Ухвала

від 07.04.2015 по справі 816/490/15-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 р.Справа № 816/490/15-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2015р. по справі № 816/490/15-а

за позовом Приватного підприємства "Виробничо-Комерційна фірма "Міг"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

25 лютого 2015 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду адміністративний позов Приватного підприємства "Виробничо - Комерційна фірма "Міг" (далі-позивач, ПП "ВКФ "Міг") до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі-відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 05 серпня 2014 року № 000342201/1523.

У апеляційній скарзі Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 129 Конституції України, статті 7 та 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Вказує, що за наявною податковою інформацією контрагент позивача ТОВ "Оберон Торг" має ознаки нереальності, оскільки не встановлено наявність у останнього виробничого та торгівельного обладнання, транспортних засобів, трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для провадження господарської діяльності, за адресою місцезнаходження ТОВ "Оберон Торг" відсутнє, що підтверджується Актами ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 31.03.2014 року №466/04-62-22-3/38905305 і від 04.04.2014 року №823/04-62-22-3/38905305. Крім того, контролюючим органом встановлено нереальність здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання ТОВ "Оберон Торг" з контрагентами ТОВ "МЕГА КОМП ТД" та ТОВ "КАПІТАЛ ІНВЕСТ-ТП". Наведене, на думку заявника, свідчить про відсутність у ПП "Виробничо-Комерційна фірма "Міг" підстав для податкового обліку таких господарських операцій.

Щодо відносин ПП "Виробничо-Комерційна фірма "Міг" з контрагентом ТОВ "ТД "Демос" за договором поставки №23/12-1 від 23.12.2013 року заявник вказує, що до перевірки позивачем не було надано всіх передбачених чинним законодавством первинних документів, а саме: сертифікатів якості заводу-виробника придбаної продукції, копій висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи або ветеринарних свідоцтв. Рух товару (м'ясопродуктів) до контрагента позивача ТОВ "ТД "Демос" неможливо прослідкувати, так само і неможливо встановити наявність необхідних для провадження господарської діяльності матеріальних ресурсів.

У письмових запереченнях ПП "ВКФ "Міг" просить суд в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, постанову суду першої інстанції - залишити без змін. Зазначає, що до перевірки підприємства позивача контролюючому органу було надано всі необхідні оформлені належним чином первинні документи бухгалтерського обліку та звітності, які фіксують факт здійснення господарських операцій, а висновки відповідача про допущені порушення ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені доказами.

Сторони в судове засідання не прибули, своїх представників не направили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. У відповідності до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів не вбачає перешкод для судового розгляду.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Кременчуцької ОДПІ з проведено планову виїзну перевірку ПП "Виробничо-комерційна фірма "Міг" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ТД "Демос" за період січень-квітень 2014 року та ТОВ "Оберон Торг" за період січень-березень 2014 року.

27 червня 2014 року за результатами перевірки складено акт №1721/16-03-22-01-08/36194975, в якому зафіксовано порушення п.198.1 п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся в сумі 62135,47 грн., в тому числі за січень 2014 року в сумі 16363,75 грн., за лютий 2014 року в сумі 19253,67 грн., за березень 2014 року в сумі 21876,47 грн., за квітень 2014 року в сумі 4641,57 грн.

05 серпня 2014 року на підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №000342201/1523, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 77669,33 грн., в тому числі за основним платежем 62135,46 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 15533,87 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ПП "ВКФ "Міг", суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв неправомірно, під час судового розгляду справи не довів обґрунтованості висновків в частині допущених позивачем порушень податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги щодо оформлення податкової накладної передбачено п.201.1 ст. 201 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи 23.12.2013 року між ТОВ "ТД "Демос" (Продавець) та ПП "ВКФ "Міг" (Покупець) укладено договір поставки №23/12-1. За умовами зазначеного договору, Продавець зобов'язується поставляти Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти його та своєчасно оплатити товар. Предметом поставки є продукти харчування. Найменування товару, ціна, кількість указані в накладній, яка є невід'ємною частиною договору поставки від 23.12.2013 року №23/12-1. Постачання товару на склад Покупця (за згодою сторін) здійснюється транспортом Покупця. Оплата товару проводиться згідно рахунка-фактури Продавця, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

На виконання вимог договору, ТОВ "ТД "Демос" поставив, а позивач прийняв та оплатив продукти харчування на загальну суму 282812,79 грн. Факт отримання товару підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 47, 52, 55, 59, 63, 68, 72, 77, 80, 83 зворотній бік, 87 зворотній бік, 91, 95 зворотній бік т.1)

