Постанова

від 25.02.2015 по справі 816/235/15-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/235/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

за участю: секретаря судового засідання - Колодяжного Д.В.,

представника позивача - Недбайло Л.А.,

представника відповідача - Пасько Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Виробничо - Комерційна фірма "Міг" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

26 січня 2015 року Приватне підприємство " Виробничо - Комерційна фірма " Міг " (надалі - ПП "ВКФ "Міг", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень від 10.12.2014 року №0007182203/2890 та від 05.18.2014 року №000342201/1523.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2015 року позовні вимоги ПП "ВКФ "Міг" про визнання недійсними податкових повідомлень роз'єднано у самостійні провадження. У межах справи №816/235/15-а залишилась позовна вимога про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.12.2014 року №0007182203/2890 /а.с.129 т2/.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Продуктова Гільдія" (код ЄДРПОУ 38905516) за період липень, серпень 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 07.11.2014 року №2600/16-03-22-03-08/36194975, в якому зафіксовано порушення п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 12360,00 грн, в тому числі липень 2014 року в сумі 9477,00 грн, серпень 2014 року в сумі 2883,00 грн. На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.12.2014 року №0007182203/2890, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18541,00 грн, в тому числі за основним платежем 12360,00 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 6181,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції, викладеними в акті перевірки, оскільки вони не відповідають дійсності, а також не згодний з податковим повідомленням - рішенням. Вважає що податкове повідомлення-рішення від 10.12.2014 року №0007182203/2890 прийняте всупереч чинному законодавству України, є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що в ході перевірки ПП "ВКФ "Міг" виявлено порушення п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 12360,00 грн, в тому числі липень 2014 року в сумі 9477,00 грн, серпень 2014 року в сумі 2883,00 грн. Зазначав що перевіркою встановлено, що в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних відсутні чіткі дані щодо пункту навантаження та пункту розвантаження продукції, у даних графах зазначено лише столичне шосе, 100 м.Київ, таким чином перевіркою неможливо конкретно встановити звідки транспортувався товар. Також позивачем до перевірки не були надані висновки державної санітрано-епідеміологічної експертизи та ветеринарні свідоцтва щодо придбаної продукції за період липень-серпень 2014 року, а отже неможливо дослідити походження придбаної продукції.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

З матеріалів справи суд встановив, що ПП "ВКФ "Міг" у відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /а.с.32-34 т.1/ зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 15.12.2008 року, ідентифікаційний код 36194975, місцезнаходження юридичної особи: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Пролетарська, 29/35. За даними Управління статистики у м. Кременчуці до видів діяльності позивача за КВЕД - 2010 відносяться: 10.11 виробництво м'яса, 10.13 виробництво м'ясних продуктів; 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.32 оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами; 47.21 роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах; 47.29 роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

На підставі направлення від 24.10.2014 року №2877/16-03-22-03 /а.с.52 зворотній бік т.2/ виданого Кременчуцькою ОДПІ, Скрибан І.В. - державним інспектором відділу податкового аудиту окремих платників управління податкового аудиту Кременчуцької ОДПІ, п.п.20.1.4. п.20.1 статті 20, п.п.75.1.2 п.75.1 статті 75, п.п.78.1.1 п.78.1 статті 78, п.82.2 статті 82, п.85.2 статті 82 Податкового кодексу України та згідно наказу Кременчуцької ОДПІ від 24.10.2014 року №3158 /а.с.52 т.2/ проведена виїзна позапланова перевірка ПП "ВКФ "Міг" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Продуктова Гільдія" (код ЄДРПОУ 38905516) за період липень, серпень 2014 року, у зв'язку з неповним наданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 25.09.2014 року №24039/10/16-03-22-03-13.

За результатами перевірки податковим органом 07.11.2014 року складено акт №2600/16-03-22-03-08/36194975, в якому зафіксовано порушення п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 12360,00 грн, в тому числі липень 2014 року в сумі 9477,00 грн, серпень 2014 року в сумі 2883,00 грн /а.с.9-12 т.1/.

