Рішення

від 25.02.2015 по справі 916/5238/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2015 р.Справа № 916/5238/14

за позовом Заступника військового прокурора Одеського гарнізону, в інтересах держави,

в особі Міністерства оборони України

та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси

до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кабінет Міністрів України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство „Укрспецконверсія"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Споживчий кооператив „Житлово-будівельний кооператив „Бугово"

про визнання незаконними та скасування рішень

Суддя Демешин О. А.

Представники:

від прокуратури: Риженко М. Ю. - посвідчення № 025403;

від позивача 1: Добров Ю. І. - довіреність від 09.12.2014 року № 220/1037/д;

від позивача 2: Кривулько М.В. - довіреність № 26 від 06.01.2015 р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи 1): Полтавчук О.М. - довіреність № 03-43/94 від 12.01.2015 р.;

від третьої особи 2): не з'явився;

від третьої особи 3): не з'явився;

СУТЬ СПОРУ : Заступник військового прокурора Одеського гарнізону, в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (далі - відповідач) про визнання незаконними та скасування повністю:

- рішення Молодіжненської сільської ради від 6 квітня 2005 року №996 - IV „Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕЧ Одеського району земельної ділянки, загальною площею 28,861 га, та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради (в межах с. Молодіжного жил масив „Південний")";

- рішення Молодіжненської сільської ради від 6 квітня 2005 року №997 - IV „Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування Державному підприємству „Укрспецконверсія" для експлуатації та обслуговування військово-складського господарства, за адресою: с. Молодіжне, вул. Дукова, 5 Овідіопольського району, Одеської області";

- рішення Молодіжненської сільської ради від 20 січня 2006 року №1433 - IV „Про розгляд клопотання Споживчого кооперативу „Житлово-будівельний кооператив „Бугово"" про погодження місця розташування об'єктів кооперативу";

- рішення Молодіжненської сільської ради від 22 лютого 2007 року №536 - V „Про передачу у довгострокову оренду строком на 49 років Споживчого кооперативу „Житлово-будівельний кооператив „Бугово"" земельної ділянки загальною площею 28,0619 га для індивідуального житлового будівництва громадян, будівництва мереж і споруд інженерного забезпечення жилих будинків та інших об'єктів загального користування членів кооперативу, розташованої в с. Молодіжне Овідіопольського району Одеської області, вул. Дукова, 5.

27.01.2015 року суд залучив до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Кабінет Міністрів України та в якості третіх особ на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство „Укрспецконверсія" та Споживчий кооператив „Житлово-будівельний кооператив „Бугово".

Позивач позов підтримав у повному обсязі, про що зазначено у письмових поясненнях від 20.02.2015 року.

Третя особа - Кабінет Міністрів України позов підтримала, про що зазначено у письмових поясненнях.

Відповідач позов не визнав, з підстав, викладених у відзиві на позов від 24.02.2015 року.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до Державного акту на право користування землею від 1990 року квартирно-експлуатаційній частині Одеського району, правонаступником якої наразі є КЕВ м. Одеси, в постійне користування були відведені землі військового містечка № 1, дислокованого на той час у м. Іллічівську Одеської області, а отже згідно зі ст.ст. 77, 84 ЗК України, ст. 14 Закону України „Про Збройні Сили України", ст. ст. 1,2 Закону України „Про використання земель оборони", вищевказані землі відносилися за формою власності - до державної власності, за цільовим призначенням - до земель оборони. Зазначена земельна ділянка військового містечка № 1 площею 28,861 га відповідно до приписів Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями і Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України №483 від 22 грудня 1997 року постійно перебувала на обліку в органах квартирно-експлуатаційної служби м. Одеси.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 20 листопада 2003 року №688-р „Про передачу майнових комплексів військових містечок" до сфери управління Національного координаційного центру адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів (далі - НКЦ, самостійний центральний орган виконавчої влади) передано військове містечко №1, м. Іллічівськ Одеської області (17 будівель).