Реальність господарських операцій що були проведені в межах зазначеного договору та придбання продуктів харчування, підтверджується наданими позивачем податковими накладними (а.с. 47 зворотній бік, 52 зворотній бік, 55 зворотній бік, 59 зворотній бік, 63 зворотній бік, 68 зворотній бік, 72 зворотній бік, 76, 80 зворотній бік, 83, 87, 91 зворотній бік, 95 т.1) які відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Копіями розрахунків наявними в матеріалах справи (а.с. 47, 52, 55, 59, 63, 68, 72, 77, 80, 83 зворотній бік, 87 зворотній бік, 91, 95 зворотній бік т.1) підтверджується факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

На підтвердження транспортування придбаного товару позивач надав копію договору оренди транспортного засобу від 31.12.2013 року (а.с.82-84 т.29) та копію акта приймання - передачі до договору оренди транспортного засобу від 31.12.2013 року (а.с.85). Згідно умов договору ОСОБА_1 (Орендодавець) передає, а ПП "ВКФ "Міг" (Орендар) приймає у тимчасове користування, автомобіль марки ГАЗ, типу - вантажний малотонний фургон -В, моделі 3302 ЗНГ, кузов НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, рік випуску 2003, колір - білий, тип пального бензин або газ, орієнтованою вартістю 100000,00 грн (п.1.1 Договору оренди транспортного засобу від 31.12.2013 року).

В матеріалах справи наявні копії подорожніх листів вантажного автомобіля виписані до товарно - транспортних накладних на перевезення товару зазначеного в договорі доставки від 23.12.2013 №23/12-1 та копії посвідчення про відрядження (а.с.46,48-51, 53-54,56-58, 60-62, 64-67, 69-71, 73-75, 78-79, 81-82, 84-86, 88-90, 92-94, 96)

Придбаний позивачем у ТОВ "ТД "Демос" товар був використаний для здійснення господарської діяльності. Так, згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, видами діяльності позивача є виробництво м'яса, виробництво м'ясних продуктів; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами; роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного у ТОВ "ТД "Демос" товару позивач надав суду відповідні документи первинного бухгалтерського обліку, зокрема: копії договорів щодо продажу товару та специфікації до договорів; копії податкових накладних та видаткових накладних та копії товарно-транспортних накладних (а.с. 183-250 т.1, 1-35 т.2, 50-74).

Колегія суддів, дослідивши наявні у матеріалах справи первинні документи бухгалтерського обліку, вважає, що усі витрати позивача з придбання товару у ТОВ "ТД "Демос" підтверджені належним чином, первинні документи складені у відповідності до вимог щодо їх форми та змісту, порушень приписів ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999 року N 996-XIV, а також Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, не виявлено.

Стосовно посилань Кременчуцької ОДПІ в апеляційній скарзі на те, що позивачем до перевірки не надано сертифікатів якості придбаних у ТОВ "ТД "Демос" товарів колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що товар, який було придбано у ТОВ "ТД "Демос" в подальшому був реалізований(а.с.183-250 т.1, 1-35 т.2,50-74 т.2), сертифікати на дані продукти харчування були передані контрагентам позивача разом з товаром, законодавчих приписів, які б зобов'язували платника податків зберігати сертифікати якості на товар, законодавцем не передбачено.

Крім того, з огляду на викладене вище та зважаючи на норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що первинні документи за результатом взаємовідносин між позивачем та контрагентом ТОВ "ТД "Демос" оформлені належним чином, та є необхідною підставою для включення до складу податкового кредиту за звітний період, що перевірявся сум ПДВ, сплачених в ціні придбаних товарів. Наведені первинні документи у сукупності містять необхідні для цілей оподаткування відомості про спірні господарські операції та підтверджують факт їх виконання. Відсутність на час проведення перевірки підприємства позивача сертифікатів якості від виробника товарів не призводить до неможливості ідентифікації змісту господарської операції, за умови наявності належним чином складених податкових та видаткових накладних, платіжних документів, товарно-транспортних накладних та доказів оприбуткування придбаних позивачем товарів, що у сукупності слугують належним підтвердженням товарного характеру вчинених операцій.

