив.

Заслухавши думку представника відповідача про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність скаржника, враховуючи надані представником апелянта пояснення, надані в судовому засіданні 26.01.2015, колегія суддів, порадившись, ухвалила здійснити розгляд справи у відсутність даної особи.

16.02.2015 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 28.10.2014 між ТОВ "Брокерська контора "Біком" (в тексті договору - замовник) та ТОВ "Стайл Інтер'єр Буд" (в тексті договору - підрядник) було укладено договір на виконання робіт № 8/12/11 (далі - договір), за яким замовник доручає, а підрядник зобов'язується, у відповідності до умов договору, на власний ризик виконати Передпроектні проробки та Робочий проект реконструкції існуючого нежитлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 56, загальною площею 2000 кв. м, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи (пункти 1.1., 2.1. договору).

Ціна Договору, визначена в пункті 3.1. договору становить 320 000,00 грн.

Оплата вартості робіт здійснюється поетапно, відповідно до календарного плану робіт, визначеного в Додатку №1, який є невід'ємною частиною договору (пункт 4.2. договору).

Згідно пункту 5.4. договору строки виконання проектно-кошторисних робіт за договором визначаються Додатком № 1 до договору.

Підрядник зобов'язаний, зокрема, надати замовнику з урахуванням побажань останнього, необхідні характеристики та іншу інформацію щодо Об'єкта, визначеного в п.2.1 договору, у строк не пізніше 20-ти (двадцяти) робочих днів після набуття чинності цим договором; передати замовнику готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт у 4-х (чотирьох) примірниках (п.4.1.3 договору).

Крім цього, підрядник зобов'язується не пізніше 10-ти календарних днів після настання строків, визначених пунктом 3.7. договору, передати замовникові результати виконаних проектних робіт, скласти та підписати зі свого боку акт приймання-передачі (пункт 5.5. договору).

Відповідно до пункту 5.8. договору, у випадку недотримання підрядником строків, передбачених п.3.7 цього договору, замовник має право в односторонньому порядку розірвати даний договір шляхом направлення відповідного повідомлення підряднику та вимагати від останнього повернення всіх отриманих платежів по етапу комплексу проектно-кошторисних робіт, в якому виявлені недоліки чи/то не усунені в повному обсязі зауваження компетентних органів.

Договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та сплати замовником першого авансового платежу підряднику (пункт 6.1. договору).

Відповідно до Календарного плану та графіку фінансування (Додаток № 1 до договору) сторонами погоджено основні етапи виконання робіт за договором, терміни їх виконання та розрахункову вартість кожного етапу робіт.

Так, згідно з Додатком № 1 до договору, підрядник зобов'язаний виконати перший етап робіт протягом одного місяця від дати отримання вихідних даних та авансу, а замовник - оплатити перший етап робіт в розмірі 25 % від ціни договору, що становить 80 000,00 грн та передати підряднику вихідні дані.

Місцевим господарським судом встановлено, що 26.12.2011 та 05.01.2012 позивач перерахував відповідачеві в якості попередньої оплати за виконання робіт по першому етапу грошові кошти в сумі 60 000,00 грн та 20 000,00 грн відповідно, що складає 25 % від загальної вартості робіт за договором та підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з особового рахунку позивача, які належним чином засвідчені ПАТ «Фортуна-банк» (а.с.18-19).

Проте, як стверджує позивач, свої зобов'язання за договором щодо розробки першого етапу робіт стадії «ПП» відповідач не виконав, що змусило його направити на поштову адресу відповідача листа від 14.03.2012 вих. № 01/02-23 з вимогою про розірвання в односторонньому порядку договору та повернення 80 000,00 грн попередньої оплати, з посиланням на пункт 5.8. договору (а.с. 20).

На підтвердження даної обставини та доказів отримання відповідачем вказаного листа до матеріалів справи позивачем надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відтиском календарного штемпелю поштового відділення УДППЗ "Укрпошта" (а.с. 111).

