Постанова

від 24.02.2015 по справі 910/19755/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2015 р. Справа№ 910/19755/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Нагорний О.К. - за дов.

від відповідача: Чорна А.М. - за дов.

Храбан О.Л. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний союз «Либідь»

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2014

у справі № 910/19755/14 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілленіум Стар»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний союз «Либідь»

про стягнення 62 761,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілленіум Стар» (далі, позивач або ТОВ «Мілленіум Стар») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний союз «Либідь» (далі, відповідач або ТОВ «ІС «Либідь») про стягнення заборгованості у розмірі 62 761,86 грн., яка є сумою невикористаної попередньої оплати орендної плати (забезпечення орендаря) за Договором оренди № 399 від 16.11.2012 у зв'язку з припиненням дії даного договору та фактичним поверненням орендованого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до пункту 28.3. Договору оренди № 399 від 16.11.2012 позивач повідомив відповідача про розірвання вказаного договору оренди листом від 18.10.2013 № 31, який був отриманий відповідачем 23.10.2013.

Як зазначив позивач, ТОВ «Мілленіум Стар» звільнило спірне орендоване приміщення 21.05.2014, тобто останнім днем оренди рахується 20.05.2014.

ТОВ «Мілленіум Стар» здійснював у відповідності до умов Договору оренди попередню оплату орендної плати (забезпечення орендаря), яка станом на 01.04.2014 склала 130 822,61 грн. З урахуванням наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний союз «Либідь» послуг з оренди приміщення за квітень, травень 2014 року, враховуючи проплати, здійснені позивачем, та з огляду на фактично використані позивачем послуги з оренди приміщення за квітень-травень 2014 року на суму 68 060,75 грн., сума невикористаного забезпечення (авансового платежу) на момент звільнення позивачем орендованого приміщення склала 62 761,86 грн. та має бути повернута Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний союз «Либідь» позивачу, у зв'язку з чим останній і звернувся до суду із вказаним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2014 у справі № 910/19755/14 позов задоволено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем у даній справі було дотримано встановлених нормами чинного законодавства та договором умов дострокового припинення договору оренди та повернення орендованого майна, а відтак, сума невикористаного забезпечення орендаря (авансовий внесок) підлягає поверненню позивачу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «ІС «Либідь» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2014 у справі № 910/19755/14 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Мілленіум Стар» відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом невірно встановлено дату початку строку дії оренди по договору, перебіг якого, на думку скаржника, почався з 19.11.2012 - дати підписання сторонами Акту прийому-передачі приміщення, а не з 08.12.2012, як зазначив суд.

Також, скаржник наголошує на тому, що умови Договору не містять права орендаря в односторонньому порядку відмовитись від договору (припинити його дію), а судом, у свою чергу, невірно застосовано положення частини 2 статті 763 Цивільного кодексу України, які стосуються тільки безстрокових договорів оренди.

Апелянт також стверджує, що не отримував листів позивача про дострокове розірвання або припинення договору оренди, а додані позивачем до позовної заяви поштові повідомлення не є належними доказами їх отримання, оскільки не містять описів вкладення.

Також, відповідач зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази правомірного повернення 21.05.2014 орендарем спірного приміщення орендодавцю, а розписки та акти про прийняття дублікатів ключів і вогнегасників не є належним доказом передачі приміщення орендодавцеві, оскільки таким доказом може бути лише Акт приймання-передачі (повернення) приміщення з оренди, підписаний сторонами.

За твердженнями відповідача позивач продовжував користуватись спірним приміщення до 10.06.2014, а тому включно по цю дату йому і нараховувались орендні платежі.

Скаржник також наголосив на безпідставності вимог позивача щодо повернення авансового внеску, оскільки відповідач має право, керуючись пунктом 17.8. договору оренди, не повертати даний платіж, так як у випадку дострокового розірвання та/або припинення дії даного договору з вини чи з ініціативи орендаря авансовий внесок не підлягає поверненню орендарю, та в рахунок останніх місяців не зараховується. Орендодавець має право використовувати авансовий внесок після закінчення строку дії цього договору, у разі порушення будь-яких із забезпечених зобов'язань. Відтак, на думку апелянта, зарахування авансового внеску, проведене відповідачем у рахунок заборгованості та штрафних санкцій за договором, є законним та таким, що повністю відповідає умовам договору оренди та положенням законодавства.

