Рішення

від 25.02.2015 по справі 915/2109/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року Справа № 915/2109/14

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В .,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: Стремецького В.В. - директор,

Чигриної О.Б. - дов. №7 від 21.01.2015,

представника відповідача: Вавилова А.Є. - дов. №56 від 16.02.2015,

Лакушевої Є.В. - дов. №38 від 08.12.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївенергосервіс»

(54039, м.Миколаїв, вул.Привільна, 139)

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальфатермінал»

(54001, м.Миколаїв, вул.Садова, 1, оф.206)

про : стягнення 688218,19 грн., з яких 585400,24 грн. боргу по договору підряду №07/13 від 16.05.2013, 46035,25 грн. пені, 7567,44 грн. - 3% річних та 49215,26 грн. збитків від інфляції,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 585400,24 грн. боргу по договору підряду №07/13 від 16.05.2013, 46035,25 грн. пені, 7567,44 грн. - 3% річних та 49215,26 збитків від інфляції.

В обґрунтування своїх вимог позивач у позові та додаткових поясненнях (т.1 а.с.183-186, 240-243) зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства та умов договору підряду №07/13 від 16.05.2013 відповідач своєчасно не прийняв підрядні роботи та не здійснив їх оплату. У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, позивачем нараховані пеня, 3% річних та збитки від інфляції.

Відповідач у відзиві та додаткових запереченнях (т.1 а.с.164,165, 215-217, т.2 а.с.1) позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що надані позивачем акти виконаних робіт не містять ані підпису замовника, ані відмітки про його відмову від підписання, тобто відсутні належні докази, що підтверджували б прийняття відповідачем робіт за актами; акти, які містяться в матеріалах справи не тотожні актам, які були направлені відповідачу для підписання, а частина заявок на виконання робіт підписана не повноважною особою.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у позові та запереченнях проти позову.

25.02.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

16.05.2013 між ТОВ «Агроальфатермінал» (замовник) та ТОВ «Миколаївенергосервіс» (підрядник) укладений Договір №07/13 (надалі - Договір №07/13) (т.1 а.с.9, 10), за умовами якого позивач зобов'язався виконати електромонтажні роботи на об'єкті замовника, розташованому за адресою м.Миколаїв, вул..Дзержинського, 179, згідно з робочою документацією замовника «Внутрішньо майданчикові мережі 16/12-11-00-000-ЭК», «Електротехнічні рішення 16/12-11-00-000-ЭМ» та «Автоматизація 16/12-11-00-000-А» в обумовлений договором строк, а відповідач зобов'язався надати підряднику приміщення для зберігання завезеного обладнання, забезпечити своєчасну оплату електромонтажних робіт.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 загальна вартість робіт за Договором №07/13 складається із загальної вартості всіх підписаних актів приймання-передачі виконаних робіт. Найменування (перелік) та вартість кожного виду робіт, що виконується підрядником за договором, визначається згідно підписаних замовником та підрядником актів приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно п.4.2 Договору №07/13, розрахунок за виконані роботи та послуги замовник проводить протягом 10 банківських днів після підписання сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п.5.3 Договору №07/13 замовник зобов'язаний не пізніше 3 днів після повідомлення підрядника про виконання певного обсягу робіт, здійснити їх приймання та оплату у передбаченому договором обсязі.

Як зазначає позивач, ним були направлені на адресу відповідача супровідними листами №135 від 02.06.2014, №136 від 25.06.2014 та №137 від 07.07.2014 акти приймання виконаних будівельних робіт за березень, квітень та травень 2014 року.

Однак, у визначений Договором №07/13 3-х денний строк замовник не приступив до прийняття робіт та не підписав акти. Листом №112 від 10.06.2014 відповідач повідомив про отримання листа №135 від 02.06.2014, прийняття актів за період з березня по травень 2014 року в роботу та перебування їх у відповідальних працівників на розгляді з метою звірки обсягів робіт, яка по технічним причинам триватиме до 20.06.2014 (т.1 а.с.196).

Позивач вказує на те, що станом на дату подання позову (16.12.2014) жодних заперечень стосовно визначених у актах виконаних робіт обсягів та їх вартості від відповідача не надходило. Однак, підписання актів відповідачем не відбулось з невідомих причин, що зумовило звернення позивача до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодекс, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору №07/13 позивач виконав електромонтажні роботи на об'єкті замовника, розташованому за адресою: м.Миколаїв, вул.Дзержинського, 179, що підтверджується наданими позивачем:

- актом виконаних робіт за березень 2014 року від 02.06.2014 на суму 221404,51 грн. (т.1 а.с.12-41);

- актом виконаних робіт за березень 2014 року (металоконструкції) від 02.06.2014 на суму 5827,03 грн. (т.1 а.с.67-70);

- актом виконаних робіт за квітень 2014 року від 02.06.2014 (металоконструкції) на суму 9001,22 грн. (т.1 а.с.75-78);

- актом виконаних робіт за травень 2014 року від 25.06.2014 на суму 233901,82 грн. (т.1 а.с.85-108);

- актом виконаних робіт за травень 2014 року від 07.07.2014 на суму 109011,66 грн. (т.1 а.с.136-146);

- актом виконаних робіт за травень 2014 року (монтаж світильників) від 02.06.2014 на суму 6254,0 грн. (т.1 а.с.149-152).

Вказані акти були підписані підрядником та супровідними листами №135 від 02.06.2014, №136 від 25.06.2014 та №137 від 07.07.2014 (т.1 а.с.156, 159, 160) направлені замовнику.

Відповідач у своїх запереченнях посилається на неналежне оформлення актів, які передані йому для підписання позивачем. Надані суду відповідачем у судовому засіданні 24.02.2015 примірники актів дійсно не містять посилання на періоди виконання робіт.

