Постанова

від 25.02.2015 по справі 803/99/15-а

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року м. ЛуцькСправа № 803/99/15-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю представників позивача Даниліка Ф.Я., Дендери В.М.,

представника відповідача Богук-Сафарової О.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Рожищенської районної спілки споживчих товариств до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рожищенська районна спілка споживчих товариств (далі - позивач, Рожищенська райспоживспілка, спілка) звернулася в суд з адміністративним позовом до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, інспекція) про визнання протиправним та скасування рішення від 20 січня 2015 року №1/189 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 20 січня 2015 року №1/189 позивачу анульовано свідоцтво платника єдиного податку з тих підстав, що у статутному капіталі райспоживспілки сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, перевищує 25 відсотків (підпункт 291.5.5 статті 291 Податкового кодексу України), а також у зв'язку зі здійсненням спілкою діяльності з управління іншими підприємствами (абзац 7 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України).

Рожищенська райспоживспілка з такими висновками податкового органу не погоджується з тих підстав, що її статутний капітал не сформований та не розподілений між членами спілки. Крім того, зазначає, що не здійснює діяльності з управління іншими підприємствами.

З наведених підстав просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 20 січня 2015 року №1/189 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

У письмовій заяві від 09 лютого 2015 року №19 позивач збільшив позовні вимоги та додатково просить суд визнати неправомірними дії відповідача по виключенню з реєстру платників єдиного податку та зобов'язати інспекцію поновити позивача в цьому реєстрі (а.с.60).

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Відповідач, суб'єкт владних повноважень, в письмових запереченнях від 25 лютого 2015 року (а.с.161-162) та його представник у судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що якщо статутний капітал у позивача не сформований, то такі юридичні особи автоматично підпадають під дію підпункту 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України. Крім того, стверджують, що райспоживспілка займається діяльністю з управління підприємствами, оскільки нею створені Колективне підприємство «Кооператор» та Підприємство райспоживспілки «Об'єднання підприємств громадського харчування». Просять суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Рожищенській районній спілці споживчих товариств 21 грудня 2012 року було видане свідоцтво платника єдиного податку серія А №027273 (а.с.10).

Матеріалами справи підтверджується, що Ківерцівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області 04 грудня 2014 року була проведена камеральна перевірку податкової декларації платника єдиного податку за І, ІІ квартали та 9 місяців 2014 року, за результатом якої складений акт перевірки від 04 грудня 2014 року №360/1501/01744257 (а.с.12).

У цьому акті зазначено, що у відповідності до статуту Рожищенської районної спілки споживчих товариств, вона об'єднує на добровільній основі п'ять споживчих товариств, з яких два перебуває на загальній системі оподаткування. Статутний фонд райспоживспілки не сформований. З наведених підстав податкова інспекція дійшла висновку, що позивач підпадає під заборону перебування на спрощеній системі оподаткування, яка встановлена у підпункті 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України та стосується підприємства, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, перевищує 25 відсотків (а.с.12).

На підставі висновків цього акту, рішенням Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 20 січня 2015 року №1/189 позивачу анульовано свідоцтво платника єдиного податку серія А №027273. При цьому, в якості додаткової підстави для прийняття рішення слугував висновок контролюючого органу про те, що спілка здійснює діяльність з управління іншими підприємствами, що також несумісне з перебування на спрощеній системі оподаткування (абзац 7 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України) (а.с.9).

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп: суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків.

З цього слідує, що визначальним при вирішенні питання про допустимість перебування платника податків - юридичної особи на спрощеній системі оподаткування є визначення часток у його статутному капіталі.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про споживчу кооперацію» власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов'язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів.

Власність споживчих товариств утворюється з внесків їх членів, прибутків, одержуваних від реалізації товарів, продукції, послуг, цінних паперів та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством.

