Постанова

від 13.02.2015 по справі 821/3920/14

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/3920/14 15 год. 07хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В., суддів Войтовича І.І., Циганій С.І.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представника відповідача Дудчак П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Тарсус Плюс" до Державної казначейської служби України про стягнення компенсації,

встановив:

Приватне підприємство «Тарсус Плюс» (позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України, в якому (з урахування заяви про збільшення розміру позовних вимог) просить стягнути компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми бюджетного відшкодування, яка була стягнута з Державного бюджету постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року по справі № 2а-4444/09/1470, річні нараховані за період з 01.04.13 до 15.01.2015 (655 днів) у сумі 183755 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено виплату компенсації у випадку не реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Представник позивача не прибув в судове засідання, подавши заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідач (Державна казначейська служба України) заперечує проти позову, посилається на те, що на виконанні у Казначействі України перебуває 21 рішення суду про стягнення надходжень бюджету, що надійшли та зареєстровані раніше виконавчого листа про стягнення ПДВ на користь позивача. Казначейством України вживаються заходи щодо виконання відповідного рішення у порядку черговості надходження документів про стягнення коштів, відповідно до Бюджетного кодексу України та п.23 розділу "Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету" Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою КМУ № 845 від 03 серпня 2011 року. Відповідач звертає увагу суду на те, що дія Закону не розповсюджується на відносини платника ПДВ з органом Державного казначейства щодо відшкодування податку на додану вартість, оскільки був прийнятий пізніше ніж пред'явлено виконавчий лист до виконання до Казначейства. Крім того за вказаним Законом держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів з боржників, якими є державний орган, державні підприємства, установи, організації, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Представник відповідача прибув в судове засідання, просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши докази, заслухавши представника відповідача, суд встановив, що приватне підприємство «Тарсус Плюс» станом на 2009р. було платником податку на додану вартість. В ході здійснення господарської діяльності у підприємства виникло право на отримання податкового кредиту. Миколаївським окружним адміністративним судом розглянуто справу №2а-4444/09/1470 за позовом приватного підприємства «Тарсус Плюс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області та Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій та стягнення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, та винесено постанову від 30 серпня 2010 року, якою з урахуванням внесених змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2012 року, постановлено: «Стягнути з Державного бюджету України через ГУДКУ в Миколаївській області на користь ПП «Тарсус Плюс» 3 413 274 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість». Постанова набрала законної сили 05 березня 2012 року.

06 лютого 2014 року Вищим адміністративним судом України касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області залишено без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду залишено без змін.

Миколаївським окружним адміністративним судом видано позивачу виконавчий лист по адміністративній справі №2а-4444/09/1470 від 11 квітня 2012 року. Даний виконавчий лист був пред'явлений 13 квітня 2012 року позивачем до виконання до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби (ГУДКСУ у Миколаївській області), який після визначення розміру залишку невідшкодованого з державного бюджету сум податку на додану вартість виконавчий лист та інші документи, необхідні для виконання, передав до Казначейства, про що повідомлено позивача.

Листом від 21 травня 2013 року Державна казначейська служба України повідомила позивача про те, що виконання виконавчого листа відбувається в порядку черговості.

05 грудня 2013 року Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду, яка набрала законної сили, у справі №814/3038/13-а за позовом ПП «Тарсус Плюс» до ДКСУ про визнання дій протиправними, визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка полягає у невиконанні постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року і ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2012 року в частині стягнення на користь позивача 3413 274 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

На день розгляду справи судове рішення згідно вищевказаного виконавчого листу не виконано.

З 01 січня 2013 року набув чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4901-У1, який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання.

Частиною 1 статті 2 Закону № 4901 визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Позивач не погоджуючись зі зволіканням виконання судового рішення, просить стягнути компенсацію виходячи з розрахунку 655 днів прострочення. Граничний строк виплати становив 01.04.2013, період заборгованості 01.04.2013 по 15.01.2015 (655 днів) , три відсотки річних складають суму 183755 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 та п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України одним з основних принципів судочинства проголошується обов'язковість судових рішень. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно Положення про Казначейство України, затвердженого Указом Президента України 13.04.2011р. № 460/2011, Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка та управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються.