Крім цього, позивачем на поштову адресу відповідача було направлено претензію № 01-02/81 від 14.05.2014 щодо перерахунку на розрахунковий рахунок ТОВ БК «Біком» грошових коштів у розмірі 80 000,00 грн та сплати штрафу в сумі 8 000,00 грн, а також листа № 01/02-160 від 17.09.2014 з повторною вимогою про повернення авансу за договором в сумі 80 000,00 грн. Належні докази направлення та докази отримання відповідачем вказаних документів підтверджуються фіскальними чеками, описами вкладення у цінні листи з відмітками працівника зв'язку про отримання даної кореспонденції та відтисками календарного штемпелю поштового відділення УДППЗ "Укрпошта", а також рекомендованими повідомленнями про вручення адресатові поштових відправлень, отриманих останнім 27.05.2014 та 13.10.2014 відповідно (а.с. 162-165, 167-169).

Оскільки зазначені вимоги відповідач залишив без належної відповіді та задоволення, позивач звернувся з даним позовом до суду та, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, прийнятої місцевим господарським судом, просить стягнути з відповідача 80 000,00 грн авансу та три проценти річних в сумі 6 249,21 грн.

Заявляючи про безпідставність заявлених позивачем вимог, відповідач пояснив, що ним заперечується факт отримання листа від 14.03.2012 та претензії, відтак вважає, що позивач не вчинив дій, передбачених чинним законодавством для одностороннього розірвання договору, а тому підстави вважати вказаний договір розірваним відсутні. Водночас зауважив, що оплачені позивачем роботи за першим етапом робіт - розробка «ПП» зі сторони відповідача були своєчасно виконані, що, на його думку, підтверджується листом директора Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) С. Целовальника про факт надання на розгляд 05.04.2012 ескізного проекту реконструкції офісної будівлі під готель по вул. Б.Хмельницького, 56, аркушем креслень передпроектної пропозиції з відмітками та зауваженнями головного архітектора міста та актом здачі-приймання робіт № ОУ-0000009 від 01.08.2014 (а.с. 104-108).

Дійшовши висновку про необґрунтованість заявлених ТОВ "Брокерська контора "Біком" вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт надсилання відповідачеві листа про одностороннє розірвання договору, оскільки, рекомендоване повідомлення про вручення поштового повідомлення було направлене останньому за адресою: Київська обл., Ірпінський р-н, м. Буча, вул. Тургенєва, 1, а місцем реєстрації відповідача та його фактичного перебування є адреса: м. Київ, пров. Лабораторний, 1, офіс 254, що підтверджується даними витягу з ЄДРПОУ. Водночас, суд зазначив, що не зважаючи на відсутність підписаного у 2012 році акту приймання-передачі, факт існування проекту в зазначений період підтверджується даними, які містяться в листі директора Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.08.2014 та аркушем креслень передпроектної пропозиції з відмітками та зауваженнями головного архітектора міста.

Вказуючи на помилковість таких висновків, скаржник зазначає, що умови договору передбачають право замовника розірвати договір в односторонньому порядку та вимагати повернення всіх отриманих підрядником платежів. Таке право позивачем було реалізоване шляхом надіслання відповідного листа від 14.03.2012 на поштову адресу відповідача, зазначену ним у розділі договору «Місцезнаходження і реквізити сторін», отримання якого відповідачем 21.03.2012 об'єктивно підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, відтак, ТОВ «Стайл Інтер'єр Буд» було належним чином повідомлене про розірвання договору.

Зважаючи на те, що роботи за договором виконані не були, позивач належним чином повідомив відповідача про розірвання договору, наявні правові підстави для повернення позивачеві попередньої оплати за договором.

Колегія суддів наведені доводи скаржника вважає обґрунтованими, а висновки місцевого господарського суду помилковими з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є договором підряду, за яким, у відповідності до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частин 1 статті 843 Цивільного кодексу України).

