Постанова

від 24.02.2015 по справі 815/533/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/533/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючої судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Загрійчук О.В.

сторін:

представника позивача Устінова Р.Є.

представника відповідача Кулинича К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Південь - Агро - Ком» до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Південь - Агро - Ком» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012201 від 12.01.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 57 895,00 гривень та податкове повідомлення-рішення № 000002201 від 12.01.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 102 406,00 гривень.

В обґрунтування правової позиції представник позивача зазначає, що не погоджується із рішенням ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, вважає його безпідставним, необгрунтованим та незаконним.

25.12.2014 року за результатами планової виїзної документальної перевірки TOB «Південь-Агро-Ком» з питань дотримання податкового та валютного законодавства відповідачем було складено Акт № /22-01/34801504.

На підставі Акту № /22-01/34801504 від 25.12.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000012201 від 12.01.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 57 895,00 гривень, та податкове повідомлення-рішення № 000002201 від 12.01.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 102 406,00 гривень.

Позивачу нараховані податкові зобов'язання на підставі наступних порушень:

Завищення суми витрат позивача на збут на загальну суму 243768 грн, через непідтвердження в повному обсязі первинними документами, а саме: товарно-транспортними накладними витрат на перевезення товару згідно актів на транспортно-експедиційне обслуговування: №8 від 31.08.2013р., №9 від 31.08.2013р., №10 від 31.08.2013р., №11 від 31.08.2013р. на загальну суму 243768 грн.

Включення до складу податкового кредиту серпня 2013 р., податку на додану вартість в сумі 48 753 грн з придбання послуг перевезення вантажів згідно вищезазначених актів, отримання яких не підтверджено первинними документами у повному обсязі, а саме товарно-транспортними накладними, що ставить під сумнів факт надання та отримання цих послуг та використання їх у господарській діяльності підприємства.

Включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2013 року суми податку по податковим накладним від постачальника TOB ТД «Орлан» на загальну суму 33172 грн, які не були надані до перевірки, а саме:

№ 4211 від 11.07.2013р. на загальну суму 20000 грн, в т.ч. ПДВ - 3333,33 грн;

№ 6204 від 16.07.2013р. на загальну суму 35000 грн, в т.ч. ПДВ - 5833,33 грн;

№ 9005 від 23.07.2013р. на загальну суму 50000 грн, в т.ч. ПДВ - 8333,33 грн;

№ 9812 від 25.07.2013р. на загальну суму 50000 грн, в т.ч. ПДВ - 8333,33 грн;

№ 12213 від 31.07.2013р. на загальну суму 18774,82 грн, в т.ч. ПДВ - 3129,14 грн;

№ 12214 від 31.07.2013р. на загальну суму 25258,80 грн, в т.ч. ПДВ - 4209,80 грн.

Вказані висновки обґрунтовані тим, що «фактично позивачем не були надані до перевірки вищезазначені документи», що на думку позивача суперечить дійсним обставинам справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення в обґрунтування заявленої правової позиції, в яких зокрема зазначив, що в ході перевірки податковим органом встановлено заниження платником податків суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму - 81 925 грн.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПКУ у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПКУ, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

На підставі п. 123.1 ст. 123 ПКУ до позивача правомірно було застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість в розмірі 20 481 грн. (81 925 х 25%) та з податку на прибуток в розмірі 11 579 грн. (46 316 х 25%).

Отже, посадові особи податкового органу при прийнятті оскаржуваного рішення діяли в межах наданих повноважень та у встановлений законом спосіб.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на підставі направлень від 27 листопада 2014 року за №№ 721- 728, виданих ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, Кондратенко І.В. -головним державним ревізором-інспектором відділу організації та супроводження перевірок платників податків управління податкового аудиту, Скалозуб М.А.- головним державним ревізором-інспектором відділу організації та супроводження перевірок платників податків управління податкового аудиту, Алескеровим A.A. - головним державним ревізором-інспектором відділу організації та супроводження перевірок платників податків управління податкового аудиту, Кадиєвським Д.А. - головним державним ревізором-інспектором відділу фінансових розслідувань Управління боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом ГУ ДФС в Одеській області, Войтенко С.В.- головним державним ревізором-інспектором відділу фінансових розслідувань Управління боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом ГУ ДФС в Одеській області, Чебанюк О.Д.- старшим державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб, Качур О.М. - старшим державним ревізором-інспектором відділу контрольно- перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб, Вдовиченко О.В. - головним державним інспектором відділу погашення заборгованостей, згідно з пунктом 75.1 статті 75, статтею 77, пунктом 82.1 статті 82 ПК України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Південь-Агро-Ком» (код ЄДРПОУ 34801504) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.11 р. по 31.12.13 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.11 р. по 31.12.13 р.

