Постанова

від 17.02.2015 по справі 804/2106/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 р. Справа № 804/2106/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

при секретарі судового засідання Шкуті А.А.

за участю:

представника позивача Михалевич М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «В.В.С.» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від № 0005232203 від 30.12.2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «В.В.С.» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від № 0005232203 від 30.12.2014 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковою інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ НВФ «В.В.С.» щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Промітей-ТЛ» за період серпень 2014 року, за результатами якої був складений акт перевірки від 16.12.2014 року №3609/04-65-22-03/20273697, на підставі якого було прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення. Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу, вважає обґрунтування акту перевірки безпідставними, з огляду на те, що, на думку позивача, господарські операції з придбання позивачем продукції у ТОВ «Промітей-ТЛ» є реальними, дійсно мали місце та підтверджені відповідними первинними документами. Також зазначив, що податковий орган не наділений правом визнання правочинів недійсними (нікчемними). Тому, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0005232203 від 30.12.2014 року суперечить вимогам чинного законодавства України та порушує права та законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «В.В.С.».

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача до суду не прибув.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 02.12.2014 року № 1065, згідно з п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ, Глуховською Наталією Олександрівною головним державним ревізор-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «В.В.С.» (код ЄДРПОУ 20273697) щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Промітей-ТЛ» (код ЄДРПОУ 39152765) за період серпень 2014 року, за результатами якої складений акт від 16.12.2014 року №3609/04-65-22-03/20273697 та встановлені наступні порушення:

- п.198.1. п. 198.2, п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI. в результаті чого занижено податок на додану вартість в серпні 2014 року на суму 39705,0 грн.

30 грудня 2014 року контролюючим органом на підставі зазначеного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0005232203, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 59 557,50 грн., у тому числі 39 705,00 грн. основного платежу та 19 852,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Актом перевірки від 16.12.2014 року №3609/04-65-22-03/20273697 встановлено наступне.

ТОВ НВФ «В.В.С.» зареєстроване 30.09.1996р. у Дніпропетровському міському управлінні юстиції, свідоцтво про державну реєстрацію №1486-ТВ. ТОВ НВФ «В.В.С.» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 16.03.1994 року за №727, станом на дату складання акту перебуває на обліку в ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська.

При проведенні перевірки використано наступні документи: податкова декларація з податку на додану вартість ТОВ НВФ «В.В.С.» за період серпень 2014 року; додаток № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації по ПДВ за період серпень 2014 року; дані інформаційних ресурсів ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області - ІС «Податковий Блок», «Днепр Тах»; копії договорів, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно - транспортні документи, оборотно-сальдова відомость по рахунку 631 за серпень 2014 року.

Згідно ІС «Податковий блок» - «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» ТОВ НВФ «В.В.С.» відображено факт придбання товару (робіт, послуг) у ТОВ «Промітей-ТЛ» (код ЄДРПОУ 39152765) в серпні 2014 року.

Згідно акту перевірки ТОВ НВФ «В.В.С.» було укладено з ТОВ «Промітей-ТЛ» (код ЄДРПОУ 39152765, м. Харьків, вул. Маліновського, буд.3) договір купівлі - продажу №170714 від 17.07.2014 року. Згідно п.п.1 договору Продавець зобов'язується продати (передати у власність) Покупцеві, а Покупець - купити (прийняти та оплатити) товар. Згідно п.3.1. договору якість товару, що поставляється по договору, повинна відповідати діючим ГОСТ і ТУ. Згідно п.3.2 договору поставка товару Покупцеві здійснюється самовивізом зі складу Продавця.

Підприємством ТОВ НВФ «В.В.С.» отримано наступні видаткові та податкові накладні: №32 від 01.08.2014 року, №243 від 12.08.14р., № 333 від 15.08.14р., №412 від 19.08.14р., №475 від 21.08.14р., №573 від 27.08.14р.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, згідно платіжних доручень № 227 від 07.08.14р., №259 від 19.08.2014 року, №287 від 24.09.2014 року.

Також, відповідно до акту перевірки, станом на 31.08.2014р., згідно оборотно-сальдової відомості рахунку 631, кредиторська заборгованість за розрахунками з ТОВ «Промітей-ТЛ» складала 159060,0 грн., станом на 31.08.2014р., згідно оборотно-сальдової відомості рахунку 631, кредиторська заборгованість за розрахунками з ТОВ «Промітей-ТЛ» складала 138670,0 грн.