6 грудня 2013 року між ПП "ВКФ "Міг" (Орендар) та ТОВ "Оберон Торг" (Орендодавець) укладено договір оренди обладнання №16/121 (а.с.108). Згідно п.1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування наступне майно: холодильне обладнання та інше обладнання для здійснення діяльності, передбаченої статутом. Розмір орендної плати за майно, що орендується, у цілому складає 18000,00 грн за місяць, у тому числі ПДВ 3000,00 грн. Орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісячно не пізніше 10 днів з дня пред'явлення Орендодавцем рахунку-фактури для здійснення оплати. (п.3.1, 3.2 Договору оренди обладнання від 16.12.2013 року №16/121).

Також, між ПП "ВКФ "Міг" (Орендар) та ТОВ "Оберон Торг" (Орендодавець) 26.12.2013 року укладено договір оренди нежитлових приміщень 16/12-1 (а.с.109 т.1). Згідно п.1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення складу, розташоване у м.Дніпропетровськ, вул.Г.Сталінграду, буд.157А, для здійснення діяльності, передбаченої статутом. Передача майна здійснюється на підставі акта приймання-передачі (п.2.5 Договору оренди нежитлових приміщень від 26.12.2013 року 16/12-1). Згідно п.3.3 Договору орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісячно не пізніше 10 днів з дня пред'явлення Орендодавцем рахунку-фактури для здійснення оплати.

Позивачем надано до суду копію акту прийому-передачі приміщень від 03.01.2014 року до договору оренди нежитлових приміщень від 26.12.2013 року 16/12-1 (а.с.110 т.1).

На підтвердження реальності виконання умов договору оренди обладнання від 16.12.2013 рок №16/121 та договору від 26.12.2013 року оренди нежитлових приміщень 16/12-1 позивачем надано бухгалтерські та податкові документами, а саме: копії податкових накладних, копію рахунків, копію видаткових накладних (а.с.112-117 т.1).

Позивачем надано до суду копію акту №40, №134, №209 здачі-приймання надання послуг (за січень, лютий, березень 2014 року), в якому зазначено що загальна вартість послуг разом з ПДВ складає 30000,00 грн. на місяць (а.с.116 зворотній бік, 113 зворотній бік, 114 зворотній бік т.1).

Здійснення оплати за придбані продукти харчування та за оренду нежитлових приміщень та обладнання позивачем підтверджено наданими суду документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: журналами - ордерами і відомостями по рахунку (а.с.118-120, 132-142 т.1).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, включено суми податку на додану вартість до складу свого податкового кредиту за відповідний період.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача у апеляційній скарзі на неможливість прослідкувати рух товарів, придбаних позивачем, до постачальника ТОВ "ТД "Демос", а також посилання на нереальність здійснення господарських операцій ТОВ "Оберон Торг" по ланцюгу постачальників.

За наслідками дослідження наявних у матеріалах справи доказів колегією суддів з'ясовано, що факт виконання умов договорів з боку позивача та контрагентів ТОВ "ТД "Демос" і ТОВ "Оберон Торг" підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які у сукупності містять необхідні для цілей оподаткування відомості про спірні господарські операції та підтверджують факт їх виконання.

Фактично, в основу оспорюваного донарахування грошових зобов'язань податковим органом покладено аналіз господарських правовідносин контрагентів позивача з постачальниками, з яким позивач не перебував у безпосередніх правовідносинах. Однак такі доводи самі по собі стосуються порушень, допущених третіми особами, а не позивачем, у зв'язку з чим не можуть бути підставою для висновку про необґрунтованість задекларованих показників по ПДВ підприємством позивача.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на акти ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 31.03.2014 р. № 466/04-62-22-3/38905305 і від 04.04.2014 р. № 823/04-62-22-3/38905305, колегія суддів вважає безпідставними.

Фактично, дані перевірок (звірок) контрагентів позивача податковими органами не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Доказами порушення правил формування податкового кредиту можуть слугувати лише досліджені первинні бухгалтерські документи ПП "ВКФ "Міг".

Чинне законодавство не ставить в залежність обставини дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо стосовно контрагента позивача виникли сумніви з приводу правомірного характеру діяльності, оформлення документів бухгалтерського обліку та звітності без мети реального провадження господарських операцій, відповідальність та відповідні негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним складання податкової звітності з ПДВ з урахуванням понесених витрат позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо їх формування та має документальні підтвердження.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2015р. по справі № 816/490/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І. Судді (підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 10.04.2015 р.

Помічник судді Цюпак О.П.