Не погодившись з висновками акту перевірки від 07.11.2014 року №2600/16-03-22-03-08/36194975, фактами та даними викладеними в акті перевірки, позивач направив на адресу Кременчуцької ОДПІ заперечення до акту перевірки від 07.11.2014 року №2600/16-03-22-03-08/36194975 /а.с.13-14 т.1/.

У відповіді Кременчуцької ОДПІ від 05.12.2014 року №30986/10/16-03-22-03-13 на заперечення ПП "ВКФ "Міг" було зазначено, що порушення встановлені в ході проведення перевірки, відповідають нормам чинного законодавства /а.с.15-16 т.1/.

За результатами розгляду заперечення ПП "ВКФ "Міг" та на підставі висновку акту позапланової виїзної перевірки від 07.11.2014 року №2600/16-03-22-03-08/36194975 прийнято податкове повідомлення - рішення №0007182203/2890 від 10.12.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18541,00 грн, в тому числі за основним платежем 12360,00 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 6181,00 грн /а.с.7/,

Позивач не погодився з даним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

Досліджуючи правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частиною 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996 визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за погодженням з Міністерством фінансів України.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.1995 року № 168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Судом встановлено, що 03.06.2014 року між ТОВ "Продуктова Гільдія" (Постачальник) та ПП "ВКФ "Міг" (Покупець) укладено договір поставки №030614/04 /а.с.81-83 т.1/. Згідно умов даного договору постачальник зобов'язується постачати Покупцеві, Покупець приймати та сплачувати продовольчі товари, в подальшому "Товар", згідно із замовленням Покупця, що оформлені за узгодженою формою /п.1.1 Договору поставки від 03.06.2014 року №030614/04/. Постачальник зобов'язується постачати товари у комплекті обов'язково податкові та видаткові накладні. В накладній зазначається: дата, кількість, ціна Товару, а також загальна сума, що підлягає оплаті Покупцем за поставлений Товар. Накладна складається Постачальником у відповідності до погодженої Заявки Покупця і умов цього Договору та підписується уповноваженими представниками обох сторін /п.1.2, п.1.3 Договору поставки від 03.06.2014 року №030614/04/.

На підтвердження реальності виконання умов договору поставки від 03.06.2014 року №030614/04 позивачем надано бухгалтерські та податкові документами, а саме:

- податкові накладні /а.с.104, 108, 109, 113, 114, 118, 123, 126, 129, 133 т.1/

- рахунки /а.с. 103 зворотній бік, 106, 111 зворотній бік, 116 зворотній бік, 120, 124, 128 зворотній бік, 132 т. 1/.

- видаткові накладні /а.с. 103, 106 зворотній бік, 111, 116, 120 зворотній бік, 124 зворотній бік, 128, 132 зворотній бік т.1/.

У відповідності до вказаних документів позивач у перевіряємий період придбавав продукти харчування, а саме: лопатка без кістки, вирізка свинна без кістки США, окіст без кістки, печінка свинна, пангасіус філе с/м, курині четвертини NOUNTAIRE, хек тушки с/м 300.

Накладні відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме: містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру, обсяг, ціну продажу товару. До того ж, будь-яких недоліків щодо оформлення перелічених документів ні під час перевірки, ні в суді не встановлено.

На підтвердження транспортування придбаного товару позивач надав договір оренди транспортного засобу від 31.12.2013 року /а.с.84 т.1/ та акт приймання - передачі до договору оренди транспортного засобу від 31.12.2013 року /а.с.85 т.1/. Згідно умов договору ОСОБА_4 (Орендодавець) передає, а ПП "ВКФ "Міг" (Орендар) приймає у тимчасове користування, автомобіль марки ГАЗ, типу - вантажний малотонний фургон -В, моделі 3302 ЗНГ, кузов НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1, рік випуску 2003, колір - білий, тип пального бензин або газ, орієнтованою вартістю 100000,00 грн /п.1.1 Договору оренди транспортного засобу від 31.12.2013 року/.