Програмою завершення розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України (Укоопспілці), затвердженої Постановою XVIII (позачергового) з'їзду споживчої кооперації України 19 січня 2000 року, погодженою Постановою Президії ЦК профспілки працівників споживчої кооперації України від 10 листопада 2000 року №П-20/Р-17, з відповідними змінами та доповненнями, надано визначення статутного капіталу як капіталу, який створено за рахунок вступних внесків пайовиків, відрахувань від прибутків господарсько-фінансової діяльності споживчих товариств, споживспілок, їх підприємств, об'єднань та інших надходжень, не заборонених чинним законодавством.

З системного аналізу вказаних норм випливає, що майно Рожищенської районної спілки споживчих товариств, сформоване за рахунок майна, переданого йому членами спілки; будівель, споруд; продукції, виробленої внаслідок господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом, і є статутним капіталом (фондом) позивача.

Керуючись принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, для повного з'ясування всіх обставин формування статутного капіталу спілки споживчих товариств, ухвалою суду від 09 лютого 2015 року витребувано у Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Рожищенського районного управління юстиції оригінал реєстраційної справи Рожищенської районної спілки споживчих товариств (а.с.66-67). Вказана справа у двох томах надійшла на адресу суду 12 лютого 2015 року (а.с.74).

З оглянутого у судовому засіданні оригіналу реєстраційної справи слідує, що 14 вересня 2011 року уповноваженою службовою особою спілки була подана реєстраційна карта на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи (форма №3) (а.с.77-79), у якій в якості засновків зазначено:

1) Доросинівське споживче товариство, розмір внеску до статутного фонду 139 600,00 грн;

2) Вовнянське споживче товариство, розмір внеску 107 200,00 грн;

3) Переспівське споживче товариство, розмір внеску 139 300,00 грн;

4) Рожищенське споживче товариство, розмір внеску 139 300,00 грн.

Також, до вказаної реєстраційної картки доданий статут позивача у редакції 2011 року (а.с.92-104). У пункті 2 цього статуту зазначені аналогічні розміри внесків до статутного капіталу, як і в реєстраційній картці (а.с.93).

При цьому, у пункті 41 статуту визначено, що загальна вартість неподільного громадського майна райспоживспілки визначає розмір її статутного капіталу і становить 525 400,00 грн (а.с.101 зворот).

Зазначене, на думку суду, спростовує доводи представників позивача, що статутний капітал райспоживспілки не був сформований та розподілений між її членами.

В подальшому, як слідує з реєстраційної справи, 19 лютого 2012 року уповноваженою службовою особою позивача була надана реєстраційна карта на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи (форма №3), у якій всі члени споживчого товариства були виключені з переліку засновників (а.с.106-109). Натомість, в якості одного засновника було зазначено «Члени спілки споживчих товариств (Рожищенське СТ, Вовнянське СТ., Доросинівське СТ, Переспівське СТ, Добродійка СТ)» з розміром 0,00 грн (а.с.110).

До реєстраційної картки додана постанова шостих зборів ради райспоживспілки від 23 березня 2012 року про затвердження змін та доповнень до статуту позивача (а.с.112), а також постанова від 23 грудня 2010 року про прийняття до спілки споживчого товариства «Добродійка» без зазначення конкретного розміру вступного внеску (а.с.120).

При цьому, будь-яких рішень вищого органу управління Рожищенської райспоживспілки про виключення інших 4 членів споживчого товариства (Рожищенське СТ, Вовнянське СТ., Доросинівське СТ, Переспівське СТ) та їх повторне включення до складу засновників, або про розформування статутного капіталу товариства в матеріалах реєстраційної справи відсутні.

Як слідує з нової редакції статуту спілки від 2012 року, у ньому відсутні положення про розмір часток кожного члена спілки, а також положення стосовно статутного капіталу позивача (а.с.121-130).

Підсумовуючи вищевикладене слід дійти висновку, що статутний капітал Рожищенської районної спілки споживчих товариств був сформований та належним чином розподілений між членами райспоживспілки. При цьому, відсутність у новій редакції статуту товариства положень про статутний капітал, а також про його розподіл між членами спілки, суд не бере до уваги, оскільки будь-яких рішень вищого органу управління спілки про розформування (зменшення) статутного капіталу в реєстраційній справі позивача відсутні.