Водночас, апелянт наголосив на тому, що у сторін були правові підстави передбачити у договорі, що у випадку дострокового розірвання та/або припинення дії даного договору з вини чи ініціативи орендаря авансовий внесок не підлягає поверненню орендарю і залишається у орендодавця в якості відступного.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2014 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 05.02.2015.

03.02.2015 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

03.02.2015 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду пояснення, у яких наголосив на безпідставності вимог позивача щодо стягнення 62 761,86 грн., просив рішення суду скасувати, у позові відмовити.

У судовому засіданні, призначеному на 05.02.2015, оголошено перерву до 24.02.2015.

20.02.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення у справі, у яких останній зазначив, що сума внесеного позивачем авансового внеску по Договору оренди складає 130 822,61 грн. Керуючись положеннями пунктів 17.2., 17.5., 17.8. Договору, орендодавцем проведений залік дебіторської заборгованості з авансового внеску по орендним платежам (орендна плата, маркетинговий внесок, загальні платежі) в розмірі 128 457,56 грн. Також, орендодавцем проведено залік договірних штрафних санкцій у розмірі 2 365,05 грн. З огляду на це, як зазначає скаржник, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача у справі.

23.02.2015 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду додаткові пояснення у справі, у яких зазначив, що сума невикористаної попередньої оплати орендної плати (забезпечення орендаря) становить 62 761,86 грн., що і є предметом позову, а відповідач, подаючи апеляційну скаргу, намагається отримати платежі за період, коли орендар уже фактично повернув об'єкт оренди його власнику.

У зв'язку із перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 вирішено здійснити розгляд справи № 910/19755/14 у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Федорчук Р.В.

У судовому засіданні 24.02.2015 представник позивача проти доводів, викладених у апеляційній скарзі заперечив, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Представники відповідача у судовому засіданні 24.02.2015 просили скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2014 у справі № 910/19755/14 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Мілленіум Стар» відмовити повністю.

За клопотанням представника відповідача, поданим через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 05.02.2015, здійснено фіксування судових засідань з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як підтверджується матеріалами справи, 16.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілленіум Стар» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний союз «Либідь» (орендодавець) був укладений Договір оренди № 399 (далі, Договір) (том 1, а.с. 9-53) щодо оренди приміщення, яке знаходиться на 1 (першому) поверсі Торгово-розважального центру «Океан Плаза», лот 260, площею 42,49 кв.м. (далі, приміщення).

У відповідності до пункту 1.1. Договору орендодавець передає в оренду приміщення, що мають використовуватися орендарем з метою, визначеною в ст. 2 цього договору, а орендар приймає це приміщення та бере на себе зобов'язання користуватися приміщенням, сплачувати орендну плату, обов'язкові платежі та інші платежі, що підлягають сплаті за умовами даного договору.

Згідно з пунктом 1.2. Договору оренда приміщення по даному договору є оперативним лізингом у розумінні Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 1.3. Договору належне надання послуг з оренди приміщень за цим договором підтверджується сторонами шляхом оформлення щомісячних двосторонніх актів здачі-приймання наданих послуг, які датуються останнім днем кожного місяця оренди.

У пункті 17.1. Договору сторони погодили, що впродовж трьох робочих днів після дати підписання сторонами цього договору, орендар має сплатити орендодавцю попередню оплату орендної плати в розмірі 137 547,78 грн., без ПДВ, крім того ПДВ (20 %) - 27 509,55 грн., разом з ПДВ - 165 057,33 грн., помножено на коефіцієнт, що становить орендну плату за три місяці оренди без урахування дисконтів, відстрочок, в розмірі, встановленому положеннями договору та попередню оплату своєї частки експлуатаційних витрат (далі, загальні платежі) у розмірі 10 188,69 грн. без ПДВ, крім того ПДВ (20 %) - 2 037,75 грн., разом з ПДВ - 12 226,44 грн., помножено на коефіцієнт, що становить загальні платежі за три місяці оренди без урахування дисконтів, відстрочок, в розмірі, встановленому положеннями договору. Загальна сума попередньої плати в рахунок сплати орендної плати та загальних платежів становить 147 736,47 грн. без ПДВ, крім того ПДВ (20 %) - 29 547,30 грн., разом з ПДВ - 177 283,77 грн., помножена на коефіцієнт, що дорівнює сумі орендної плати та загальних платежів за три місяці оренди без урахування дисконтів, відстрочок, в розмірі, встановленому положеннями договору оренди (далі, Авансовий внесок).