Зазначені обставини позивачем пояснюються тим, що надані відповідачем примірники є черновими варіантами, які не офіційно передавались службам замовника для узгодження складу та вартості робіт.

Судом встановлено, що у переліку додатків до супровідних листів №135 від 02.06.2014, №136 від 25.06.2014 та №137 від 07.07.2014 вказані акти зазначені із посиланням на період виконання робіт. Наданий позивачем опис вкладення до листа №135 від 02.06.2014 (т.1 а.ч.158) також свідчить про направлення відповідачу актів, в яких період виконання робіт було вказано. Підтвердженням цього є також лист відповідача №112 від 10.06.2014, в якому останній повідомляє про отримання та прийняття актів за період з березня по травень 2014 року в роботу.

Зазначені факти спростовують твердження відповідача з приводу того, що надані до суду позивачем акти не є тотожними актам, які направлені замовнику для підписання. Крім того, відповідачем не надано суду будь-яких доказів того, що причиною не прийняття робіт та не підписання актів стали саме неналежне їх оформлення.

За вказаних обставин, суд вважає, що належним чином оформлені акти виконаних робіт по Договору №07/13 були направлені відповідачу та мали бути розглянуті ним у встановлений чинним законодавством та п.5.3 Договору №07/13 строк.

За приписами частини першої ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Тобто, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.882 ЦК України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до п.5.3 Договору №07/13 замовник зобов'язаний не пізніше 3 днів після повідомлення підрядника про виконання певного обсягу робіт, здійснити їх приймання та оплату у передбаченому договором обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїх обов'язків по договору щодо своєчасного підписання актів не виконав без пояснення позивачу причин. Жодних заперечень щодо якості та вартості виконаних робіт, відповідач підряднику не направив.

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України, у разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідач у своїх запереченнях вказує на те, що надані позивачем акти виконаних робіт не містять відмітки про відмову замовника від підписання, тобто відсутні, передбачені ч.4 ст.882 ЦК України, належні докази відмови замовника від підписання актів, що не дає можливості встановити дату, з якої відбулось порушення права позивача.

Суд вважає вказані доводи відповідача хибними, оскільки відповідно до ч.ч.1, 2 ст.251 ЦУ України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У пункті 5.3 Договору №07/13 сторони визначити строк, в який роботи мають бути прийняті, що передбачає підписання відповідних актів. Пункт 4.2 Договору №07/13 визначає порядок оплати робіт, який пов'язаний з підписанням сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт. Таким чином, бездіяльність відповідача у питанні своєчасного прийняття робіт та підписанні актів призвела до порушення термінів оплати робіт і, відповідно, до порушення прав позивача.

Той факт, що надані позивачем до суду примірники актів виконаних робіт не містять відмітки про їх не підписання замовником не роблять ці акти неналежними доказами у справі, оскільки вони були направлені на адресу відповідача; після направлення актів пройшло більше ніж півроку і у цей період часу, жодних заперечень по змісту та оформленню вказаних актів, або по виконаним підрядним роботам відповідач позивачу не висловив; під час розгляду справи відповідач підтвердив факт не підписання актів, що свідчить про небажання замовника приймати виконані роботи, тому наявність або відсутність у актах відмітки не змінює факту порушення прав підрядника.

Станом на час розгляду справи, відповідач не надав суду доказів оплати виконаних робіт по Договору №07/13 на загальну суму 585400,24 грн. або документів, які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків чи спростовували би здійснений позивачем розрахунок суми боргу.

За приписами ч.1 ст.32 та ст.33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду доказів, які свідчать про належне виконання взятих на себе договірних зобов'язань.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст.43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини щодо фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 585400,24 грн. основного боргу обґрунтовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 49215,26 грн. збитків від інфляції за період з липня по листопад 2014 року та 7567,44 грн. - 3% річних за період з 24.06.2014 по 12.12.2014.

Відповідач розрахунок збитків від інфляції та 3% річних не заперечив.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховані збитки від інфляції та 3% річних за визначені ним періоди, з урахуванням, передбачених пунктами 4.2 та 5.3 Договору №07/13 строків прийняття та оплати виконаних робіт.

За приписами ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України визначає одним із правових наслідків порушення зобов'язання сплату неустойки.

Позивачем нарахована відповідачу пеня на підставі з п.6.3 Договору №07/13 з розрахунку 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати підрядних робіт у сумі 46035,25 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/96-ВР від 22.11.1996 (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №543/96-ВР), передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону №543/96-ВР визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом №543/96-ВР.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Така правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 07.11.2011.

Відповідно до ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Судом розрахунок пені перевірений та встановлено, що розмір пені нарахованої позивачем виходячи з п.6.3 Договору №07/13, не перевищує розмір пені, обчислений на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, за той же період нарахування.

Враховуючи викладене, стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 46035,25 грн.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 82 1 , 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальфатермінал», 54001, м.Миколаїв, вул.Садова, 1, оф.206 (р/р 26009001013283 у філії АТ «Укрексімбанк», МФО 326739, код ЄРДПОУ 37697929) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївенергосервіс», 54039, м.Миколаїв, вул.Привільна, 139 (р/р 26003054205896 в МФ КБ «Приватбанк», МФО 326610, код ЄРДПОУ 35674150) 585400,24 грн. боргу по договору підряду №07/13 від 16.05.2013, 46035,25 грн. пені, 7567,44 грн. - 3% річних, 49215,26 грн. збитків від інфляції та 13764,36 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.В.Мавродієва

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 02 березня 2015 року.