В матеріалах справи наявні подорожні листи вантажного автомобіля /а.с.107, 115, 119, 122, 125, 130, 135 т. 1/ виписані до товарно - транспортних накладних /а.с.105, 110, 112, 117, 121, 127, 131, 134 т.1/ на перевезення товару зазначеного в договорі доставки від 03.06.2014 №030614/04.

В акті перевірки від 07.11.2014 року №2600/16-03-22-03-08/36194975 зазначено, що "в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних відсутні чіткі дані, щодо пункту навантаження та пункту розвантаження продукції, у даних графах зазначено лише Столичне шосе 100 м.Київ, таким чином неможливо конкретно встановити звідки транспортувався товар. Також в наданих товарно-транспортних накладних відсутні дані щодо дати і часу виїзду з підприємства-вантажовідправника, дати і часу прибуття до вантажоодержувача. Отже виходячи з вище викладеного надані для перевірки паперові носії (товарно - транспортні накладні) не можуть бути сприйняті контролюючим органом як первинні документи" /а.с.10 зворотній бік/.

Суд з даною думкою податкового органу не погоджується зважаючи на наступне.

Відповідно до листу Міндоходів від 19.09.2013 р. N 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту.

Товарно-транспортні накладні не мають затвердженої форми, відсутній порядок їх сповнення, так як Наказ Мінтрансу від 29.12.1995 року № 488/346 не зареєстрований в Міністерстві юстиції.

Незареєстровані нормативно-правові акти відповідно до Указу Президента України від 3.10.1992 року № 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" є нечинними і їх застосування є порушенням законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

Відсутність реєстрації нормативно-правового акту в Міністерстві юстиції України свідчить про те, що він не набув загальнообов'язковості і не набрав чинності. Таким чином, наказ Мінтрансу від 29.12.1995 року № 488/346, незважаючи на те, що наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі № 1005/1454 від 10.12.2013 року він був скасований, фактично, чинності він не набирав.

Пунктом 15 Постанови КМУ "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно- правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади"" від 28.12.1992 року № 731: "Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані".

Оплату за придбані продукти харчування позивачем підтверджено наданими суду документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: журналами - ордерами і відомостями по рахунку /а.с.136-137, 144-150, 152, 153/.

Судом залучено до матеріалів справи надані позивачем висновки державної санітарно - епідеміологічної експертизи та ветеринарні свідоцтва щодо придбаної у ТОВ "Продуктова Гільдія" продукції /а.с.86-102 т.1/.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного у ТОВ "Продуктова Гільдія" товару позивач надав суду відповідні документи первинного бухгалтерського обліку, зокрема:

- договір поставки товару №8-П від 29.11.2013 року, щодо продажу товару (м'ясо, риба) ПАТ "Кременчуцький сталеварний завод" /а.с.244-243 т.1/;

- договір про закупівлю товарів (робіт, послуг) за державні кошти №18 від 23.01.2014 року /а.с.244 т.1/;

- договір №093/14з від 01.04.2014 року, щодо продажу товару (філе рибне заморожене, риба заморожена) НАУ в особі Кременчуцького льотного коледжу НАУ /а.с.245-246 т.1/;

- договір №2812/010069/24-910р від 24.12.2012 року, щодо продажу товару ПАТ "КВСЗ" /а.с.247-248 т.1/;

- договір купівлі продажу №2/01 від 08.01.2014 року, щодо продажу товару (продуктів харчування) Об'єднанню дошкільних навчальних закладів /а.с.249 т.1/;

- договір купівлі-продажу №10 від 22.08.2012 року, щодо продажу товару (м'ясо, м'ясні п/ф, риба) ПАТ "Автокраз" /а.с.250 т1/.