Протягом п'яти робочих днів з моменту оплати орендарем такого авансового внеску орендодавець зобов'язаний зарахувати частину авансового внеску в якості орендної плати та загальних платежів за перший місяць строку оренди приміщення.

Протягом всього терміну дії даного Договору оренди сума авансового внеску має дорівнювати розміру орендної пати та загальних платежів за два місяці строку оренди.

Згідно пункту 17.2. Договору з направленням попереднього повідомлення орендарю у будь-який час протягом строку дії Договору орендодавець має право стягнути за Авансовим внеском будь-яку суму, яка належить до сплати та не була сплачена орендарем, включно із сумою збитків, яку він зобов'язаний сплатити.

Пунктом 17.5. договору передбачено, що Авансовий внесок має забезпечувати належне виконання орендарем своїх зобов'язань відповідно до цього договору. Орендодавець може застосувати кошти за авансовим внеском для виконання всіх господарських зобов'язань орендаря, зокрема, (без обмеження таким) якщо орендар не виконає будь-які зі своїх зобов'язань перерахованих нижче.

1) здійснення у належний та своєчасний спосіб будь-яких платежів, передбачених цим договором (включаючи, без обмеження таким, платежі орендної плати, загальні платежі (плату стягнуту за послуги), договірні штрафні санкції); або

2) будь-які зі своїх зобов'язань відповідно до цього договору в результаті чого орендодавець може вимагати від орендаря відшкодування збитків або будь-яких інших витрат, понесених орендодавцем (включаючи, без обмеження таким, у випадку, якщо орендарем ушкоджені або зруйновані приміщення). Цим в прямій формі визначається, що орендодавець може також використовувати авансовий внесок, якщо орендар не виконує певні дії (наприклад, вилучення певного обладнання) на такі дії, на вимогу орендодавця, виконуються третьою особою. За таких обставин, авансовий внесок має використовуватися орендодавцем для покриття витрат, понесених у зв'язку з діяльністю такої третьої особи. Орендодавець має визначити вищезазначену третю особу на свій власний розсуд. Авансовий внесок має також забезпечувати права та вимоги, що виникають у орендодавця за будь-які збитки орендодавця спричинені винними діями орендаря.

Згідно пункту 17.6. Договору в контексті цього Договору Авансовий внесок вважається також забезпеченням.

У пункті 17.7. Договору сторони погодили, що Авансовий внесок, повністю внесений, поповнений орендарем, зараховується в рахунок оплати орендної плати та загальних платежів за останні два місяці строку Договору на момент виникнення зобов'язань у орендаря щодо оплати таких платежів, при цьому сума орендної плати та загальних платежів, не покрита Авансовим внеском, підлягає оплаті в загальному порядку, передбаченому цим Договором, за винятком випадків, передбачених пунктом 17.8. Договору.

Згідно пункту 17.8. Договору у випадку дострокового розірвання та/або припинення дії даного Договору з вини чи з ініціативи орендаря Авансовий внесок не підлягає поверненню орендарю, та в рахунок останніх місяців не зараховується. Орендодавець має право використовувати Авансовий внесок після закінчення строку дії цього Договору, у разі порушення будь-яких із забезпечених зобов'язань.

Відповідно до пункту 20.2. Договору орендар зобов'язаний сплачувати за оренду приміщення орендодавцю щомісячну орендну плату, розмір якої визначено умовами цього Договору.