ТОВ НВФ «В.В.С.» укладено договір оренди автотранспорту №03/01А від 03.01.12р. з ТОВ НВП «Спецліт» (код ЄДРПОУ 31705127, м. Дніпропетровськ, вул. Лесі Українки, 5). Предмет договору: 1.1 - орендодавець здає, а орендар приймає в оренду вантажний автомобіль ГАЗ-330202 державний номерний знак АЕ3640ЕР.

Транспортування товару здійснювало ТОВ НВФ «В.В.С.» згідно наступних товарно - транспортних накладних: №32 від 01.08.2014 року, №243 від 12.08.14р., № 333 від 15.08.14р., №412 від 19.08.14р., №475 від 21.08.14р., №573 від 27.08.14р.

За результатами аналізу товарно-транспортних накладних (ТТН), актів виконаних робіт та договору про надання послуг встановлено їх невідповідність вимогам чинного законодавства України та, внаслідок цього, в порушення пункту 139.1.9 пункту 131.1 статті 131 Податкового кодексу України, відсутність первинних документів в підтвердження вказаних витрат. А саме: у ТТН не вказано адресу навантаження та розвантаження; відсутні підписи в графах: «отримав водій/експедитор», «бухгалтер (відповідальна особа вантажовідправника)», «відпуск дозволив» супровідні документи на вантаж; транспортні послуги, які надаються автомобільним перевізником; не заповнено графи №10-15 «Вантажно-розвантажувальні роботи»; відсутні підписи в графах: «здав (відповідальна особа вантажовідправника», «прийняв водій/експедитор», «здав водій/експедитор», «прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)».

Товарно-транспортна накладна типової форми (Додаток 7 до правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні) складається з двох аркушів. Підприємством в ТТН не заповнені графи 10 - 15 «маса брутто, т.; час прибуття, вибуття, простою; підпис відповідальної особи».

Таким чином, в наслідок дефектності наданих ТОВ НВФ «В.В.С.» до перевірки товарно - транспортних накладних, не виявлено фактичного відвантаження товарів, їх реального транспортування та зберігання - не виявлено належним чином складені первинні документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ. Відповідно наявних на час проведення перевірки документів немає можливості визначити фактичний шлях перевезення, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

За результатами аналізу баз даних ІС «Податковий Блок» встановлено наступне: ТОВ «ПРОМІТЕЙ-ТЛ» (код ЄДРПОУ 39152765), знаходиться на обліку в Західній ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області. Зареєстроване 27.03.2014 року. Свідоцтво платника ПДВ №200180928 від 02.07.2014р., анульовано 08.10.2014р. (причина анулювання - 41 - ліквідація за власним бажанням).

Податкова декларація з ПДВ за серпень 2014 року до ДПІ не надано.

Згідно бази даних ІС «Податковий блок» - «Обробка ПЗ та платежів» встановлено відсутність поданої з моменту реєстрації підприємства податкової звітності.

В акті зазначено, що оскільки підприємством ТОВ «ПРОМІТЕЙ-ТЛ» податкова декларація з ПДВ за серпень 2014 року до ДПІ не надана, неможливо встановити походження товару по ланцюгу його придбання.

Таким чином, операції з придбання товару не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу постачання до «вигодонабувача». ТОВ НВФ «В.В.С.» провело документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства. Такі фінансово - господарські операції не створювали настання реальних наслідків, а зводились тільки до їх маскування, шляхом складання відповідних документів та відображення операцій в' податковому та бухгалтерському обліках.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ НВФ «В.В.С.» в результаті отримання документів (накладних, податкових накладних), які не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів від контрагента, який здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Згідно наданих до перевірки документів встановлено, що товар придбаний у постачальника ТОВ «ПРОМІТЕЙ-ТЛ» в серпні 2014 року використовувався для виготовлення ТОВ НВФ «В.В.С.» продукції власного виробництва.

Виходячи з викладеного, перевіряючим зроблено висновок, що наявність у ТОВ НВФ «В.В.С.» оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих покупцями податкових накладних, не є підставою для формування податкового кредиту, оскільки підприємством ТОВ НВФ «В.В.С.» не доведено об'єктивність та поважність причин придбання товару/послуг. Отже, головною метою ТОВ НВФ «В.В.С.» було одержання доходу за рахунок несплати відповідних сум ПДВ в бюджет.