Згідно положень статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Сторони умовами договору передбачили сплату замовником попередньої оплати підряднику.

За приписами частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї з сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Пунктом 5.5. договору сторони визначили, що підрядник зобов'язується не пізніше 10-ти календарних днів після настання строків, визначених пунктом 3.4. договору, передати замовникові результати виконаних проектних робіт, скласти та підписати зі свого боку акт приймання-передачі.

З матеріалів справи вбачається, що такий акт здачі-прийняття робіт сторони не підписували.

До тверджень відповідача про належне виконання ним вказаних робіт з посиланням на акт здачі-приймання робіт № ОУ-0000009 від 01.08.2014 колегія суддів ставиться критично та вважає за необхідне зазначити наступне.

Вищезгаданий акт здачі-приймання робіт від 01.08.2014, відповідачем був направлений на адресу позивача лише 19.08.2014, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист, тоді як умовами договору передбачено термін виконання робіт за вказаним етапом - протягом одного місяця з моменту отримання авансу, тобто, до 05.02.2012 включно.

Доводи представника відповідача, надані суду апеляційної інстанції з приводу того, що аналогічний акт здачі-приймання робіт разом із передпроектною пропозицією належним чином направлялись позивачеві у 2012 році, колегія суддів відхиляє як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні статей 32, 34 ГПК України.

Оскільки кожна сторона, у відповідності до статті 33 ГПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт виконання робіт за договором.

Відповідно до пункту 5.27. Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлення документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

На підтвердження факту належного виконання передпроектних робіт відповідач надав до матеріалів справи копію листа директора Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 01.08.2014 про надання на розгляд 05.04.2012 ескізного проекту реконструкції офісної будівлі під готель по вул. Б.Хмельницького, 56, копію аркуша креслень передпроектної пропозиції з відмітками та зауваженнями головного архітектора міста та копію акта здачі-приймання робіт № ОУ-0000009 від 01.08.2014, підписаного відповідачем.

Названі документи належними і допустимими доказами на підтвердження факту виконання відповідачем робіт за договором вважатись не можуть, з урахуванням того, що зазначені копії належним чином не засвідчені.

Таким чином, посилання суду першої інстанції на вказані документи як на належні письмові докази в розумінні статті 36 ГПК України є помилковим.

При вирішенні питання відповідності копій документів, долучених до матеріалів справи оригіналам, судом апеляційної інстанції також враховано правову позицію, викладену в абзацах 2, 4, 5 підпункту 2.2. пункту 2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 стосовно того, що копії, які видаються підприємствами, установами, організаціями мають бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлення документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55. У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам, вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Щодо висновків місцевого господарського суду про відсутність підстав вважати спірний договір розірваним в односторонньому порядку, колегія суддів дійшла висновку про їх помилковість, зважаючи на наступне.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підписуючи спірний договір, у розділі «Місцезнаходження і реквізити сторін» сторони вказали свої юридичні та поштові адреси.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у порядку, передбаченому пунктом 5.8. договору, лист від 14.03.2012 № 01/02-23 про розірвання в односторонньому порядку договору та повернення коштів було направлено на поштову адресу відповідача, вказаній у договорі (Київська обл., Ірпінський р-н, м. Буча, вул. Тургенєва, 1).

На підтвердження факту направлення вказаного листа та отримання його відповідачем до матеріалів справи надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а також копію листа ТОВ «Стайл Інтер'єр Буд» від 16.03.2012 вих. № 22, направленого позивачеві у відповідь на його лист від 14.03.2012 № 01/02-23 (а.с. № 159).

Зі змісту пункту 5.8. договору слідує, що у випадку недотримання підрядником строків, передбачених пунктом 3.7 договору, замовник має право в односторонньому порядку розірвати даний договір шляхом направлення відповідного повідомлення підряднику та вимагати від останнього повернення всіх отриманих платежів.