З цих підстав, на думку суду, розподіл часток у статутному капіталі позивача є наступним:

1) Доросинівське споживче товариство, розмір внеску 139 600,00 грн, що становить 26,58%;

2) Вовнянське споживче товариство, розмір внеску 107 200,00 грн, що становить 20,40%;

3) Переспівське споживче товариство, розмір внеску 139 300,00 грн, що становить 26,51%;

4) Рожищенське споживче товариство, розмір внеску 139 300,00 грн, що становить 26,51%;

5) споживче товариство «Добродійка», розмір внеску 0,00 грн, що становить 0%.

Оскільки, згідно відомостей, які зазначені в акті камеральної перевірки податкової звітності з єдиного податку від 24 грудня 2014 року №360/1501/01744257, на загальній системі оподаткування перебуває лише Вовнянське СТ та СТ Добродійка, тому загальний розмір часток цих осіб в статутному капіталі споживспілки становить 20,40 %.

З наведених підстав суд дійшов висновку, що позивач не підпадає під обмеження на перебування на спрощеній системі оподаткування, які встановлені у підпункті 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, оскільки у його статутному капіталі сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, становить менше ніж 25 відсотків.

Стосовно доводів податкового органу, що позивач здійснює діяльність з управління підприємствами, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 7 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з управління підприємствами.

Поняття «діяльність з управління підприємствами» було визначено у підкласі 74.15.0 Національного класифікатора України ДК 009:2005 "Класифікація видів економічної діяльності" (далі - КВЕД-2005), який включав в себе:

1) діяльність з управління холдинговими компаніями, що оперують переважно в сфері володіння цінними паперами (або іншими частками капіталу) інших компаній і підприємств з метою здійснення контролю над ними або впливу на прийняття ними управлінських рішень;

2) діяльність арбітражних керуючих;

3) діяльність нефінансових холдінгових компаній;

4) діяльність штаб-квартир (офісів) компаній, централізованих правлінь і подібних органів, які керують, контролюють і управляють іншими підрозділами компанії чи підприємства та які здійснюють, завичай, функції з планування та стратегічного чи організаційного керівництва компанією чи підприємством.

З 01 січня 2014 року КВЕД-2005 втратив свою чинність і наразі діє національний класифікатор України ДК 009:2010 "Класифікація видів економічної діяльності" (далі - КВЕД-2010).

У новому класифікаторі під визначення «діяльність з управління підприємствами» підпадають наступні класи:

1) клас 64.20 «Діяльність холдингових компаній», який включає в себе діяльність холдингових компаній, тобто одиниць, які володіють активами (контрольним пакетом акцій) групи підприємств та чия основна діяльність полягає в управлінні власністю групи. Холдингові компанії цього класу не надають ніяких інших послуг компаніям, акціями яких вони володіють, тобто вони не керують і не управляють одиницями, акціями яких вони управляють;

2) клас 70.10 «Діяльність головних управлінь (хед-офісів)», який включає спостереження й управління різними підрозділами компанії або підприємства; здійснення стратегічного й організаційного планування та прийняття рішень щодо ролі компанії або підприємства; встановлення оперативного контролю й управління щоденними операціями відповідних підрозділів. Цей клас включає діяльність: головних управлінь (хед-офісів); централізованих адміністративних офісів; корпоративних офісів; районних і регіональних офісів; допоміжних офісів з управління.

З аналізу статуту Рожищенської райспоживспілки від 2012 року (а.с.121-131), а також видів економічної діяльності, які зазначені позивачем у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.111) слідує, що спілка не здійснює діяльність, яка пов'язана з управлінням підприємствами (підклас 74.15.0 КВЕД-2005), або діяльність холдингової компанії (клас 64.20 КВЕД-2010), або діяльність головних управлінь (хед-офісів) (клас 70.10 КВЕД-2010). Той факт, що позивач є засновником Колективного підприємства «Кооператор» та Підприємства райспоживспілки «Об'єднання підприємств громадського харчування», не означає, що основним видом діяльності спілки є саме управління цими підприємствами (а.с.163-166).

Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що Рожищенська районна спілка споживчих товариств не підпадає під обмеження перебування на спрощеній системі оподаткування, які встановлені у підпункті 291.5.5 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України та абзаці 7 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, а тому рішення Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 20 січня 2015 року №1/189 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку винесено протиправно.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, Ківерцівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області, та його представник у судовому засіданні не довели суду обґрунтованість та правомірність рішення від 20 січня 2015 року №1/189 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши рішення Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 20 січня 2015 року №1/189 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, суд дійшов висновку, що воно винесено не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Податковим кодексом України, а також необґрунтовано.

Оскільки під час судового розгляду встановлено, що у статутному капіталі Рожищенської районної спілки споживчих товариств сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, становить 20,40 відсотків, що менше ніж 25 відсотків, враховуючи, що позивач не здійснює діяльність з управління підприємствами, тому суд дійшов висновку, що рішення Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 20 січня 2015 року №1/189 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Стосовно позовної вимоги про визнання неправомірними дій відповідача по виключенню з реєстру платників єдиного податку, суд зазначає, що відповідно до пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу.

Тобто, виключення з реєстру платників єдиного податку не є окремою процесуальною дією податкового органу, а здійснюється шляхом прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку.

При цьому помилковими є доводи представника позивача, що податковий орган протиправно виключив підприємство з реєстру саме 01 січня 2015 року, а не 20 січня 2015 року (дата винесення оскаржуваного рішення), оскільки відповідно до пункту 299.1 статті 299 Податкового кодексу України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Зважаючи на те, що порушення з боку контролюючого органу виявлені в акті камеральної перевірки від 24 грудня 2014 року за результатом аналізу податкової звітності за 9 місяців 2014 року, тому податковий орган анулював реєстрацію (виключив позивача з Реєстру платників єдиного податку) саме з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення - 01 січня 2015 року.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 20 січня 2015 року №1/189 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, тому права та законні інтереси позивача в цій частині повністю поновленні і необхідність у додатковому визнанні протиправними (неправомірними) дій податкового органу по виключенню з реєстру платників єдиного податку відсутня. Тому в цій частині суд відмовляє у задоволенні позову.

Одночасно, суд задовольняє позовну вимогу про зобов'язання відповідача поновити Рожищенську районну спілку споживчих товариств у Реєстрі платників єдиного податку, оскільки чинним Податковим кодексом України та прийнятими на його підставі нормативно-правовими актами не передбачено правових наслідків та дій податкового органу у разі скасування у судовому порядку рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку (на відмінно від анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, питання щодо якого врегульовано у пункті 5.10 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, яке затверджено Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 січня 2014 року №26).

За правилами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як слідує з матеріалів справи, Рожищенська районна спілка споживчих товариств згідно платіжних доручень від 22 січня 2015 року №29 (а.с.2), від 05 лютого 2015 року №43 (а.с.61) сплатила судовий збір у розмірі 146,16 грн, як за дві вимоги немайнового характеру. Оскільки суд повністю задовольняю першу вимогу (про визнання протиправним та скасування рішення), а другу вимогу - частково, тому на користь позивача слід присудити 109,62 грн (73,08 грн + 36,54 грн) судового збору.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Рожищенської районної спілки споживчих товариств до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 20 січня 2015 року №1/189 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Зобов'язати Ківерцівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області поновити Рожищенську районну спілку споживчих товариств у Реєстрі платників єдиного податку.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Рожищенської районної спілки споживчих товариств (45100, Волинська область, Рожищенський район, м. Рожище, вул. Незалежності, 25, ідентифікаційний код юридичної особи 01744257) судовий збір у розмірі 109,62 грн (сто дев'ять гривень шістдесят дві копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст постанови виготовлений 02 березня 2015 року.