У відповідності до пункту 22.1. Договору орендар бере на себе зобов'язання сплачувати орендну плату орендодавцю щомісячно до 15-го числа відповідного місяця, який передує оплачуваному. Перша виплата має сплачуватися 15-го числа місяця, що передує оплачуваному другому місяцю оренди, у випадку, якщо орендну плату за перший місяць оренди було зараховано з суми авансового внеску орендаря. У випадку, якщо таке зарахування не відбулось, орендна плата за перший місяць оренди повинна бути сплачена протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання даного договору. Орендна плата має сплачуватися на рахунок орендодавця на підставі рахунка-фактури, наданого орендарю. У випадку, якщо такий рахунок-фактура не був вчасно наданий орендодавцем, це не звільняє орендаря від зобов'язання сплатити орендну плату до 15-го числа відповідного місяця, який передує оплачуваному. У такому випадку розмір орендної плати орендар розраховує самостійно, виходячи з офіційного курсу.

Орендна плата за перший та останній місяць строку оренди має розраховуватись пропорційно відповідно до кількості днів у таких періодах.

Згідно Додаткового договору № 1 від 23.10.2013 до Договору оренди № 399 від 16.11.2012 (том 1, а.с. 90-93) доповнено статтю 12 Договору пунктом 12.3., відповідно до якого у випадку наявності у орендаря будь-яких невиконаних грошових зобов'язань перед орендодавцем протягом і/або станом на останній день поточного місяця, орендодавець має право зарахувати в рахунок їх погашення будь-які платежі орендаря незалежно від їх призначення.

Статтею 24 Договору визначено поняття обов'язкових платежів, це, зокрема, всі витрати, потрібні для врегулювання вказаних зобов'язань оренди та послуг, зокрема, витрат, пов'язаних зі співробітниками, постачальниками, переміщенням обладнання, орендою, обладнанням, електрикою, водою та паливом, виконанням страхових платежів, видатками, судовими витратами та іншими витратами та видатками, пов'язаними з земельною ділянкою, експлуатацією та технічним обслуговуванням торгового центру, а також будь-яких та всіх витрат, пов'язаних з вивісками торгового центру, що знаходяться зовні, навіть якщо розташування або земельна ділянка, де таких знак розміщено, не має прямого відношення до торгового центру.

До них згідно статті 24 Договору відносяться загальні платежі, витрати на комунальні послуги.

Згідно пункту 35.3.1. Договору строк оренди згідно цього Договору складає 2 (два) роки 11 (одинадцять місяців), що розраховується з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі приміщення в оренду, але в будь-якому випадку не пізніше дати відкриття торгового центру.

Відповідно до пункту 28.1. Договору оренди дію Договору може бути припинено:

- за взаємною згодою сторін станом на дату, вказану в такій угоді;

- через повне та невідновне руйнування приміщень, що, як підтверджено орендодавцем у письмовому акті, не спричинено будь-якою стороною; невідновне руйнування означає, що приміщення не можуть бути відновлені впродовж 180 календарних днів;

- після закінчення періоду повідомлення у разі припинення дії за повідомленням, яке передбачене в пункті 28.2.

- якщо будь-яка із сторін стає неплатоспроможною або подається клопотання про неплатоспроможність такої сторони, або якщо було ініційовано процедуру ліквідації або інші дії кредиторів проти такої сторони.

У відповідності до пункту 28.2.4. Договору орендар також має право розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши орендодавця за 6 (шість) місяців до дати такого розірвання. У такому випадку Договір вважатиметься припиненим після спливу 6 (шести) місяців з дати отримання орендодавцем такого письмового повідомлення.

Відповідно до пункту 28.4. Договору з моменту припинення дії цього Договору, орендар має, незалежно від причини для припинення дії, передати приміщення орендодавцю у стані, в якому приміщення були передані орендарю відповідно до протоколу допуску до приміщення відповідно до попереднього договору оренди. Якщо орендодавець не вимагає його збереження відповідно до пункту 13.2. цього Договору.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

19.11.2012 між сторонами було підписано Акт прийому-передачі приміщення (том 1, а.с. 89). Даний акт підтвердив передачу в оренду приміщень між сторонами відповідно до Договору оренди.

Водночас, як зазначалося позивачем та вказано у рішенні суду, ТОВ «Мілленіум Стар» почало орендувати дане приміщення з моменту відкриття ТРЦ «Океан Плаза», тобто, з 08.12.2012. Доказів протилежного суду не надано.