Далі, прийнятим на підставі вказаного розпорядження КМУ рішенням НКЦ вказане військове містечко, окрім земельної ділянки, за актом прийому-передачі від 10 березня 2004 року було закріплено за державним підприємством „Укрспецконверсія", яке на той час входило до сфери управління зазначеного органу виконавчої влади.

В подальшому Молодіжненською сільською радою було прийнято наступні рішення:

1) 27 жовтня 2004 року №558-ІV, п. 1 якого надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, площею 29 га із земель оборони в постійне користування державному підприємству „Укрспецконверсія" без зміни цільового призначення. Підставою для прийняття вказаного рішення на думку ради став перехід до підприємства права власності на будівлі та споруди колишнього військового містечка №1, які розташовані на зазначеній земельній ділянці, що знаходиться на території Молодіжненської сільської ради, в межах с. Молодіжного, вул. Дукова, 5;

2) 06 квітня 2005 року №996-ІV, п. 1 якого вилучено із земель Міністерства оборони України вказану земельну ділянку площею 28,861 га та зараховано її до земель запасу Молодіжненської сільської ради для передачі ДП „Укрспецконверсія" та п. 2 якого зобов'язано КЕЧ Одеського району оформити акт прийому-передачі вказаної земельної ділянки до земель запасу відповідної ради;

3) 06 квітня 2005 року №997-ІV, п. 1 якого затверджено проект землеустрою щодо відведення зазначеної вище земельної ділянки ДП МОУ „Укрспецконверсія" для експлуатації та обслуговування військово-складського господарства , п. 2 якого надано її в постійне користування підприємству та п. 3 якого вирішено видати вказаному підприємству державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 28,861 га.

4) 20 січня 2006 року №1433-ІV, яким попередньо погоджено споживчому кооперативу „Житлово-будівельний кооператив „Бугово"" місце розташування індивідуальних жилих будинків, належних до них господарських будівель та споруд тощо на земельній ділянці загальною площею 28,0619 га, розташованій за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Дукова, 5. Підставою для прийняття даного рішення, на думку ради, став перехід за цивільно-правовими угодами до СК „ЖБК „Бугово"" права власності на об'єкти нерухомості, що належали ДП МОУ „Укрспецконверсія" та розташовувались на вказаній земельній ділянці, а також згода генерального директора підприємства на вилучення у нього зазначених земель.

5) 08 вересня 2006 року №251-V, п. 1 якого припинено право постійного користування ДП МОУ „Укрспецконверсія" на земельну ділянку площею 28,0619 га та переведено її до земель запасу відповідної ради;

6) 19 жовтня 2006 року №262-У, яким скасовано рішення від 8 вересня 2006 року №251 - V. Підставою для прийняття зазначеного рішення став адресований Голові відповідної ради лист Генерального директора ДП МОУ „Укрспецконверсія" про скасування вищезазначеного рішення у зв'язку його невідповідністю умовам надання згоди підприємством на вилучення у нього вказаних земель, а саме: із наступною передачею до СК „ЖБК „Бугово"";

7) 22 лютого 2007 року №536-V, п. 1 якого затверджено проект землеустрою щодо відведення СК „ЖБК „Бугово" у довгострокову оренду строком на 49 років земельної ділянки загальною площею 28,0619 га для житлової та громадської забудови за рахунок земель оборони, що перебувають у постійному користуванні ДП МОУ „Укрспецконверсія", п. 2 якого вилучено у ДП МОУ „Укрспецконверсія" за його письмовою згодою земельну ділянку площею 28,0619 га, п. 3 якого передано її СК „ЖБК „Бугово" у довгострокову оренду строком на 49 років, п. 5 якого вирішено укласти із СК „ЖБК „Бугово"" договір оренди вищезазначеної землі.

