Постанова

від 25.02.2015 по справі 816/490/15-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року м.ПолтаваСправа № 816/490/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

за участю: секретаря судового засідання - Колодяжного Д.В.,

представника позивача - Недбайло Л.А.,

представника відповідача - Пасько Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Виробничо - Комерційна фірма "Міг" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

17 лютого 2015 року Приватне підприємство " Виробничо - Комерційна фірма " Міг "(надалі - ПП "ВКФ "Міг", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень від 10.12.2014 року №0007182203/2890 та від 05.18.2014 року №000342201/1523.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2015 року позовні вимоги ПП "ВКФ "Міг" про визнання недійсними податкових повідомлень роз'єднано у самостійні провадження. Виділено у самостійне провадження позовну вимогу ПП "ВКФ "Міг" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.18.2014 року №000342201/1523 /а.с.42-43 т1/.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ТД "Демос" за період січень-квітень 2014 року та ТОВ "Оберон Торг" за період січень-березень 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 27.06.2014 року №1721/16-03-22-01-08/36194975, в якому зафіксовано порушення п.198.1 п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся в сумі 62135,47 грн, в тому числі за січень 2014 року в сумі 16363,75 грн, за лютий 2014 року в сумі 19253,67 грн, за березень 2014 року в сумі 21876,47 грн, за квітень 2014 року в сумі 4641,57 грн. На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.18.2014 року №000342201/1523, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 77669,33 грн, в тому числі за основним платежем 62135,46 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 15533,87 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції, викладеними в акті перевірки, оскільки вони не відповідають дійсності, а також не згодний з податковим повідомленням - рішенням. Вважає що податкове повідомлення-рішення від 05.18.2014 року №000342201/1523 прийняте всупереч чинному законодавству України, є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на правомірність спірних рішень з підстав викладених у запереченні на адміністративний позов /а.с.143-146 т.1/.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

З матеріалів справи суд встановив, що ПП "ВКФ "Міг" у відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /а.с.77-81 т.2/ зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 15.12.2008 року, ідентифікаційний код 36194975, місцезнаходження юридичної особи: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Пролетарська, 29/35. За даними Управління статистики у м. Кременчуці до видів діяльності позивача за КВЕД - 2010 відносяться: 10.11 виробництво м'яса, 10.13 виробництво м'ясних продуктів; 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.32 оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами; 47.21 роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах; 47.29 роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

На підставі направлення від 23.06.2014 року №1787/16-33-22-01 /а.с.170 зворотній бік т.1/ виданого Кременчуцькою ОДПІ, Скрипченко А.М. - головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Кременчуцької ОДПІ, згідно п.п. 78.1.11 п.78.1 статті 78 Податкового кодексу України та згідно наказу Кременчуцької ОДПІ від 23.06.2014 року №1990 /а.с.170 т.1/ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "ВКФ "Міг" (код ЄДРПОУ 36194975) по питанню взаємовідносин з ТОВ "ТД "Демос" (код ЄДРПОУ 38905352) за період січень-квітень 2014 року та ТОВ "Оберон Торг" (код ЄДРПОУ 38905305) за період січень-березень 2014 року, у зв'язку з отриманою інформацією про можливі порушення платником податків - ПП "ВКФ "Міг" податкового законодавства, за наслідками проведення перевірок ТОВ "ТД "Демос", ТОВ "Оберон Торг" та ненадання відповідей на письмові запити Кременчуцької ОДПІ №9228/10 від 08.04.2014 року та №12548/10 від 22.05.2014 року.

За результатами перевірки податковим органом 27.06.2014 року складено акт №1721/16-03-22-01-08/36194975, в якому зафіксовано порушення п.198.1 п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся в сумі 62135,47 грн, в тому числі за січень 2014 року в сумі 16363,75 грн, за лютий 2014 року в сумі 19253,67 грн, за березень 2014 року в сумі 21876,47 грн, за квітень 2014 року в сумі 4641,57 грн /а.с.8-15 т.1/.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 05.18.2014 року №000342201/1523, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 77669,33 грн, в тому числі за основним платежем 62135,46 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 15533,87 грн /а.с. 23 т.1/.

Позивачем 08.09.2014 року вх.№3336/10 до Кременчуцької ОДПІ були подана скарга на податкове повідомлення-рішення від 05.18.2014 року №000342201/1523 /а.с.173-175 т.1/.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Полтавській області вих.№05.11.2014 року №2401/10/16-31-10-04-12 податкове повідомлення-рішення від 05.18.2014 року №000342201/1523 залишено без змін, а скаргу без задоволення /а.с.16-20 т.1/.