Посилання скаржника на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи щодо початку перебігу строку оренди по Договору з 08.12.2012, а не з 19.11.2012 не приймаються судом до уваги, оскільки сторонами не заперечується факт передачі в оренду приміщення за актом прийому-передачі саме 19.11.2012. Водночас, колегія суддів зазначає, що підписання сторонами акту прийому-передачі засвідчує лише факт передачі орендарю приміщення 19.11.2012 згідно Договору оренди, однак, не підтверджує факт початку використання орендарем спірного приміщення з вказаної дати. Отже, згідно статті 762 Цивільного кодексу України плата встановлюється саме за користування майном, що відповідає правовій природі відносин найму.

Як підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору оренди позивачем було сплачено попередню оплату орендної плати, яка станом на 01.04.2014 становила 130 822,61 грн. Дана обставина визнається сторонами, а відтак, не підлягає повторному доказуванню.

Таким чином, з урахуванням пункту 22 Договору, переплата по поточних платежах станом на 01.04.2014 становила 75 723,45 грн.

Загальна сума переплат за Договором оренди станом на 01.04.2014 складала 204 139,4 грн., що підтверджується підписаним та кріпленим печатками сторін актом звірки розрахунків за перший квартал 2014 року.

Згідно частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як уже зазначалося вище, пунктом 28.2.4. Договору орендарю надано право розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши орендодавця за 6 (шість) місяців до дати такого розірвання.

Таким чином, твердження апелянта стосовно того, що орендар не має права в односторонньому порядку відмовитись від договору є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та умовах Договору оренди.

Так, 18.10.2013 позивач направив відповідачу лист № 31 (том 1, а.с. 69), у якому на підставі пункту 28.2.4. Договору повідомив ТОВ «ІС «Либідь» про прийняте рішення щодо закриття магазину та розірвання Договору оренди № 399 від 16.11.2012 з 20.04.2014, тобто, після спливу 6 (шести) місяців з моменту письмового повідомлення орендодавця.

Лист № 31 був отриманий відповідачем 23.10.2013, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0315040986660 (том 1, а.с. 70).

Посилання відповідача на те, що повідомлення про вручення поштового відправлення № 0315040986660 не є належним доказом отримання ним листа № 31 від 18.10.2013, оскільки останній мав бути направлений йому поштовим відправленням із описом вкладень, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Так, відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, на які посилається скаржник, опис вкладень передбачений тільки для поштових повідомлень з оголошеною цінністю, бандеролей, посилок та контейнерів, а ніяк не для рекомендованих повідомлень.

Водночас, ні нормами чинного законодавства України, ні умовами Договору не передбачена обов'язковість направлення листа про дострокове розірвання Договору оренди цінним листом з описом вкладень.

Отже, повідомлення про вручення поштового відправлення № 0315040986660 є належними доказом отримання відповідачем листа № 31 від 18.10.2013 про розірвання Договору оренди № 399 від 16.11.2012.

Як стверджує позивач та вбачається із матеріалів справи, з дозволу та погодження адміністрації ТРЦ «Океан Плаза» приміщення фактично було звільнено 21.05.2014, про що свідчить розписка відповідальної особи Шульца В.К. від 21.05.2014 та акт приймання-передачі вогнегасників від 21.11.2012 з відміткою про повернення вогнегасників 21.05.2014 (том 1, а.с. 71-72).

Посилання скаржника на те, що вказані документи не є належними доказами передачі приміщення орендодавцеві, оцінюються судом критично виходячи із наступного.

Так, спірне орендоване приміщення знаходиться на 1 (першому) поверсі Торгово-розважального центру «Океан Плаза». Дана споруда збудована за надсучасними будівельними технологіями та відповідає найвищим категоріям таких центрів, про що йдеться в публічній інформації, доступній загалу. Торгово-розважальний центр «Океан Плаза» облаштований камерами внутрішнього та зовнішнього відеоспостереження, охоронною сигналізацією, електронною системою доступу тощо.

Відтак, неможливим виявляється залишення позивачем орендованого приміщення без відома адміністрації ТРЦ «Океан Плаза».

Як вбачається зі змісту акту приймання-передачі вогнегасників, останні були прийняті 21.05.2014 інженером слаботочних систем Нестеренко В.С., представником ТОВ «ХСГ Цандер УКР», у зв'язку із виїздом орендаря із орендованого приміщення.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що орендарем було підготовлено та направлено супровідним листом на адресу орендодавця акт приймання-передачі орендованого приміщення, підписаний з боку орендаря, який датований 21.05.2014, тобто днем фактичного повернення орендованого приміщення.