Заступник військового прокурора Одеського гарнізону просить скасувати перелічені Рішення посилаючись на те, що землекористувач - Міністерство оборони України - не відмовлялось від права користування землями площею 28,861 га військового містечка № 1, проте, Молодіжненською сільською радою всупереч вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч.ч. 1, 5 ст. 116, ст.ст. 120, 141, ч. З ст. 142, ст. 149 ЗК України, ч. З ст. 24, ч. 1 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування", п. 18 ч. 1 ст. 6 Закону України „Про управління об'єктами державної власності", п.п. 44, 45 Положення, прийнято оскаржувані рішення від 27 жовтня 2004 року №558 - IV, від 6 квітня 2005 року №996-ІV та від 6 квітня 2005 року №997-ІV, чим грубо порушено порядок вилучення та передачі земель оборони до іншого землекористувача.

Позивач позов підтримав у повному обсязі, про що зазначено у письмових поясненнях від 20.02.2015 року.

Третя особа - Кабінет Міністрів України позов підтримала, про що зазначено у письмових поясненнях.

Відповідач позов не визнав, пославшись у відзиві на позов, на те, що відведення земельної ділянки Підприємству відбулось за повного та неухильного дотримання Радою вимог ст. 123 ЗК України, в чинній на той час редакції, а само Міністерство оборони України, в межах своїх повноважень, добровільно відмовилось від прав на земельну ділянку, що в подальшому була відведена Підприємству. При цьому, згода Міністерства була оформлена рішенням начальника Квартирно-експлуатаційного управління ордена Червоного прапора Південного оперативного командування Міністерства оборони України, що повною мірою відповідає приписам ЗК України та Положення.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, підставою набуття права власності або права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, за умови, що такі рішення прийняті у межах їх повноважень та відповідно до закону.

Згідно з п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні ради.

Водночас, порядок надання у користування земельних ділянок державної або комунальної власності передбачений ст. 123 ЗК України.

Так, вказаний порядок (у редакції, що діяв на той час) передбачав:

- звернення зацікавленої особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до уповноваженого органу та отримання відповідного дозволу;

- розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки землевпорядною організацією та погодження документації із землеустрою відповідними органами;

- прийняття уповноваженим органом рішення про надання земельної ділянки у користування після отримання позитивних висновків.

Підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є його невідповідність законодавству.

Слід зазначити, що ч. 5 ст. 116 ЗК України містить імперативну норму про те, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом, тобто після припинення прав на дану ділянку попереднього користувача.

Водночас, ст. 140 ЗК України встановлений перелік підстав для припи нення права користування земельними ділянками.

Зокрема, таке припинення права користування має відбуватись в порядку, визначеному ст. ст. 141, 142 ЗК України, а саме шляхом подання землекористувачем заяви до власника земельної ділянки.

Крім того, відповідно до ст. 149 ЗК України земельна ділянка може вилучатися лише за згодою користувача, примусове ж вилучення має допускатися лише для суспільних потреб.

Водночас, правову позицію щодо необхідності надання згоди Міністерством оборони України на вилучення земель викладено у п. 4.2. „Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами", прийнятого Вищим господарським судом України від 1 січня 2010 року, де зазначено, що „з аналізу судової практики вбачається, що ВСУ та господарськими судами переважно підтримується правова позиція, згідно з якою необхідною умовою передачі земель оборони є згода на це Міністра оборони України".

Вказаний висновок цілком відповідає вимогам п. 44, 45 наказу Міністра оборони України №483 від 22 грудня 1997 року „Про затвердження положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями".

Як вбачається зі змісту рішень Молодіжненської сільської ради від 6 квітня 2005 року №996-ІУ та від 6 квітня 2005 року №997-ІУ, підставою для їх прийняття став адресований голові Молодіженської сільської ради лист начальника квартирно-експлуатаційного управління Південного оперативного командування (далі - КЕУ Південного ОК) полковника Реуса В.М. від 20 квітня 2004 року.

У зазначеному листі Реус В.М. просить у зв'язку із переходом на підставі вищезазначеного розпорядження КМУ від 20 листопада 2003 року №688-р та наказу НКЦ від 14 грудня 2003 року №106 речового права на об'єкти нерухомості військового містечка №1 з військової частини А1780 до ДП „Укрспецконверсія", керуючись ст. 120 ЗК України, переоформити право постійного користування вищезазначеною земельною ділянкою за ДП „Укрспецконверсія".