- договір купівлі-продажу №7 від 31.01.2014 року, щодо продажу товару (м'ясо, риба, м'ясопродукти) ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" /а.с.1 т2/;

- договір купівлі-продажу №03/01-1 від 03.01.2014 року, щодо продажу товару (риба, с/м) /а.с.2 т.2/;

- договір №05/14з від 15.01.2014 року, щодо продажу товару (м'ясо ВРХ, свиней, кіз, овець, коней) НАУ в особі Кременчуцького льотного коледжу НАУ /а.с.3-4 т.2/;

- договір №06/143 від 15.01.2014 року, щодо продажу товару (філе рибне заморожене, риба заморожена) /а.с.5-6 т.2/;

- договір №059/14з від 04.02.2014 року, щодо продажу товару (м'ясо охолоджене, свинина великий шматок, свинний балик) НАУ в особі Кременчуцького льотного коледжу НАУ /а.с.7-8 т.2/;

- договір купівлі-продажу №03/01-2 від 03.01.2014 року, щодо продажу товару (м'ясо, м'ясопродукти) КП "Орхідей" /а.с.9 т.2/.

- податкові накладні та видаткові накладні /а.с.10-123 т.2/.

- товарно-транспортні накладні /а.с.151-195/.

У зв'язку з цим суд звертає увагу на те, що факт реальності господарської операції за участю позивача з ТОВ "Продуктова Гільдія" повністю підтверджено залученими до матеріалів справи первинними документами.

На момент придбання Товару, ТОВ "Продуктова Гільдія" була зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, в стані припинення не перебувала, знаходилася на податковому обліку, та була зареєстрована як платники ПДВ /а.с.138-140 т.1/. Керівником ТОВ "Продуктова Гільдія" був ОСОБА_5, що підтверджується наказом №1 від 20.09.2013 року /а.с.141 т.1/ та довідкою з ЄДР /а.с.139 т.1/. Вказана особа підписувала від імені ТОВ "Продуктова Гільдія" договір поставки від 03.06 2014 року №030614/04, податкові та видаткові накладні копії яких наявні в матеріалах справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача зі спірним контрагентом перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на Наказ Міністерства статистики України від 21.06.1996 року №193 "Про затвердження топових форм первинних облікових документів з обліку сировини" яким затверджено типові форми з обліку сировини та матеріалів, зокрема: прибутковий ордер, акт про приймання матеріалів, карта складського обліку суд зазначає наступне. Наказ Міністерства статистики України від 21.06.1996 року №193 "Про затвердження топових форм первинних облікових документів з обліку сировини" є підзаконним актом та має рекомендаційний характер, так як не затверджений в Міністерстві юстиції України.

Отже, податковий орган помилково вважає, що так як до перевірки не надано первинні облікові документи з обліку придбаного товару, то господарські операції ж не реальними.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на сукупність наданих позивачем первинних документів, які підтверджують правомірність формування розміру об'єкту оподаткування та суми ПДВ, суд дійшов висновку про помилковість висновків перевірки щодо допущених позивачем порушень податкового законодавства, зафіксованих актом перевірки від 07.11.2014 року №2600/16-03-22-03-08/36194975

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законності прийнятого ним спірного податкових податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про його неправомірність.

У відповідності до ч. 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 192,42 грн. що підтверджується заявою на переказ готівки №119 від 21.01.2015 року /а.с.3 т.1/, суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

З урахуванням частини першої статті 9 Закону про судовий збір, згідно з якою судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, у резолютивній частині постанови суд повинен зазначити особу, з якої стягується судовий збір, суму стягнення та рахунок (спеціальний фонд Державного бюджету України), на який цей збір стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Виробничо - Комерційна фірма "Міг" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 10 грудня 2014 року №0007182203/2890

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Приватного підприємства "Виробничо - Комерційна фірма "Міг" (код ЄДРПОУ 36194975) витрати по сплаті судового збору в розмірі 182,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 02 березня 2015 року.

Суддя Г.В. Костенко