За результатами перевірки складений акт ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 25.12.2014р. № 4768/22-01/34801504, яким встановлено порушення:

- п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2013 р. на 46 316 грн.

- п. 44.1 ст. 44, п.198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 81 925 грн. (а/с. 12 - 41).

На підставі встановлених порушень прийнято податкове повідомлення - рішення №0000012201 від 12.01.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 57 895,00 гривень та податкове повідомлення-рішення № 000002201 від 12.01.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 102 406,00 гривень (а/с. 52-53).

Суд, перевіривши доводи податкового органу, викладені в Акті перевірки встановив, що проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.10.11р. по 31.12.2013 р. у загальній сумі 23 455 69 грн. на підставі таких документів: журнали-ордери та обігові відомості по бухгалтерським рахункам, які підтверджені наданими до перевірки первинними документами (видаткові накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, договори тощо): 28 «товари», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 93 «Витрати на збут», 79 «Фінансові результати» встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 06.2 Декларацій «Витрати на збут» на суму 243768 грн., в т.ч. за 2013 р. на 243 763 грн.

Приписами договору на транспортно-експедиційне обслуговування №01/05 від 01.05.2013 р. встановлено: TOB «Торговий Дім «Орлан» «Експедитор» уклало договір із TOB «Південь-Агро-Ком» «Клієнт» про зобов'язання за виногороду і за рахунок «Клієнта» організувати транспортно - експедиційні послуги (а/с. 54-57).

На виконання умов договору на транспортно-експедиційне обслуговування №01/05 від 01.05.2013 р., TOB «Торговий Дім «Орлан» оформлено Акти виконаних робіт на транспортно-експедиційне обслуговування товару № 8 від 31.08.2013 р. на суму 125040 грн. в т.ч. ПДВ 20840 грн., № 9 від 31.08.2013 р. на суму 122010 грн., в т.ч. ПДВ 20335 грн., № 10 від 31.08.2013 р. на суму 3427 грн., в т.ч. ПДВ 571 грн., № 11 від 31.08.2014р. на суму 42045 грн., в т.ч. ПДВ 7007 грн.

ТОВ «Південь-Агро-Ком» віднесено суму транспортно - експедиційних витрат на суму 243 768 грн. до р. 06.2 декларації з податку на прибуток за 2013 р. Бухгалтерська проводка Д-т рахунку 84 «інші операційні витрати», К-т рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками», Д-т рахунку 93 «витрати на збут» К-т рахунку 84 «інші операційні витрати».

На виконання умов договору в ході перевірки були надані такі документи:

договір №01/05 від 01.05.2013р.; акт на транспортно-експедиційне обслуговування: №8 від 31.08.2013р., та товарно- -транспортні накладні до нього №866336 від 31.07.2013, №866337 від 31.07.2013, №866338 від 31.07.2013, №866339 від 02.08.2013, № 516746 від 02.08.2013, №800448 від 06.08.2013, №866342 від 06.08.2013, №866340 від 06.08.2013, №866341 від 06.08.2013, №516744 від 29.07.2013;акт на транспортно-експедиційне обслуговування №9 від 31.08.2013р. та товарно-транспортні накладні до нього №516747 від 09.08.2013, №516748 від 12.08.2013, № 516749 від 21.08.2013, №866348 від 13.08.2013, №866346 від 13.08.2013, №866344 від 13.08.2013, №800401 від 13.08.2013, № 800403 від 13.08.2013, №800402 від 13.08,2013; акт на транспортно-експедиційне обслуговування №10 від 31.08.2013р. та товарно-транспортні накладні до нього № 866427 від 16.08.2013, №12202 від 31.08.2013; акт на транспортно-експедиційне обслуговування №11 від 31.08.2013р. та товарно-транспортні накладні до нього №800404 від 28.08.2013, №800405 від 28.08.2013, №800408 від 28.08.2013, №800409 від 28.08.2013; виписки по рахунках, що свідчать про фактичну оплату отриманих послуг; податкові накладні № 912 від 02.08.2013; 3018 від 08.08.2013; 4606 від 12.08.2013;5410 від 14.08.2013; 6208 від 16.08.2013; 10605 від 27.08.2013; 11409 від 29.08.2013; 12202 від 31.08.2013; 12203 від 31.08.2013.