На час пред'явлення позивачем до виконання виконавчого листа відповідно до абзацу 2 підпункту 1 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснювалось центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Порядок виконання рішень про стягненим коштів державного та місцевих бюджетів або боржників був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок). Згідно з пп. 6 п.16 Порядку органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку. Відповідно до п.23 Порядку стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби. Казначейство здійснює в порядку черговості надходження виконавчих документів безспірне списання коштів державного бюджету в розмірі, встановленому судом або узгодженому органом державної податкової служби із стягувачем, та перераховує такі кошти на рахунок стягувача, зазначений у виконавчому документі або його заяві про виконання рішення про стягнення коштів.

Бюджетний кодекс України та Порядок не передбачають можливості нарахування та виплати компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми у разі несвоєчасного стягнення надходжень Державного бюджету, не встановлюють граничного строку виконання рішень суду про стягнення бюджетного відшкодування ПДВ. З листа-відповіді відповідача вбачається, що на виконанні у Казначействі України перебуває визначена кількість рішень суду про стягнення надходжень бюджету, що надійшли та зареєстровані раніше виконавчого листа позивача про стягнення ПДВ. Отже, виконання судового рішення відбувається у порядку черговості надходження документів про стягнення коштів.

Судова колегія вважає необґрунтованим посилання позивача на необхідність застосування норм Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Закон про гарантії поширюється виключно на обмежене коло рішень суду про стягнення коштів, а саме тих, де стягнення відбувається з визначеного статтею 2 переліку суб'єктів - боржників. Поданий позивачем виконавчий документ містить резолютивну частину про відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ з Державного бюджету, а не з державного органу, підприємства чи юридичної особи у розумінні Закону про гарантії.

Крім того, підпунктом 200.17 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування, у тому числі заборгованості бюджету, є доходи Державного бюджету України. По своїй економічно-правовій природі доходи державного бюджету не належать на будь-яких правах органам Казначейства України, які не є їх розпорядниками. Органи Казначейства ведуть бухгалтерський облік усіх надходжень державного бюджету та не наділені повноваженнями щодо наповнення бюджету, та відповідно, не несуть відповідальності за наявність (достатність) фінансового ресурсу на оплату відповідних зобов'язань. Отже, у зазначеному випадку списання коштів здійснюється виключно за рахунок надходжень бюджету, а не видатків бюджету, як це передбачає Закон про гарантії.

Закон про гарантії також розрізняє борги за судовими рішеннями, що існували до набрання чинності цим Законом, та борги, що виникатимуть після цієї дати. Щодо вже існуючого боргу Прикінцеві та перехідні положення Закону передбачають його погашення в порядку певної черговості. Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Статтею 95 Конституції України встановлено правило, за яким виключно Законом «Про Державний бюджет України" визначаються будь-які видатки держави, розмір і цільове спрямування цих видатків. Частиною 1 статті 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Таким чином, виплата компенсації, яка передбачена ст. 5 Закону про гарантії, не поширюється на поданий позивачем виконавчий лист про стягнення ПДВ, оскільки його виконання здійснюється виключно відповідно до п. 23 розділу ''Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету" Порядку. Законом про гарантії не скасовано та не змінено Порядок у частині безспірного списання коштів державного бюджету з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення компенсації є такими, що не підлягають задоволенню.

З позивача достягується судовий збір в сумі 3341 грн. 84 коп., виходячи з розміру судового збору за позов 3675 грн.11 коп. (183755 грн. 70 коп. х 2%) та враховуючи фактичну сплату позивачем під час подання позову 333 грн. 27 коп. збору.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України

постановив :

Відмовити у задоволені позову приватного підприємства "Тарсус Плюс про стягнення компенсації у розмірі 183755 грн. 70 коп. з Державного бюджету України.

Стягнути з приватного підприємства "Тарсус Плюс" (код ЄРПОУ 35027686) до Державного бюджету судовий збір в сумі 3341 грн. (три тисячі триста сорок одна гривня) 84 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19 лютого 2015 р.

Суддя Хом'якова В.В.

Суддя Войтович І.І.

Суддя Циганій С.І.

кат. 14