При цьому депутатами ради вказаний лист був розцінений як згода Міністерства оборони України на вилучення земельної ділянки.

Водночас, даний необґрунтований висновок ради спростовується вищевикладеними вимогами Положення, відповідно до яких зазначене питання відноситься до компетенції лише Міністра оборони України або його першого заступника.

Начальник КЕУ Південного ОК Реус В.М. не мав будь-яких повноважень на надання згоди на вилучення земельної ділянки, оскільки йому, ні КЕЧ Одеського району, ні Міністерством оборони України відповідних довіреностей не видавалась.

Згідно листа заступника Міністра оборони України № 220/5846 від 4 жовтня 2011 року, Міністерством оборони рішень про передачу земель оборони військового містечка № 1 не приймалось, отже і згоди на припинення права користування цими землями не надавалось.

Таким чином, землекористувач - Міністерство оборони України - не відмовлялось від права користування землями площею 28,861 га військового містечка № 1, а тому рішення від 6 квітня 2005 року №996-ІУ, 6 квітня 2005 року №997-ІУ видані Молодіжненською сільською радою, у тому числі, з порушенням норм ст. ст. 140-142 ЗК України.

Крім того, відповідно до вимог п. 42 Положення (в редакції від 28.02.2003 року) передача земель у постійне користування землекористувачам інших міністерств та центральних органів виконавчої влади і юридичним особам здійснюється в порядку, передбаченому статтями 92, 117, 120, 122, 123, 124, 149, 150 Земельного Кодексу України.

Так, стаття 120 ЗК України (у редакції, що діяла на той час) містила правові норми, що забороняли «автоматичний» перехід прав на земельну ділянку при переході права власності (а відтак і похідних від нього прав: права оперативного управління або права повного господарського відання) на розташовану на ній будівлю або споруду від одного суб'єкта правовідносин до іншого.

Умовою для переходу права на земельну ділянку разом із переходом права на розташовану на ній будівлю або споруду була необхідність застереження про це у відповідному договорі (купівлі-продажу нерухомого майна, договорі оренди землі тощо).

Проте, жодного документу, в якому виражалось би волевиявлення землекористувача - Міністерства оборони України, який до того ж є органом управління майном, закріпленим за підприємствами, установами, організаціями Збройних Сил України, - на передачу вищезазначеної земельної ділянки ДП МОУ «Укрспецконверсія» разом із передачею розташованих на ній об'єктів нерухомості, не видавалось.

Поряд із цим, зі змісту ст. 120 ЗК України (у редакції, що діяла на той час) вбачається, що навіть у разі досягнення згоди між відчужувачем нерухомого майна та його набувачем щодо переходу прав на земельну ділянку одночасно із переходом речових прав на розташовані на ній будівлі або споруди, до набувача об'єктів нерухомості переходить відповідне право лише на ту частину земельної ділянки, яка розташована безпосередньо під об'єктами нерухомості.

Втім, вищезазначеним листом начальника КЕУ Південного ОК Реуса В.М. Молодіжненській сільській раді було безпідставно дозволено переоформити право користування на всю площу вказаної земельної ділянки, яка значно перевищує площу, зайняту під об'єктами нерухомості (становить приблизно 0,6 га).

Крім того, згідно з правовими нормами, що містяться у ч.ч. З, 4 ст. 142 ЗК припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою саме до власника земельної ділянки, який на підставі зазначеної заяви приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Натомість, враховуючи той факт, що на момент прийняття Молодіжненською сільською радою рішень щодо вилучення у Міністерства оборони України вказаної земельної ділянки, остання належала до земель оборони та перебувала у державній власності, керуючись ст. 170 ЦК України, ч. 2 ст. 84 ЗК України (якими передбачений перелік державних органів, через які діє держава у земельних правовідносинах), слід зазначити, що відповідна заява про добровільну відмову землекористувача - Міністерства оборони України - мала бути адресована саме до уповноваженого органу державної влади, що зроблено не було.