Судом встановлено, що перелічені документи були предметом дослідження в ході перевірки, що відображено у Акті, а отже, на підприємстві в наявності всі завірені копії первинних документів щодо здійснення фінансово-господарської діяльності з TOB «Торговий Дім «Орлан».

За наявності вказаних документів ТОВ «Південь-Агро-Ком» сформовано податковий кредит від контрагента - TOB «Торговий Дім «Орлан» у розмірі 243 768 грн.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та спирається на доводи, які підтверджені доказами, що містяться у матеріалах справи.

По перше: реальність вчинення господарської операції (виконання транспортного експедирування), що підтверджується первинними документами, які містяться у матеріалах справи;

По друге: підприємством включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2013 року суми податку по податковим накладним від постачальника TOB ТД «Орлан» на загальну суму 33172 грн., а саме:

№ 4211 від 11.07.2013р. на загальну суму 20000 грн, в т.ч. ПДВ - 3333,33 грн;

№ 6204 від 16.07.2013р. на загальну суму 35000 грн, в т.ч. ПДВ - 5833,33 грн;

№ 9005 від 23.07.2013р. на загальну суму 50000 грн, в т.ч. ПДВ - 8333,33 грн;

№ 9812 від 25.07.2013р. на загальну суму 50000 грн, в т.ч. ПДВ - 8333,33 грн;

№ 12213 від 31.07.2013р. на загальну суму 18774,82 грн, в т.ч. ПДВ - 3129,14 грн;

№ 12214 від 31.07.2013р. на загальну суму 25258,80 грн, в т.ч. ПДВ - 4209,80 грн., які були надані як до перевірки так і до матеріалів справи.

Суд, дослідивши структуру спірних правовідносин, підстави їх виникнення та відповідність приписам чинного податкового законодавства, вважає за необхідне прийняти зазначені доводи, як такі, що є обґрунтованими та доведеними у встановленому законом порядку, з огляду на таке.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно наведених норм підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та підтверджують факт їх виконання.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 27.03.2012 року №21-737во10) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Крім того, практика Європейського суду суттєво впливає на змістове наповнення принципів, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколах до неї.

Так, у своїх висновках Суд неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Водночас ст.1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах "Ван дер Мюсель проти Бельгії" та "Копеський проти Словаччини"). Особа може заявляти про порушення ст.1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення. "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права. "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копеський проти Словаччини").

Поряд з цим, слід відмітити, що принцип захисту легітимних очікувань також належить до принципів, що розвивалися судовою практикою Європейського суду з метою контролю за здійсненням влади так, щоб не допустити свавілля та зловживань, з метою захисту від можливих порушень з боку публічної адміністрації, в першу чергу, при реалізації державними органами та посадовими особами дискреційних повноважень.

В контексті зазначеного, слід наголосити, що ДПІ у Київському районі м. Одеси при виконанні покладених на неї повноважень зобов'язана діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України. Не зважаючи на той факт, що Податковим кодексом України встановлене право контролюючого органу на здійснення перевірок (документальних, невиїзних, виїзних, планових та позапланових перевірок), суд наголошує, що у той же час, контролюючий орган позбавлений права на відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтвердження доказами.

