Ухвала

від 26.02.2015 по справі 808/8397/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2015 рокусправа № 808/8397/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді                    Чередниченко В.Є., суддів:                                              Коршуна А.О.,  Панченко О.М., за участю секретаря судового засідання:          Яковенко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року у справі № 808/8397/13-а за позовом приватного акціонерного товариства «Приазовкурорт» до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-                                                                  ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство «Приазовкурорт» (далі – ПрАТ «Приазовкурорт») 28 жовтня 2013 року звернулось до суду з позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, згідно якого, просить визнати нечинним прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2013р. №0001102211. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача викладені в акті №039/08-22-22-01/02647763 від 29 серпня 2013 року (далі – акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставним та необґрунтованим. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 19 вересня 2013 року за №0001102211 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 81130,50 грн. в т. ч. 54087,00 грн. за основним платежем та 27043,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В іншій частині адміністративного позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що порушення пп.197.1.5, 197.1.6 п.197.1 ст.197 Податкового кодексу України у періоді який перевірявся відсутні, у позивача були всі підстави скористатися пільгою з податку на додану вартість в частині звільнення від ПДВ вартості послуг проживання у складі санітарно-курортної путівки для певних категорій осіб. Отже донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 54087,00 грн., у тому числі по періодах липень 2012 року - лютий 2013 року є необґрунтованим, а спірне податкове повідомлення-рішення в цій частині підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Зазначає, що висновки податківців про порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ПрАТ «Бердянський хлібокомбінат» за квітень 2013 року на суму 3094,00 грн., є правомірними, а тому спірне податкове повідомлення-рішення в цій частині є також правомірним. Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою у задоволені позову відмовити у повному обсязі. В апеляційній скарга зазначає про те, що у перевіряємому періоді позивач неправомірно скористався пільгою з податку на додану вартість згідно з пп.197.1.6 п.197.1 ст.197 Податкового кодексу України в частині вартості послуг проживання, наданих ТОВ «Київ-Естім», ПП «Азов-Роланд», ТОВ «ТК «Радуга». Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Приазовкурорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2012 року по 30 червня 2013 року валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 30 червня 2013 року. За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 29 серпня 2013 № 039/08-22-22-01/02647763 в якому зроблено висновок про порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.193.1 ст.193, пп.194.1.1, п.194.1 ст.194, п.198.6 ст.198 п.10 Підрозділу 2 Розділу XX, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, а саме, що позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 57 181 грн., у т.ч. по періодам: липень 2012 року - 4575 грн., серпень 2012 року – 6 945 грн., вересень 2012 року – 10 238 грн., жовтень 2012 року – 21740 грн., листопад 2012 року - 7 744 грн., лютий 2013 року – 2 845 грн., квітень 2013 року - 3 094 грн. (а.с.41-66) Згідно з актом перевірки відповідач вважає, що позивач неправомірно скористався пільгою з податку на додану вартість згідно з пп.197.1.6 п.197.1 ст.197 Податкового кодексу України в частині вартості послуг проживання, наданих ТОВ «Київ-Естім», ПП «Азов-Роланд», ТОВ «ТК «Радуга». На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001102211 від 19 вересня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану у розмірі 57191,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 28590,50 грн. (а.с.78). Заперечення позивача до акта перевірки відповідачем залишено без задоволення. Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду. Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 81130,50 грн. в т. ч. 54087,00 грн. за основним платежем та 27043,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного. Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об'єктом оподаткування є операції платників податку з: б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів,, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. Відповідно до п.п. 197.1.5 п. 197.1 ст. 197 ПК України звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з охорони здоров'я закладами охорони здоров'я, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також постачання послуг реабілітаційними установами для інвалідів та дітей-інвалідів, що мають ліцензію на постачання таких послуг відповідно до законодавства. Відповідно до пп. 197.1.6 п. 197.1 ст. 197 ПК України звільняються від оподаткування операції з постачання реабілітаційних послуг інвалідам, дітям-інвалідам, а також постачання путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років, інвалідів, дітей-інвалідів. Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право скористатися пільгою з податку на додану вартість в частині звільнення від ПДВ. Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач у межах своєї господарської діяльності у письмовій формі уклав з фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та міністерством соціальної політики України договори про надання послуг (санітарно-курортного лікування). З фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України це: - договір щодо закупівлі послуг лікувальних закладів (санаторно-курортні послуги) від 18 квітня 2012 року № 21804-11. Предметом якого є забезпечення санаторно-курортним лікуванням потерпілих, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань. (а.с.81-84); - договір про закупівлю за державні кошти від 24 квітня 2012 року №943/06/12. Предметом яких є надання протягом строку цього договору послуг із санаторно-курортного та відновлювального лікування застрахованим особам та членам їх сімей (а.с.129-137); З міністерством соціальної політики України це: -          договір про закупівлю послуг санаторно-курортного лікування за державні кошти від 21 березня 2012 року № 12/130. Предметом якого є надання послуг санаторно-курортного лікування громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.96-100); - договір про закупівлю послуг санаторно-курортного лікування за державні кошти від 02 липня 2012 року № 214. Предметом якого є надання послуг санаторно-курортного лікування громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.113-117). Як встановлено судом першої інстанції у зв'язку з виробничою необхідністю між позивачем та ТОВ ТК «Радуга», ТОВ «Київ – Естім», ПП «Азов – Роланд» було укладено договори про надання послуг (проживання). Щодо взаємовідносин з ПП «Азов – Роланд», це договір про надання послуг від 03 січня 2012 року, предметом якого є надання послуг проживання хворим та відпочиваючим КС «Бердянськ» в готелі «Дюна» (а.с. 191-192). Щодо взаємовідносин з ТОВ ТК «Радуга», це договір про надання послуг по проживанню №71 від 01 червня 2012 року, предметом якого є надання послуг по проживанню відпочиваючих позивача, які прибули на лікування та відпочинок (а.с. 194-195). Щодо взаємовідносин з ТОВ «Київ-Естім», це договір про надання послуг з проживання №132 від 03 вересня 2012 року, предметом якого є надання послуг по проживанню відпочиваючих замовника, які прибули на лікування та відпочинок (а.с.197-198). Як встановлено під час перевірки вартість послуг проживання, які надані ТОВ ТК «Радуга», ПП «Азов-Роланд», ТОВ «Київ-Естім» не призвели до завищення витрат, які враховуються при визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року. Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про наявність підстав у позивача на користування пільгою з податку на додану вартість в частині звільнення від ПДВ вартості послуг проживання у складі санаторно-курортної путівки для певних категорій осіб, оскільки відповідно до зазначених договорів, позивачем були здійсненні саме операції з постачання реабілітаційних послуг інвалідам, дітям - інвалідам, а також постачання путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років, інвалідів, дітей – інвалідів. Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову. Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення  без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -                                                          УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року у справі № 808/8397/13-а – без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України. Повний текст ухвали виготовлений 26 лютого 2015 року.  Головуючий:                                                                      В.Є. Чередниченко           Суддя:                                                                      А.О. Коршун           Суддя:                                                                      О.М. Панченко