Рішенням Державної фіскальної служби від 10.12.2014 року вих.№8410/6/99-99-10-01-15 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 05.18.2014 року №000342201/1523 та рішення прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення /а.с.21-22 т.1/.

Позивач не погодився з даним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

Досліджуючи правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частиною 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996 визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за погодженням з Міністерством фінансів України.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.1995 року № 168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Судом встановлено, що 23.12.2013 року між ТОВ "ТД "Демос" (Продавець) та ПП "ВКФ "Міг" (Покупець) укладено договір поставки №23/12-1 /а.с.45 т.1/. Згідно п.1.1 Договору, Продавець зобов'язується поставляти Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти його та своєчасно оплатити товар. Предметом поставки є продукти харчування. Найменування товару, ціна, кількість указані в накладній, яка є невід'ємною частиною договору /п.2.1 Договору поставки від 23.12.2013 року №23/12-1/. Постачання товару на склад Покупця ( згодою сторін) здійснюється транспортом Покупця /п.3.2 Договору поставки від 23.12.2013 року №23/12-1/. Згідно п. 5.2 Договору поставки, оплата товару проводиться згідно рахунка-фактури Продавця, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

На підтвердження реальності виконання умов договору поставки від 23.12.2013 року №23/12-1 позивачем надано бухгалтерські та податкові документами, а саме:

- копії податкових накладних /а.с. 47 зворотній бік, 52 зворотній бік, 55 зворотній бік, 59 зворотній бік, 63 зворотній бік, 68 зворотній бік, 72 зворотній бік, 76, 80 зворотній бік, 83, 87, 91 зворотній бік, 95 т.1/.

- копії рахунків /а.с. 47, 52, 55, 59, 63, 68, 72, 77, 80, 83 зворотній бік, 87 зворотній бік, 91, 95 зворотній бік т.1/.

- копії видаткових накладних /а.с. 47, 52, 55, 59, 63, 68, 72, 77, 80, 83 зворотній бік, 87 зворотній бік, 91, 95 зворотній бік т.1/.

У відповідності до вказаних документів позивач у перевіряємий період придбавав продукти харчування, а саме: яловичина крупний шматок 1г. охолоджений, яловичина крупний шматок охолоджений, яловичина шматок охолоджений, яловичина подрібнена 2г. охолоджена, печінка яловича с/м, сало обрізне тонке, печінка свинна с/м, свинна лопатка с/м, четвертина куряча с/м, свинна вирізка, яловичина в шматках охолоджена.

Накладні відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме: містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру, обсяг, ціну продажу товару. До того ж, будь-яких недоліків щодо оформлення перелічених документів ні під час перевірки, ні в суді не встановлено.

На підтвердження транспортування придбаного товару позивач надав копію договору оренди транспортного засобу від 31.12.2013 року /а.с.82-84 т.2/ та копію акта приймання - передачі до договору оренди транспортного засобу від 31.12.2013 року /а.с.85 т.2/. Згідно умов договору ОСОБА_4 (Орендодавець) передає, а ПП "ВКФ "Міг" (Орендар) приймає у тимчасове користування, автомобіль марки ГАЗ, типу - вантажний малотонний фургон -В, моделі 3302 ЗНГ, кузов НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1, рік випуску 2003, колір - білий, тип пального бензин або газ, орієнтованою вартістю 100000,00 грн /п.1.1 Договору оренди транспортного засобу від 31.12.2013 року/.

В матеріалах справи наявні копії подорожніх листів вантажного автомобіля виписані до товарно - транспортних накладних на перевезення товару зазначеного в договорі доставки від 23.12.2013 №23/12-1 та копії посвідчення про відрядження /а.с.46,48-51, 53-54,56-58, 60-62, 64-67, 69-71, 73-75, 78-79, 81-82, 84-86, 88-90, 92-94, 96 т.1/.

16 грудня 2013 року між ПП "ВКФ "Міг" (Орендар) та ТОВ "Оберон Торг" (Орендодавець) укладено договір оренди обладнання №16/121 /а.с.108/. Згідно п.1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування наступне майно: холодильне обладнання та інше обладнання для здійснення діяльності, передбаченої статутом. Розмір орендної плати за майно, що орендується, у цілому складає 18000,00 грн за місяць, у тому числі ПДВ 3000,00 грн. Орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісячно не пізніше 10 днів з дня предявлення Орендодавцем рахунку-фактури для здійснення оплати. /п.3.1, 3.2 Договору оренди обладнання від 16.12.2013 року №16/121/.