Даний акт було отримано орендодавцем 10.06.2014 (повідомлення № 0368007252940). Однак, всупереч цьому, станом на 18.08.2014 орендодавець так і не підписав зазначений акт приймання-передачі та не повернув його орендарю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач також зазначав, що навіть якщо прийняти твердження позивача, що Договір є розірваним відповідно до повідомлення від 18.10.2013 № 31 (отримане відповідачем 23.10.2013), то останній мав бути розірваний 23.04.2014, тобто, через шість місяців з дати повідомлення. З цього приводу колегія суддів зазначає, що оскільки позивач залишив орендоване приміщення 21.05.2014, тобто, пізніше, ніж через шість місяців з дати повідомлення, що не суперечить пункту 28.2.4 Договору, та не заперечував проти сплати орендних платежів по 20.05.2014, такі посилання скаржника не заслуговують на увагу, оскільки права та законні інтереси орендодавця у даному випадку жодним чином не були порушені

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ІС «Либідь» надіслало орендарю Додатковий договір № 2 до договору оренди від 16.11.2012 № 399, який датований 30.05.2014, тобто вже після фактичного звільнення приміщення, відповідно до якого «сторони домовляються» припинити дію договору оренди № 399 з 10.06.2014.

Як зазначає позивач, у зв'язку із невідповідністю запропонованого проекту Додаткового договору № 2 фактичним обставинам, орендар відмовився від його підписання.

Крім того, на адресу ТОВ «Мілленіум Стар» надійшов акт виконаних робіт № 4320 від 30.06.2014 про надання послуг з оренди приміщення за червень 2014 року на суму 28 824,85 грн. та акт надання послуг з відшкодування комунальних платежів за червень 2014 року на суму 686,14 грн., тобто, за період, коли позивач фактично вже залишив орендоване приміщення.

Натомість, як підтверджується матеріалами справи, за квітень 2014 року ТОВ «Інвестиційний союз «Либідь» було надано послуг з оренди приміщення на суму 81 749,60 грн., що підтверджується актом надання послуг № 2741 від 30.04.2014, комунальних послуг на суму 1 993,61 грн. згідно акту надання комунальних послуг № 3141 від 30.04.2014. В квітні 2014 року орендарем була сплачена на користь орендаря заборгованість за надані комунальні послуги за березень 2014 року на суму 2 406,62 грн. (платіжне доручення № 15 від 15.04.2014).

Враховуючи переплату по платежах за оренду приміщення станом на 01.04.2014 в сумі 75 723,45 грн., про що зазначалося вище, та заборгованість по сплаті комунальних платежів за березень 2014 року в сумі 2 406,62 грн., заборгованість ТОВ «Мілленіум Стар» по оплаті орендних платежів станом на 01.05.2014 становила 8 019,76 грн. (2 406,62 + 81 749,60 - 1 993,61 - 2 406,62 - 75 723,45 = 8 019,76 грн.).

Також, ТОВ «ІС «Либідь» був пред'явлений рахунок на оплату орендної плати № 2645 від 02.04.2014 та акт надання послуг № 3533 від 31.05.2014 за травень 2014 року в сумі 93 606,56 грн. та акт надання послуг № 3932 від 31.05.14 на оплату комунальних послуг за травень 2014 року на суму 2 545,57 грн.

Виходячи з того, що ТОВ «Мілленіум Стар» звільнило орендоване приміщення з дозволу адміністрації ТРЦ «Океан Плаза» 21.05.2014, останнім днем оренди рахується 20.05.2014, а фактичний розмір орендної плати за травень 2014 року складає 60 391,40 грн. (93 606,56 грн./31 дн. = 3 019,57 грн. х 20 днів = 60 391,40 грн.).

Так як останній день оренди 20.05.2014, оплата за комунальні послуги має становити 1 643,20 грн. (2 545,57 грн./31 дн. = 82,16 грн. х 20 днів = 1 643,20 грн.).

Як вбачається із матеріалів справи, в травні 2014 року орендарем була сплачена на користь орендодавця заборгованість за надані комунальні послуги за квітень 2014 року в сумі 1 993,61 грн. (платіжне доручення № 31 від 21.05.2014).