Оскільки до обов'язків платника податків законом віднесено ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; виконання законних вимог контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписування актів (довідки) про проведення перевірки (пп. 16.1.2, 16.1.8 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України), то є очевидним, що він (платник податків) має легітимне очікування на реалізацію свого майнового права, в даному випадку, на гарантоване державою право щодо формування податкового кредиту та зважаючи на відсутність факту заниження податкових зобов'язань при відсутності будь-яких порушень з боку платника податків.

Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обовязку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю за виконанням функцій, накладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. Вказана правова позиція висловлена в ухвалі ВАСУ від 12.11.2014 р. по справі №К/9991/14894/12.

Крім того, слід зазначити, що ВАСУ в ухвали від 20.01.2015 р. № К/800/29669/14, підтримав позицію суду апеляційної інстанції, який дійшов висновку що факт здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентоми підтверджується належними та достатніми первинними документами, які містяться в матеріалах справи, тоді як формальні порушення, допущені при оформлені товарно транспортних накладних, не можуть вважатися безаперечнимфактом безтоварності вказаних господарських операцій за наявності інших первинних документів, які складені відповідно до вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд приймає доводи позивача щодо правомірності включення підприємством до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2013 року суми податку по податковим накладним (за переліком) від постачальника TOB ТД «Орлан» на загальну суму 33172 грн., і як наслідок критично ставиться до заперечень відповідача щодо неналежного оформлення ТТН.

Також, суд вважає за необхідне зауважити, що законодавцем у Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984 визначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Крім того, порядок організації та проведення перевірок платників податків визначений і у «Методичних рекомендаціях щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків», які затверджені Наказом від 14 квітня 2011 року N 213.

З огляду на вказані правові акти, суд критично ставиться до наданого суду податковим органом Акту про неповне надання документів від 18.12.2014 р. № 23/15-51-22-01, оскільки складання такого акту чинним податковим законодавством не передбачено.

Також, податковим законодавством не визначенно підстав та порядку направлення усного запиту щодо надання первинних документів, у спірних правовідносинах товарно - транспортних накладних на перевезення, про що зазначається у Акті про неповне надання документів.

Також, в силу абзацу "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, тому необхідно врахувати п. 198.2 ст. 198 Кодексу, яким встановлено дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Також, суд зазначає п. 198.3 ст. 198 Кодексу яким визначається податковий кредит звітного періоду і враховує, що згідно п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Сукупний аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ - дана обставина представником відповідача не оспорювалась.

Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Враховуючи вказане, суд дійшов до висновку, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки, в судовому засіданні встановлено, що сума ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагенту ТОВ «ТД «Орлан»», при наявності належно оформлених податкових накладних.

Факт прийняття послуг підтверджується наявними актами виконаних робіт, які підписамні сторонами договору.

Враховуючи зазначене та досліджені господарські операції, суд прийшов до висновку, що за належних доказів ДПІ у Київському районі м. Одеси не мала підстав для винесення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення, оскільки надані позивачем документи до перевірки та суду відповідно до вимог п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, не мають жодних дефектів форми та змісту, а тому є юридично належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту зміни стану майна, зобов'язань і фінансових результатів і, відповідно, реальності проведення даних господарських операцій.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд погоджується із доводами позивача про те, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки - є безпідставними, оскільки фінансово-господарська діяльність суб'єкта господарювання відбувалась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі. І тому, виключення вищевказаних сум зі складу податкового кредиту, та відповідно визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість - суперечать приписам чинного податкового законодавства.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

Крім цього, слід також звернути увагу на Ухвалу ВАСУ від 13.01.2015 р. по справі №К/800/23396/14, яка встановлює, що "неврахування під час перевірки первинних документів, які надавились відповідачу, на підставі яких позивачем вчинено записи у податковому обліку, призвели до фактичної та правової невизначеності зроблених відповідачем висновків і, як наслідок, до неправомірності прийняття податкових повідомлень - рішень".

Приписами ч. 3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовільнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012201 від 12.01.2015 року та податкове повідомлення-рішення № 000002201 від 12.01.2015 року.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012201 від 12.01.2015 року та податкове повідомлення-рішення № 000002201 від 12.01.2015 року.

24 лютого 2015 року.