Як наслідок, оскаржуваним рішенням відповідної ради від 6 квітня 2005 року №996-ІУ зазначена земельна ділянка необгрунтовано за актом прийому-передачі від 6 квітня 2005 року передана Молодіжненській сільській раді та зарахована до земель її запасу.

При цьому, а ні розпорядженням КМУ, а ні рішенням НКЦ земельна ділянка вищезазначеного військового містечка до ДП „Укрспецконверсія" не передавалась, оскільки існує особливий, передбачений законодавством порядок надання земель оборони у користування із земель, що перебувають у користуванні відповідних військових формувань, обумовлений відповідним статусом цих земель та їх призначенням.

Так, надання таких земель іншому землекористувачу відповідно до ст. 116 ЗК України може відбуватись лише після їх вилучення у попереднього землекористувача. Порядок вилучення земель оборони передбачений ст. 149 ЗК України та п. 44, 45 Положення. Зокрема, згоду на вилучення земель оборони надає Міністр оборони України або його перший заступник. Передача земель оборони органам місцевого самоврядування, у разі їх вилучення, здійснюється начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України через квартирно-експлуатаційні управління видів Збройних Сил України та оперативних командувань після отримання згоди від першого заступника Міністра оборони України - керівника апарату Міністерства оборони України або Міністра оборони України.

Міністерство оборони України згоду на вилучення вказаної земельної ділянки не надавало.

Отже, всупереч вижченаведеним вимогам земельного законодавства, безпідставно керуючись незаконними рішеннями про надання згоди на вилучення вказаної земельної ділянки у Міністерства оборони України, прийнятими відповідними службовими особами поза межами наданих їм повноважень, Молодіжненською сільською радою було протиправно прийнято низку рішень, наслідком яких стало припинення Міністерству оборони України права користування вищезазначеною земельною ділянкою площею 28,0619 га.

Водночас, згідно зі ст. 317 ЦК України та ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відтак, розпоряджатися майном вправі лише особа, що володіє ним на правовому титулі права власності.

Втім, як встановлено ст.ст. 136, 137 ГК України, який набрав чинності 1 січня 2004 року, тобто після прийняття ЗК України, розпорядження майновими правами на об'єкти державної власності, в тому числі шляхом надання згоди на припинення права користування земельними ділянками, які закріплюються за відповідними державними підприємствами, установами, організаціями, обмежене правомочностями правових титулів повного господарського відання або оперативного управління, що є особливістю правового регулювання у сфері державного сектору економіки.

Тому підставою припинення права постійного користування земельними ділянками державної власності, закріпленими за державними юридичними особами, відповідно до ст. 142 ЗК України є згода саме органу управління такої юридичної особи на вилучення земельних ділянок.

Так, відповідно до положень вищезазначених статей ГК України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Крім того, згідно з ч. 5 ст. 75 ГК України державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно (до якого відноситься, зокрема, і право користування землею) іншим юридичним особам чи громадянам.

Вказані вимоги законодавства узгоджуються із положеннями п. 18 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», п.п. 44, 45 Положення, відповідно до яких саме до компетенції міністерств та інших органів виконавчої влади як органів управління майном належить погодження передачі об'єктів державної власності, у тому числі земельних ділянок, у комунальну власність, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності, господарських структур або прийняття рішення щодо такої передачі.

Отже, ні КЕЧ Одеського району, за яким закріплювалась вищезазначена ділянка на праві оперативного управління, ні ДП МОУ «Укрспецконверсія», яке внаслідок прийняття незаконного рішення радою про вилучення вказаної земельної ділянки у КЕЧ Одеського району та передання її підприємству фактично використовувало відповідну землю на праві повного господарського відання, не мали право надавати згоду на вилучення у них наведеної земельної ділянки, оскільки це входило до компетенції уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого входили відповідні юридичні особи - Міністерства оборони України.