Тобто, загальна сума, яка підлягала сплаті ТОВ «Мілленіум Стар» за отримані послуги оренди приміщення і відшкодування комунальних платежів за квітень-травень 2014 року складала 68 060,75 грн. (8 019,76 + 60 391,40 + 1 643,20 - 1 993,61 = 68 060,75 грн.).

Враховуючи, що ТОВ «Мілленіум Стар» здійснив попередню оплату орендної плати (забезпечення орендаря), яка станом на 01.04.2014 складала 130 822,61 грн., а фактично використав послуг з оренди приміщення за квітень-травень 2014 року на суму 68 060,75 грн., залишок невикористаного Авансового внеску становить 62 761,86 грн. (130 822,61 грн. - 68 060,75 грн. = 62 761,86 грн.) та має бути повернутий орендарю.

Натомість, ТОВ «ІС «Либідь» у апеляційній скарзі та письмових поясненнях до неї зазначає, що ним було проведено залік дебіторської заборгованості з Авансового внеску по орендним платежам в розмірі 128 457,56 грн., а саме:

- за період оренди з 01.04.2014 по 30.04.2014 включно у розмірі 6 026,15 грн. (недоплачена сума по орендним платежам за квітень 2014 року);

- за період оренди з 01.05.2014 по 31.05.2014 включно у розмірі 93 606,56 грн.;

- за період оренди з 01.06.2014 по 09.06.2014 включно у розмірі 28 824,85 грн.

Також, з Авансового внеску орендодавцем було проведено залік договірних штрафних санкцій у розмірі 2 365,05 грн.

Таким чином, на думку скаржника, у позивача відсутні підстави для повернення йому 62 761,86 грн. суми Авансового внеску, оскільки останній був повністю зарахований у рахунок погашення заборгованості за Договором, про що позивача було повідомлено листом від 16.10.2014 № 2533 (том 1, а.с. 224).

Колегія суддів вважає зарахування Авансового внеску, здійснене відповідачем у рахунок погашення заборгованості за Договором за вказаний період безпідставним, оскільки, як уже зазначалося вище, ТОВ «Мілленіум Стар» звільнило орендоване приміщення 21.05.2014, а відтак, відповідачем проведено зарахування за послуги із оренди, які фактично не були надані позивачу.

Посилання апелянта на необґрунтованість вимог позивача щодо повернення авансового внеску, оскільки відповідач має право, керуючись пунктом 17.8. Договору оренди, не повертати даний платіж, так як у випадку дострокового розірвання та/або припинення дії даного договору з вини чи з ініціативи орендаря авансовий внесок не підлягає поверненню орендарю, та в рахунок останніх місяців не зараховується, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Як уже наголошувалось, позивачем у даній справі було дотримано встановлених нормами чинного законодавства та договором умов дострокового розірвання договору оренди та повернення орендованого майна, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статті 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Авансом є грошова сума, яку згідно з договором перераховують наперед у рахунок майбутніх платежів за товарі (роботи, послуги), які пізніше будуть передані (виконані, надані).

Так, умовами Договору визначено правову природу забезпечення орендаря саме як авансового внеску.

Водночас, нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України не передбачено право наймодавця на утримання чи зарахування в односторонньому порядку грошових коштів - авансу у разі дострокового припинення договору оренди, а відтак, умови пункту 17.8. Договору обмежують права позивача та є нікчемними.

Отже, якщо послугу на суму авансу не надано, він має бути повернений позивачу.

Твердження скаржника, що авансовий внесок не підлягає поверненню орендарю і залишається у орендодавця в якості відступного не приймаються судом до уваги, оскільки у відповідності до вимог статті 600 Цивільного кодексу України розмір, строки й порядок передання відступного мають бути погоджені сторонами в угоді про відступне, яка сторонами Договору не укладалась.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що після дати фактичного звільнення приміщення (21.05.2014) позивач не має перед відповідачем грошових зобов'язань і, як наслідок, у відповідача відсутні будь-які правові підстави не повертати позивачу частину невикористаного Авансового внеску.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний союз «Либідь» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний союз «Либідь» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2014 у справі № 910/19755/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2014 у справі № 910/19755/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/19755/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

Р.В. Федорчук