Аналізуючи умови договору, апеляційним господарським судом встановлено, що укладений сторонами договір не містить пункту 3.7, однак підписаним сторонами Додатком №1 до договору фактично визначено календарний план виконання сторонами своїх зобов'язань.

Таким чином, посилання відповідача на ту обставину, що договір може бути розірваним лише у випадку недотримання підрядником строків, передбачених пунктом 3.7 договору, є необгрунтованими та спростовуються наявними у справі доказами.

Згідно вимог статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 цього Кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами частини 6 статті 193 Господарського кодексу України зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що роботи за договором є не виконаними, а направлене позивачем повідомлення про розірвання договору та повернення попередньої оплати, отримано відповідачем 21.03.2012, відтак, спірний договір вважається розірваним з означеної дати, а позовна вимога про повернення 80 000,00 грн вартості невиконаних, проте попередньо оплачених робіт згідно договору є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, у розмірі 80 000,00 грн.

Крім стягнення попередньої оплати за договором, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання, позивачем також заявлено до стягнення 6 249,21 грн 3 % річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, для застосування вищезазначеної норми суду необхідно правильно визначити характер спірних правовідносин сторін та встановити існування між сторонами саме грошового зобов'язання.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Оскільки стягнення з відповідача суми попередньої оплати, перерахованої за договором, за своєю правовою природою не є грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність заявленої позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних, нарахованих позивачем на суму попередньої оплати, у зв'язку з чим, в цій частині вимога задоволенню не підлягає.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі № 5011-42/13539-2012.

Згідно з частиною 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних, а, відтак, рішення в цій частині є правильним та залишається без змін.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем було подано заяву про застосування позовної давності до вимоги про стягнення штрафу.

Оскільки заявою про уточнення позовних вимог від 16.09.2014, яка по суті є заявою про зменшення їх розміру, позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 8 000,00 грн, підстав для розгляду заяви відповідача про застосування строків позовної давності до вимоги про стягнення штрафу немає.

Враховуючи, що заява позивача підписана уповноваженою особою, а зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав та охоронюваних законом інтересів, господарський суд у відповідно до частин 4, 6 статті 22 ГПК України, правомірно прийняв таку заяву. При цьому варто зазначити, що підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог відсутні.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд у відповідності до статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокерська контора "Біком", стягнення з відповідача 80 000,00 грн суми попередньої оплати за договором та відмови у задоволенні решти позовних вимог.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України, є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Апеляційну скаргу ТОВ "Брокерська контора "Біком" судова колегія визнає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково, рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 у справі № 910/12349/14 - скасуванню.

При цьому, судові витрати за приписами статті 49 ГПК України підлягають перерозподілу.

Відповідно до ціни позову у розмірі 86 249,21 грн, визначеної у заяві про уточнення позовних вимог, розмір судового збору складає 1 827,00 грн, оскільки згідно з Законом України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі, що виражається у відсотковому співвідношенні до ціни позову та не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

З наявного у матеріалах справи оригіналу платіжного доручення від 19.06.2014 № 506 вбачається, що судовий збір сплачено позивачем у розмірі 1 884,98 грн, тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Отже, відшкодування 1 827,00 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 913,50 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 96, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокерська контора "Біком" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 у справі № 910/12349/14 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 у справі № 910/12349/14 скасувати.

3. Постановити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайл Інтер'єр Буд" (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 1, офіс 254, код ЄДРПОУ 37101368) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокерська контора "Біком" (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 56 (літ. А), код ЄДРПОУ 19123231) 80 000 (вісімдесят тисяч) грн 00 коп. основного боргу та 1 694 (одна тисяча шістсот дев'яносто чотири) грн 62 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайл Інтер'єр Буд" (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 1, офіс 254, код ЄДРПОУ 37101368) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокерська контора "Біком" (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 56 (літ. А), код ЄДРПОУ 19123231) 847 (вісімсот сорок сім) грн 31 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

6. Матеріали справи № 910/12349/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

В.Г. Суховий