Надаючи оцінку доводам позивача про недоведеність порушень при укладенні та виконанні правочинів, суд виходить із того, що відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 документальні перевірки проводяться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 вказаного вище Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього накладних, податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 квітня 2010 року №К-38733/06 за відсутності доказів щодо перевезення товару, його зберігання, сертифікації та прийняття включення до складу валових витрат на придбання такого товару є неправомірним. Крім того, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. Однак, фіктивність операцій, відсутність доказів їх реального вчинення виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Також, відповідно до практики Вищого адміністративного суду встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Судом у ході судового розгляду справи встановлено, що 17 липня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «В.В.С.» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промітей-ТЛ» було укладено договір купівлі - продажу №170714.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надані суду наступні документи, а саме: копія договору від 17.07.2014 року, копії податкових накладних, накладних, платіжних доручень, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за серпень 2014 року.

Також, до матеріалів справи були долучені копії товарно-транспортних накладних №32 від 01.08.2014 року, №243 від 12.08.14р., № 333 від 15.08.14р., №412 від 19.08.14р., №475 від 21.08.14р., №573 від 27.08.14р.

Суд зазначає, що в наданих товарно-транспортних накладних не зазначена адреса навантаження та розвантаження товару. Представник позивача в судовому засіданні повідомив, що адреса навантаження повідомлялась водію кожен раз телефоном, а також, повідомлявся короткий шлях до місця розвантаження. Проте, в судовому засіданні представник позивача номер засобу зв'язку повідомити не зміг.

Не зазначені номера телефонів сторін і в договір купівлі - продажу від 17.07.2014 року.

Окрім цього, представник позивача в судовому засіданні не зміг повідомити, яким саме чином приймався товар за вагою та якістю. Зазначив, що завантаження товару здійснювалось силами продавця. При цьому, назвати прізвище особи, яка здійснювала фактичний відпуск продукції у м. Харкові від імені ТОВ «Промітей-ТЛ», представник позивача в судовому засіданні не зміг, повідомив лише прізвище особи, зазначене у накладних.

Таким чином, на підставі наявних у матеріалах справи документів, наданих пояснень представника позивача, судом встановлено факт отримання товару позивачем з метою подальшого його використання в господарській діяльності, при цьому з наданих пояснень та доказів не вбачається, що товар був придбаний (отриманий) саме від ТОВ «Промітей-ТЛ».

Відсутність у постачальників/покупців необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної доцільності, в тому числі відсутність управлінського, технічного персоналу, основних фондів, транспортних засобів підтверджує відсутність здійснення господарської діяльності у відповідності до ст.3 Господарського Кодексу України та відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів.

Суд зазначає, що надані позивачем до матеріалів справи первинні документи не можуть бути прийняті ним у якості безумовного доказу фактичного виконання договору, укладеного між позивачем та його контрагентом, оскільки з досліджених у судовому засіданні матеріалів справи вбачається придбання позивачем товару у невстановлених осіб.

Якщо товар справді придбавався позивачем, але не в тієї особи, що зазначена в первинних документах, то відповідні первинні документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право позивача на податковий кредит.

Надаючи оцінку доказам позивача про отримання товарів від контрагента, що підтверджується наданими документами, суд зазначає, що документальне оформлення операцій між позивачем та зазначеним підприємством не може свідчити про фактичне існування та реальність господарських правовідносин між ними, оскільки в розглянутих правовідносинах суд достовірно не встановив факт постачання товарів від контрагента.

Також, не приймаються судом до уваги посилання позивача на відсутність повноважень у податкового органу на встановлення нікчемності правочинів, оскільки із висновків акту перевірки вбачається, що податковим органом під час перевірки досліджувалися лише питання щодо реальності чи нереальності вчинення господарських операцій, а не нікчемність правочинів, укладених позивачем.

На думку суду, правила податкового обліку розраховані на добросовісність платника податків, однак з сукупності матеріалів справи вбачається, що операції позивача із контрагентом, який знаходиться поза межами податкового контролю, мають ознаки регулювання рівня податкових зобов'язань та податкового кредиту, що дає податкові переваги за рахунок державного бюджету.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, представник позивача у ході судового розгляду справи не надав відповідних доказів на підтвердження реальності (фактичного) здійснення господарських операцій, що підтверджує обґрунтованість висновків податкової інспекції, викладених в акті від 16.12.2014 року.

За викладених обставин, у адміністративного суду відсутні підстави для визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення - рішення, оскільки зазначене рішення прийняте у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про судовий збір» суд стягує з позивача суму судового збору, що належить сплатити до повної суми судового збору за подання цього позову в розмірі 1644,30 грн.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «В.В.С.» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від № 0005232203 від 30.12.2014 року - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «В.В.С.» (код ЄДРПОУ 20273697) на користь Державного бюджету України решту суми не сплаченого судового збору в сумі 1644,30 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 23 лютого 2015 року.

Суддя В.В. Кальник