Ухвала

від 30.04.2015 по справі 815/533/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/533/15

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Яковлева Ю.В.,

- Вербицької Н.В.,

при секретарі - Курмановій І.І.,

за участю: представник відповідача - Кулинич К.С. (довіреність від 06.02.2015 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі клопотання сторін про закриття провадження у зв'язку з досягненням сторонами примирення на підставі податкового компромісу у справі за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-Агро-Ком» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Південь-Агро-Ком» (далі - позивач, або ТОВ «Південь-Агро-Ком») звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (правонаступник - Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, далі - відповідач), в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.01.2015 року №№ 0000012201, 0000022201.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року вказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

30 квітня 2015 року на адресу Одеського апеляційного адміністративного суду від обох сторін у справі надійшли клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з досягненням сторонами примирення на підставі податкового компромісу.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не прибув, попередньо звернувшись з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи поданих клопотань, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені клопотання підлягають задоволенню з таких мотивів.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 51 КАС України, сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії адміністративного процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі.

Суд не приймає відмови позивача від адміністративного позову, визнання адміністративного позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ст. 194 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду.

У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 113 КАС України, сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову.

У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси.

У разі невиконання умов примирення однією із сторін суд за клопотанням іншої сторони поновлює провадження у справі.

Згідно з п. 11-2 р. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Пунктом 1 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Згідно з пунктом 11 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Предметом даного адміністративного спору є податкові повідомлення-рішення: № 0000012201 від 12.01.2015 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 57895 грн.; № 0000022201 від 12.01.2015 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 102406 грн.

Згідно акту перевірки від 25.12.2014 року № 4768/22-01/34801504, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, період нарахування податкових зобов'язань зазначеними рішеннями - 2013 рік.

Таким чином, колегія суддів вважає, що до податкових зобов'язань, нарахованих оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, може бути застосована процедура податкового компромісу.

Згідно з пунктом 8 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Відповідно до пункту 2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Колегією суддів встановлено, що 27.04.2015 року ДПІ у Київському ГУ ДФС в Одеській області прийнято рішення про погодження застосування процедури податкового компромісу відповідно до заяви ТОВ «Південь-Агро-Ком» від 16.04.2015 року про намір досягнення податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов'язань згідно податкових повідомлень-рішень від 12.01.2015 року №№ 0000012201, 0000022201.

З наявних в матеріалах справи карток обліку ТОВ «Південь-Агро-Ком» з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість вбачається, що позивачем в повному обсязі сплачені податкові зобов'язання згідно прийнятого рішення про погодження застосування процедури податкового компромісу від 27.04.2015 року, відповідно до п. 2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Тобто, з наведеного вбачається, що сторонами досягнуто податкового компромісу та податкові зобов'язання, що є предметом даного спору з моменту подання позивачем заяви про застосування податкового компромісу є узгодженими, не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Таким чином, примирення сторін відбулось внаслідок узгодження та проведення процедури податкового компромісу, передбаченою підрозділом 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Умови податкового компромісу затверджено рішенням ДПІ у Київському ГУ ДФС в Одеській області від 27.04.2015 року, платником податків сплачено необхідну суму.

За таких обставин, розглянувши клопотання сторін про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін, колегія суддів встановила, що примирення між сторонами досягнуто та не суперечить закону, не порушує права або інтереси сторін по справі.

Згідно з ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Пунктом 3 частини 1 статті 157 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо сторони досягли примирення.

Відповідно до ч. 3 ст. 157 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

При цьому, за приписами ч. 2 ст. 203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 12.01.2015 року №№ 0000012201, 0000022201, якими збільшено позивачу суми грошових зобов'язань із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість та по податку на прибуток приватних підприємств, підставою прийняття яких є встановлені податковим органом порушення позивачем норм податкового законодавства, що полягає у формуванні податкового кредиту та валових витрат по операціям з TOB «Торговий Дім «Орлан» не підтвердженими первинними документами.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність податковим органом факту встановлених перевіркою порушень ТОВ «Південь-Агро-Ком» вимог Податкового кодексу України, що стали підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань по податку на додану вартість та по податку на прибуток із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій згідно спірних податкових повідомлень-рішень, враховуючи реальність операцій, за якими TOB «Торговий Дім «Орлан» організовує ТОВ «Південь-Агро-Ком» виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, та наявність всіх первинних документів, за якими можливо встановити виконання умов договору, укладеного між вказаними сторонами.

Однак, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на викладене.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п. 138.4, 138.6-138.9, п.п. 138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, п.п. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п.п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

При цьому, виходячи з положень пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п.п. 138.2, 138.11 цієї статті, п.п. 140.2-140.5 ст. 140, ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 згаданого нормативно-правового акта, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Зі змісту наведених норм права випливає, що для формування валових витрат та податкового кредиту платником податків визначальним є реальне здійснення таким підприємством господарських операцій та їх підтвердження відповідними первинними та розрахунковими документами.

При цьому, положення зазначених статей Податкового кодексу України забороняють платникам податку включати до складу валових витрат та податкового кредиту відповідні витрати та суми ПДВ не підтверджені податковими накладними, а також розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами та встановлюють відповідальність за такі дії у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за рахунок таких операцій.