Також, між ПП "ВКФ "Міг" (Орендар) та ТОВ "Оберон Торг" (Орендодавець) 26.12.2013 року укладено договір оренди нежитлових приміщень 16/12-1 /а.с.109 т.1/. Згідно п.1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення складу, розташоване у м.Дніпропетровськ, вул.Г.Сталінграду, буд.157А, для здійснення діяльності, передбаченої статутом. Передача майна здійснюється на підставі акта приймання-передачі /п.2.5 Договору оренди нежитлових приміщень від 26.12.2013 року 16/12-1. Згідно п.3.3 Договору орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісячно не пізніше 10 днів з дня пред'явлення Орендодавцем рахунку-фактури для здійснення оплати.

Позивачем надано до суду копію акту прийому-передачі приміщень від 03.01.2014 року до договору оренди нежитлових приміщень від 26.12.2013 року 16/12-1 /а.с.110 т.1/.

На підтвердження реальності виконання умов договору оренди обладнання від 16.12.2013 рок №16/121 та договору від 26.12.2013 року оренди нежитлових приміщень 16/12-1 позивачем надано бухгалтерські та податкові документами, а саме: копії податкових накладних, копію рахунків, копію видаткових накладних /а.с.112-117 т.1/.

Позивачем надано до суду копію акту №40, №134, №209 здачі-приймання надання послуг (за січень, лютий, березень 2014 року), в якому зазначено що загальна вартість послуг разом з ПДВ складає 30000,00 грн на місяць. /а.с.116 зворотній бік, 113 зворотній бік, 114 зворотній бік т.1/.

Здійснення оплати за придбані продукти харчування та за оренду нежитлових приміщень та обладнання позивачем підтверджено наданими суду документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: журналами - ордерами і відомостями по рахунку /а.с.118-120, 132-142 т.1/.

Аналізуючи наявні у справі докази, надані на підтвердження реальності здійснення господарської діяльності та ведення бухгалтерського обліку позивачем, суд дійшов висновку, що первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання вищевказаних договорів між позивачем та його контрагентами, що стала підставою для формування податкового кредиту позивача, оформлена належним чином.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного у ТОВ "ТД "Демос" товару позивач надав суду відповідні документи первинного бухгалтерського обліку, зокрема: копії договорів щодо продажу товару та специфікації до договорів; копії податкових накладних та видаткових накладних та копії товарно-транспортних накладних /а.с. 183-250 т.1, 1-35 т.2, 50-74 т.2/.

У зв'язку з цим суд звертає увагу на те, що факт реальності господарської операції за участю позивача з ТОВ "ТД "Демос" повністю підтверджено залученими до матеріалів справи первинними документами.

ТОВ "ТД "Демос" та ТОВ "Оберон Торг" на момент укладення договорів, оформлення первинних документів та складення податкових накладних були платниками податку на додану вартість та значилися у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи.

Незважаючи на проаналізовані вище обставини, визначальним при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення було прийняття до уваги відповідачем податкової інформації викладеної в акті ДПІ Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 04.04.2014 року №823/04-62-22-3/38905305, від 31.03.2014 року №466/04-62-22-3/38905305 /а.с.30-39 т.1/.

При цьому перевіряючий не взяв до уваги Постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2014 року по справі №804/4959/14, від 06.05.2014 року по справі №804/4964/14 /а.с.123-131 т.1/.

Слід зазначити, що чинним законодавством України на учасників цивільно - правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Реальність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.

Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З урахуванням документів, які були надані позивачем під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що правові наслідки за вищенаведеними договорами настали, позивачем та його контрагентом виконані договірні обов'язки, первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Оберон Торг" та ТОВ "ТД "Демос".

Суд також звертає увагу на приписи ч. 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції; суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законності прийнятого ним спірного податкових податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про його неправомірність.

У відповідності до ч. 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 192,42 грн. що підтверджується квитанцією №0.0.351048501.1 від 18.02.2015 року /а.с.1а т.1/, суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

З урахуванням частини першої статті 9 Закону про судовий збір, згідно з якою судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, у резолютивній частині постанови суд повинен зазначити особу, з якої стягується судовий збір, суму стягнення та рахунок (спеціальний фонд Державного бюджету України), на який цей збір стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Виробничо - Комерційна фірма "Міг" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 05 серпня 2014 року № 000342201/1523.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Приватного підприємства "Виробничо - Комерційна фірма "Міг" (код ЄДРПОУ 36194975) витрати по сплаті судового збору в розмірі 182,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 02 березня 2015 року.

Суддя Г.В. Костенко