З огляду на вищевикладене, слід зазначити, що приймаючи усі вказані рішення, Молодіжненська сільська рада перевищила межі наданих їй повноважень, що виявилося у незаконному розпорядженні земельною ділянкою площею 28,861 га, розташованою за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Дукова, 5, - відведеною для потреб оборони, чим порушила право власності держави та право постійного користування Міністерства оборони України на вказані землі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власнику цього майна. Статтею 319 цього Кодексу визначено, що лише власник має право вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а ст. 321 ЦК України визначено непорушність права власності. Крім того, відповідно до ст. 386 ЦК України власник має право на захист права власності.

Згідно зі ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Згідно п. 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спору, що виникають із земельних відносин» (із змінами та доповненнями) право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у ст. 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів особи відповідно до положень п. 10 ч. 2 ст. 16, ст.ст. 21, 393 ЦК України, ч. З ст. 152, ч. 1 ст. 155 ЗК України є визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Вищезазначені положення ЦК України кореспондуються з ч. З ст. 24, п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», відповідно до яких органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Президією Вищого арбітражного суду України 26 січня 2000 року надано роз'яснення №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів», відповідно до пунктів 1, 2 якого акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації-позивача у справі.

Вищевикладене спростовує заперечення відповідача про законність прийнятих Молодіжненською сільською радою рішень щодо земельної ділянки площею 28,861га, оскільки первісним рішенням від 6 квітня 2005 року №996 - IV „Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕЧ Одеського району земельної ділянки, загальною площею 28,861 га, та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради (в межах с. Молодіжного жилмасив „Південний")" спірну земельну ділянку було незаконно вилучено без згоди Міністра оборони України або його заступника, як вимагало чинне на той час законодавство. Подальші ж рішення Молодіжненської сільської ради, визнання незаконними та скасування яких є предметом пору по цій справі - є похідними від вищевказаного і стосуються безпідставного використання відповідачем свого права розпоряджатися спірною земельною ділянкою, що була незаконно вилучена із земель Міністерства оборони України (КЕЧ Одеського району).

Оскільки оскаржувані рішення ради прийняті останньою з перевищенням повноважень, що зачіпає охоронювані законом інтереси держави на землі, то їх слід визнати незаконними та скасувати.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню з покладенням на відповідача судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ :

1 .Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Молодіжненської сільської ради від 6 квітня 2005 року №996 - IV «Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕЧ Одеського району земельної ділянки, загальною площею 28,861 га, та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради (в межах с. Молодіжного жилмасив «Південний»)».

3. Визнати незаконним та скасувати рішення Молодіжненської сільської ради від 6 квітня 2005 року №997 - IV «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки в постійне користування Державному підприємству «Укрспецконверсія» для експлуатації та обслуговування військово-складського господарства, за адресою: с. Молодіжне, вул. Дукова, 5 Овідіопольського району, Одеської області».

4. Визнати незаконним та скасувати рішення Молодіжненської сільської ради від 20 січня 2006 року №1433 - IV «Про розгляд клопотання Споживчого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Бугово»» про погодження місця розташування об'єктів кооперативу».

5. Визнати незаконним та скасувати рішення Молодіжненської сільської ради від 22 лютого 2007 року №536 - V «Про передачу у довгострокову оренду строком на 49 років Споживчого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Бугово»» земельної ділянки загальною площею 28,0619 га для індивідуального житлового будівництва громадян, будівництва мереж і споруд інженерного забезпечення жилих будинків та інших об'єктів загального користування членів кооперативу, розташованої в с. Молодіжне Овідіопольського району Одеської області, вул. Дукова, 5».

6. Стягнути з Молодіжненської сільської ради (67840, Одеська обл., Овідіопольский район, с. Молодіжне, вул. Жовтнева, 2а, код - 04527253) до державного бюджету України 4872 гривні судового збору (№ рахунку 31210206783008, отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, Код ЄДРПОУ 37607526, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, Код класифікації: 22030001, Код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997, Призначення платежу: „судовий збір").

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України..

Накази видати після набрання рішенням законної сили

Повне рішення складено 02.03.2015р.

Суддя О.А. Демешин