Як вбачається зі змісту акту спірної перевірки, валові витрати та податковий кредит позивачем був сформований на підставі господарських операцій з TOB «Торговий Дім «Орлан» згідно договору транспортного експедирування № 01/05 від 01.05.2013 року, згідно якого «Експедитор» (TOB «Торговий Дім «Орлан») зобов'язується за винагороду і за рахунок «Клієнта» (ТОВ «Південь-Агро-Ком») організувати транспортно-експедиційні послуги, перелік яких визначений у п. 1.1 вказаного договору (а.с.54-57).

Під час проведення спірної перевірки на виконання умов зазначеного договору позивачем надано акти виконаних робіт: № 8 від 31.08.2013 року на суму 125040 грн., в т.ч., ПДВ 20840 грн., № 9 від 31.08.2013 року на суму 122010,50 грн., в т.ч., ПДВ 20335,85 грн., № 10 від 31.08.2013 року на суму 3427, 20 грн., в т.ч., ПДВ 571,20 грн., № 11 від 31.08.2013 року на суму 42045,25 грн., в т.ч., ПДВ 7007, 54 грн.

Проте, для проведення перевірки перевіряючим не були надані товарно-транспортні накладні на перевезення товару згідно вищезазначених актів на транспортне - експедиційне обслуговування, що виключає можливість встановлення, який саме товар транспортувався, найменування постачальника, покупця, кількість, найменування товару, час перевезення, що необхідно для підтвердження права покупця даних послуг до віднесення їх на витрати та формування на їх підставі податкового кредиту.

Також, як під час проведення спірної перевірки, так і під час судового розгляду справи, позивачем не надано жодних доказів щодо подальшого використання наданих TOB «Торговий Дім «Орлан» послуг у власній господарській діяльності.

Так, колегія суддів наголошує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують факт придбання ТОВ «Південь-Агро-Ком» товару з метою виконання укладеного з TOB «Торговий Дім «Орлан» договору транспортного експедирування, так і подальшої його реалізації іншим підприємствам.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази наявності складських приміщень у ТОВ «Південь-Агро-Ком» з метою зберігання такого товару.

Також, за наданими позивачем первинними документами не вбачається повідомлення вантажоодержувачів про прибуття вантажу, одержання цими підприємствами вантажу.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на відсутність доказів щодо наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які видавались особі (ам), відповідальним за транспортування товару. Відсутність згаданих документів не надає змоги ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні згаданої господарської операції, що позбавляє суд можливості встановити факт реальності зазначених господарських операцій.

Також, досліджуючи матеріали справи, колегією суддів встановлено, що позивачем взагалі не надано будь-яких доказів на підтвердження бухгалтерського обліку придбаних послуг.

Більш того, під час проведення спірної перевірки позивачем не були надані податкові накладні, на підставі яких останнім сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за липень 2013 року на загальну суму 33172 грн., а саме: № 4211 від 11.07.2013 року на загальну суму 20000 грн., в т.ч., ПДВ - 3333,33 грн.; № 6204 від 16.07.2013 року на загальну суму 35000 грн., в т.ч., ПДВ - 5833,33 грн.; № 9005 від 23.07.2013 року на загальну суму 50000 грн., в т.ч., ПДВ - 8333,33 грн.; № 9812 від 25.07.2013 року на загальну суму 50000 грн., в т.ч., ПДВ - 8333,33 грн.; № 12213 від 31.07.2013 року на загальну суму 18774,82 грн., в т.ч., ПДВ - 3129,14 грн.; № 12214 від 31.07.2013 року на загальну суму 25258,80 грн., в т.ч., ПДВ - 4209,80 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано прийняв до уваги вказані податкові накладні надані позивачем під час судового розгляду справи, оскільки відсутність таких накладних саме на момент проведення перевірки згідно вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України виключає можливість в подальшому їх пред'явлення для підтвердження правомірності формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідач дійшов вірного висновку, що позивачем не підтверджено належним чином оформленими первинним документами господарські операції з TOB «Торговий Дім «Орлан», що згідно вимог Податкового кодексу України виключає можливість формування за рахунок цих операцій валових витрат та податкового кредиту та відповідно обґрунтовано визначив позивачу грошові зобов'язання по податку на додану вартість та по податку на прибуток із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Зазначені обставини не були враховані судом першої інстанції та фактично останнім не було досліджено характер спірних операцій, не надано їм належну оцінку із врахуванням первинних документів, що призвело до необґрунтованого вирішення спору по суті.

За таких обставин, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми процесуального права, не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення згідно вимог ст.ст. 198, 203 КАС України підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 160, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Клопотання сторін про закриття провадження у зв'язку з досягненням сторонами примирення на підставі податкового компромісу у справі за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-Агро-Ком» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-Агро-Ком» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-Агро-Ком» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - закрити у зв'язку з досягненням сторонами примирення на підставі податкового компромісу згідно рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 27.04.2015 року.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /Ю.В. Яковлев/

Суддя: /Н.В. Вербицька/